Чи існували пернаті динозаври?
Взято та відредаговано з книги авторів «Титани землі, моря та повітря» (Titans of the Earth, Sea, and Air), розділ 18.
Хоча Біблія не виключає існування пернатих динозаврів, ми не переконані в тому, що вони існували. Попередня стаття показала, що динозаври та птахи радикально відрізняються один від одного, а «відсутні ланки» були б менш пристосованими. Однак «пернаті динозаври» наводяться як доказ цього переходу.
Птахи мають характерні ознаки. Ці відмінності свідчать про те, що археоптерикс був птахом. Так само, як і інші істоти, які розглядаються в книзі «Титани», хоча брак місця не дозволяє пояснити це тут, – енанціорнісові («протилежні птахам» – мал. 2), скансоріоптеригіди, Microraptor, Anchiornis (мал. 4) та Caudipteryx. Але «Археораптор» National Geographic був підробленою скам'янілістю, складеною з кількох істот. Широко поширена догма про пернатих динозаврів пояснює, чому її так швидко й публічно прийняли.
Навпаки, Sinosauropteryx був динозавром. Прото-пір'я, або «динопух», на його спині виявилися частково розкладеними колагеновими волокнами. Подібні структури також спостерігаються в скам'янілостях птерозаврів, морських рептилій і тушах акул та дельфінів.
Нарешті, ми пояснюємо «парадокс дідуся» динозаврів-птахів, за якого передбачувані предки динозаврів датуються як «молодші» за птахів. Цей парадокс створює величезні проблеми для еволюційної історії, навіть якщо прийняти їхні методи датування.
Всюди ми цитуємо деяких еволюціоністів, які не погоджуються з догмою про пернатих динозаврів. Вони часто є фахівцями в найважливіших галузях: викопних птахах, будові легень та пір'я.
Мал. 1 Викопні рештки археоптерикса з накладеною на них його реконструкцією, скам'янілість: Emily Willoughby, CC BY-SA 4.0; Реконструкция: DataBase Center for Life Science, CC BY-SA 4.0
Археораптор
У 1999 році National Geographic (NG) повідомив, що вони знайшли відсутню ланку – динозавра з маховими перами.1
Цією скам'янілістю був нині сумнозвісний Archaeoraptor liaoningensis.
Однак для палеоорнітолога Сторрса Олсона (1944–2021) стаття NG стала останньою краплею безсоромної сенсаційності. На той час він був куратором відділу птахів у Національному музеї природничої історії Смітсонівського інституту у Вашингтоні, округ Колумбія. Олсон різко розкритикував NG у відкритому листі, в якому написав:
«Ідея про пернатих динозаврів та походження птахів від теропод активно поширюється групою запеклих вчених... які самі стали відвертими й вкрай упередженими проповідниками цієї віри. Істина та ретельне наукове зважування доказів стали одними з перших жертв їхньої програми, яка тепер швидко перетворюється на одну з найбільших наукових містифікацій нашого часу – палеонтологічний еквівалент холодного ядерного синтезу».2
Невдовзі після цього NG довелося відкликати повідомлення про Archaeoraptor як про шахрайство. Було встановлено, що це підробка, складена з кількох істот, скріплених разом так, ніби вони становили одну істоту. Тобто свого роду «Пілтдаунський птах».
Археоптерикс
Archaeopteryx (мал. 1) – одна з найвідоміших передбачуваних перехідних форм в історії еволюційної теорії. Його довжина була приблизно як у ворони, але в еволюційних твердженнях йому надавалося набагато більше значення. Його скам'янілості – вперше виявлені в Баварії у 1861 році – мали цікаве поєднання чітко вираженого пір'я, крил, зубів і хвоста. Це відкриття відбулося лише через два роки після публікації Дарвіном «Походження видів». Тому його швидко оголосили однією з перехідних форм, передбачених Дарвіном, – проміжною між рептиліями та птахами. Однак у нього не було проміжних ознак, як не було й жодних ознак, які вважалися унікальними для динозаврів. Наприклад, він мав багато цілком пташиних особливостей:3
● Сидяча стопа [анатомічна адаптація у птахів, яка дозволяє пальцям автоматично стискатися навколо гілок, завдяки чому можна легко утримуватися на них під час сну – прим. перекл.] для сидіння на гілках, для чого потрібен делікатний і точний політ під час приземлення на гілку. Своєю чергою, для цього були потрібні складні крила, здатні створювати особливі завихрення повітря (вихори передньої крайки), – як у сучасних птахів.4 5
● Класичні еліптичні крила [призначені для швидкого зльоту, високої маневреності та крутих поворотів в обмеженому просторі, наприклад, в густих лісах – прим. перекл.], як у сучасних лісових птахів.
● Повністю сформовані махові пера, як у сучасних літаючих птахів. Пір'я мало асиметричні опахала та зміцнювальні борозенки.
● Велика вилочкова кістка для прикріплення сильних м'язів, що відповідають за помахи крил вниз.
● Унікальна будова пташиних легень з повітряними мішками, фіксованою стегновою кісткою та односпрямованим потоком повітря.6
● Череп, схожий на пташиний, і зуби, подібні до зубів інших вимерлих птахів.
● Відсутній характерний для динозаврів отвір в кульшовій ділянці, де з'єднується стегнова кістка. В більшості істот є западина, а не отвір (звідси технічний термін acetabulum, від латинського «маленька оцтова чаша»). У динозаврів кульшова западина була перфорованою (повністю відкритою), тобто являла собою отвір. В археоптерикса вона була частково закритою, більше схожою на таку в сучасних птахів. Різниця полягає не лише в ступені відкритості, а й у будові. І в археоптерикса, і в сучасних птахів вона призначена для утримання стегнової кістки майже горизонтально та здебільшого всередині тіла, щоб підтримувати систему повітряних мішків, яка забезпечує роботу їхніх унікальних легень.
● Мала кількість або повна відсутність відростків хребців на хвості для прикріплення м'язів (на відміну від мускулистих хвостів динозаврів).
І нарешті, археоптерикс не вписується в еволюційну картину. Було виявлено надто багато інших птахів та пташиних скам'янілостей, які «датуються більш раннім часом», ніж він. Як птахи могли бути старшими за своїх передбачуваних предків (див. «Парадокс дідуся»)?
Синозавроптерикс
Sinosauropteryx, ймовірно, є «перлиною» серед кандидатів на роль пернатих динозаврів. Це була ще одна невелика істота, завдовжки лише 1,07 метра. Її класифікують як теропода, але не вважають пташиним динозавром. Тобто еволюціоністи не вважають її такою,
Мал. 2 Сінорніс (Sinornis santensis), представник енанціорнісових птахів, Velizar Simeonovski, CC BY 4.0 що належить до лінії, яка, за їхнім твердженням, еволюціонувала в сучасних птахів. Ймовірно, Sinosauropteryx мав найдовший хвіст відносно довжини тіла серед усіх теропод – до 64 хвостових хребців. Виявлений на північному сході Китаю у 1996 році, він був першим динозавром, якого оголосили пернатим. Він також вирізнявся чудовою збереженістю, що дозволила дослідити деякі його органи.
Однак Джон Рубен, фахівець з фізіології дихання з Університету штату Орегон у Корваллісі, виявив, що у Sinosauropteryx були відсутні унікальні пташині легені. Натомість він мав схожу на крокодилячу дихальну систему з «печінковим поршнем», яка працювала за звичайним для рептилій принципом міхів [біологічний термін, що описує унікальний спосіб вентиляції легень у крокодилів. Оскільки вони не мають типової для ссавців м'язової діафрагми, роль «поршня» виконує їхня печінка. Спеціальний м'яз тягне печінку назад (до тазу), через що в грудній порожнині падає тиск і легені розширюються (вдих). Під час видиху м'язи черевного преса тиснуть на нутрощі й повертають печінку вперед, стискаючи легені – прим. перекл.]. Аналіз Рубена показав, що «легені, подібні до міхів, не могли еволюціонувати у високоефективні легені сучасних птахів».7
Sinosauropteryx датується 124,6–122 млн років тому за допомогою еволюційного датування. Однак інший птах, Archaeorhynchus spathula, який датується 125–120 млн років тому, був виявлений з повністю розвиненою сучасною пташиною дихальною та травною системами. У Archaeorhynchus також був беззубий дзьоб лопатоподібної форми та ринхокінетичний череп (тобто він міг згинати верхній дзьоб) [верхній дзьоб не просто піднімається вгору від основи, а його передня частина задирається (піднімається) вгору, тоді як основа дзьоба (ближче до голови) залишається нерухомою — прим. перекл.].8 Ці ознаки трапляються в сучасних птахів, які мешкають на узбережжі. Окрім того, у нього були добре виражені махові пера та довгі загострені пера, які трапляються в сучасних птахів, таких як шилохвіст.
Таким чином, Archaeorhynchus був здатним до польоту птахом, який «датується» приблизно тим самим часом, що й Sinosauropteryx. Тобто Sinosauropteryx опинився не в тому часовому проміжку навіть за еволюційними стандартами (докладніше це обговорюється нижче як «парадокс дідуся»).
Чи були у синозавроптерикса (прото-)пір'я?
Скам'янілості Sinosauropteryx демонстрували нечітку пухнастість вздовж усієї спини, що простягалася до верхньої частини хвоста, а також у вигляді бахроми з обох боків хвоста. Еволюціоністи інтерпретували ці волосиноподібні утворення як свідчення наявності протопір'я, яке вважалося попередником опахального пір'я. Цей «динопух» розглядався як доказ того, що динозаври еволюціонували в птахів. Автори описували динопух як схожий на пір'я сучасних птахів і стверджували, що він міг бути навіть порожнистим всередині.
Кілька скам'янілостей Sinosauropteryx були виявлені в характерній для динозаврів передсмертній позі, із закинутою назад шиєю. Таке сильне вигинання призвело до деформації структури спини. Ця деформація пояснюється лише в тому разі, якщо волокна були частиною єдиної структури, а не окремими перами. Теагартен Лінгем-Соліар (1949–2019), фахівець з покривів хребетних (зовнішніх шарів), запропонував переконливіше пояснення. Волокна були частиною «вертикального коміра або гребеня, що вкривав шию, спину та хвіст Sinosauropteryx... на відміну від окремих протопір'їн...».9 10
Подібні волокна у нелітаючих істот
Лінгем-Соліар разом з палеоорнітологом Аланом Федуччіа (нар. 1943) провели подальші експерименти. Вони закопали туші дельфіна та акули на рік, а потім викопали їх для дослідження. Вони використовували сканувальну електронну мікроскопію (СЕМ) і хроматографію. Вони також порівняли динопух у Sinosauropteryx з подібними структурами, виявленими в скам'янілостях морських рептилій (наприклад, іхтіозаврів) і літаючих рептилій (наприклад, птерозаврів).11 Вони дійшли висновку, що всі ці істоти демонстрували волосиноподібні структури, невідмінні від тих, що були у Sinosauropteryx. Іхтіозаври, дельфіни та акули не літають і не мають пір'я!12
Лінгем-Соліар дійшов висновку, що волокна, виявлені у Sinosauropteryx, «демонструють разючу схожість з будовою та рівнями організації дермального колагену. Припущення, що ці волокна є протопір'ям, відкидається».13
Шкіра динозаврів була лускатою, а не вкрита пір'ям
Відбитки шкіри динозаврів були виявлені у найрізноманітніших динозаврів: муміфікованих гадрозаврів, зауроподів, цератопсів, стегозаврів, анкілозаврів і навіть тероподів. Аналогічно, вчені, які проводили всебічне дослідження залишків та відбитків шкіри T. rex (мал. 3)
Мал. 3 Луска тиранозавра (Tyrannosaurus rex), Phil R. Bell, et al. та інших великих тиранозавридів, дійшли висновку, що всі ці «великотілі форми мали лускату шкіру, подібну до шкіри рептилій».14
Палеоорнітолог Ларрі Мартін (1943–2013) також повідомив про інший екземпляр Sinosauropteryx, який зберігся в плиті з відбитками луски.15 Шкірний покрив цього екземпляра Sinosauropteryx демонстрував круглі лусочки розміром з гальку. Оскільки для пір'я потрібна складна пов'язана з ним мускулатура, товсті лусочки на шкірі виключають ймовірність того, що на тому самому місці також було пір'я.16
«Парадокс дідуся» еволюції від динозаврів до птахів
Навіть за еволюційними методами датування видно, що послідовність неправильна. Ймовірний вік Archaeopteryx становить 153 млн років, а Xiaotingia може бути ще більш «давнім» птахом, який «датується» 155 млн років тому. Але їхні передбачувані предки – пернаті динозаври, такі як Sinosauropteryx, – «датуються» 125 млн років тому. Інші улюблені «пернаті динозаври», такі як Sinornithosaurus і Caudipteryx, також датуються 125 млн років тому. І все ж у той самий час, як пояснювалося раніше, безсумнівний птах Archaeorhynchus датується 125-120 млн років тому. Але він уже мав сучасні легені, шлунок для перетирання їжі, як у сучасних птахів, беззубий дзьоб лопатоподібної форми та сучасні махові пера. Більше того, «найдавніше з відомого пір'я є сучасним навіть на рівні мікроскопічних деталей».17
Ця проблема ускладнюється ще одним вимерлим птахом, який називається Confuciusornis. Він навіть мав беззубий дзьоб, але його «датують» 135 млн років тому. Таким чином, згідно з власними методами еволюціоністів, Archaeopteryx і Confuciusornis датуються як на мільйони років давніші за своїх передбачуваних предків-динозаврів.
Ще одна проблема полягає в тому, що, за припущеннями, найбільш примітивний «предок птахів» серед дромеозаврів, Mahakala omnogovae, не має пір'я і «датується» 80 млн років тому.18 Ця дата є пізнішою як за справжніх птахів, так і за передбачуваних пернатих динозаврів.19
Федуччіа жартує, що не можна бути старшим за свого дідуся!
Прихильники теорії динозаврів-птахів відповідають, що іноді дідусь може пережити свого онука; стосовно цього випадку це означає, що вид-предок міг існувати після того, як еволюціонував вид-нащадок. Але хоча це правда, важко зрозуміти, як «розвинений» птахоподібний птах із дзьобом Confuciusornis міг з'явитися за 10 мільйонів років до того, як з'являється бодай якийсь слід його «пернатих предків-динозаврів». Еволюціоністи іноді називають це «примарними лініями». Але це означає, що низка передбачуваних еволюційних предків відсутня в літописі скам'янілостей!20 З цієї причини такі «давні птахи», як Archaeopteryx, тепер розглядаються як «пернаті динозаври» з еволюційної гілки, не пов'язаної з лінією сучасних птахів.
Мал. 4 Мікрораптор Microraptor, Fred Wierum, CC BY 4.0
Висновок
Безсумнівні птахи «датуються» тим самим або більш давнім віком, ніж їхні передбачувані предки. Кандидати на перехідні форми є сумнівними й не демонструють чітко виражених проміжних ознак. Тепер деякі з цих передбачуваних відсутніх ланок відкидаються як бічні гілки.
Навіть якщо деякі динозаври мали пір'я, це було б спільною особливістю будови, створеною одним Творцем. Але передбачуване пір'я, ймовірно, є колагеновими волокнами, дуже схожими на ті, що виявляються у морських істот, які розклалися.
-
назад
Sloan, C.P., Feathers for T. rex? National Geographic 196(5):98–107, 1999.
-
назад
Olson, S.L., Open letter to: Dr. Peter Raven, Secretary, Committee for Research and Exploration, National Geographic Society, emphases added, 1 Nov 1999.
-
назад
Feduccia, A., Evidence from claw geometry indicating arboreal habits of Archaeopteryx, Science 259(5096):790–793, 5 Feb 1993.
-
назад
Videler, J.J., Stamhuis, E.J., and Povel, G., Leading-edge vortex lifts swifts, Science 306(5703):1960–1962, 10 Dec 2004.
-
назад
Sarfati, J., Fancy flying from advanced aeronautics: The design of swifts and jet fighters, Creation 29(1):37–39, 2006; creation.com/swift.
-
назад
Christiansen, P. and Bonde, N., Axial and appendicular pneumaticity in Archaeopteryx, Proc. Royal Soc. London, Series B 267:2501–2505, 2000.
-
назад
Ruben, J.A., quoted in Ann Gibbons, Lung fossils suggest dinos breathed in cold blood, Science 278(5341):1229–1230, 1997.
-
назад
Wang, X. et al., Archaeorhynchus preserving significant soft tissue including probable fossilized lungs, PNAS 115(45):11555–11560, 6 Nov 2018.
-
назад
Lingham-Soliar T., The evolution of the feather: Sinosauropteryx, life, death, and preservation of an alleged feathered dinosaur, J. Ornithol. 153(3):699–711, 2012.
-
назад
Sarfati, J., ‘Feathered’ dinos: no feathers after all! J. Creation 26(3):8–10, 2012; creation.com/featherless.
-
назад
Tay, J., Feathered pterosaurs: ruffling the feathers of dinosaur evolution, J. Creation 33(2):93–98, 2019; creation.com/feathered-pterosaurs.
-
назад
Feduccia, A., Riddle of the Feathered Dragons, Yale University Press, New Haven, CT, p. 130, 2012.
-
назад
Lingham-Soliar, T., Feduccia A., and Wang, X., A new Chinese specimen indicates that ‘protofeathers’ in the Early Cretaceous theropod dinosaur Sinosauropteryx are degraded collagen fibres, Proc. Biol. Sci. 274(1620):1823–1829, 2007.
-
назад
Bell, P.R. et al., Tyrannosauroid integument reveals conflicting patterns of gigantism and feather evolution, Royal Society 13(6), June 2017.
-
назад
Martin, L. and Czerkas, S., The fossil record of feather evolution in the Mesozoic, American Zoologist 40(4):687–694, Aug 2000.
-
назад
Feduccia, ref. 12, p. 123.
-
назад
Martin and Czerkas, ref. 15.
-
назад
Turner, A.H. et al., A basal dromaeosaurid and size evolution preceding avian flight, Science 317:1378–1381, 7 Sep 2007.
-
назад
Doyle, S., Plucking the dinobird, creation.com/mahakala, 28 Sep 2007.
-
назад
Doyle, S. and Nethercott, P., Ghosts in the rocks, creation.com/ghost-lineages, 14 Jul 2011.