Сьогодні, коли ми дивимося на холодну пустелю на Марсі, думка про бурхливі потоки води здаються дурнуватими. Однак кількість доказів, що колись на цій планеті була вода, невпинно збільшується, і ця можливість прекрасно вписується в креаційну модель.

Чи дійсно вода колись текла по поверхні іншої планети Сонячної системи? Хоча Марс зараз є пустелею, ми маємо все більше доказів того, що дощі і раптові повені колись зволожували поверхню, підтримуючи мережу струмків та озер і, можливо, навіть океан. Сьогодні здається, що частина цієї води замкнена в підповерхневій вічній мерзлоті, а частина вилетіла в космос.

Звідки взялася вся ця рідка вода, і чому вона зникла? Це дві найбільші таємниці планетарної астрономії. Марс у даний час занадто холодний, а його атмосфера дуже тонка, щоб підтримувати рідку воду. То як же він міг мати океан і щільну атмосферу?

Космічні апарати і марсоходи, відправлені на Марс за останні п'ять років, оснащені приладами нового покоління, які покликані допомогти вирішити саме ці питання. Проте, не зважаючи на постійно зростаючі знання про червону планету, дослідники все ще спантеличені.

Пошук ускладнюється кричущим недоліком теорій. Оскільки ми не можемо подивитись на події минулого, ми повинні робити припущення. Якщо припущення невірні, то й висновки будуть невірні. Замість того, щоб звернутися до Слова Божого, єдиного непогрішного джерела істини про планетарну історію, світські астрономи припускають, що Всесвіт — старий. Буття 1, навпаки, повідомляє нам, що Творець створив усі планети на четвертий день Тижня створення всього кілька тисяч років тому. Потім весь космос потрапив під Божий суд через гріх Адама (Буття 3 і Римлян 8:22). 

Починаючи з цих реалій, астрономи можуть уникнути помилок і почати осмислювати докази.

Пошуки води на Марсі

Марс довгий час зачаровував усіх фанатів космосу, тому що його схожість із Землею дозволяла припустити, що колись там було розумне життя. Незважаючи на выдносно невеликий розмір планети, ранні телескопи змогли виявити білі полярні шапки і відтінки, які змінювалися в залежності від сезону. Деякі люди з багатою уявою думали, що вони відображають ріст рослинності протягом марсіанської весни та літа, коли вода стікала з танучих снігових шапок. Деякі люди навіть стверджували, що бачили канали, створені розумними формами життя!

Крига на Північному полюсі Марса. Джерело: НАСА

Космічний корабель «Марінер» в 1960-х роках розвіяв ці химерні заяви про канали, показавши схожі на місячні кратери, розкидані по всій поверхні Марсу. Однак хмари і крига на полярних шапках планати давали вченим підстави сподіватися, що вода — необхідна складова життя — колись текла на Марсі.

Недавні польоти підтвердили, що Південний полюс Марсу містить велику кількість замерзлої води під шаром сухого льоду (заморожений вуглекислий газ). Якщо лід розплавити, то води вистачить, щоб покрити планету 11 м рідини. Дивовижно, але цього недостатньо, щоб заповнити океан.

Кілька місій перевірили наявність замерзлої води під поверхнею. Вчені очікували знайти підземний лід поблизу полюсів, але були здивовані, коли в 2002 році «Марс-Одіссей» виявив ознаки льоду в ґрунті по всій планеті, в тому числі на екваторі. Розвідувальний орбітальний корабель «Марінер» (який знаходився на орбіті в 2006 році) виявив поклади підповерхневого льоду товщиною до 1 км. Можливо, він залишився від льодовиків минулого. 

Також корабель виявив чисті поклади білого льоду після удару свіжого метеорита в 2008 році. Очевидно, що Марс має величезні запаси чистої води в замороженому вигляді. Але чи утворювала ця вода коли-небудь озера або океани?

Чи була рідка вода на Марсі в минулому?

Низький атмосферний тиск і температура на Марсі сьогодні, здавалося б, виключають можливість існування рідкої води. Але на планеті часто спостерігалися пов'язані з водою ефекти, такі як хмари, морози і полярні шапки. Деякі з цих явищ виникають в результаті замерзання CO₂ (сухого льоду). Але багато з них потенційно пов'язані з водою.«Марсіанський розвідувальний супутник» — міжпланета станція НАСА, запущена 12 серпня 2005 року. Натисніть, щоб збільшити зображення.

Хоча марсіанська атмосфера надзвичайно холодна і в даний час не дозволяє існувати рідкій воді, деякі особливості поверхні вказують на велику кількість води, що текла по поверхні Марса в минулому. 

У 1997 році «Марсоходець» (Mars Pathfinder) помітив округлі камені, які, на думку деяких геологів, могли сформуватись в результаті дії потоку води або повені. Жовті ділянки на поверхні можуть бути відкладеннями, залишеними після випаровування води. Деякі осадові породи на Марсі складаються з дрібних уламків гірських порід, які колись були у воді.

У 2011 році «Марсіанський розвідувальний супутник» (Mars Reconnaissance Orbiter) знайшов переконливі докази того, що рідка вода стікала по більш теплим низьким марсіанським схилам (фактично в яри). Ці області мають вищий атмосферний тиск, тому вода може існувати тут в рідкому стані. Потоки, як вважають, пов'язані з таненням льоду вічної мерзлоти.¹

Марсохід NASA «Curiosity»у 2012 році виявив русло струмка з гравієм. У наступному році він пробурив одну зі скель — це був перша свердловина на планеті — і виявив, що в скелі містяться глинисті мінерали, які, як відомо, утворюються тільки у воді.

Багато інших ознак вказують на колись вологий клімат на Марсі (див мал. нижче). До них відносяться канали з дренажними візерунками, схожими на русла річок на Землі, углублення, водобої, конуси виносу, селеві потоки і краплевидні «острови» з водяних потоків. Усі ці явища в даний час спостерігаються в сухих районах, де вода, мабуть, випаровулась або сублімувалась (перейшла безпосередньо з льоду в пар).

Можливо, найбільш дивовижними є наявність давніх берегових ліній. Вони оточують глибокий басейн на півночі, відомий як «Північне сяйво», що знаходиться на 4-5 км нижче середньої висоти планети. Хімічні властивості ґрунту нижче берегової лінії вказують на те, що цю область колись заповнював океан — а це майже третина поверхні Марса.

Залишки водного світу?

Малюнок 1. Сухі русла річок. Орбітальні кораблі «Вікінги» у 1970-х роках виявили те, що здається руслом річок з розгалуженими дренажними візерунками. Сцена з Thaumasia quadrangle (42°S 93°W.)	Малюнок 2. Галька у руслі. Ліворуч — зразок гальки на Марсі. Праворуч — схожий тип породи на Землі. Розмір каміння занадто великий (1 см), щоб припустити, що воно було перенесене вітром.
Малюнок 3. Складні канали. Станція «Марс-експрес» зробила це фото в 2012 році. Дуже схоже, що цей канал створив потік води. Канал називається Reull Vallis, і його загальна протяжність становить 1500 км.	Малюнок 4. Велика система низхідних водостоків. В 2012 році «Mars Global Surveyor» відкрив утворення, яке дуже схоже на систему низхідних потоків. На фото мережа водостоків, які розрізають схили Басейна Ньютона.

Вулкани на Марсі 

Щоб вода залишалася в рідкому вигляді, планета повинна була б мати густнішу атмосферу і тепліший клімат. Яким чином це могло статися?

Це складне запитання, тому що ми знаємо дуже мало про поверхню Марса і його глибокі шари. Досить важко правильно інтерпретувати історію Землі, хоча вона лежить прямо під нашими ногами, не кажучи вже про планету, яка знаходиться на відстані більш 56 мільйонів км!

Гора Олімп — найвища гора Марсу і всієї Сонячної системи. Його відносна висота становить 26 км. Джерело: Pinterest

Однак вулкани можуть бути ключем. Викиди вулканів на Землі мають близько 80-90% водяної пари. Виверження вулканів часто супроводжуються зливами. Чому це не могло статись на Марсі? 

Ранні космічні місії виявили, що на ньому є великі вулкани. Насправді, марсіанський Олімп — найбільший вулкан в Сонячній системі. Він має масивну основу з діаметром 600 км і височіє на 24 км над марсіанськими рівнинами. Такі потужні вулкани могли легко створити щільну, теплу атмосферу і багато води.

У світських астрономів є проблема, оскільки вони вважають, що озера і океан Марса сформувалися до вулканів. Тому науковці змушені припускати, що такі джерела, як комети, якимось чином виробляли достатню кількість води протягом мільйонів років. Але як тоді вода утримувалась без атмосфери?

Це не проблема для креаціоністів, які працюють з іншими термінами. Бог міг легко створити Марс з великою кількістю води і вулканів, які підтримували щільну атмосферу.

Великі марсіанські вулкани, які тепер здаються сплячими, виглядають багато в чому як щитові вулкани на Землі, які утворились шляхом почергового викиду лави і попелу. Гавайські вулкани є хорошими прикладами такого типу вулканів. Гавайський ланцюг має загальний об’єм 750 000 км³ у 43 вулканах. 

Але вулканічний регіон Марса ще більший. П'ять вулканів на хребті Тарсис, «випуклість» на північному кінці планети, на якій стоїть гора Олім (Olympus Mons), має майже в 4,5 рази більший об’єм!

Як марсіанські вулкани стали набагато більшими, за земні? Поверхня Землі рухається по тектонічним плитам, які розпалися під час Потопу, і вони не залишаються на одному місці достатньо довго, щоб магма утворилась. Плити рухаються ніби по біговій доріжці, тому нові вулкани з'являються неочікувано, як-от Гавайські острови. 

На Марсі відсутність тектоніки плит означає, що магма постійно піднімається і накопичується в одному і тому ж місці, утворюючи гігантські гори, як, наприклад, гора Олім.

Десантні кораблі і роботи показали, що поверхня Марса має незвичайну роздвоєність. Північна півкуля є нижчою, ніж південна частина планети (в середньому нижча на 8 км від звичайного рівня). Чи призвела ця геологічна однобокість — включаючи опуклість на півночі, на якій розташовані гора Олімп та чотири інших масивних вулкана — до катастрофічних вивержень, внаслідок яких вивільнилось достатньо води, щоб створити океан на Марсі?

Що сталося з рідкою водою?

Діаграма показує, як вулкани могли підтримувати щільну атмосферу і океан на Марсі, принаймні, протягом деякого часу, поки вулканічна активність не стухла, а атмосфера не стала тонкою і не охолола.

Вулкани виробляють вуглекислий газ, воду, азот і двоокис сірки, які в свою чергу продукують атмосферні гази, хмари, опади, потоки і озера. Це дало б Марсу помірну атмосферу. Таким чином, червона планета була б на короткий час дещо схожа на Землю, за винятком відсутності вуглецевого циклу (в якому беруть участь рослини і тварини). Дощ виводить гази з повітря і викликає охолодження та випадання великої кількості опадів, тим самим розріджуючи і охолоджуючи атмосферу на Марсі. Повторне випадання опадів викличе все більш холодні температури в процесі, який називається «нестримний льодовиковий ефект».

Цей процес в кінцевому підсумку заморозить шар вологого ґрунту, який стане вічною мерзлотою. Ультрафіолетове випромінювання Сонця перетворить більшу частину води на водень і кисень, а решта кисню вилетить у космос через низьку поверхневу гравітацію. Креаціоністи та еволюціоністи сходяться на думці, що велика кількість кисню також, ймовірно, з’єднувалась багатими на залізо ґрунтами, через що поверхня Марса має іржавий вигляд.

Як результат на сьогодні — суха поверхня і практична відсутність повітря на планеті. Оскільки вічна мерзлота лежить під поверхнею, то при попаданні метеоритів і астероїдів їх тепло викликає селеві потоки навколо кратерів (мал. 4).

Фото поверхні Марса, зроблене марсоходом «Опортьюніті» (Opportunity). Ars Technica

Вода на Марсі від початку?

Звідки взялася вода спочатку? Можливо, перші вулкани на Марсі вивергалися і викидали воду протягом Тижня створення або перед гріхопадінням, без тектоніки плит, яка є на Землі. Вулканізм утворив потужні гірські хребти, які ми бачимо на Марсі зараз. 

Гігантські виверження, мабуть, поширилися на великі ділянки марсіанської поверхні, що призвело до гігантського викиду водяної пари та інших парникових газів в атмосферу. Якби планета від початку не мала рідкої води й атмосфери, це в результаті могло б тераформувати [радикально змінити поверхню, зробивши її придатною для життя] Марс. Проте за рясними опадами послідувала втрата більшої частини атмосфери, що описувалось вище.

Оскільки у нас ще дуже мало інформації, потрібно буде багато зробити для пояснення топографії Марса. Інші сценарії цілком можливі. Чи сталася катастрофа одночасно з водним катаклізмом на Землі? (Якщо гріхопадіння вплинуло на весь космос, згідно Римлян 8:22, можливо, суд в день Ноя поширився і на інші планети.)

Цікаво розмірковувати над тим, що наш Творець продовжує робити у нашому динамічному Всесвіті. Але у всьому цьому ми знаємо одну річ. Марс ніколи не був заселений розумним життям, інженерами або кимось ще. Ісая 45:18 пояснює, що Земля — це єдине місце, яке Бог створив для проживання: 

«Бо так говорить Господь, що створив небеса, Він, Бог, що землю вформував її, Він затвердив її, не дарма створив її, Він утворив її для проживання: Я Господь, і нема вже нікого».

«Небо — небо для Господа, а землю віддав синам людським». (Псалтир 113:24)