В більшості хребетних тварин очі закріплені в очницях й не можуть рухатися незалежно одне від одного. Як і в людини, зображення обох очей, ймовірно, інтегруються зоровою корою головного мозку в одне єдине зорове поле. У тварин з бічним розташуванням очей є монокулярна область периферичного зору ліворуч й праворуч, а також широка сліпа зона спереду й ззаду голови, яка, ймовірно, інтегрується в ширококутний огляд для виявлення хижаків. Деякі тварини, особливо хижаки й примати, мають більш-менш перекривне поле зору попереду голови з бінокулярним (стереоскопічним) зором.

Статичні латеральні [бічні] очі є правилом й для ящірок, за єдиним винятком: хамелеони – єдині наземні тварини, що володіють високорухомими очима, які можуть рухатися незалежно й дивитися одразу у двох напрямках. Це означає, що два різних монокулярних зображення повинні бути незалежно оброблені мозком. Лише після того, як тварина обрала ціль – здобич, обидва ока фіксуються в фронтальному полі зору. В результаті стереоскопічний зір вимагає інтеграції обох зображень мозком. Насправді все ще складніше, як показало дослідження Ketter Katz et al. (2015),¹ які дійшли висновку:

«Ми припускаємо, що в хамелеонів рухи очей не просто "незалежні". Скоріше, на грубому рівні рухи очей є (I) непов’язаними під час сканування, (II) пов’язаними під час бінокулярного стеження й (III) непов’язаними, але скоординованими під час монокулярного стеження».

Окрім того, «здатність перемикатися між синхронними й незалежними саккадами не було описано в жодного іншого хребетного».² Останнє дослідження дало змогу припустити, що в хамелеонів можна розглядати перехід між незалежним й узгодженим використанням очей. Однак в цьому випадку виникає абсолютно необґрунтоване й вкрай неаргументоване припущення про те, що незалежний рух очей є примітивним станом, хоча жоден інший наземний хребетний не має такої здатності. Унікальність зору хамелеонів, що включає також унікальні анатомічні особливості, як-от негативний кришталик [лінза з увігнутою поверхнею – прим. перекл.] та позитивна [опукла – прим. перекл.] рогівка,³ скоріше свідчить про те, що це є одиничною адаптацією до певної ніші.

Серйозна проблема для дарвінізму

Це, звісно, створює серйозну проблему для будь-якого дарвінівського сценарію поступової еволюції очей хамелеонів від звичайних латеральних очей їхніх передбачуваних предків-ящірок: як поступово перейти від системи око-мозок, що інтегрує два зображення в одне монокулярне ширококутне зображення, до системи, яка обробляє два окремі зображення одночасно, коли очі дивляться в різні боки, але інтегрує їх у стереоскопічне 3D-зображення, коли обидва ока сфокусовані на здобичі. Це завдання здається нездійсненним для некерованого процесу, але воно ідеально підходить для розумного проєктування досить здібним інженером. Тому не дивно, що в дослідженні Ketter Katz et al. (2015) немає ні найменшого бажання обговорювати або навіть згадувати еволюцію зору хамелеона. В технічній літературі немає жодного правдоподібного сценарію, а серед живих або викопних хамелеонів немає жодного перехідного стану. Ще один грізний емпіричний виклик дарвінізму.