Теорій про походження життя не мало:

– «Як зародилося життя на Землі? Ось 3 популярні теорії» (National Geographic, 2024)

– «7 найпопулярніших теорій про походження життя» (Interesting Engineering, 2023)

– «7 теорій про походження життя» (Live Science, 2022)

– «10 основних теорій походження життя» (Psychology for Mental Health, 2025)

– «15 теорій про походження життя — від дивних до правдоподібних» (Science Sensei, 2025)

– «20 найкращих наукових теорій про походження людського життя» (Medium, 2024) (З якоїсь причини заголовок обіцяє теорії про походження людського життя, але список складається з теорій про походження життя в цілому).

Різноманітність теорій підтверджує запис, написаний для Britannica Лінн Маргуліс (1938–2011) й Карлом Саганом (1934–1996), який починається так: «Можливо, найфундаментальнішою й водночас найменш зрозумілою біологічною проблемою є походження життя». Це застереження не стримує нікого від припущень.

Кількісна оцінка малоймовірності виникнення життя

Друг, який порекомендував мені книгу «Нерозумна ймовірність існування: походження життя, тераформування та штучний інтелект» (The unreasonable likelihood of being: origin of life, terraforming, and AI, 2025), зазвичай дає хороші поради. Тому я заглибилася в цю тему. Наскільки я можу судити, автор книги, професор Роберт Ендрес з Імперського коледжу Лондона, не переслідує жодних корисливих цілей. Але він відчуває, що щось не так. Ось анотація книги:

«Походження життя на Землі шляхом спонтанної появи протоклітини до дарвінської еволюції залишається фундаментальним відкритим питанням у фізиці та хімії. Тут ми розробляємо концептуальну основу, засновану на теорії інформації та алгоритмічній складності. Використовуючи оцінки, засновані на сучасних обчислювальних моделях, ми оцінюємо складність утворення структурованої біологічної інформації в правдоподібних пребіотичних умовах. Наші результати підкреслюють величезні ентропійні та інформаційні бар'єри для формування життєздатної протоклітини в доступному вікні ранньої історії Землі. Хоча ідея тераформування Землі розвиненими інопланетянами може суперечити бритві Оккама в рамках основного наукового напряму, спрямована панспермія – спочатку запропонована Френсісом Кріком й Леслі Оргелом – залишається спекулятивною, але логічно відкритою альтернативою. Зрештою, розкриття фізичних принципів спонтанного виникнення життя залишається великим завданням для біологічної фізики».

Це звучить як непрямий спосіб сказати, що ймовірність спонтанного зародження життя настільки мала, що, принаймні, розумно припустити, що його зародила позаземна цивілізація.

У Universe Today Марк Томпсон пояснює:

«Використовуючи передові математичні підходи, дослідник Роберт Г. Ендрес з Імперського коледжу Лондона розробив модель, яка передбачає, що спонтанне зародження життя пов'язане з набагато більшими труднощами, ніж вважалося раніше.

Дослідження фокусується на складності утворення структурованої біологічної інформації в умовах, які можна було б розумно очікувати в добіогенному періоді, й показує, наскільки важко було б першій живій клітині сформуватися природним шляхом на ранній Землі. Уявіть собі, що ви намагаєтеся написати статтю про походження життя для відомого сайту, присвяченого космосу, випадковим чином кидаючи літери на сторінку. Шанси на успіх стають астрономічно малими в міру збільшення необхідної складності».

Неясно, чи змогли б ми взагалі скласти слово S-T-O-P, безладно розкидаючи літери по сторінці. По-перше, якщо аналогія Томпсона вірна, неправильні літери не просто марні, вони заважають сприйняти зміст повідомлення.

Посилання на розвинених інопланетян

Томпсон додає:

«Зберігаючи наукову строгість, у статті визнається, що спрямована панспермія, спочатку запропонована Френсісом Кріком й Леслі Оргелом, залишається спекулятивною, але логічно відкритою альтернативою. Ця гіпотеза припускає, що життя на Землі могло бути навмисно засіяне розвиненими позаземними цивілізаціями, хоча автор зазначає, що ця ідея суперечить бритві Оккама, науковому принципу, що віддає перевагу простішим поясненням».

«Розвинені позаземні цивілізації» – це просто обхідний спосіб сказати, що для зародження життя необхідний певний внесок інтелекту (певна складність). Ми можемо вважати, що розумний задум міг привести до зародження життя, якщо ми помістимо його десь між «Star Wars» і «Star Trek».

Що стосується бритви Оккама, то як нинішній підхід – після двадцяти неадекватних пояснень – може бути простішим?

Два ключові запитання

Стаття Ендреса носить інформативний характер й викликає наступні запитання:

1. Якщо протоклітини, що описані в розмитих термінах, дійсно колись існували, чому їх немає сьогодні? Дарвіністи запевняють нас, що всі вони були б з'їдені більш складними формами життя. Але це не може бути правдою. Немає нічого незвичайного в тому, що менш складні форми життя знищують більш складні. Зрештою, бактерії можуть знищити людину.

2. Якщо життя може самоорганізовуватися спонтанно, чому воно не робить цього сьогодні? Наша планета добре підходить для життя на основі вуглецю. Однак мільярди років по тому життя виникає тільки з життя.

Деякі пропонують просте рішення: ми створимо життя в лабораторії, створивши точно такі ж умови, як у природі!

Чудово. Тоді ми доведемо, що розумний задум може створити життя за допомогою ретельно вивчених, професійно обраних й контрольованих умов. Але це ніколи не було предметом суперечки. І твердження, що така подія відбулася спонтанно, таким чином не доводиться.

В даний час походження життя не здається науковим питанням в тому сенсі, що існує науковий метод, який може визначити відповідь. Зазвичай до нього ставляться як до питання політкоректності, де деякі відповіді є правильним груповим мисленням, а інші приведуть до заперечення. Неясно, чи дозволить нинішній підхід отримати набагато більше нових знань.