Чи знайшли вони нарешті відсутню ланку?

Фото 01 Схематичний малюнок зібраного скелета MUSM 3580, що показує основні збережені кістки в гіпотетичній позі для плавання й на суші. Пунктирні лінії позначають реконструйовані частини й відсутні ділянки хребта. Nobu Tamura, Wikimedia Commons, 2008Міжнародна група палеонтологів під керівництвом доктора Олів'є Ламбера з Королівського бельгійського інституту природничих наук виявила нового ймовірного «ходячого кита».¹ Ця істота – Перегоцет (Peregocetus pacificus) довжиною 4 м, знайдена в Плайя-Медіа-Луна на південному узбережжі Перу й «датована» середнім еоценом, 42,6 млн років.

Що було знайдено?

Як і в багатьох інших випадках, коли мова йде про відсутні ланки, ми повинні задатися запитанням: які були фактичні докази? Наприклад, початкові твердження про Пакіцета (Pakicetus) («кит з Пакистану») як про водного предка кита були засновані тільки на фрагментах черепа. Але знахідка більш повного скелета показала, що це був швидко бігаючий наземний ссавець (див. «Обман про еволюцію китів»). Це одна з причин, по якій еволюційний агітпроп повинен продовжувати стверджувати, що «знайшов відсутню ланку», мабуть, сподіваючись, що ми забудемо, що вони вже говорили це раніше.

Але Перегоцет був представлений значною кількістю кісток, як показано вище. Це нижня щелепа, плечовий і тазостегновий пояс, передні й задні лапи, й ступні, а також велика частина хребта, особливо в хвостовій частині.

Але у нього бракувало багато важливої інформації: наприклад, череп, тому ми не знаємо, яким було його вухо, а це дуже важливо для ідентифікації передбачуваних предків китів. І хоча хвостові хребці були розширені («розширені поперечні відростки»), що могло сприяти руху у воді, вони були більше схожі на «хребці бобрів і видр». Не було виявлено й подвійних хвостових плавців, як у справжніх китів.

Еволюційна постановка питання

Назва Peregocetus pacificus означає «мандрівний кит, [який досяг] Тихого океану» (назва Амбулоцет (Ambulocetus), що означає «ходячий кит», була вже зайнята). Немає нічого кращого, ніж вкласти в назву значення «кит», щоб навести на думку, що це якийсь предок кита. Неважливо, що майже ніхто, дивлячись на таку істоту, ніколи не назве її китом.

Де звичайні діагностичні критерії китоподібних, такі як потужний плавальний хвіст, переважно з горизонтальними хвостовими плавниками, дихальний отвір, обов'язковий водний дизайн тіла, середнє й внутрішнє вухо в порожнині зовні черепа, а не всередині нього, як у наземних ссавців? І у нього були добре розвинені плечовий і тазостегновий пояси, прикріплені до хребта, з добре розвиненими ногами. На ногах навіть були копита, так що він міг ходити по суші.

Не те місце й час

З еволюційної точки зору було дивно, що таку скам'янілість можна було знайти так далеко від її найближчих родичів. Саме тому в назві роду був зроблений акцент на «подорожах». Але ще гірше для еволюціоністів – «датування». Тобто, згідно з еволюційним датуванням, Перегоцет на мільйони років молодший за істот, які явно більше схожі на китів, таких як Родоцет (Rodhocetus), ймовірно на 4 мільйони років старший, Ремінгтоноцет (Remingtonocetus) на 5 мільйонів років старший і Протоцет (Protocetus) на 2 мільйони років старший (див. ілюстрації нижче).

Фото 02 Remingtonocetus harudiniensis, «датований» 48 млн років тому, але більш водний, ніж Peregocetus, який «датується» на 5 млн років молодше.

Фото 03 Protocetus atavus, «датований» 45 млн років тому, був ще більш водним, ніж Peregocetus, який «датується» на 2 млн років молодше.Таку саму проблему ми бачимо й у інших найбільш розрекламованих серіях еволюційних переходів – від динозавра до птаха й від риби до тетрапода. В першому випадку певний літаючий птах Археоптерикс (Archaeopteryx) й літаючий птах з дзьобом Конфуціорніс (Confuciusornis) «датуються» на мільйони років старше, ніж кандидати в предки «пернатих динозаврів». В другому випадку, безсумнівні відбитки лап тетрапод на мільйони років старші за всі передбачувані проміжні форми, включаючи широко розрекламований Тіктаалік (насправді, відбитки лап взагалі часто знаходять в породах на «мільйони років» старших за будь-яку тварину, яка могла їх зробити).

Говорячи про цю проблему з проголошеною серією «дино-птахів», її провідний еволюційний критик, палеорнітолог доктор Алан Федуччіа любить повторювати: «Ви не можете бути старшими за свого діда!» Його опоненти, зокрема, й еволюціоністи в цілому, стикаючись з подібними проблемами, відповідають, що іноді дідусь може пережити свого онука. Це вірно, але одним з головних «доказів» еволюції є те, як еволюційний порядок нібито відповідає послідовності скам'янілостей. Тому невідповідність заявленого порядку появи із заявленою філогенією підриває еволюційне пояснення.

Окрім того, Перегоцет, схоже, не «просунувся» далі Амбулоцета, який, ймовірно, на 6 мільйонів років старший, тобто фактично «еволюційний стазис». Але з іншого боку, він сильно відрізняється від водного Дорудона й величезного Базилозавра, які датуються на 4 мільйони років молодше – тобто для того, щоб відбулися випадкові мутації й природний добір, необхідна величезна кількість змін. Приємно, що еволюція настільки гнучка, що може пояснити такі разючі відмінності в темпі, хоча ми не знаємо ніяких відмінностей у швидкості мутацій або селективному тиску. Окрім того, є проблеми з такою кількістю мутацій за такий короткий час, як усвідомили еволюційні генетики (дилема Холдейна й «проблема часу очікування»²).

Висновок

Ні, чотириногих китів не існує. Це повинно бути само собою зрозумілим, відповідно до нормального значення слів. Але, на жаль, це не так, з огляду на догму про еволюцію наземних ссавців у китів. Нова знахідка, Перегоцет, безумовно, був чотириногим, міг стояти й ходити по суші, але настільки ж безумовно не був китом. Більш того, він «датований» на мільйони років молодше деяких набагато більш «китоподібних» істот, що суперечить заявленій еволюційній послідовності. І занадто мало часу для мутацій і добору, щоб перетворити Перегоцета в щось схоже на Базилозавра.

Набагато кращим поясненням є те, що Бог створив китів повністю сформованими, а на 5-й день – за день до цього – створив наземних істот, в тому числі й тих, до яких належав Перегоцет. Це одне з багатьох протиріч в порядку подій між Буттям і уявленнями про довгі епохи.