Еволюція носорога? Абсурд
Твердження про те, що носоріг є результатом еволюції, не витримують критики. Навпаки, якщо дивитися на речі через призму біблійного опису історії, то все, що стосується носорогів, починає набувати сенсу.
Носоріг – яка назва, яка тварина! Назва походить від двох грецьких слів: ρίς/ρίνος (рис/ринос), що означає «ніс», і κέρας (керас), що означає «ріг» [грец. ринокерос – прим. перекл.]. З їх рогами й значними розмірами носороги представляють собою вражаюче видовище. З вагою близько 3600 кг,1 носоріг є другою за величиною наземною твариною після слона, а третьою – бегемот.
Фото 01 Африканські носороги виглядають гладкими, тоді як у азійських видів шкіра звисає важкими складками. У індійського носорога це так помітно, що пластинчасті складки створюють враження броні. Більше того, шкіра вкрита горбиками – твердими вузликами, які зовні нагадують заклепки на «броні». Photo by Paul SalmonМало хто або що може протистояти силі наступаючого носорога. Залізничні локомотиви піддавалися нападам носорогів й навіть сходили з рейок!2 (В англійській мові групу носорогів іноді називають «crash» [аварія, крах, сильний удар] – що здається доречним!) Незважаючи на свою величезну масу й «короткі» ноги, вони можуть бігати швидше за олімпійського спринтера – неймовірно, але чорний носоріг може розвивати швидкість до 55 км/год.3
Носороги використовують свої роги для битв один з одним, пошуку їстівних рослин й для захисту (всі носороги є вегетаріанцями). Індійські та яванські носороги мають один ріг; суматранський (або волохатий) носоріг, а також африканські білі та чорні носороги мають два роги. Але на відміну від «справжніх рогів» великої рогатої худоби й кіз, які мають кісткову основу й прикріплені до скелетної структури, ріг носорога складається з щільно спресованих кератинових волокон – тієї самої речовини, що й наші нігті та волосся.
Кажуть, що у носорогів поганий зір, але відмінний нюх. Їхні вуха можуть повертатися незалежно одне від одного та вловлювати найслабші звуки з будь-якого напрямку. Їхні трипалі ноги великі (що допомагає розподіляти навантаження, яке вони несуть) й залишають характерний трилопатевий слід, дуже схожий на туз треф. Як і у інших важких ссавців, таких як слони й бегемоти, ноги носорогів майже прямі – це ідеальна анатомія, що запобігає згинанню, коли звір стоїть.
Чи еволюціонував носоріг?
Носорога зазвичай описують як «доісторичну» тварину, яка живе на Землі «мільйони років». Але таке формулювання передбачає, що еволюція є правдою4 й що носороги є нащадками
Фото 02 Ймовірно, найбільшою загрозою для носорогів є браконьєрство заради їхніх рогів. Традиційно вважається, що оброблений ріг носорога лікує цілу низку захворювань. Однак сьогодні попит здебільшого походить від арабських покупців у Ємені, які хочуть використовувати ріг носорога для виготовлення вишукано різьблених ручок для кинджалів – символу статусу та багатства в цій країні. Courtesy of Oriental-arms перших ссавців, у яких з’явилися копита (таких як велика рогата худоба й вівці). Еволюціоністи стверджують, що кінь і тапір є найближчими родичами носорога – усі вони належать до непарнокопитних і «унгулятів» (ungulate означає «копитна тварина»). Еволюціоністи вважають, що непарнокопитні передували парнокопитним, до яких належать такі різноманітні тварини, як олені, свині, верблюди та бегемоти.
Якби еволюція була правдою, то в палеонтологічному літописі слід було б знайти численні перехідні форми, що поєднують передбачуваного спільного предка з усіма цими тваринами. Але де ж вони? Такі припущення – а саме цим і є еволюція – не витримують критики. Самі еволюціоністи застерігають про відсутність доказів еволюції коня – нібито близького родича носорога, який тривалий час подавався в підручниках як «доказ» еволюції. За словами одного з провідних еволюціоністів, історія, викладена в підручниках, «варта жалю»,5 а попередні 50 видів були скорочені до двох.6 7 А що щодо унікального «рога» носорога – він не є кістковою структурою, як у його передбачуваних родичів – великої рогатої худоби та антилоп, а складається переважно зі щільно скрученого волосся. Твердження, що ці різноманітні форми життя походять від спільного предка, є здебільшого заявою віри, а не реальністю.
Отже, якщо носороги не є результатом еволюції, то звідки вони взялися?
Носороги й Біблія
Якщо виходити з того, що Біблія є достовірним історичним джерелом й світоглядною основою, то все, що стосується носорогів, починає набувати сенсу – якщо дивитися на це крізь призму біблійної концепції Створення світу, Всесвітнього потопу та місця людини в Божому задумі.
1. Створення
Згідно з книгою Буття 1, Бог визначив, щоб усі тварини розмножувалися за своїм родом. І саме це ми й спостерігаємо – носороги народжують носорогів. Еволюціоністи люблять вказувати на різні види носорогів (сучасні й вимерлі – див. вставку) як на доказ еволюції.8 Але видоутворення лише демонструє фантастичне вбудоване різноманіття всередині первісно «створеного роду»9 – це не «висхідна» еволюція від молекул до ссавців, а радше «низхідна» зміна, оскільки кожен вид носорогів несе в собі підмножину початкової генетичної інформації, яку Бог заклав у первісно «створений рід» носорогів.10 Усі види носорогів як і раніше залишаються носорогами! Нещодавно дослідники повідомили про гібридне потомство від схрещування між різними «видами» носорогів.11 Це не дивує креаціоністів – це просто представники одного роду розмножуються «за родом своїм», оскільки Творець від початку запрограмував їх на це.12
2. Потоп
Згідно з Біблією, Всесвітній потоп за часів Ноя (Буття 6–9) знищив усіх наземних тварин і птахів, що дихали повітрям, за винятком тих, яких Ной узяв на борт ковчега. Таким чином, усі сучасні носороги є нащадками пари носорогів, випущених із ковчега після Потопу.13
Фото 03 У дворогих носорогів передній ріг довший. Найбільший ріг, зафіксований в історії, належав самиці білого носорога з Південної Африки й досягав 158 см завдовжки. Photo SXC.huОтже, географічне поширення популяцій носорогів відображає їх розселення після Потопу від місця зупинки ковчега на «горах Араратських» (Буття 8:4). Сьогодні ареал проживання носорогів дедалі більше обмежується розкиданими національними парками й заповідниками в посушливій савані Африки, річкових долинах Індії та тропічних джунглях Південно-Східної Азії. Проте історично носороги мешкали на Близькому Сході та в Європі, а також на більшій частині Африки й Азії, що повністю узгоджується з розмноженням і поширенням носорогів із ковчега.14
За 4500 років, що минули після Потопу, носороги мали достатньо часу, щоб розмножитися від двох особин до такої великої популяції – що добре демонструє нам сьогодні те, як популяції носорогів, які перебували під загрозою зникнення, нещодавно відновилися з низьких показників. Наприклад, завдяки заходам зі збереження виду білий носоріг, який кілька десятиліть тому був «на межі зникнення», нині налічує 11 000 особин. Подібним чином, у 1908 році індійський носоріг був скорочений лише до дюжини особин, але зараз понад 2000 індійських носорогів живуть в охоронних парках.15
До речі, катастрофічний Потоп, описаний у Книзі Буття 6–9, дає нам чудове пояснення наявності скам’янілостей – чому ми знаходимо мільярди мертвих істот, похованих в шарах гірських порід, очевидно відкладених водою по всій Землі. Проте еволюціоністи натомість стверджують, що шари гірських порід зі скам’янілостями є свідченням порядку еволюції та вимирання протягом мільярдів років – інтерпретація, яка дивує їх, коли вони стикаються з доказами протилежного. (Див. вставку)
3. Вплив людини
В різкому контрасті з еволюційною концепцією, згідно з якою людина є лише твариною, що еволюціонувала, реальність історичного впливу людини та її подальшого впливу на носорогів повністю відповідає тому, чого можна було б очікувати з Біблії:
(а) Факт впливу людини на популяції носорогів (а не навпаки) чітко показує, що людина була створена, як написано в Бутті 1:28, щоб «...наповнювати землю, оволодівати нею, і панувати над... кожним плазуючим живим на землі». Влада над тваринами, спочатку дана людині Богом, і сьогодні очевидно проявляється – насправді це настільки очевидно, що більшість людей сприймають це як належне. Носороги (або мавпи, якщо вже на те пішло) не ходять до зоопарку, щоб дивитися на людей!16
(б) Неминучий факт, що лише завдяки суворому управлінню з боку людини «вимираючі» види носорогів змогли відновити свою чисельність після критичного зниження, відображає дану Богом відповідальність/владу людини щодо належного управління Творінням. («Підкоряти» землю й «панувати» над тваринами НЕ означає бездумно чи через недбалість «знищувати» їх! Єврейське слово «панування», רדה (radah), також використовується для позначення панування Соломона, яке привело до миру, безпеки «кожного під своїм виноградником та під своїм фіґовим деревом» (1 Царів 4:24–25).17
(в) Саме перша людина, мабуть, мала найбільший вплив на носорогів. Гріх першої людини призвів до прокляття всього Творіння, поклавши початок смерті тварин, що зрештою призвело навіть до зникнення цілих видів (а не лише окремих особин) тварин.18
Висновок
Прийняття біблійного опису історії допомагає нам зрозуміти наш світ. Виходячи з цього, уявлення про те, що носороги (або будь-що інше) могли еволюціонувати, справді є абсурдним.
Носороги великі, малі й шерстисті
Окрім п’яти сучасних видів носорогів – двох в Африці (чорний, білий) й трьох в Азії (суматранський, індійський, яванський) – колись існували й інші види носорогів, які нині вимерли. Існував дворогий шерстистий носоріг, що мешкав у холодніших кліматичних умовах
Фото 04 Стародавні наскельні малюнки у Франції зображують шерстистих мамонтів, бізонів, левів, коней та цього шерстистого носорога. Стандартне еволюційне мислення приписує ці малюнки «примітивним людям кам’яного віку», які в певному сенсі поступаються сучасній людині в інтелектуальному розвитку. Проте факти свідчать про високі художні здібності, тому немає підстав вважати, що ці зображення тварин створив хтось інший, аніж люди, подібні до нас. Людина була розумною з самого початку. Université de Liège Європи та Азії й мав довгу кошлату шерсть.¹
Вимерлий Teleoceras був значно меншим носорогом: його зріст становив лише близько одного метра, а вага – приблизно 140 кг.² Він мав статуру, подібну до бегемота, і, ймовірно, також проводив багато часу у воді. Велику кількість Teleoceras було катастрофічно поховано у відкладеннях Ashfall Fossil Beds у Небраска, залишивши добре збережені скелети. Їх так багато, що основна частина Ashfall отримала прізвисько «хлів носорогів» (Rhino Barn).
Найбільшим з коли-небудь виявлених викопних наземних ссавців, ймовірно, був вимерлий вид носорога – індрикотерій (також відомий як балухітерій і парацератерій). Його рештки були знайдені в Центральній і Південній Азії;³ він виглядав як жирафа з короткою щиєю без рогів. Його тіло було масивним – за оцінками, вага сягала до 33 тонн⁴, а висота в загривку – 5,5 метра.³ Він був би навіть більше дорослого слона.
Можливо, що індрикотерій, телеоцерас та шерстистий носоріг, разом з іншими нащадками тварин з ковчегу Ноя, вимерли внаслідок катастроф наприкінці льодовикового періоду, приблизно 4000 років тому.⁵
1. Woolly rhino, International Rhino Foundation, www.rhinos-irf.org/education/rhinofactsfiles/rhinofacts/extinctrhinos/woolly/, 18 May 2005.
2. Prehistoric life, SOS Rhino, www.sos rhino.org/news/rhinonews070303b.php, 18 May 2005.
3. Indricotherium, www.paleocraft.com/Indricotherium2.html, 18 May 2005.
4. Peters, D., Giants, Alfred A. Knopf, Inc., New York, p. 10, 1986.
5. Див. Sarfati, J., Mammoth—riddle of the Ice Age, Creation 22(2):10–15, 2000.
«Велетенський єдиноріг», побачений і описаний
Фото 05 wikipedia.orgРеконструкції за скам’янілостями Elasmotherium sibiricum показують, що це був носоріг заввишки близько 2 метрів й завдовжки 6 метрів, з єдиним рогом довжиною до 2 метрів, який ріс з його лоба.¹ ² Скам’янілості були знайдені в плейстоценових відкладах, які еволюціоністи датують періодом від 2,5 млн до 10 000 років тому. Виходячи з цього, вони стверджують, що Elasmotherium вимер щонайменше 10 000 років тому.
Однак опис тварини, що відповідає цій викопній формі, можна почути в усних переказах народів Сибіру. Це свідчить про те, що еласмотерій, можливо, існував ще приблизно 1000 років тому:
«Поруч є широкий степ, і, як кажуть, там мешкає тварина, менша за розміром, ніж верблюд, але вища за бика. У неї голова барана й хвіст бика. Тіло в неї як у мула, а копита як у бика. Посередині голови в неї ріг, товстий і круглий, який догори звужується, мов вістря списа. Деякі з цих рогів виростають до трьох або п’яти ліктів, залежно від розміру тварини. Вона живиться листям дерев... Щоразу, коли вона бачить вершника, вона підходить до нього, і якщо в вершника швидкий кінь, ...звір наздоганяє їх, витягує вершника із сідла своїм рогом і підкидає його в повітря... поки вершник не помре. ...Місцеві жителі шукають його в степу і в лісі, але поки що не можуть вбити».
Коли тварини, які, на думку еволюціоністів, давно вимерли, виявляються такими, що жили поряд з людьми в пізніший час, це не повинно дивувати християн. Адже Бог сказав, що Він створив усіх тварин того самого тижня, коли створив людину (Буття 1, 2; Вихід 20:11), близько 6000 років тому.
1. Encyclopædia Britannica, 15th edition, 4:416, 1992.
2. Дехто стверджує, що поширені міфи про єдинорогів могли бути запозиченими з розповідей про цю тварину. Зверніть увагу, що «єдиноріг», який згадується у версії Біблії короля Якова (напр. в Йов 39:9–10) не є легендарною твариною, а, скоріш за все, є (дворогим) диким биком, зображеного в профіль. Див. Wieland, C., The unicorn – the Bible does not refer to fantasy animals, Creation14(2):14–15, 1992.
-
назад
Nowak, R.M., Walker’s Mammals of the World, 5th edition, The Johns Hopkins University Press, Baltimore and London, p. 1332, 1991.
-
назад
Capstick, P.H., Death in the long grass, St. Martin’s Press, New York, p. 238, 1977.
-
назад
Чорний носоріг, зоопарк округу Седжвік, www.scz.org/animals/r/rhino.html, 18 травня 2005.
-
назад
З еволюційної точки зору все, що передувало історії, записаній людьми, є «доісторичним». Але біблійне історичне оповідання повертає нас до самого початку часу (Буття 1:1; 2 Тимофія 1:9; Тит 1:2). До цього існував лише Триєдиний Бог (Івана 1:1). (Иоанн 1:1).
-
назад
См. Sarfati, J., The non-evolution of the horse, Creation 21(3):28–31, 1999.
-
назад
Horse tales, Creation 28(1):9, 2005.
-
назад
The horse’s tale, Science 309(5733):378, 2005.
-
назад
Orlando, L., et al., Ancient DNA analysis reveals woolly rhino evolutionary relationships, Molecular Phylogenetics and Evolution 28:485–499, 2003.
-
назад
Wieland, C., Muddy waters, Creation 23(3):26–29, 2001.
-
назад
См. Wieland, C., The evolution train’s a-comin’ (Sorry, a-goin’—in the wrong direction), Creation 24(2):16–19, 2002.
-
назад
Robinson, T.J. et al., Interspecific hybridisation in rhinoceroses: Confirmation of a Black x White rhinoceros hybrid by karyotype, fluorescence in situ hybridisation (FISH) and microsatellite analysis, Conservation Genetics 6(1):141–145, 2005.
-
назад
Batten, D., Ligers and wholphins? What next? Creation 22(3):28–33, 2000.
-
назад
Припускаючи, що Ной розумів «чисте» й «нечисте» так само, як Бог пізніше наказав Мойсею (Левит 11:3–4, 26; Втор 14:6), на борт ковчега було взято лише одну пару носорогів, а не сім особин (Буття 7:2).
-
назад
Зверніть увагу, що носоріг, очевидно, не досяг Берингової протоки та «лінії Воллеса» (див. Creation 27(4):35, 2005 –ссылка 3) до льодовикового періоду – нижчий рівень моря під час льодовикового періоду створив сухопутні мости, по яких інші тварини перебралися до Америки та Австралії. Див. Oard, M., An Ice Age caused by the Genesis Flood, ICR, California, 1990.
-
назад
Rhinos, World Wildlife Fund, 18 May 2005.
-
назад
Однак Лондонський зоопарк нещодавно виставив вольєр із восьмома напівоголеними чоловіками та жінками серед ведмедів, заявивши, що це «вчить громадськість тому, що людина – всього лише ще один примат». Див. ‘Humans in zoo—by choice’, Creation 28(1):7, 2005.
-
назад
Wieland, C. and Sarfati., J., Earth Day: is Christianity to blame for environment problems?, 20 березня 2002.
-
назад
Наприклад, динозаври.