Анатомія і фізіологія

Статті / Біологія / Анатомія і фізіологія / Руки – за творіння! /

Руки – за творіння!

Автор:

Джерело: Creation Ministries International

від 17.06.2015

Вони допоможуть тобі піднятися на гори та всилити нитку в голку, але чи дають вони докази «виживання найпристосованіших»?

Одного ранку я енергійно брав участь в тренуванні з веслування. Разом із сімома іншими веслувальниками я з усіх сил налягав на весло, щоб швидко рухати човен по воді. Щойно тренування закінчилося, мені зателефонували з найближчої лікарні та терміново попросили приїхати й зайнятися лікуванням важко травмованого пацієнта. Цей психічно нестабільний чоловік в стані глибокої депресії навмисно засунув руку в стрічкову пилу й майже повністю ампутував кисть.

Як же мені тепер відновлювати такі тонкі структури, якщо я щойно з усіх сил тягнув весло? Чи будуть мої руки достатньо стійкими, щоб виконати таку роботу?

На диво, я зміг з відносною легкістю працювати з мікрохірургічними швами, тоншими за людську волосину. Розірвані артерії незабаром були відновлені, й кисть знову набула здорового рожевого кольору. Після відновлення нервів, сухожиль та інших пошкоджених структур я повернувся додому, щоб обміркувати події цього ранку.

Як так виходить, що наші руки можуть підіймати величезну вагу й водночас відчувати, як сідає маленька комаха або як легко торкається перо? Чому артерії на долонній поверхні кисті розташовані так, що вони не перетискаються, коли ми стискаємо важкі предмети? Як цікаво, що променева та ліктьова артерії на зап’ясті переходять в долоню, де утворюють подвійні дуги, які дозволяють тканинам продовжувати отримувати кров навіть під час сильного стискання!

І як виходить, що парні пальцеві артерії кожного пальця настільки оточені фасціально-зв’язковими структурами, що вони не перегинаються під час згинання пальців? Чому венозна система з низьким тиском переважно розташована на тильній поверхні кисті, де її кровотік не порушується під час стискання пальців?

Багато хірургів присвятили незліченні години спробам зрозуміти, як кров надходить до дрібних кісток зап’ястя. Вбудовані «сервомеханізми», які регулюють кровотік у кисті залежно від потреб тканин, лише зараз починають ставати зрозумілими.

«Виживання найпристосованіших» – один з базових принципів еволюційної теорії. Тварина або людина, яка має найбільшу здатність протистояти своїм сучасним суперникам, теоретично повинна виживати. Тоді чому в нас немає рук, краще пристосованих до цієї боротьби? Чому ми не розвинули кігті, шипи або захисні пластинчасті обладунки?

Я спостерігав чимало людей, які пошкодили руки під час бійок. Переломи п’ясткових кісток (розташованих у кисті між зап’ястям і пальцями) та пошкодження сухожиль розгиначів часто виникають під час боксу. Розриви шкіри над кісточками пальців після удару об зуби противника призводили до тяжких, а іноді й незворотних інфекцій кисті. Так званий «людський укус», отриманий таким чином, потребує негайної госпіталізації. Як могли наші «перехідні» предки вижити, якщо вони не мали ані вродженого «інтелектуального» захисту у вигляді обладунків, ані, можливо, здорового глузду, щоб уникати подібних конфліктів?

На заняттях з біології в минулому ми часто говорили про «телеологічні» пояснення спостережуваних структур (телеологічний – заснований на ідеї цілеспрямованого задуму). Іншими словами, форма відображає функцію. Те, що наші руки чудово підходять для таких дій, як скелелазіння або всиляння нитки в голку, але погано підходять для бійок, з телеологічної точки зору, звичайно, нібито означає, що наші руки найкраще пристосовані до благородних занять, які взагалі не мають еволюційної «цінності для виживання».

Читайте Креацентр Планета Земля в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх новин.

Подібні матеріали

arrow-up