Тільки кілька міліметрів шкіри відокремлюють наші тіла від небезпек зовнішнього світу. Її багатошаровий дизайн забезпечує ідеальне поєднання міцності, гнучкості і довговічності. На відміну від будь-якого скафандра чи бронежилета, сконструйованого людиною, це захисне покриття живе і постійно оновлюється.

Можливо, ви чули, що «краса — це щось більше, ніж зовнішність». Хоча це, безумовно, так, сама шкіра прекрасна і багато чого може розповісти про людей. Наприклад, ми можемо впізнати когось лише за виглядом шкіри на його обличчі.

Кровопостачання шкіри і м'язи обличчя дозволяють нам навіть з першого погляду визначити, коли люди щасливі, сумні, сердиті або збентежені. Шкіра є найбільшим органом у нашому тілі (вагою близько 10 фунтів [4,5 кг] у дорослої людини) і покриває всю його поверхню, включаючи очі, де шкірне покриття для зручності прозоре. Перебуваючи на поверхні, шкіра є найдоступнішим органом нашого тіла і тому повинна володіти хорошою стійкістю до наших марних зусиль «поліпшити» її барвниками, хімікатами, проколами і татуюваннями.

Товста і тонка шкіра

Шкіра зазвичай поділяється на товсту (на долонях і стопах) і тонку (на решті частин нашого тіла). З мозолями шкіра може досягати товщини майже половини дюйма (13 мм). Товщина тонкої шкіри коливається від близько 0,5 мм на повіках до майже 2 мм на спині (1 мм — це приблизно товщина копійки). Шкіра складається з трьох основних шарів, які називаються епідерміс, дерма і гіподерма. Кожен з цих шарів виконує свої життєво важливі функції.

Три шари шкіри

Велика частина нашого тіла покрита шкірою, яка називається «тонкою». Вона складається зі спеціальних клітин (вгорі), які створені для того, щоб при відмиранні з’єднуватись одна з одною і утворювати щільні колони (внизу). Кожна клітина щільно з'єднана зі своїм сусідом більш ніж сотнею маленьких «точкових швів», які називаються десмосомами. Вони надають шкірі дивовижну силу.

Епідерміс — зовнішній шар шкіри

 «Чудова обгортка» шкіри

Малюнок 1 і 2. Тонка шкіраЗовнішній шар нашої шкіри, епідерміс, складається з двох шарів: тонкого поверхневого шару мертвих клітин (роговий шар) і більш глибокого шару живих клітин. Рогівковий шар складається зі щільно з'єднаних мертвих клітин, які називаються рогівками. Вони утворюють бар'єр між живими клітинами нашого тіла і зовнішнім світом.

Якщо ми раптово втратимо рогівковий шар, смерть настане швидко від масивної втрати рідини і навали величезної кількості бактерій. Дивно, але на більшій частині поверхні нашого тіла, цей критично важливий мертвий шар є меншим за товщиною, ніж половина термозбіжної плівки холодильника. Дійсно, ми могли б назвати рогівковий шар «чудесною обгорткою».

У тонкій шкірі мертві клітини плоскі, як млинці, і накладаються одна на одну, утворюючи рівні колонки (мал. 1 і 2). Кожна клітина щільно прикріплена до своїх сусідів зверху і знизу більш ніж сотнею маленьких «точкових швів», які називаються десмосомами. Це щільне кріплення необхідне для того, щоб мертвий шар міг чинити опір зовнішньому механічному впливу.

У товстій шкірі на наших долонях і стопах епідерміс, і особливо рогівковий шар, набагато товщі, ніж тонка шкіра. Тут рогівки товстіщі і переплітаються на кшталт шматочки пазлу (мал. 3). Товста шкіра забезпечує високу стійкость до зношування на поверхнях наших долоней і стоп, так як саме вони найчастіше піддаються механічному впливу.

Зміна клітин епідермісу

Долоні наших рук і підошви наших ніг зазнають набагато більшого впливу, ніж тонка шкіра. Відтак у них є особливий тип шкіри, який називається «товстим». Він складається з набагато товстіших клітин, які зчіплюються разом, як пазл.

Основна функція живого шару епідермісу — виробляти омертвілі клітини рогового шару. У міру дозрівання ці клітини наповнюються сильними білковими волокнами, які називають кератинами. Потрібно близько 28 днів, щоб нові клітини, вироблені на найнижчому рівні живого епідермісу, піднялися на поверхню шкіри.

Якби епідерміс просто продовжував додавати нові клітини, наша шкіра ставала б товстіше й товстіше. Щоб запобігти цьому, мертві клітини на зовнішній поверхні повинні регулярно послаблювати свої щільні зв'язки і спадати з поверхні шкіри за точним механізмом. Фактично, кожну хвилину ми втрачаємо від 30 000 до 40 000 мертвих рогівок з поверхні нашої шкіри. Це становить близько 9 фунтів (4 кг) мертвих клітин щороку! Ми не помічаємо такої втрати, бо зазвичай ці клітини відпадають поодинці.

Однак зовнішні клітини не можуть відходити занадто швидко. Якщо втрата клітин перевищить їх виробництво всього на кілька відсотків, рогівки швидко не стане і людина помре. Дивовижно, але кількість втрачених клітин чітко відповідає кількості вироблених!

Дерма — другий шар шкіри

«Шкіряне» тіло

Малюнок 3. Товста шкіра складається із товстіших клітин і захищає ці частини тіла від зношування.Дерма, яка лежить безпосередньо під епідермісом, складається з дуже міцних волокон білка, який називається колагеном. Волокна колагену вишукано вплетені в дуже складну тканину, яка у тварин, таких як корови, слугує нашим джерелом шкіри (мається на увазі та, яку ми використовуємо для виробництва одягу, різних виробів тощо прим. ред.). 

Дерма відповідає за більшу частину міцності шкіри і є сильно стійкою до розривів. Хоча дерма повинна бути сильною, вона також має бути еластичною і гнучкою, щоб нам було комфортно рухатися. Хоча самі колагенові волокна дуже нееластичні, те, як вони сплетені, дозволяє шкірі розтягуватися, як подвійний трикотаж. 

Спеціальні еластичні волокна, сплетені через дерму, допомагають відновити розтягнуту шкіру назад до свого розслабленого стану, як гумові нитки в еластичному поясі нижньої білизни.

«Радіатор» тіла

Малюнок 4. Регулювання тепла через капіляриЩе однією важливою функцією дерми є регулювання температури нашого тіла. Коли тіло стає занадто теплим, для його охолодження тепло в нашій крові повинно досягти поверхні шкіри, щоб воно могло розсіятися в повітрі. 

Щоб контролювати, скільки тепла досягає поверхні, кровоносні судини в дермі мають клапани, які можуть направити кров в більш дрібні судини (капіляри) на різних рівнях дерми (мал. 4). Під контролем мозку кров відводиться, щоб заповнити ці капіляри і розсіяти тепло. Регулювання тепла додатково підтримується потовими залозами, які проходять через дерму і епідерміс. 

В нашій шкірі близько трьох мільйонів потових залоз, які можуть виділяти до трьох кварт (2,8 л.) поту на годину. Піт, який в основному є водою, випаровується з поверхні нашої шкіри, створюючи ефект охолодження.

Другий шар шкіри, дерма, заповнений складною мережею кровоносних судин і клапанів. Вони дозволяють тілу направити кров від шкіри для того, щоб вивільнити тепло і охолодити тіло. Велика кількість вигинів дозволяє отримати більшу площу поверхні, створюючи щось на кшталт ефективного радіатора.

Гіподерма — найглибший шар шкіри

Гіподерма (або підшкірна жирова клітковина), найглибший шар шкіри, може сильно відрізнятися за товщиною. Більша частина цього шару — жирові відкладення, які служать основним джерелом енергії, коли ми позбавлені їжі. Нитки колагену проходять через жир гіподерми, прикріплюючи шкіру до м'язу і кістоки, які знаходяться знизу, що в свою чергу обмежує рухливість нашої шкіри. 

Більша частина довжини наших волосяних фолікул і більшість потових залоз знаходяться в підшкірній клітковині. Саме тут росте волосся і потові залози виробляють свій піт. Коли ми втрачаємо шкіру через глибоку рану, потові протоки і волосяні фолікули, що вижили, слугують джерелом нової шкіри. Без цих численних джерел нових клітин шкіри нам потрібна була б пересадка навіть для здертого коліна.

Висновок

Божу руку можна легко помітити у всьому, що Він створив, навіть в нашій шкірі. Як і багато інших речей, ми приймаємо захисні функції шкіри, як належне. Але давайте подякуємо Богу за шкіру, яка є такою важливою для нашого життя. Перш за все, давайте подякуємо Господа нашого і Спасителя, Який пробачив тих, хто встромив терновий вінок в шкіру Його чола і розірвав шкіру Його спини на шматки. Його ж ранами ми зцілені від гріха, смерті і пекла (1 Петра 2:24).

 «Я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, що розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу. Я сам побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі...» (Йов 19:25-27)