Головним авторитетом для Міжнародної Креаційної Служби (Creation Ministries International) є непогрішиме Слово Боже – Біблія. Всі наукові теорії помилкові, і нові дані часто перевершують раніше затверджені концепції. Еволюціоністи постійно переглядають свої тлумачення з огляду на нові дані, тому не слід дивуватися чи турбуватися через те, що деякі креаціоністські наукові концепції також потребують перегляду.
Перша стаття на цій сторінці підсумовує нашу думку про те, що ставлення креаціоністів має полягати у різних ідеях та теоріях. Інші статті наводять приклади аргументів, які, на нашу думку, більше не повинні використовуватися, деякі з них безумовно помилкові, інші – лише сумнівні або необґрунтовані. Ми надаємо короткі пояснення, чому та/або гіперпосилання на інші статті на цьому веб-сайті з більш детальними поясненнями. Ми не стверджуємо, що цей список є вичерпним – він буде оновлений додатками та, можливо, видаленнями, оскільки будуть з’являтися нові докази. Багато з цих аргументів ніколи не використовувалися Міжнародною Креаційною Службою (далі МКС). Також, вони не фігурували в літературі інших великих креаційних організацій. Однак їх поклали в основу своїх аргументів противники теорії створення – для того, щоб «показати» її «ненауковість».
Примітно, що деякі скептики критикують креаціоністів, коли вони відмовляються від сумнівних аргументів, але це ті ж самі люди, які звинувачують креаціоністів у тому, що ті не хочуть змінювати свою думку!
Завзятість (впертість) у використані дискредитованих аргументів має зворотну дію (simply rebound) – це Істина, яка дає свободу (Івана 8:32), а не помилка, бо Ісус і є Істиною! (Івана 14:6) Оскільки існує безліч хороших доказів того, що світ було створено, немає необхідності використовувати будь-який із сумнівних аргументів.
Ця сторінка також показує, чому людям важливо бути обізнаними в галузі креаціоністської літератури, оскільки ці публікації (наприклад, журнал «Творіння» (creation magazine) і журнал «Створення» (journal of creation – раніше TJ) вже виявили помилковий характер деяких із цих аргументів.
Ми також нагадуємо нашим читачам, що МКС є, насамперед, організацією, яка базується на біблійній історії, а не на власних вигадках. Зокрема, ми зосереджуємось на біблійних вченнях про створення Триєдиним Богом, і що смерть є наслідком гріха. Наша антиеволюційна (мільйони років)
позиція є наслідком цього, а не самоціллю. В більш широкому сенсі – ми виступаємо проти «створення» лише там, де це суперечить Біблії. Тому ми закликаємо християн пересвідчитися, що їхня позиція заснована на біблійних істинах, а не на власних фантазіях.
Які аргументи безумовно не повинні використовуватись?
«Дарвін розкаявся на смертному одрі»
Багато людей використовують цю історію, першоджерелом якої є Леді Хоуп (Елізабет Коттон). Однак, майже напевно, що це вигадки, оскільки ніхто з наближених до Дарвіна людей не підтвердив слова Леді Хоуп, навіть його дружина Емма, яка ніколи не була прихильницею теорії еволюції. З іншої сторони, навіть якщо це правда, що з того? Навіть якщо б видатний креаціоніст відрікся від Творця, хіба це спростувало б Його існування? Цей аргумент не вважається вагомим.
«Товщина пилу на Місяці доводить молодість Місяця»
Довгий час креаціоністи стверджували, що шар пилу на Місяці занадто товстий, якщо він дійсно осідав на ньому протягом мільйонів років. Вони відштовхувалися від ранніх оцінок еволюціоністів про осідання місячного пилу і турбувались про те, що місячні посадкові станції зануряться в цей товстий шар. Але такі ранні оцінки були помилковими, і на момент висадки «Аполлона» НАСА не турбувала ця проблема. Таким чином, товщина шару місячного пилу не може використовуватися в якості доказу щодо віку (молодого чи старого) Місяця.
«Комп’ютери НАСА, при обчисленні розташування планет, знайшли пропущений день і 40 хвилин, доводячи «довгий день» Ісуса Навина та «сонячний годинник» Єзекії в книгах Ісуса Навина 10 і 2 Царств 20»
Великими креаційними організаціями ці факти не пропагуються, проте містифікуються в широких колах, особливо в інтернеті.
По суті, та сама історія, яка сьогодні широко розповсюджена в інтернеті, з’явилася, в якійсь мірі, в ненадійному джерелі, а саме в книзі Гаррі Риммера, видавництва 1936 року, під назвою «Гармонія науки і Писання». Очевидно, стороння людина прикрасила книгу назвами відомих креаційних організацій та сучасними обчислювальними пристроями.
Крім того, вся ця історія, з точки зору математики, неможлива – вона вимагає фіксованої точки відліку для «довгого дня» Ісуса Навина. Насправді, нам доведеться звірити астрономічні та історичні записи, щоб виявити той пропущений день. І для того щоб знайти відсутні 40 хвилин, необхідно, щоб ці орієнтири були відомі з точністю до хвилини. Безумовно, це правда, що час сонячних затемнень, які спостерігаються з певного місця, може бути точно відомим. Проте стародавні записи не фіксували час так, як це можливо сьогодні, тому необхідне звірення даних просто неможливе. У всякому разі, найперша історична згадка про сонячне затемнення відноситься до 1217 року до н.е. – майже через два століття після Ісуса Навина. Таким чином, жоден комп’ютер не здатен вирахувати відсутній день. Чи насправді НАСА виявили «відсутній день» для історичної і наукової документації, щоб показати, що це передбачуване відкриття є міфологічним?
Зверніть увагу, дискредитація даного міфу не означає, що події, описані в книзі Ісуса Навина в 10 главі, не мали місця. Особливості цієї інформації підтверджують її надійність – наприклад, Місяць також сповільнився. Це була б система відліку, якби Бог здійснив таке диво, сповільнивши обертання Землі.
«НАСА сфальсифікувало висадку на місяць»
Це твердження про обман НАСА є прикладом того, де ЗМІ нагадує читачам, що ми скоріше займаємо пробіблійну позицію, аніж виступаємо проти «створення» лише заради цього.
По-перше, згідно з Біблією, варто опиратися на кількох очевидців, і одним таким бездоганним свідком є покійний Джеймс Ірвін, котрий був переконаним біблійним креаціоністом і висаджувався на Місяць. Крім того, відношення до ймовірного обману повинна була б мати Австралія. Величезна 64-метрова радіоантена в Обсерваторія Паркса, штат Новий Південний Уельс, використовувалася для передачі сигналів з Місяця, оскільки була найкращим телескопом і знаходилась не на американській, а австралійській частині Землі. Ми також можемо увімкнути потужні лазери в певних місцях на Місяці і виявити відображене світло від частоти лазера. Це можливо лише у тому випадку, якби хтось був на Місяці і розмістив світловідбивачі у відповідних місцях. Існує ще одна проблема: у 1969 році хоча й існували відповідні ракетні технології, які могли відправити нас на Місяць, можливості відеотехніки знаходились на такому низькому рівні, що просто не давали змоги підробити таку подію.
По-друге, претензії до хитрощів вказують на помилкове розуміння науки:
ПРЕТЕНЗІЯ: Фотографії повинні показувати паралельні тіні лише з одним джерелом світла – Сонцем, непаралельні тіні доводять, що це студійний запис, з багатьма джерелами світла. Фактично, через неправильну топографію Місяця паралельні тіні можуть виглядати непаралельними в перспективі фільму.
ПРЕТЕНЗІЯ: Було добре видно астронавта в тіні космічного корабля, що було б неможливо лише з одним джерелом світла. Тут варто згадати про інше джерело світла – місячне сяйво. Через світло, що відблискує від поверхні Місяця, астронавта також можна легко розгледіти. Крім того, світло з Землі набагато яскравіше на Місяці, ніж світло Місяця на Землі, тому що Земля набагато вище як за площею поверхні, так і за альбедо.
ПРЕТЕНЗІЯ: Оскільки на фотографіях немає зірок, вони були зроблені у студії. Ні, камера, котра призначена для оптимальної роботи в яскравому світлі місячної поверхні, не буде достатньо чутлива, щоб відображати зірки.
ПРЕТЕНЗІЯ: Сліди не могли б залишитися на піску без вологи, необхідної для тримання його в певній формі. Це правда, якщо мова йде про Землю, де вода схильна округлювати піщинки. На Місяці ж по-іншому: піщинки нерівні, з кутами, тому тримають форму.
ПРЕТЕНЗІЯ: Прапор майорів, тому, мабуть, був вітерець. Ні, астронавт закрутив флагшток, щоб встановити його на місячній поверхні, це викликало тріпотіння, яке певний час зберігалося, оскільки не було опору повітря.
ПРЕТЕНЗІЯ: Прогулянки на Місяці були змонтовані у студії. Але щось наближене до таких рухів ми можемо повторити лише в літаку, який падає так швидко, що імітує місячну гравітацію, 1/6 від Землі.
«Земля пласка»
Біблія цьому не учить, Ісая, зокрема, це заперечує. Церква також ніколи цьому не навчала, це науково абсурдно на чисельних підставах, але деякі еволюціоністи й досі керуються ствердженням, що Земля пласка.
«Шерстисті мамонти були раптово заморожені під час катастрофи Потопу»
Це суперечить геологічній обстановці, в якій були знайдені мамонти. Скоріше за все, вони загинули в кінці Льодовикового періоду, або, можливо, під час катастрофічних пилових бур. Частково переварений вміст шлунку не є доказом миттєвого замороження, тому що шлунок слона функціонує як камера схову (зона очікування) – мастодонт зі збереженим рослинним матеріалом в його кишечнику був знайдений у середньозахідній частині США, де земля не була заморожена.
«Людські скелети із Кастендоло та Калавераса, знайдені у «старому» нашаруванні, анулюють геологічну колону»
Це не випадковий приклад: скелетний матеріал з Кастендоло свідчить про те, що він є інтрузивним похованням, тобто свіжим захороненням у більш старі шари, оскільки всі скам’янілості, окрім людських, встигли просякнути сіллю. Череп Калавераса, ймовірно, був містифікацією, принесеною в шахту шахтарями.
«Дюбуа відкинув пітекантропа як «проміжну ланку» і заявив, що це просто гігантський гібон»
Про це заявили еволюційні посібники з антропології, і креаціоністи наслідували цьому прикладу. Однак насправді Дюбуа неправильно зрозуміли, як це показав Стівен Джей Гулд. Це правда, Дюбуа стверджував, що пітекантроп (якого він звав «Pithecanthropus erectus») мав пропорції гібона. Але Дюбуа мав ексцентричний погляд на еволюцію, який вимагав точної кореляції між розміром мозку і масою тіла. Твердження Дюбуа про пітекантропа фактично суперечило відновленим доказам ймовірної маси його тіла. Але для унікальної пропозиції Дюбуа було необхідно, щоб уявна перехідна послідовність, яка веде до людини, вписувалася у математичну серію. Таким чином, твердження Дюбуа про гібона було покликане, щоб закріпити статус «проміжної ланки».
«Японський траулер Зуйо-Мару виловив тушу плезіозавра поблизу Нової Зеландії»
Ця туша була майже напевно гниючою гігантською акулою, оскільки зябра та щелепи акул швидко гниють та відвалюються, залишаючи типову маленьку «шию» з головою. Про це посвідчують схожі зразки, які винесло водою на пляж. Крім того, детальні анатомічні та біохімічні дослідження туші Зуйо-Мару показують, що вона не могла бути тушкою плезіозавра. (Див. «Живі плезіозаври: зважування доказів» і «Запобігання розкладанню акул. Подальший доказ того, що туша Зуйо-Мару була гігантською акулою, а не плезіозавром».
«Другий закон термодинаміки розпочався з Гріхопадіння»
Цей закон говорить, що ентропія (розлад) Всесвіту зростає з плином часу, і дехто вважав, що це є наслідком Прокляття. Проте розлад не завжди шкодить. Очевидним прикладом є переварювання продуктів харчування – розщеплення великих складних молекул їжі на прості будівельні елементи. Інший приклад – тертя, яке перетворює впорядковану механічну енергію на невпорядковане тепло, в іншому випадку Адам та Єва підковзувалися б, коли гуляли з Богом по Едемському Саду! Менш очевидним прикладом для неспеціалістів може бути Сонце, що нагріває Землю. Для фізичного хіміка ж, це передача тепла від гарячого об’єкта до холодного – класичний випадок Другого Закону в дії. Крім того, дихання базується на іншому класичному процесі Другого Закону – газ рухається від високого тиску до низького. Врешті, усі благотворні процеси у світі, включаючи розвиток від ембріону до дорослої людини, збільшують загальний розлад у Всесвіті, показуючи, що Другий Закон не є, по суті, прокляттям.
Смерть та страждання живих істот до гріхопадіння протирічать вищезазначеній біблійній схемі, оскільки всі створіння страждають (чи «стогнуть в муках» (Рим.8:20-22). Більш ймовірно, що Бог забрав частину своєї підтримуючої сили (Кол. 1:15-17) під час гріхопадіння, тому ефект розпаду Другого Закону більше не протидіяв.
«Якщо ми еволюціонували від мавп, то чому сьогодні вони все ще існують?»
У відповідь на це ствердження деякі еволюціоністи зауважують, що вони не вірять у те, ніби ми походимо від мавп, але впевнені, що мавпи і люди мають спільних предків. Однак еволюційний палеонтолог Г.Г. Сімпсон не мав часу на те, щоб, як він це назвав, «ходити довкола». Він сказав: «Насправді, того предка, що існував раніше, усі, хто його побачив би, у повсякденній мові, без сумніву, називали б «людиноподібним» або «мавпою». Оскільки термін «людиноподібні» та «мавпа» визначається за популярним використанням, предками людини були «людиноподібні» або «мавпи» (або послідовно обидва). Для інформованого дослідника говорити по-іншому недобросовісно, якщо навіть не нечесно».
Проте основним аргументом проти цього ствердження є судження багатьох еволюціоністів, які вважають, що невелика група створінь відокремилась від основної групи і стала репродуктивно ізольованою від головної великої популяції, і що більшість змін відбулося в невеликій групі, що може призвести до алопатричного видоутворення (географічно ізольована популяція, яка формує нові види). Отже, в еволюційній теорії немає нічого, що потребувало б вимирання основної групи.
Важливо зауважити, що алопатрія «властива» не тільки еволюціоністам, креаціоністи вважають, що більшість людських змін відбулося після того, як маленькі групи стали ізольовані (але не визначені) у Вавилоні, в той час як у Адама та Єви, ймовірно, був блідо-коричневий колір шкіри. Процитоване хибне твердження є аналогічним до вислову: «Якби усі групи людей походили від Адама та Єви, то чому люди з блідо-коричневою шкірою досі живуть сьогодні?».
У чому ж різниця між креаціоністським поясненням груп людей («рас») і еволюціоністським поясненням походження людей? Відповідь: перше припускає розділення вже існуючої інформації та втрату інформації шляхом мутацій, друге – вимагає утворення десятків мільйонів «листів» нової інформації.
«У жінки на одне ребро більше ніж у чоловіка»
Ми вже давно відмітили помилковість даного твердження, яке, ймовірно, більш популярне у нечесному бажанні скептиків створювати карикатури. Видалення ребра не вплинуло б на генетичну структуру, передану потомству, так само як людина, що втрачає палець, не буде мати синів з дев’ятьма пальцями. Будь-який скептик, який намагається дискредитувати Біблію цим аргументом, має бути послідовником Ламарка, тобто тим, хто вважає, що Ламарк повністю дискредитував ідею наслідування придбаних особливостей! Відмітимо також, що у Адама не було постійного дефекту, тому що ребро – єдина кістка, яка може відновитися, якщо оточуюча мембрана (окістя) залишиться непошкодженою.
«Археоптерикс – це вигадка»
Археоптерикс був справжнім (на відмінну від Археораптора, «пілтдаунського птаха»), як показали анатомічні дослідження та ретельний аналіз скам’янілості. Це був справжній птах, а не «відсутня ланка».
«Корисних мутацій не буває»
Це неправда, оскільки в деяких ситуаціях певні зміни несуть за собою вигоду. Швидше, варто сказати: «Нам ще доведеться знайти мутацію, яка збільшує генетичну інформацію методами, необхідними для еволюції мікроорганізмів. Навіть ті рідкісні випадки, коли мутація має переваги, вони майже завжди викликають втрату інформації».
«Жодних нових видів не було створено»
Це неправда: спостерігалися нові види. Фактично, швидке видоутворення – важлива частина моделі творення. Але це видоутворення знаходиться в межах «виду» і не включає нову генетичну інформацію. Стійкість видів фактично вивчав антибіблійний наставник Дарвіна Чарльз Леєлл.
«До Потопу вісь Землі була вертикальною»
Для такого твердження немає жодної підстави. Періоди, які згадуються в Бутті 1:14 перед Потопом, чітко вказують на осьовий нахил з самого початку. Деякі креаціоністи вважають, що зміна основного нахилу (але не з вертикального) призвела до Потопу Ноя. Але потрібно набагато більше доказів, і ця ідея повинна розглядатися як теоретична (спекулятивна). Крім того, комп’ютерне моделювання припускає, що вертикальна вісь створила б різницю температур між полюсами та екватором набагато екстремальнішу, ніж зараз, у той час як теперішній нахил 23,5° є ідеальним. Важливу роль у стабілізації цього нахилу грає Місяць, а відносно великі розміри Місяця і той факт, що його орбітальна плоскість близька до Землі (на відмінну від більшості місяців у нашій сонячній системі) є конструктивними особливостями.
«Сліди Пелексі доводять, що люди та динозаври співіснували»
Окремі видатні креаціоністи, які підтримували цю теорію, вже давно відкликали свою підтримку. Деякі з ніби людських слідів можуть бути артефактами ерозії слідів динозаврів, які приховують сліди кігтів. Існує необхідність у правильно задокументованих дослідженнях слідів перед тим, як ми будемо використовувати їх для аргументації співіснування людей та динозаврів. Однак на сьогоднішній день дослідження не були багатообіцяючими по відношенню до слідів. Але це не означає, що не існує хороших доказів того, що динозаври та люди співіснували.
«Археологи знайшли скелети (та сліди) гігантських людей»
Це твердження поширювалось через Інтернет роками, але насправді зображення, пов’язані з ним, були оброблені у «Photoshop». Стаття на сайті «Snopes» справедливо аналізує міські легенди та інтернет-заяви, пояснює походження кожної з найбільш поширених фотографій, які додаються до цих електронних листів. Насправді, значне збільшення людини було б анатомічно неможливим з простих математичних причин: закон квадрата-куба означає, що людина, яка збільшилась би в чотири рази, мала б скелет та м’язи у 16 (4?) разів сильніші, але їм прийшлось би справлятися й у 64 (4?) рази більшою масою тіла. Таким чином, значно збільшена людина рухнула би під масою власного тіла без багатьох фізіологічних та скелетних (а тому генетичних) змін, щоб справитися з доданою масою. Були також певні претензії з приводу гігантських слідів, де показані проблеми з цією конкретною ідентифікацією. Окрім цього, деякі сприймають рештки гігантів як доказ Біблійської розповіді в Бутті 6:4 про нефалімів, але це слово має перекладатися не як «гігант», а як «деградована людина».
«Цитата Дарвіна про абсурдність еволюції очей від походження видів»
Якщо сприймати його твердження за чисту монету, він витончено виходить з контексту. Дарвін говорив про його уявну абсурдність, але потім сказав, що зрештою легко домислити, що око може бути побудоване поетапно.
«Поділ Землі за часів Пелега (Буття 10:25) відноситься до катастрофічного розколу континентів»
Коментатори і до, і після Лаєлла та Дарвіна (включаючи Кельвіна, Кейля, Деліча та Люпольда) майже одноголосі в тому, що цей уривок відноситься до лінгвістичного розділення у Вавилоні і до подальшого територіального поділу. Ми завжди повинні інтерпретувати Писання з Писанням, і у Біблії немає нічого, вказуючого на те, що це відноситься до континентального поділу. Але було лише вісім віршів (зверніть увагу, поділ розділів та віршів не були натхненні, в Біблії говориться: «І мала вся земля одну мову та слова одні» (Буття 11:1), а внаслідок їхнього непослуху «Господь там помішав мову всієї землі» (Буття 11:9). Це остаточно доводить, що «Земля», яка була розділена, була тією ж «Землею», що говорила лише однією мовою, тобто «Земля» у цьому контексті відноситься до Людей Землі, а не до Планети Земля.
Ще однією серйозною проблемою є наукові наслідки щодо такого розколу: вважається, що це ще один глобальний потоп! Це дає нам підказку про час, коли континенти розколювалися – під час Ноєвого Потопу – див. нижче «Тектоніка плит».
«Септуаґінт фіксує правильну хронологію Буття»
Це не так. Хронологія Септуаґінта явно завищена і містить (очевидно) помилку, що Мафусаїл жив 14 років після Потопу. Масоретський текст (на якому базуються майже всі англійські переклади) зберігає правильну хронологію.
«Існують прогалини у генеалогіях 5 та 11 Буття, тому Землі може бути 10 000 років або навіть більше»
Це не так. Формулювання зрозуміле, бо це суворі хронології, особливо тому, що вони дають вік батька при народженні наступного імені в рядку. Таким чином, Землі всього лише близько 6000 років.
«Ісус не міг успадкувати генетичний матеріал від Марії, інакше Він успадкував би початковий гріх»
Це не вказано в Писанні і навіть суперечить важливим моментам. Формулювання NT вказує на фізичне походження, яке має бути справжнім для того, щоб Ісус здійснив пророцтва про те, що Він буде потомком Авраама, Якова, Юди та Давида. Крім того, Протоєвангеліє Буття 3:15, яке розглядається як месіанське ранніми християнами і євреями (Jewish Targums), відноситься до «сімені жінки». Це підтверджується словами з Послання до Галат 4:4 – «Бог послав Сина, що родився (геномом) від жінки». Найголовніше те, що Ісус помер за наші гріхи. Ісус, «останній Адам» (1 Кор. 15:45), повинен був розділити нашу людську природу (Евр. 2:14), тому мав бути нашим родичем через спільне походження від першого Адама, як говориться в Посланні від Луки 3:38. Фактично, за сім століть до Його Втілення, Пророк Ісая говорив про Нього буквально «Родич-Спаситель», тобто Той, хто пов'язаний Кров’ю з людьми, яких він урятував (Ісая 59:20), використовує одне і те ж саме єврейське слово «goel» для опису Вооза по відношенню до Ноеміні у книзі Рут 2:20, 3:1–4:17). Щоб відповісти на цікавість з приводу первородного гріха: Святий Дух зійшов на Марію (Луки 1:35), попереджуючи передачу будь-якої гріховної природи.
«Світло було створено під час транзиту»
Деякі старі креаціоністські роботи, як рішення проблеми світла далеких зірок, припустили, що Бог міг створити світло в дорозі. Але «СМІ» давно вказали на проблеми з цією ідеєю.
Це могло спричинити те, що ми б бачили світло від тих небесних тіл, які насправді не існують, і навіть світло, яке, ймовірно, вказує на точну послідовність подій, передбачувану законами фізики, але яких насправді ніколи і не було. Це, по суті, припускає, що Бог – обманщик.
Наприклад, коли велика зірка вибухає як наднова, ми бачимо нейтринне падіння ще до того, як побачимо електромагнітне випромінювання. Це відбувається через те, що більшість нейтрино проходять крізь тверду матерію, ніби як її там немає, а світло сповільнюється. Така послідовність подій несе інформацію, яка записує явно справжні події. Таким чином, астрономи абсолютно праві в інтерпретуванні такого «повідомлення», як справжньої наднової зірки, що вибухнула згідно з законами фізики, зі спостереженнями, передбаченими тими ж законами.
Це дуже відрізняється від створення Адама як повноцінного дорослого чоловіка, що виглядає на 20 років (хоча й неймовірно молодого), хоча йому насправді було лише кілька хвилин. Тут немає обману, тому що Бог сказав нам, що Він створив Адама з пороху земного, а не ростив його від віку немовляти. Але Бог також сказав нам, що зірки справжні, і що вони є знаменнями (Буття 1:14), а не тільки явищами від світлових хвиль.
Відповідаючи на питання світла далеких зірок, спершу вкажіть, що у великих феєрверків є свої проблеми зі швидкістю світла, друге – вкажіть на релятивістське розтягнення часу, яке вперше було запропоноване доктором Расселом Хамфрісом і поширене доктором Джоном Хартнеттом з Кармеліанською Теорією Космологічної Відносності.
«Фраза "так звану науку помилково називати знанням" у 1 Тим. 6:20 (Біблія короля Якова) відноситься до еволюції»
Важливим тут є те, що значення оригінального грецького слова, яке перекладається як «наука», є гностицизмом, і в цьому контексті відноситься до елітного езотеричного «знання», що було ключем до таємних релігій, які пізніше перетворилися на єресь гностицизму. Це не помилка перекладачів Біблії короля Якова, але ілюстрація того, скільки слів змінило своє значення з часом. Слово «наука» в оригіналі означало «знання», з латині «scientia», що походить від слова «scio», яке означає «знати». Оригінальне значення цього слова не таке, як воно використовується сьогодні, тому сучасні переклади у цьому уривку правильно показують слово як «знання».
Звичайно, ми вважаємо, що еволюція – це антизнання, тому що вона затуманює розум багатьох по відношенню до численних свідоцтв Божого втручання в процес Творіння і істинного знання, доступного у Його Слові, Біблії. Але, як указує ця сторінка, неправильно використовувати помилкові аргументи для підтримки істинної точки зору. У зв’язку з цим, лінгвістично помилково стверджувати, що навіть зараз «наука насправді означає знання», тому що значення визначається використанням, а не походженням (етимологія).
«Геоцентризму (в класичному сенсі сприйняття Землі, як абсолютної системи відліку) навчає Писання, а геліоцентризм суперечить Біблії»
Ми не признаємо цей догматичний геоцентризм і вважаємо, що уривки з Біблії про захід сонця і т. д. варто розуміти як прийняття Землі в якості системи відліку, але це одна з багатьох фізично діючих систем відліку, центр мас сонячної системи також являється діючою системою відліку.
«Рон Ваєтт знайшов Ковчег Ноя»
Тут стверджується, що форма ковчега – природня геологічна формація, викликана потоками грязі.
«Рон Ваєтт знайшов багато археологічних доказів Біблії»
Немає жодних підстав для стверджень Ваєтта – просто виправдання, щоб пояснити, чому відсутні докази.
«Багато з "доказів" Карла Едварда та Бо щодо творіння»
Дуже шкода, але сенс у його словах є, проте, на жаль, він використовує багато матеріалів, які не є науковими. Тому ми радимо не покладатися на будь-які представлені ним «докази», якщо вони не підтримуються креаціоністськими організаціями з репутацією біблійної і наукової строгості. На жаль, є талановиті креаціоністські спікери з розумно ортодоксальним розуміннями книги Буття, котрі продовжують просувати деякі з «доказів» Ваєтта та Бо, не дивлячись на підхід до даного питання.
«Відсутність сонячного нейтрино доводить, що сонце сяє гравітаційним колапсом і є доказом молодості сонця»
Мова йде про колишню гостру проблему виявлення лише однієї третини прогнозованих чисел нейтрино від сонця. Крім того, прийняті теорії фізики елементарних частинок говорять, що нейтрино має нульовий залишок маси, яка запобігала б коливанню від одного «смаку» до іншого. Тому, відповідно до наявних тоді даних, деякі креаціоністи припустили, що сонце керувалося на одну третю синтезом і на дві гравітаційним колапсом, Це обмежило б вік до менш ніж 4,5 млрд років.
Однак, новий експеримент зміг виявити «відсутні» особливості (смак), які, ймовірно, наводять переконливі докази на користь коливань (змін). Це означає, що нейтрино має мати дуже малу масу спокою після того, як всі експериментальні дані повинні мати перевагу над теорією. Тому креаціоністи більше не зобов'язані посилатися на відсутню проблему нейтрино, щоб опротестовувати, що синтез є основним джерелом енергії для Сонця. Таким чином, він не може використовуватися як індикатор молодого віку, так само як і старого віку.
«Ейнштейн непохитно тримався проти величезного колективного тиску щодо віри в Творця»
Однак у нормальному сенсі цих термінів Ейнштейн не вірив у це.
«Теорія навісу»
Це не пряме вивчення Писання, тому тут немає місця для догматизму. Також не було розроблено відповідної моделі, яка містить достатню кількість води. Тому усі креаціоністи-геологи віддають перевагу іншій моделі.
Які аргументи сумнівні, тому їх небажано використовувати?
«Дощу до Потопу не було»
Це не є пряме вчення Святого Письма, тому з приводу цього не повинно бути догматизму. На перший погляд, Книга Буття 2:5-6 учить тільки про те, що на той час, коли був створений Адам, дощу не було. Але це не означає, що його не було пізніше – після Потопу, як зауважували великі уніформістські коментатори, такі як Джон Кальвін. Пов’язана з цим помилка полягає в тому, що райський завіт Буття 9:12-17 доводить, що перед Потопом не було райдуг. Як зауважив Кальвін, Бог часто вкладав у існуючі речі нові значення, прикладом може бути хліб та вино на Вечері Господній.
«Природній відбір як тавтологія»
Природній відбір – це у певному сенсі тавтологія.
