Пальці мають м’язи, тонко налаштовані для точних рухів. Кожний з 34 окремих м’язів, що керують пальцями однієї руки, складається з незалежно контрольованих ділянок, які називаються руховими одиницями. Наприклад, перший тильний міжкістковий м’яз містить близько 140 рухових одиниць. Це означає, що в кожній руці є тисячі таких одиниць. Кожна рухова одиниця має власний нервовий шлях, що дозволяє мозку керувати пальцями та створювати дуже точні дозовані зусилля, задіюючи лише одну (або кілька) м’язових одиниць.

Така висока точність контролю м’язів пальців пояснює, чому людина має настільки ювелірну точність у таких сферах, як музика, мистецтво, кулінарія та хірургія.

Дизайн людського мозку також сприяє надзвичайній спритності наших рук. Моторна кора – це частина мозку, яка керує більш ніж шістьмастами м’язами в усьому тілі. Хоча м’язи кисті становлять близько 10 відсотків м’язів тіла за кількістю (і значно менше за масою), цілих 25 відсотків моторної кори відведено на керування м’язами руки. Додатковий «мозковий простір» для рук необхідний для зберігання складних патернів м’язових рухів, таких як згинально-розгинальні рухи, що використовуються для друкування на клавіатурі.

Перевага над роботизованими пальцями

Людські пальці не лише надзвичайно спритні; вони також дивовижно витривалі. Вони здатні виконувати мільйони рухів протягом вісімдесятирічного життя, відновлюватися після випадкових травм та зберігати високу функціональність. Деякі видатні музиканти продовжували грати на професійному рівні й у похилому віці. У віці дев’яноста років німецький піаніст Менахем Пресслер виступав на високому рівні з Берлінським філармонічним оркестром й записував альбоми з музикою Моцарта та Дебюссі.

На малюнку показана екзоскелетна рука, яку моя дослідницька група розробила в Брістольському університеті. Вона копіює систему тросів та блоків сухожиль людської руки, щоб згинати й розгинати пальці. Ми спроєктували її для конкретної пацієнтки, яка нещодавно перенесла інсульт, що сильно ослабив її праву руку. Ми спостерігали, як пацієнтка пробує пристрій, і це було дуже зворушливо – бачити, як вона знову набула здатності утримувати предмети за допомогою нашого екзоскелета. Цей протезний пристрій виявився достатньо хорошим, щоб значно покращити якість її життя. Водночас ніхто з нас, хто брав участь у проєкті, не обманював себе: наш екзоскелет міг виконувати лише прості хватальні рухи, що далеко від можливостей здорової людської руки.

Малюнок 4.4. Екзоскелет кисті руки, розроблений в Брістольському університеті, за матеріалами Discovery Institute Press.

Це було не просто прикладом того, що наш протез відстає від технологічного рівня. На відміну від людських пальців, роботизовані пальці загалом значно менш спритні, набагато менш чутливі до дотиків, більш громіздкі та менш надійні. Порівнювати роботизовані пальці з людськими – це як порівнювати картинг з гоночним болідом «Формули-1».

Докази на користь розумного задуму

То до чого це нас приводить? Ми знаємо, що роботизовані пальці створюються шляхом розумного проєктування. І все ж нам кажуть, що навіть не слід розглядати можливість того, що людські пальці також були створені розумним способом, й натомість потрібно довіряти еволюційній теорії. Але, як ми бачили, з цією ідеєю є проблема. Людські руки мають рівень спритності, який набагато перевищує те, що необхідно для завдань виживання, таких як виготовлення інструментів або використання дрючка, й тому значно перевершує те, що ми могли б очікувати від поступового еволюційного процесу, керованого безпосередніми вимогами пристосованості.

Рівень майстерності, який демонструють людські руки в таких сферах, як мистецтво, музика та хірургія, вражає. Вміння грати 15 нот за секунду однією рукою з високою точністю не потрібне для виживання. Здатність відчувати нерівність завтовшки 13 нанометрів також не потрібна для виживання. Висока складність та «досконалість» людських рук – це приклад того, що ми називаємо цілеспрямованим «надлишковим» дизайном.