Практично будь-що, включно з розсипанням літер з коробки на підлогу, може створювати функціональну інформацію на тривіальному або незначному рівні. Однак, якщо потрібно отримати значні рівні функціональної інформації, необхідне щось додаткове. На сьогодні єдиним варіантом, який наука може запропонувати – спостережуваним, перевірюваним і підтвердженим – є інтелект. Хоча існують й інші креативні сценарії того, як великі об’єми функціональної інформації можуть виникати природним шляхом, відсутність їх підтвердження свідчить про те, що їх радше слід відносити до наукової фантастики.

Науковий метод виявлення задуму

Вищенаведена гіпотеза слугує основою для наукового методу, що дозволяє перевірити будь-яке явище на предмет того, чи був потрібен інтелект для його виникнення.

Крок перший: Оцінити рівень функціональної інформації, необхідний для виникнення явища.
Крок другий: Визначити, чи є цей рівень функціональної інформації статистично значущим.
Крок третій: Якщо він є статистично значущим, можна зробити висновок, що для виникнення цього явища був потрібен інтелект.

Чи є це аргументом «Бог прогалин»?

Як не дивно, деякі люди впевнено стверджують, що я навів аргумент «Бог прогалин», хоча це очевидно не так. Аргумент «Бог прогалин» завжди містить таку передумову – або явно, або неявно:

«"Бог прогалин": якщо ми не знаємо, що спричинило «X», отже, це зробив Бог».

Наведений вище науковий метод очевидно не містить такої передумови. Ми насправді знаємо, що може створювати функціональну інформацію – інтелект. Це спостережуваний факт. Ми робимо це постійно, коли надсилаємо повідомлення, пишемо есе або щось створюємо. На сьогодні це єдиний емпірично підтверджений варіант, який має наука; інші сценарії й досі залишаються в категорії непідтвердженої наукової фантастики. Функціональна інформація є позитивним індикатором, або «відбитком», розуму.

Що відбувається, коли ми верифікуємо життя?

Моїм першим кроком було розробити й опублікувати метод оцінки рівня функціональної інформації, необхідної для кодування родин білків – ключової вимоги для життя. Застосування цього методу до множинного вирівнювання послідовностей, що складається з 30 176 послідовностей для другого PDZ-домену [поширений структурний модуль білка (складається приблизно з ~80–90 амінокислот), який зв’язує С-кінці (карбоксильні) інших білків, об’єднуючи їх у комплекси та забезпечуючи взаємодію між різними білками в клітині – прим. перекл.], показує, що цей білковий домен потребує щонайменше 140 біт функціональної інформації.

Щоб зрозуміти, наскільки це значуще, зазначимо, що ймовірність того, що природні процеси могли б створити такий рівень функціональної інформації, становить 1 шанс з 10 з 41 нулем після нього. Нещодавні роботи інших учених щодо PDZ-домену вказують на те, що мій метод є доволі консервативним. Втім, консервативна оцінка є кращою за завищену, оскільки я прагну уникнути хибнопозитивних результатів (тобто ситуацій, коли цифрова інформація білка вказує на розумний задум, хоча це може бути не так).

Висновки

Наведений вище приклад стосувався лише білкового домену, довжина якого становить приблизно одну третину від середньої довжини білка. Використовуючи цей результат як орієнтовну оцінку, можна сказати, що середній ген, який кодує білок, потребує приблизно 420 біт функціональної інформації, а навіть найпростіші бактерії потребують сотень різних генів.

Підсумок

Ознаки («відбитки») розумного задуму всюди присутні в геномах живих організмів. Життя демонструє позитивний результат на наявність розумного задуму при застосуванні наукового методу, викладеного вище. Отже, можна зробити висновок, що ДНК є результатом розумного проєктування.