У приголомшливо добре збереженій шкірі викопного іхтіозавра стеноптеригія (Stenopterygius) виявлено велику кількість первинних м'яких тканин і білків.¹ Однак ця скам'янілість зі сланцевих кар'єрів Хольцмаден-Посідона в Німеччині була знайдена в шарах Юрського періоду віком 180 мільйонів років (Ma).

Дослідники стверджують, що це найбільш глибоке дослідження скам'янілості, що містить м'які тканини, яке будь-коли проводилося. У зразку все ще збереглися залишки оригінальної шкіри ( у цього виду вона, вочевидь, була без луски, проте існує принаймні ще один тип іхтіозавра, за виглядом гладкошкірого, але, вочевидь, має мікроскопічні лусочки).²

Група дослідників навіть змогла розрізнити різні клітинні шари в шкірі та підшкірній клітковині, включаючи шар скам'янілого підшкірного жиру, який містив первинні хімічні сполуки. Цей шар підшкірного жиру розпалив подальші дебати про те, були іхтіозаври теплокровними чи холоднокровними.

Вгорі: фотографія скам'янілості. Внизу: відповідне схематичне зображення

При уважному вивченні демінералізованої м'якої шкіри були виявлені пігментні клітини - меланофори, які містили біологічний пігмент еумеланін. Вивчаючи концентрацію цих клітин, дослідники змогли виявити, що стеноптеригіус мав контрастне забарвлення, тобто був темним зверху і світлим знизу. Це «контрзатінення» можна порівняти з освітленням згори, яке робить верхню частину світлішою, а нижню - більш темною. Таким чином, це забезпечувало своєрідне маскування, а також, ймовірно, захищало від ультрафіолету, коли іхтіозаври перебували близько або на поверхні (іхтіозаври повинні були час від часу підніматися, щоб вдихнути повітря). Таке забарвлення також допомагало тваринам регулювати температуру тіла (темні ділянки поглинали більше сонячного світла).

Дослідники змогли розпізнати печінку, в якій після демінералізації та обробки був виявлений первинний еластичний органічний матеріал. Аналіз також зафіксував залишки таких білків, як тропоміозин, гемоглобін, α-кератин, еластин, актин і колаген.

Скам'яніла шкіра, що формує задній край правого черевного плавця

Керівник дослідження, доктор Йохан Ліндгрен, визнав: «М'які тканини, такі як шкіра, досі вважалися настільки лабільними (такими, що легко руйнуються), що єдиним способом їхнього виживання є повне заміщення мінералами. Однак, як виявляється, коли ці мінерали видаляються, частина первинної органіки залишається».³ Він сказав, що для того, щоб ці первісні біологічні речовини збереглися в мінералах, які їх оточували, “вони мали бути надзвичайно швидко поховані [sic] в породах”.⁴

У прес-релізі Лундського університету (Швеція), де працює Ліндгрен, підсумовують результати роботи: «Серед іншого, дослідження показує, що м'які частини скам'яніли настільки швидко, що збереглися як первісні клітини, так і їхній внутрішній вміст. ... вони також показують, як мало ми знаємо про процес скам'яніння і про те, що насправді може зберегтися у скам'янілостях».⁵

Доктор Мері Швейцер, відома своїми дослідженнями м'яких тканин динозаврів, також була частиною команди. Це відкриття поповнило постійно зростаючий список знайдених первинних м'яких тканин у скам'янілостях, вік яких, як стверджується, становить десятки і сотні мільйонів років. Але разом зі зростанням списку зростає і суперечка в еволюційному світі щодо точного механізму надзвичайно швидкого і глибокого поховання, необхідного для скам'яніння цих тварин, а також щодо того, як первісний органічний матеріал може зберігатися так довго.

Біблія чітко описує Всесвітній потоп Ноя, що стався близько 4 500 років тому. Масивна ерозія та відкладення багатих на мінерали осадових порід забезпечили сприятливі умови для швидкого поховання та скам'яніння зразків. А наявність первісного біоматеріалу робить біблійні часові рамки набагато більш достовірними, ніж «мільйони років» еволюції.