У 1997 році в журналі «New York Review of Books» американський генетик і біолог Річард К. Левонтін (1929–2021) дав часто цитоване пояснення обов'язку, який багато вчених його часу відчували перед матеріалізмом:

«Наша готовність приймати наукові твердження, що суперечать здоровому глузду, є ключем до розуміння реальної боротьби між наукою й надприродним. Ми стаємо на бік науки, незважаючи на явну абсурдність деяких її конструкцій, незважаючи на її нездатність виконати багато своїх екстравагантних обіцянок у сфері здоров'я та життя, незважаючи на терпимість наукової спільноти до непідтверджених «просто так» історій, тому що у нас є попереднє зобов'язання, зобов'язання перед матеріалізмом. Справа не в тому, що методи й інститути науки якимось чином змушують нас приймати матеріальне пояснення феноменального світу, а, навпаки, в тому, що ми змушені нашою апріорною прихильністю до матеріальних причин створювати апарат дослідження й набір концепцій, які дають матеріальні пояснення, незалежно від того, наскільки вони суперечать інтуїції, незалежно від того, наскільки вони загадкові для непосвячених. Більше того, цей матеріалізм є абсолютним, тому що ми не можемо допустити появи Божественної ноги в дверях». Billions and Billions of Demons, 9 січня 1997 року

Він сказав це в рецензії на книгу відомого астронома Карла Сагана (1934–1996) «Світ, переслідуваний демонами: наука як свічка в темряві» (1996) (The Demon-Haunted World: Science as a Candle in the Dark).

Ця знаменита цитата «Божественна нога в дверях» зустрічається в кінці довгого есе. Перечитуючи її через майже тридцять років, я дивуюся тому, що так багато людей, схоже, не помічають силу цього твердження: спочатку ми повинні вирішити, що матеріалізм є правильним, і займатися наукою в цьому контексті. Таким чином, наука – це не світло, за допомогою якого ми бачимо, що живемо в матеріальному світі, як ми часто припускаємо, а інструмент, який ми використовуємо для просування цієї інтерпретації нашого світу.

Окрім того, стверджуючи, що матеріалізм науки є абсолютним, Левонтін також наполягав на тому, що наука може навіть вимагати від нас прийняття тверджень, які «суперечать здоровому глузду». Це досить сміливе твердження, висловлене без застережень.

Як його точка зору звучить сьогодні?

Змія, яка пожирає власний хвіст

Коментарі Левонтіна протягом багатьох років викликали бурхливі дискусії. Тут я хочу зосередитися на фатальному недоліку, про який нейрохірург Майкл Егнор і я говоримо в загальному плані в книзі «Безсмертний розум» (2025) (The Immortal Mind).

Як зазначає філософ Едвард Фезер [американський католицький філософ, доцент кафедри філософії в коледжі Пасадени, Каліфорнія – прим. перекл.], єдиним видом матеріалізму, який є достатньо суворим з філософської точки зору, щоб бути філософією науки, є елімінативний матеріалізм: згідно з цією точкою зору, людський розум насправді не існує; він просто є результатом діяльності мозку, а мозок – це матеріальна річ.

Але тоді матеріалізм стає змією, що пожирає власний хвіст. Якщо наш розум – це просто те, що робить наш мозок, то він не може встановити істинність будь-якого твердження. Таким чином, він не може встановити істинність елімінативного матеріалізму або будь-якого твердження, що випливає з нього.

Наука як індоктринація матеріалізмом

Давайте подивимося ще на пару коротких уривків:

«Основна проблема полягає не в тому, щоб надати громадськості знання про те, як далеко знаходиться найближча зірка і з чого складаються гени, оскільки цей величезний проєкт в цілому безнадійний. Проблема швидше полягає в тому, щоб змусити їх відкинути ірраціональні й надприродні пояснення світу, демонів, що існують тільки в їх уяві, і прийняти соціальний та інтелектуальний апарат, науку, як єдине джерело істини. Причина, через яку люди не мають правильного уявлення про природу, полягає не в тому, що вони не знають того чи іншого факту про матеріальний світ, а в тому, що вони звертаються до неправильних джерел в своїх спробах зрозуміти його».

Або ще раз:

«Аргумент Сагана простий. Ми існуємо як матеріальні істоти в матеріальному світі, всі явища якого є наслідком фізичних відносин між матеріальними сутностями. Переважна більшість з нас не володіє інтелектуальним апаратом, необхідним для пояснення очевидної реальності в матеріальних термінах, тому замість наукових (тобто правильних матеріальних) пояснень ми підставляємо демонів».

Коротше кажучи, основна мета науки – як видно з вищесказаного – не в тому, щоб дати нам краще уявлення про навколишній світ, а в тому, щоб вселити нам матеріалізм. Для риторичного ефекту Левонтін називає нематеріалістичні погляди в цілому вірою в уявних «демонів».

Чому підхід Левонтіна може виявитися неспроможним сьогодні

За минулі з тих пір роки людський розум – як ми обговорюємо в книзі «Безсмертний розум» – просто відмовився матеріалізуватися. Багато явищ, від здатності людей з «розділеним мозком» [стан, що виникає в результаті хірургічного роз'єднання мозолистого тіла, пучка нервів, що з'єднує півкулі головного мозку, зазвичай для лікування важко виліковної епілепсії – прим. перекл.] мати єдину свідомість до передсмертних переживань, в ході яких отримана інформація згодом підтверджується.

Отже, ось у чому полягає загадка: якщо можна довести, що людський розум є ілюзією, створеною матеріальним явищем мозку, то і наукові дослідження теж є ілюзією. Якщо ж людський розум є справжнім, але нематеріальним явищем, то наука врятована, але матеріалізм мертвий. Так, він мертвий, тому що, пам'ятайте, «матеріалізм є абсолютним». Тому, якщо він є хибним, то він абсолютно мертвий.

Можливо, знадобиться деякий час, щоб усвідомити цю реальність, але ми повинні бути вдячні Левонтіну за те, що він так чітко сформулював ці терміни.