Одним з найбільш висміюваних скептиками тверджень Святого Письма є фактичне твердження Біблії про те, що стародавні люди жили сотні років. Хоча креаціоністи вже знайшли позабіблійні історичні та культурні підтвердження такого довголіття,¹ наукового підтвердження цього твердження досі практично не було. Так, креаціоністи наводили вагомі аргументи на користь наукової правдоподібності такого довголіття,^{2 3} але наукові докази того, що таке довголіття дійсно мало місце, знайти було складніше. Ми раді повідомити, що ситуація починає змінюватися.

Дослідження ICR дозволяють виявити в самих скам'янілостях свідчення того, що принаймні деякі тварини колись жили набагато довше, ніж їхні сучасні нащадки. Понад тридцять років тому дослідник Сотворіння Грег Бізлі дійшов висновку:

«Викопні рештки флори й фауни в минулому, як правило, значно більші, ніж їхні сучасні побратими. Одне з можливих пояснень такого "зменшення" з часом полягає в тому, що потенціал росту живих організмів сповільнився внаслідок більш раннього дозрівання й скорочення тривалості життя, що стало наслідком зміни більшості біосферних умов в недавньому минулому Землі. Передбачається, що ці зміни були викликані геофізичними, атмосферними та біологічними змінами, що почалися під час Всесвітнього потопу й стали їхнім наслідком. Автор вважає, що морфологічне зменшення, як і скорочення тривалості життя й більш раннє дозрівання скелета, – явище в основному післяпотопного періоду».⁴

Бізлі припустив, що велика тривалість життя, великі розміри дорослого тіла (гігантизм) й затримка дозрівання якось пов'язані між собою.

Галузь склерохронології починає підтверджувати це креаційне передбачення.⁵ «Склеро» означає «твердий», а «хронологія» – «впорядкована історія подій». Таким чином, склерохронологія – це вивчення історії життя організму за підрахунком періодичних смуг в твердих частинах тіла, таких як черепашки устриць та інших молюсків. Вчені можуть побудувати криві росту для популяцій організмів (зокрема викопних), що дає змогу зробити висновок про ріст організму в часі та оцінити тривалість його життя.

Нині ці криві росту дають «неспростовні» докази того, що принаймні деякі допотопні організми жили довше, зростали більшими та їм було потрібно більше часу для дозрівання, ніж їхнім сучасним нащадкам. Попередні докази допотопного довголіття отримано на основі кривих росту устриць та інших двостулкових молюсків, акул та алігатороїдів (Alligatoroidea).

Скептик зауважить, що збільшення тривалості життя тварин не обов'язково підтверджує збільшення тривалості життя людини. Однак який би механізм або механізми в допотопному світі не забезпечили екстремальне довголіття людини, вони майже гарантовано вплинули б і на допотопне тваринне царство. Незалежно від того, хто вважає, що екстремальне довголіття було зумовлене відсутністю згубних мутацій ДНК, іншими атмосферними умовами або більш щедрою їжею, екстремальне довголіття повинно було позначитися і на тваринах, і, можливо, навіть на рослинах. Таким чином, свідчення більшої тривалості життя допотопних тварин є непрямим доказом більшої тривалості життя людини, і навпаки.

Затримка дозрівання добре узгоджується з біблійними даними. Найраніший вік, в якому патріарх з Буття 5 міг мати сина, – 65 років. Звичайно, ми не знаємо, чи всі сини, перераховані в Бутті 5, були первістками, але видається ймовірним, що принаймні деякі з них були первістками. То невже допотопні люди ставали статевозрілими приблизно в 13 років, як сьогодні, але просто вирішили почекати 50 років (або більше!), щоб одружитися? Це здається вкрай малоймовірним. Мабуть, люди теж дозрівали набагато довше, як в статевому, так і в скелетному відношенні. А як зробив висновок Бізлі, більш пізнє дозрівання пов'язане з більшою тривалістю життя й більшими розмірами дорослого тіла. І так, навіть еволюціоністи визнають, що стародавні люди були «значно» (на 10-30%) масивнішими за сучасних людей.^{6 7} Тож, схоже, ранні люди в середньому теж були принаймні трохи більшими за нас.

Докази допотопного довголіття було представлено й добре прийнято на 9-й Міжнародній конференції з креаціонізму цього літа та прийнято до публікації в збірнику праць ICC.^{8 9} Ще дві технічні статті вже подано до публікації, та ще більше перебуває в процесі підготовки.

Звісно, ці дослідження мають попередній характер, але вони дуже обнадіюють, оскільки додаткові дослідження зміцнюють докази цього зв'язку між довголіттям, гігантизмом й затримкою дозрівання. І ми з нетерпінням чекаємо можливості поділитися ними з вами в найближчі місяці. Як говорив покійний президент ICR д-р Джон Морріс, «зараз чудовий час, щоб бути християнином, який вірить в Біблію!».