У цій статті будуть розглянуті нещодавно виявлені скам'янілості, які еволюціоністи використовують для підтвердження своєї теорії «дерева життя». Скам'янілості відносяться до періодів від кембрію до неогену. Моя мета тут не полягає в тому, щоб ставити під сумнів їх датування або місце в стандартній геологічній колонці, а в тому, щоб проаналізувати, як скам'янілості використовуються в дарвінській теорії. Поведінку еволюційних палеонтологів можна порівняти з поведінкою надмірно ревних священнослужителів, які тримають в руках шматок дерева, який, як стверджується, є фрагментом істинного хреста. Вони трактують його як реліквію. Але потім монах стверджує, що цей шматок дерева був знайдений не в тому місці і не в той час, занадто рано для хреста. Тоді його переосмислюють як фрагмент арфи, на якій Давид грав для царя Саула. Аналогічно, скам'янілості можна спостерігати тільки в сьогоденні, але еволюційна теорія визначає інтерпретацію їхнього місця в історії еволюції життя.

Едіакарські та кембрійські скам'янілості

Едіакарські скам'янілості роду Charnia (на фото вище), описані в Journal of the Geological Society Д. МакІлроєм, зустрічаються в багатьох частинах світу. У цих листоподібних зразках, що складаються в основному з двовимірних відбитків на скелі, не спостерігається скелетних або м'язових систем. У своїй інтерпретації МакІлрой 15 разів використовує слово «може бути», наприклад: «вироблений морфотип Charnia може бути функціонально правдоподібним прикладом вимерлої клади багатоклітинних тварин» (виділено автором). Дарвіністи, безсумнівно, хотіли б мати там перехідну форму! Це допомогло б подолати розрив між загадковою едіакарською фауною й кембрійським вибухом.

Ще один листоподібний екземпляр едіакарського періоду під назвою Fractofusus описаний в журналі Nature Communications Данном, Донохью та Лю. Він нічим не схожий на кембрійську тварину, але їм потрібно, щоб він вписувався в дарвінську теорію. Інтерпретація: скам'янілість надає «основу для пояснення еволюційних переходів між планами будови тіла цих членів стовбурової групи справжніх багатоклітинних (Eumetazoa)». Основа – це як сюжет для розповіді.

Переходячи до кембрійського періоду, Бікнелл та ін. повідомляють про деякі передбачувані «отвори, просвердлені в загадкових скам'янілостях з Південної Австралії». Вони відзначені Дарроком і Кейсі в журналі Current Biology. Вони трохи схожі на отвори, просвердлені сучасними хижаками молюсків. Інтерпретація: «гонка озброєнь, можливо, стала причиною кембрійського вибуху». Які конфлікти можуть породжувати корисні мутації, які бездумний «селекціонер» може використовувати для створення зброї для гонки? Вимирання набагато простіше, але дарвінізму потрібні рушійні сили для його прогресу.

Десятки екземплярів іншого кембрійського радіодонта під назвою Modura, схожого на метрового хижака Anomalocaris, але меншого за розміром, були знайдені на сайті Марбл-Каньйон (Marble Canyon site) в 40 з гаком кілометрах на південний схід від сланців Берджесс. Інтерпретація: «Це яскравий приклад еволюційної конвергенції із сучасними групами, такими як мчехвости, мокриці та комахи», – каже Джо Мойсюк з Королівського музею Онтаріо. Ці тварини можна спостерігати. Мойсюк не спостерігав їх еволюцію.

Девонські скам'янілості викликають переполох

Еволюціоністи спритно змінюють дати, щоб врахувати переполох, пов'язаний з часом «появи» певних клад на сцені. У березні широко висвітлювався випадок, коли журнал Nature оголосив про сенсаційну знахідку: «Сліди скам'янілих кігтів показують, що рептилії з'явилися набагато раніше, ніж вважалося» – в даному випадку майже на 40 млн років раніше. У статті в Nature, написаній старшим автором Пером Албергом та його колегами, визнається, що це є серйозним потрясінням. Знахідка повноцінної рептилії в такий ранній період означає, що до цього мало відбутися багато еволюційних змін:

«Події кладогенезу, яка призвела до появи групи тетрапод, передувала серія інших подій, в результаті яких виникли різні клади стовбурових тетрапод, такі як Baphetidae, Colosteidae і Ichthyostegidae, а до цього – Elpistostegalia й різні тетраподоморфні риби. Всі ці події кладогенезу тепер повинні бути віднесені приблизно до перших двох третин девонського періоду. Походження ліній стовбурових амніот, таких як Seymouriamorpha і Diadectomorpha, повинно лежати в пізньому девоні. Примітно, що передбачуваний вік кронової групи чотириногих, представлений тут, приблизно збігається з Elpistostege і Tiktaalik (клада Elpistostegalia), які часто вважаються попередниками й потенційними предками чотириногих. Цей результат переконливо підтверджує набагато більш раннє походження чотириногих, про що свідчать сліди, знайдені в середньому девонському періоді, й припускає, що чотириногі пройшли набагато швидший процес кладогенезу й морфологічної еволюції в девонському періоді, ніж вважалося досі». [Виділення додано]

Прочитайте це і ви ахнете. Для тих, хто пам'ятає ажіотаж навколо Тіктааліка, рибоподібної істоти, яка прославила Ніла Шубіна, ця скам'янілість є серйозним спростуванням його еволюційної теорії, яка була захоплено прийнята в усьому світі. Нова скам'янілість повинна викликати суспільне збентеження. Але оскільки Дарвін не повинен програвати, які б докази не з'являлися, всі популярні журналісти представили це відкриття як великий успіх. «Нещодавно виявлені скам'янілості слідів кігтів вказують на те, що рептилії еволюціонували раніше, ніж ми думали», – оголошує Джес Томсон в Live Science, вводячи всіх в оману, використовуючи займенник першої особи множини. (Хто це «ми», Джес?) Що б не сталося, коли б це не сталося, чотириногі «еволюціонували». Вони з'явилися. Вони виникли. Вони просто зробили це швидко.

Джеймс Вудфорд з журналу New Scientist відтворив підготовлену Марцином Амброзіком ілюстрацію, на якій зображена повністю сформована ящірка з лапами й кігтями, а також лускатою, барвистою шкірою. «Це був дуже важливий поворотний момент в еволюції», – заявляє Джон Лонг з Університету Фліндерса. Прес-реліз Університету Фліндерса надає Джону Лонгу фотографію, відео та додаткові хвилини слави.

«Як тільки ми це визначили, ми зрозуміли, що це найдавніше в світі свідчення існування рептилоподібних тварин, що ходили по суші, – і це відсуває їх еволюцію на 35–40 мільйонів років назад у порівнянні з попередніми записами в Північній півкулі», – каже професор Лонг, відомий професор палеонтології у Фліндерсі.

Еволюціоністи пояснюють ці аномалії, коригуючи швидкість еволюції, щоб зберегти цілісність своєї системи переконань. «Всі лінії походження чотириногих і амніот повинні були виникнути в девонському періоді, але еволюція чотириногих йшла набагато швидше, і дані про девонських чотириногих набагато менш повні, ніж ми вважали», – запевняє він насторожених журналістів. Вони приймають це пояснення, тому що альтернативи не допускаються. Тож посміхніться й приєднуйтесь до святкування Дарвіна: «Це відкриття переписує цю частину еволюційної історії», – каже член команди доктор Джилліан Гарві, але не хвилюйтеся, це як і раніше залишається еволюційною історією.

Джон Лонг, Пер Альберг та їхній колега додають ще більше урочистої помпезності в The Conversation, анітрохи не бентежачись тим, що найдавніший з відомих чотириногих був набагато більш розвиненим, ніж очікувалося для перехідного періоду амфібій. «Поява чотириногих тварин, відомих як тетраподи, була ключовим кроком в еволюції багатьох сучасних видів, включаючи людину». Ви ж не хочете псувати свою сімейну історію, правда? Стаття включає в себе анімацію в стилі «Прогулянки з динозаврами», де ящірка залишає сліди на заплаві. Автори визнають, що «ця знахідка тепер піднімає велике еволюційне запитання». Що отримують еволюційні запитання? Еволюційні відповіді.

Від статті до прес-релізу й популярної преси – дарвінська еволюційна теорія не тільки не пережила незручність, але й процвітала. Агентство Associated Press підхопило цю історію, розповівши світу про те, «як стародавні сліди рептилій переписують історію еволюції тварин, які почали жити на суші».

«Це відкриття припускає, що після появи перших тварин з океану близько 400 мільйонів років тому вони розвивали здатність жити виключно на суші набагато швидше, ніж передбачалося раніше».

Скам'янілості від тріасового до крейдового періоду: епоха динозаврів

На сайті Phys.org Джастін Джексон описує неспостережувану розповідь про те, як кістки динозавра в Індії могли функціонувати у неспостережуваної істоти, втіленої в уяві художника.

«Сонце пробивається крізь густі зарості саговників nf хвойних дерев Гондвани, де гнучкий двоногий хижак повільно рухається по підліску верхнього тріасового періоду. Maleriraptor kuttyi, зростом трохи більше метра й довжиною близько двох метрів від морди до хвоста, з розрахунковою точністю переміщується по місцевості. Поруч ранні зауроподи пасуться невеликими стадами, лише трохи підносячись над маленьким хижаком, який зупиняється між папоротями, що його приховують – спостережливий, пильний, очікуючий...»

Така історія набагато більше привертає увагу, ніж суха стаття, переповнена професійною мовою, в журналі Royal Society Open Science, особливо коли автори не можуть визначитися з інтерпретацією цього динозавра. По-перше, він був знайдений на іншому континенті, ніж інші представники його виду. Окрім того, клубова кістка малерираптора ілюструє «певний ступінь еволюційної пластичності серед архозаврів», як вони припустили, намагаючись знайти його місце у філогенетичному дереві. Незалежно від остаточного консенсусу, вони впевнені, що це «проллє світло на ранню еволюцію динозаврів» – запевняють вони читачів. Вони обов'язково повідомлять нам, коли це світло з'явиться.

Тим часом в Австралії Віра Корасидіс з Мельбурнського університету розповідає про «полярних динозаврів», які процвітали, коли Австралія перебувала в межах Антарктичного кола. Їх еволюція збіглася з появою квіткових рослин, пише Корасидіс в The Conversation. Здається, що це закон природи: будь-яка згадка про походження квіткових рослин супроводжується фразою «огидна загадка Дарвіна». Так сталося і в цьому випадку. Але її мета все одно була продиктована й заснована на ідеях Дарвіна.

«Моє нове дослідження, проведене спільно з палінологом Барбарою Вагстафф й опубліковане в журналі Alcheringa, ґрунтується на існуючих знаннях й використовує рослинні скам'янілості з місць знахідок кісток у цьому регіоні, щоб пояснити, як розвивалися ліси, в яких жили ці динозаври [sic], і вперше детально їх проілюструвати».

Подібно до ченця, який пояснює, що це за шматок дерева, Корасидіс спостерігав за кістками в сьогоденні, а не в неспостережуваному минулому. Полярні динозаври й рослини, якими вони харчувалися, безумовно, існували, але чи еволюціонували вони?

Археоптерикс, найвідоміша в світі скам'янілість птаха, знову потрапила в заголовки новин. «Чиказький екземпляр» був ретельно вивчений за допомогою ультрафіолетового світла й комп'ютерної томографії неінвазивним способом, оголосив Field Museum. Вони виявили ніколи раніше не бачені «махові пера третього порядку» [прикріплюються до плечової кістки й властиві довгокрилим птахам – прим. перекл.], які підтверджують, що цей птах міг літати. Як археоптерикс набув здатності до активного польоту? Як він набув рухливості черепа, що дає йому можливість самостійно повертати голову? Просто. Ці речі еволюціонували. Справа закрита.

Чудеса еволюції захоплюють уяву. «Це також додає доказів того, що динозаври розвивали здатність до польоту більше одного разу, що, на мій погляд, дуже цікаво». Уявіть, що ви тримаєте в руках шматок дерева від істинного хреста або фрагмент кістки святого Якова. Як це захоплююче!

Стаття О'Коннера та ін. в журналі Nature запевняє світ, що кістки принесли нам «важливі дані про трансформацію скелета й еволюцію оперення у зв'язку з набуттям здатності літати в ході ранньої еволюції птахів». Пір'я третього порядку «еволюціонувало для польоту» – просто повірте. Не наводиться жодних статистичних даних про те, скільки динозаврів загинуло, намагаючись літати, перш ніж всі скоординовані мутації відбулися в одному з них. Упс, динозавр не отримав інструкції польоту в мозок. Чекаємо ще мільйони років.

Кайнозойські скам'янілості

Еволюціоністи були змушені переглянути свою хронологію розвитку деревних жаб після того, як Університет Нового Південного Вельсу оголосив: «Найдавніша доісторична деревна жаба Австралії з'явилася 22 мільйони років тому». Це не така значна зміна, як у випадку з девонською ящіркою, але вона є ще одним істотним потрясінням. «Нещодавно виявлені свідчення існування найдавніших видів деревних жаб Австралії ставлять під сумнів наші знання про те, коли австралійські та південноамериканські жаби розійшлися по еволюційному дереву». У статті, опублікованій в Journal of Vertebrate Paleontology, визнається, що «походження й еволюція австралійських жаб погано вивчені». Однак еволюціоністи – це стійкі ссавці. Хоча їх знання часто піддаються сумніву, вони впевнені, що справжнє еволюційне дерево існує. У них є багато його частин.

Останні скам'яніл рештки, як стверджується, мають вік 130 000 років, але мамонтеня все ще пахне гнилим м'ясом. Live Science розповідає про мамонтеня на ім'я Яна (Yana), знайденого в сибірській вічній мерзлоті. За повідомленням, туша з неушкодженою головою й тулубом пахла «сумішшю ферментованої землі та м'яса».

Дослідники ще не визначили, чому Яна померла такою молодою, але вони знають, що сучасні люди (Homo sapiens) до цього не мали відношення. Сучасні люди з'явилися в Сибіру не раніше, ніж 30 000 років тому, приблизно через 100 000 років після смерті Яни.

Мабуть, в той час люди були занадто зайняті еволюцією в Африці.

Висновок: Колові міркування

Як наш покійний друг Гюнтер Беклі протягом багатьох років писав на цих сторінках, скам'янілості майже ніколи не відповідають дарвінській теорії, але ця теорія виживає незважаючи на неодноразові фальсифікації й спростування. Дарвін завжди перемагає, незалежно від доказів. Корнеліус Хантер [доктор біофізики та обчислювальної біології – прим. перекл.] називає це явище «круговими міркуваннями самореферентної літератури». Це схоже на сліпого, який веде сліпого, але, безумовно, робить історію захоплюючою.

Формула виглядає так: 1. Еволюція – це правда. 2. Ось як це мало статися. 3. Дивіться, ще один доказ еволюції.

Аніматори та художники люблять такі парадигми, які підходять для їхньої творчості. О, ви хотіли, щоб наука ґрунтувалася на правді, перевірці та знанні? Як старомодно...