[...] Біолог-математик Річард Штернберг наводить суворі наукові докази того, що справжній центр управління життям знаходиться не тільки в ДНК, але й в позачасовій, нематеріальній математичній структурі. Під впливом відомого теоретичного біолога Роберта Розена Штернберг продовжує традицію реляційної біології [це галузь, заснована Ніколасом Рашевським, яка визначає сутність життя як інтеграцію біологічних процесів, їх взаємозв'язків й взаємодій з навколишнім середовищем, розглядаючи організми як передбачувані системи – прим. перекл.] – концепції, яка все частіше визнається далекоглядними вченими як основа для майбутнього розуміння біології. Спираючись на її принципи, Штернберг передбачив багато з найбільш значних біологічних відкриттів останніх двох десятиліть.

Смерть «сміттєвої ДНК»

Одним з найяскравіших доказів прогностичної сили еволюційної теорії в порівнянні з теорією розумного задуму є частка нефункціонального геному людини. Згідно з еволюційною теорією, значна кількість «сміттєвої ДНК» – нефункціонального генетичного матеріалу – є побічним продуктом випадкових мутацій. На відміну від цього, прихильники теорії Розумного задуму передбачали, що більша частина геному матиме функцію, навіть якщо вона ще не до кінця зрозуміла.

У 2002 році Річард Штернберг опублікував в Annals of the New York Academy of Sciences статтю, в якій заперечував припущення про те, що більша частина геному є нефункціональною, й запропонував замість цього припущення, що більша частина цієї ДНК, ймовірно, виконує важливі біологічні функції, такі як регулювання виробництва білків. Інші теоретики Розумного задуму, в тому числі Форрест Мімс, Вільям Дембскі й Джонатан Веллс, також передбачали функціональність «сміттєвої» ДНК. Подальші дослідження в рамках проекту ENCODE та інших груп підтримали цю точку зору, продемонструвавши, що більша частина геному є біохімічно функціональною, й спростувавши раніше існуюче припущення про те, що «сміттєва ДНК» в основному непотрібна.

Інформація за межами ДНК

Ще кілька десятиліть тому Штернберг передбачив, що більша частина інформації про життя знаходиться за межами ДНК. Численні дослідження підтвердили це передбачення. Джонатан Веллс навів кілька прикладів у своїй оглядовій статті 2014 року «Мембранні патерни несуть онтогенетичну інформацію, яка визначається незалежно від ДНК». Зовсім недавно оксфордський фізіолог Денис Ноубл заявив, що ДНК не є привілейованим центром управління організмами, а навпаки, «організми контролюють свої геноми». Він резюмує своє відречення від верховенства ДНК наступним чином:

«Думати, що геном повністю визначає організм, майже так само абсурдно, як думати, що труби у великому соборному органі визначають те, що грає органіст. Звичайно, це робить композитор, записуючи партитуру, а інтерпретує її сам органіст. Труби є його пасивними інструментами, поки він не оживляє їх, нав'язуючи їм певний ритм, точно так само, як багатоклітинні організми використовують один і той самий геном для створення всіх 200 з гаком різних типів клітин у своєму організмі, активуючи різні патерни експресії».

Аналогічним чином, біолог-розробник та хімік-синтетик Майкл Левін з Гарварда й Тафтса стверджує, що загальна архітектура тіла тварини визначається не безпосередньо ДНК, а електричними полями, що генеруються ембріоном, який розвивається. Він також стверджує, що вищі рівні організаційної ієрархії контролюють нижчі рівні:

«Модель "зверху вниз" визначає, як цільова морфологія представлена в тканинах, які клітинні процеси лежать в основі обчислень, які приводять систему з нового початкового стану до цільового стану (і зупиняються, коли він досягнутий), і як ці обчислення за великомасштабними анатомічними показниками перетворюються на низькорівневі команди для клітин і молекулярні сигнальні каскади... Було показано, що патерни біоелектричної сигналізації служать в якості головних регуляторів (активаторів модулів) й препатернів для складних анатомічних структур, координуючи нижчі каскади експресії генів й поведінку окремих клітин у напрямку формування певних патернів».

Ці та інші дослідники підтвердили припущення Штернберга про наявність розширеного геному (тобто інформації, що виходить за межі ДНК).

Розум понад матерією

Найбільш вражаючим передбаченням Штернберга є те, що геном не є матеріальним, що означає, що стандартні алгоритми не керують біологічними процесами. Цей неалгоритмічний погляд на життя отримує все більшого визнання. Як я писав, Гарте, Маршалл і Кауфман (2025) нещодавно підкреслили нові дослідження, які не тільки підтверджують неалгоритмічну природу біології, але й стверджують, що життя в основному керується когнітивними процесами (див. «Нова стаття про філософську революцію в біології – розум вище матерії»). Центральна роль когнітивних процесів ще більше підкреслюється в книзі «Еволюція "з метою": телеономія в живих системах» серії книг «Віденська серія з теоретичної біології», під редакцією Пітера А. Корнінга та ін., в якому кілька розділів присвячені захисту основоположної ролі когнітивних процесів й обґрунтуванню цілеспрямованості біологічних систем.

Професор Майкл Левін, згаданий раніше, ще більше погоджується зі Штернбергом, стверджуючи в одній зі своїх останніх робіт, що біологія підпорядковується платонічним формам:

«Тут я обговорюю нетрадиційну дослідницьку програму, присвячену походженню цих патернів. Я стверджую, що генетика й навколишнє середовище не є достатніми для пояснення або використання чудового інтелекту агентного матеріалу життя. Я стверджую, що нинішня залежність від емерджентності є містичним підходом, який обмежує прогрес, й замість цього пропоную систематичне дослідження патернів життя й розуму, які проникають як в біологічні, так і в синтетичні втілення. Коротше кажучи, я висуваю метафізичну гіпотезу, що спостережувані нами емерджентні патерни не є випадковими, а є частиною впорядкованого платонічного простору форм, які мають причинний вплив на результати еволюції та інженерії». [Виділення додано.]

Він навіть стверджує, що деякі з платонівських форм відповідають розуму:

«Я відстоюю піфагорейську або радикальну платонівську точку зору, згідно з якою деякі з причинних факторів, що впливають на розум і життя, відбуваються за межами фізичного світу. Ряд математиків, комп'ютерних вчених і навіть фізиків, включаючи Гейзенберга, Тегмарка, Дойча, Елліса й Пенроуза, висловлювали різні варіанти цієї позиції. Але ця позиція непопулярна серед філософів, що займаються вивченням розуму, тому що вона є фундаментально дуалістичною теорією (приділяючи особливу увагу причинам, які не можуть бути знайдені у фізичних явищах) і має на увазі панпсихізм (оскільки дуже широкий спектр фізичних об'єктів може бути інтерфейсом для різних видів розуму). Я стверджував, що свого роду панпсихізм є неминучим, і, схоже, що, серйозно ставлячись до того, чим займаються математики, ми вже відмовилися від фізикалістського світогляду; залишається тільки зауважити, що еволюція (а не тільки математики) досліджує той самий простір патернів, й прийняти ідею, що, оскільки ми теж є патернами, патерни можуть бути агентивними (і, таким чином, платонічний простір може включати розум, а не тільки пасивні істини)». [Виділення додано.]

Штернберг, можливо, передбачив і заклав основу для наступної великої наукової революції. Тільки час покаже.