Групи поплітників рудоспинних можуть без труднощів виконувати чотириголосий пташиний хор.

Псалмоспівець писав, що птаство небесне «видає... голос з-посеред галузок» (Псалом 104:12). Те, наскільки майстерно вони вміють співати, стає дедалі очевиднішим для дослідників.

У різних видів птахів¹ пари (самець і самка) здатні не лише співати в тісному унісоні, точно узгоджуючи свої голоси, а й виконувати антифонні дуети. В антифонному співі самець і самка по черзі виконують фрази, часто дуже швидко й настільки точно та злагоджено, що люди нерідко вважали, ніби чують одного птаха, який співає сам.

Зверніть увагу: під час антифонного дуету другий птах має правильно й швидко визначити, яку пісню зі свого репертуару почав виконувати перший, щоб вчасно заспівати наступну фразу. Інакше дует передчасно припинився б.

Дослідники зазначають, що «швидкий і точний обмін звуковими сигналами між тваринами може свідчити про надзвичайні здібності до сприйняття та обробки інформації» – і дуетний спів є особливо яскравим прикладом складної звукової комунікації.² Хоча багато інших істот також здатні співати дуетом – наприклад, жаби, гібони та кити, – дослідники стверджують: «Пташиний спів належить до найскладніших форм звукових дуетів».² Окрім того, «виконання антифонних дуетів з бездоганною синхронізацією є складним завданням, особливо з огляду на те, що різні типи фраз можуть мати різну тривалість, а пари можуть співати дуети на різній відстані одна від одної [що потребує коригування темпу]».²

То що ж тоді залишається від зневажливого вислову «курячі мізки»? А щодо твердження, що гібони та інші людиноподібні мавпи є нашими «близькими еволюційними родичами», то це ще один випадок,³ коли птахи (які, як вважається, не є нашими еволюційними родичами й мають значно менший мозок) демонструють когнітивні здібності, співмірні зі здібностями людиноподібних мавп або навіть вищі за них.

Ще один аспект, в якому еволюційні передумови можуть вводити в оману, полягає в тому, що вони можуть знижувати очікування науковців щодо виявлення в природі притаманної їй складності, характерної для продуманого задуму, через що такі відкриття викликають подив. Нещодавно дослідники задокументували «дивовижно швидку» реакцію самців поплітника вохристого (Pheugopedius felix) на заздалегідь записані пісенні фрази самок – тобто протягом часток секунди.² Дослідники написали: 

«Щоб це сталося, самець має не лише розпізнати, що почув спів самки поплітника вохристого, а й правильно визначити, яку саме пісню вона виконала (з-поміж 30-40 типів фраз), вибрати відповідь з власного репертуару (30-40 типів фраз) та розрахувати тривалість конкретної фрази самки, щоб точно визначити момент для своєї відповіді. Те, що деякі самці досягали цього без жодних інших сигналів, свідчить про складну й швидку когнітивну обробку, яка лежить в основі такої поведінки».² (Виділення додано)

Така складна й швидка когнітивна обробка також дає змогу групам (тобто не лише парам) поплітників рудоспинних (Thryothorus euophrys) виконувати складні чотириголосі синхронні хори, в яких партії самців і самок змінюють одна одну щонайменше двічі на секунду.⁴ Це спонукало Science News заявити, що 

«якщо врахувати чергування з точністю до часток секунди, спів птахів перевершує людську вокальну майстерність».⁵

Птахи співають, і люди співають, а невдалі еволюційні спроби пояснити існування таких звукових здібностей не віддають їм належного. Натомість роздуми псалмоспівця про спів птахів у Псалмі 104 насправді були присвячені величі нашого Творця, Суверенного Господа всього творіння. Цей псалом починається й закінчується словами: «Благослови, душе моя, Господа» – й саме це ми також маємо співати Богові вдячним хором.