Походження викопного бурштину з його незліченними комахами та дрібними тваринами знаходить своє витончене пояснення у Всесвітньому потопі.

Мал.1 Деревна смола – джерело бурштину © Humbak | Dreamstime.comБурштин – це твердa, крихка викопна смола, переважно хвойних дерев (мал. 1). Зазвичай він має колір від жовтого до коричневого і є напівпрозорим або прозорим. Бурштин – це органічний дорогоцінний камінь, який використовувався в ювелірній справі відтоді, як перші люди заселили Європу (мал. 2).¹

Мал.2 Кулони з бурштинуПри терті бурштин заряджається електрикою та притягує інші предмети. Саме тому грецьке слово, що позначає бурштин (elektron), стало коренем таких слів, як «електрика» та «електрон». При загорянні бурштин горить, виділяючи ароматний дим. Звідси й походять німецьке слово «Bernstein» та голландське «barnsteen», що означають «палаючий камінь». Англійське слово походить від арабського «anbar».

Бурштин трапляється досить часто

Бурштин трапляється в сотнях місць по всьому світу. Балтійський бурштин, ймовірно, є найвідомішим.² Основним джерелом балтійського бурштину є тонкий шар осадової породи на шведському півострові в Балтійському морі, завдовжки близько 40 км, відкритий у 1800-х роках. Із загальної кількості бурштину з цього родовища 90% було видобуто безпосередньо з нього. Решта 10% були вимиті водами, а потім перенесені в інші місця (льодовиками або водою – бурштин плаває). Його знаходили в Польщі, Росії, Німеччині, Литві, Латвії, Естонії, Данії, Великій Британії та Голландії.

Обсяг бурштину, видобутого з цього родовища на сьогодні, становить приголомшливі пів мільйона кілограмів. Як стільки бурштину накопичилося на одній відносно невеликій території?

Які дерева його виробляють?

Виходячи з хімічного складу, вчені вважають, що балтійський бурштин утворився зі смоли сосни каурі (рід Agathis, мал. 3). Ця сосна росте в Південній півкулі, однак її скам’янілості широко поширені в обох півкулях. (УМал.3 Сосна каурі, Agathisrobusta Новій Зеландії (НЗ) цю смолу називають Kauri gum; вона широко застосовувалася, зокрема, в ювелірній справі, для виготовлення лаків та засобів для розпалювання вогню. В період з 1850 по 1950 рік з Окленда, найбільшого міста Нової Зеландії, було експортовано майже пів мільйона тонн.)

Колись вважалося, що бурштин походить виключно від цього виду дерев. Але, хоча більша його частина дійсно походила від сосен каурі, тепер відомо, що бурштин також утворюється зі смоли щонайменше трьох інших родин вічнозелених хвойних і дванадцяти родин квіткових дерев (покритонасінних).³

В одному випадку хімічний склад бурштину вказував би на те, що він походив від покритонасінної рослини – якби не те, що його було виявлено в кам’яновугільних шарах. Оскільки в секулярній системі це помістило б покритонасінні рослини на 200 млн років раніше, ніж потрібно в палеонтологічному літописі, його віднесли до невідомого типу вимерлої «дивної» рослини, яка випадково мала «підпис» смоли покритонасінної рослини.⁴

Комахи та інші організми в бурштині

Майже настільки ж інтригуючою, як і сам бурштин, є величезна кількість та різноманітність дрібних істот, особливо комах, що збереглися в бурштині. Комахи часто зберігаються в чудовому стані, іноді з розправленими крилами, ніжками та вусиками (мал. 4). Рештки швидко висихають в смолі, майже завжди зберігаючи свій хітиновий панцир. Іноді зберігаються навіть деталі органів з м’яких тканин, причому часом в чудовому вигляді, а іноді – й самі м’які тканини. В бурштині також зустрічається багато інших видів організмів,² включаючи павуків, бактерії, гриби, водорості, слизовики, мохи, печіночники, частини папоротей, хвойних та квіткових рослин, найпростіших, нематод, коловерток, молюсків, червів, квітів, пір’я, грибів, скорпіонів, дрібних ящірок, жаб, краба, підземного цвіркуна, а також кістки дрібного ссавця.

В бурштині крейдового періоду, що належить до «епохи динозаврів», також було знайдено волосинки ссавців.⁵ Було навіть заявлено, що бактерії з вмісту черевця вимерлої бджоли, яка збереглася в домініканському бурштині, були реанімовані.⁶ Зовсім недавно в бурштині було виявлено невелику скам’янілість амоніту.

Мал.4 Мураха в балтійському бурштиніОднією з найцікавіших скам’янілостей, знайдених в бурштині, є крихітна лапка гекона з подушечками на пальцях, зовні схожими на сучасні, яка була виявлена в бурштиновій шахті в М’янмі.⁷ У балтійському бурштині було знайдено добре збереженого цілого гекона. Унікальні подушечки на пальцях практично не відрізняються від тих, що є у сучасних геконів.

У бурштині зустрічається безліч водних організмів:

«Знаходження водних організмів у деревній смолі може здатися вкрай малоймовірним, однак палеонтологічні дані свідчать про наявність численних збережених в бурштині озерних членистоногих (наприклад, водяних жуків, водомірок і ракоподібних) та мікроорганізмів (наприклад, бактерій, водоростей, війчастих, черепашкових амеб і коловерток)».⁸

В бурштині також зустрічаються личинки одноденок, волохокрильців та веснянок, які ніколи не залишають воду.³ Ці спостереження важко пояснити з точки зору уніформізму, й зазвичай це призводить до гіпотези про те, що смола капає з дерев у прісноводні водойми. Це дійсно відбувається в невеликих масштабах, наприклад, на болотах Флориди.⁸ Але це не пояснює того факту, що бурштин завжди зустрічається в морських осадових породах:

«Усі відомі бурштиноносні пласти пов’язані або були пов’язані з морськими відкладеннями, що вказує на затоплення солоною водою в якийсь момент у їхньому минулому».²

Морські організми в бурштині

Окрім того, деякі з організмів, виявлених в бурштині, належать до морських видів. Girard та ін. були здивовані:

«Однак наявність морських організмів у деревній смолі здавалася вкрай малоймовірною...»⁹

Poiner зазначив цікаву присутність в балтійському бурштині одного виду водомірки, сучасні представники якої

«...зазвичай мешкають на поверхні океану, часто далеко від суші».²

Зовсім недавно морське ракоподібне було виявлено в бурштині в кількох місцях.¹⁰ В бурштині з південно-західної Франції були задокументовані різноманітні морські діатомові водорості, радіолярії, голки губок, шматочки коралів, форамініфери та шип личинки голкошкірого.¹¹

Мал.5 Схема утворення бурштину з включеними в нього комахами. а) Комаха потрапляє в бурштин на колоді, що входить до складу мату, який плаває на водах Потопу. б) Комаха намагається вибратися, витягнувши крила та/або ноги, але другий потік смоли повністю покриває її

Походження бурштину невідоме

З огляду на унікальні особливості бурштину, не дивно, що вчені-уніформісти не можуть пояснити його походження.^{2 12} Martinez-Declòs та ін. ставлять запитання:

«Як бурштин потрапляє від дерева, у якому він утворюється, до відкладень, де він зберігається?»^{2 5}

Бурштин зазвичай зустрічається у вугіллі або в безпосередній близькості від нього, переважно в низькосортному вугіллі, яке називається лігнітом або бурим вугіллям.³ Це припускає, що для перетворення смоли на бурштин потрібна певна кількість тепла та тиску.² Martinez-Declòs та ін. заявили:

«Основними процесами, що впливають на бурштинові відкладення під час діагенезу, є тиск вищерозташованих шарів й підвищена температура».⁵

Тому походження бурштину, ймовірно, схоже на походження вугілля. Походження вугілля також погано розуміється секуляристами. Але мати з повалених дерев, що утворилися під час Потопу, можуть пояснити і те й інше.¹³

Мал.6 а) Смола стікає з колоди у воду б) Смола потрапляє в осадові відкладення в) Смола покривається осадами та перетворюється на бурштин

Плоти з колод, що утворилися під час Потопу, пояснюють загадки бурштину

Щільні та великі плоти з колод, що плавали у водах Потопу, можуть пояснити походження бурштину, те, як він утворюється, і наявність у ньому живих істот. Смола витікає з дерев внаслідок пошкоджень,¹ що цілком очікувано в умовах Потопу, коли колоди виривалися із землі у величезних кількостях й носилися в бурхливій воді. Безліч організмів, які намагалися вижити під час Потопу, знаходили притулок на матах з колод. Іноді організми опинялися в пастці цього рясного потоку смоли (мал. 5). Подальша турбулентність призводила до того, що організми та смола відривалися від матів з колод, тонули й осідали разом з морськими відкладеннями (мал. 6). Подальше поховання та тепло, що виникає під тиском вищерозташованих відкладень, перетворювали смолу на бурштин.