Малюнок 1. Всередині «потстальної» стайні. Зверніть увагу на темні плями на нижній частині кам’яних колон, що вказують на те, як високо взимку накопичуються відходи.Чи замислювалися ви коли-небудь, як Ной і його сім'я могли доглядати за стількома тваринами, перебуваючи на ковчезі протягом року? Це питання часто піднімають скептики Біблії. Тільки уявіть собі, скільки кліток потрібно прибирати щодня.

Але ця проблема не з нових. У деяких частинах світу фермерам доводиться тримати своїх тварин в приміщеннях протягом багатьох місяців взимку, що схоже на завдання Ноя. Люди в цих країнах вирішують дану проблему різними способами.

Один з них показаний на малюнку 1. Це внутрішня частина хліва (кошари) в Нідерландах, який має назву «потстал» (potstal).¹ Зверніть увагу на кам'яні опори біля основи дерев'яних колон. Вони дозволяють відходам накопичуватися взимку і захищають дерев'яні стовпи від гниття протягом багатьох років.

Фермер постійно додає солому (торф або тирсу) поверх існуючого шару, коли той забруднюється відходами тварин. До кінця зими шар «підстилки» виростає до півметра. Незважаючи на накопичення відходів, приміщення залишається чистим і приємно пахне. У подібних стайнях зберігаються також корови і коні.

Потстали широко використовувалися в минулому і досі популярні на екологічно чистих фермах. Коли я був дитиною, мій батько тримав стадо приблизно з 30 овець і використовував потстал. Наш сусід (який був професійним фермером) тримав в такому хліві більше 130 овець. Навіть при такій кількості тварин хлів був чистим і зручним. У потсталах фермер часто тримає чисту солому над тваринами, що економить місце і сили.

Єдиний раз, коли постал пахнув (що я чітко пам'ятаю), це коли хлів прибирали в кінці зими. На екологічно чистих фермах вважають, що їм потрібно чистити хліва всього один або два рази на рік. Гній міг би стати в нагоді Ною як паливо для обігріву. Сьогодні з відходів виходить прекрасне добриво.

Малюнок 2. Всередині «крупсталя». Тварини приковані до «паркану» на зовнішній стіні і годуються з цього боку. Гній падає в жолою у центрі. Зверніть увагу, як легко фермеру забезпечити тварин чистою соломою.Інший тип хліва – «крупсталь» (малюнок 2).² У багатьох фермерів в регіоні, в якому я виріс, були такі хліва, і вони до сих пір використовуються в нашій країні. В такому хліві тварини утримуються на підлозі, покритій, наприклад, соломою. За ними знаходиться «жолоб» (старою голландською мовою він називається "grup"), в який збираються гній і сеча.

Цей тип хліва легко чистити – достатньо витрусити гній в ємність для збору. Соломи потрібно порівняно небагато. Якби Ной використовував подібну систему, то він міг би скидати відходи в море, використовуючи воду (дефіциту якої не спостерігалося!) для промивання хліва.

У такому приміщенні також легко годувати тварин, просто викидаючи корм в жолоб з іншого боку хліва.

Джон Вудморапп у своїй книзі «Ковчег Ноя: техніко-економічне обґрунтування» (Noah's Ark: A Feasibility Study) досліджував деякі ефективні технології, які Ной міг використовувати на ковчезі не лише для видалення відходів життєдіяльності тварин, але також щоб годувати і поїти їх.³

Коли ми дізнаємося трішки більше про те, як доглядати за тваринами в холодному кліматі, ми виявляємо, що для Ноя це не було б таким вже складним завданням, особливо якщо у нього і його сім'ї вистачило винахідливості і уміння побудувати прекрасний ковчег. Крім того, у них було багато років, щоб підготувати бортові стійла, включаючи обладнання та припаси.