Кілька моментів, які слід враховувати:

1. На ковчезі перебували тільки наземні тварини й птахи, «що рухається на землі» (Буття 7:14,15; 21-23). Карикатурне уявлення скептиків про те, що у Ноя на ковчезі були акваріуми, є неправильним.

2. Ми не знаємо, наскільки солоним було море до Потопу. Можливо, воно було менш солоним, ніж зараз. А може бути, й більш солоним. Потоп почався з відкриття «джерел великої безодні» (Буття 7:11). Що саме це було, точно невідомо, але є дві ймовірні можливості: вулкани та/або підземні води. Вулкани виділяють величезні кількості пари й гарячої води.

3. Багато видів, що мешкають в гирлах річок й приливних басейнах, здатні переносити значні зміни солоності. Морські зірки можуть нескінченно довго витримувати солоність, яка в 16-18 разів перевищує нормальну концентрацію морської солі. Вусоногі (балянуси або морські жолуді) нормально переносять зменшення солоності в десять разів нижче звичайної концентрації в морській воді.

4. Існують мігруючі види риб, які переміщуються між солоною й прісною водою. Наприклад, лосось, смугастий окунь й атлантичний осетер нерестяться в прісній воді й дозрівають в солоній. Вугри розмножуються в солоній воді й досягають статевої зрілості в прісноводних струмках та озерах. Атлантичний осетер є мігруючим видом, що мешкає в солоній та прісній воді, але сибірський осетер живе тільки в прісній воді. Деякі ряди риб, що включають як прісноводних, так і види, що мешкають в солоній воді – це ряд жабоподібних риб (Batrachoidiformes), панцирникоподібних (Lepisosteiformes), амур, осетер, оселедець/анчоус, лосось/форель/щука, сом, риба-присоска, риба-колючка, скорпени й камбала. Дійсно, більшість існуючих рядів мають як прісноводних, так і морських представників. Це дозволяє припустити, що здатність переносити значні зміни солоності могла бути притаманна більшості риб під час Потопу. З тих пір спеціалізація, можливо, призвела до втрати цієї здатності в багатьох видів.

5. Гібриди дикої форелі (прісноводної) й вирощеного в неволі лосося (мігруючого виду) були виявлені в Шотландії (New Scientist 146:22, 27 травня 1995 р.), що дозволяє припустити, що відмінності між прісноводними й морськими видами можуть бути досить незначними. Дійсно, відмінності у фізіології, мабуть, в основному полягають в ступені, а не в типі: нирки прісноводних видів виділяють надлишок води (сеча з низькою концентрацією солі), а нирки морських видів виділяють надлишок солі (сеча з високою концентрацією солі). У морських акул висока концентрація сечовини в крові, що дозволяє їм утримувати воду в солоному середовищі, в той час як у прісноводних акул низька концентрація сечовини, що дозволяє їм уникати накопичення води. У видів риб-пил, які переміщуються з солоної води в прісну, виділення сечі збільшується в двадцять разів, а концентрація сечовини в крові знижується більш ніж втричі.

6. Водні ссавці, такі як кити й дельфіни, були б у вигідному становищі для виживання під час Потопу, оскільки вони не залежать від чистої води для дихання.

7. Багато морських істот загинули під час Потопу через каламутність води, зміну температури тощо. Рештки викопних свідчать про масове знищення морського життя: 95% викопних решток належать морським істотам. Це узгоджується з біблійним описом Потопу, який почався з відкриття «джерел великої безодні» (тобто Потоп почався в морі?).

8. Існує ймовірність того, що в деяких частинах Землі сформувалися й збереглися стабільні шари прісної й солоної води. Прісна вода може протягом тривалого часу перебувати над солоною водою. У високих широтах турбулентність, можливо, була досить низькою, щоб таке шарування зберігалося й дозволяло виживати як прісноводним, так і видам, що мешкають в солоній воді, в цих районах. Технічний термін, що позначає різку вертикальну зміну солоності, – галоклин; галоклини добре відомі в багатьох водоймах.

9. Виживання наземних рослин? Багато наземних насінин можуть виживати протягом тривалого часу, перебуваючи в солоній воді різної концентрації (Howe, 1968, CRSQ:105-112). Інші могли вижити в плаваючих матах. Багато хто міг вижити в якості випадкових й запланованих запасів їжі на ковчезі.

10. За іронією долі, сам Чарльз Дарвін проводив експерименти, в яких равликів та насіння занурював у солону воду, що переконало його в тому, що вони могли б вижити в тривалих морських подорожах на плавучих деревах тощо.