Інтерв'ю з експертом з тектоніки плит¹ доктором Джоном Баумгарднером

Джон Баумгарднер (John Baumgardner) (BS, MS, PhD (UCLA)) – геофізик, який працює в Національній лабораторії Лос-Аламос у Нью-Мексико. Його робота пов'язана з детальним комп'ютерним моделюванням структури й процесів у надрах Землі, а також низки інших явищ гідродинаміки.

[Журнал Creation]: Докторе Баумгарднер, дехто каже, що через дрейф континентів (ідея про те, що континенти розділилися й перемістилися на тисячі кілометрів) потрібно вірити в «мільйони років».

[Джон Баумгарднер:] Ну, я вважаю, що нині існує величезна кількість доказів на користь розриву континентів і великомасштабної тектонічної активності плит. Прийняття цих концепцій – дивовижний приклад наукової революції, яка відбулася приблизно між 1960 й 1970 роками. Однак ця революція не зайшла досить далеко, оскільки спільнота вчених-геофізиків ігнорувала й придушувала докази катастрофізму – великомасштабних швидких змін – протягом усього геологічного літопису. Тому часова шкала, яку сьогодні використовують вчені-уніформісти, дуже довга. Вагомі докази свідчать про те, що сталася масштабна катастрофа, відповідна Потопу Буття, яка включала в себе великі й швидкі переміщення континентів. Мій висновок полягає в тому, що єдиний механізм, здатний спричинити катастрофу такого масштабу й не зруйнувати при цьому планету, мав бути всередині Землі.

Я переконаний, що це було пов'язано зі швидкою субдукцією (опусканням) допотопного океанського дна, розсовуванням «плит» на початку Потопу і, ймовірно, з проривом «джерел великої безодні», описаних в Писанні.

[ЖС]: У статті New Scientist 1993 року високо оцінюють вашу тривимірну суперкомп'ютерну модель тектоніки плит.²

[ДжБ]: Наскільки мені відомо, у світі існує ще три комп'ютерні коди для моделювання земної мантії тощо. У цих трьох інших використовуються математичні методи, які не дуже добре підходять для сучасних паралельних суперкомп'ютерів. Той, який розробив я, використовує метод кінцевих елементів і дуже добре працює на нових, дуже великих суперкомп'ютерах. Тому багато моїх колег визнають його найперспективнішим кодом у світі.

Минулого року НАСА профінансувало цю роботу як один з дев'яти грандіозних проєктів на найближчі три роки в рамках ініціативи з високопродуктивних обчислень і комунікацій, а також підтримало двох постдокторантів, які співпрацюватимуть зі мною, щоб поліпшити його й застосувати для вивчення Землі.

Цей код можна порівняти з так званими моделями загальної циркуляції атмосфери та океанів, які є одними з найбільших кодів у світі за кількістю споживаної потужності комп'ютерів. В ньому багато фізики для моделювання деталей механічної поведінки силікатних порід всередині Землі. Наразі я зосереджений на тому, щоб зробити представлення тектонічних плит ще реалістичнішим. Тож код перебуває в стані постійного розвитку, але за останні 15 років він пройшов довгий шлях.

[ЖС]: Як ми зрозуміли, ви показали, що в міру того, як ці плаваючі брили породи занурюються в породу, яка перебуває під ними, стають дедалі гарячішими, тому «ковзання» збільшується, й виникає «runaway effect» [зазвичай означає процес, коли невелика початкова зміна запускає каскад подальших змін, посилюючи початковий ефект й призводячи до значного, часто незворотного результату – прим. перекл.]. Чим швидше вони занурюються, тим гарячішими вони стають, тому вони можуть занурюватися ще швидше.

[ДжБ]: Так, гірська порода, що являє собою дно океану, холодніша й, отже, щільніша, ніж порода під нею, й тому може занурюватися в земні надра. А властивості порід всередині Землі, особливо за високих температур, які там існують, дають змогу холоднішим породам з поверхні Землі відшаровуватися й занурюватися вниз через мантію – дуже швидко.

[ЖС]: Отже, у вашій комп'ютерній моделі це «відбувається» само собою, за законами науки – за короткий проміжок часу, а не за мільйони років?

[ДжБ]: Правильно. Точний термін – це те, над чим я працюю, щоб уточнити. Але, схоже, що щойно почнеться це опускання допотопного океанського дна (за принципом конвеєра вглиб Землі, тягнучи за собою все інше), це не буде повільним процесом, який розтягнеться на мільйони років, – майже напевно, він завершиться й «переробить» усе наявне дно за кілька тижнів або місяців.

[ЖС]: Ви входите в групу провідних вчених-креаціоністів,³ яка розробляє модель катастрофічної тектоніки плит, засновану на цьому механізмі, згідно з яким континенти розпалися (з єдиної суші) під час, а не після Потопу, як припускають деякі.

[ДжБ]: Так. Викопні відкладення на континентах переконливо свідчать про те, що розпад стався під час утворення цих відкладень. Ми переконані, що цей «континентальний спринт», як його називають, стався під час Потопу та є частиною його механізму.

[ЖС]: Як ви стали християнином?

[ДжБ]: Здебільшого завдяки вивченню Біблії за віршами Євангелія від Іоанна в класі недільної школи в коледжі, коли мені було 26 років. В центрі уваги було питання про те, хто такий Ісус Христос, і чи є він справжнім чи ні? До цього моменту в мене було мало церковних знань, але багато наукових. Мене добре вчили еволюції, й минуло кілька місяців, перш ніж я почав усвідомлювати проблеми, пов'язані з цією ідеєю. Пізніше я познайомився зі свідченнями на користь молодої Землі й зрозумів, що аргументи на її користь дійсно ґрунтовні.

[ЖС]: Чому важливе шестиденне, недавнє творіння?

[ДжБ]: Я вважаю, що це ключове питання щодо надійності Слова Божого. Зрештою воно впливає на справжність Ісуса, тому що Ісус поставив свою печатку авторитету на писаннях Мойсея, які, якщо прийняти їх за чисту монету, вказують на те, що первісна Земля була досконалим світом, в якому були чоловік і жінка, в якому не було смерті. Не було м'ясоїдних тварин – всі тварини й людина харчувалися зеленими рослинами. Історія світу, викладена в Біблії, не припускає мільйонів років, але вимагає, щоб сталася катастрофа, яка знищила все наземне життя, що дихає повітрям, окрім того, що збереглося в ковчезі Ноя. Тому я вважаю, що в цьому питанні не може бути жодних поступок.

[ЖС]: Ваш нинішній інтерес до тектоніки плит і дрейфу континентів виник завдяки вашій християнській вірі?

[ДжБ]: Повністю. Я зрозумів, що це, ймовірно, одне з найбільш найважливіших питань апологетики Біблії в моєму столітті, й, наскільки я міг судити, над ним ніхто не працював. Насправді я відчув Божий заклик. Читаючи лекції про створення/еволюцію в університеті, я зрозумів, що одним з найбільших недоліків креаційної позиції була відсутність альтернативної геологічної моделі, зокрема моделі, що враховує великомасштабну тектоніку. Мені було 34 роки, коли я повернувся, щоб здобути ступінь PhD у галузі, в якій до цього не прослухав жодного курсу. Я вважаю, що християн з науковими здібностями потрібно заохочувати – так само, як заохочують їх ставати місіонерами, – щоб вони йшли й отримували потрібні дипломи та навчання й працювали на професійному рівні в цих галузях. Бог відкрив неймовірні двері для мене та інших людей.

[ЖС]: Ми опублікували ретельне викриття заяв, зроблених якимось Роном Ваєттом (Ron Wyatt), а останнім часом і Джонатаном Греєм (Jonathan Gray), щодо передбачуваного «місця Ковчега» – мигдалеподібного утворення у Східній Туреччині. Намагаючись атакувати нашу статтю, вони часто цитують ваші заяви, які підтверджують, що це місце може бути місцем ковчега. Це було до того, як ваші дослідження на цьому місці привели вас до певного висновку, що це не може бути ковчегом. Вони кажуть, що тепер ви виступаєте проти їхніх тверджень зі страху втратити роботу.

[ДжБ]: Твердження Рона тут так само фальшиві, як і його твердження про той сайт. Я аж ніяк не приховую свій креаціонізм, я добре відомий (особливо завдяки листам в місцевій газеті) у цьому науковому співтоваристві, де на душу населення припадає більше докторів наук, ніж в будь-якому іншому місці в США. Мій роботодавець і мої колеги точно знають, на чому я стою.

[ЖС]: Ви представили стендову доповідь про цей механізм «швидкого дрейфу континентів» на засіданні Американської геофізичної спілки 1994 року, тож принаймні дехто з 6000 присутніх там вчених мав її побачити. Якою була реакція?

[ДжБ]: Багатьох зацікавили чисельні методи, які я використовував для такого розрахунку, бо це серйозне обчислювальне завдання. Але майже ніхто, схоже, не оцінив його наслідків. Насправді, концепція «швидкої субдукції» [швидкого опускання «плит», як було описано раніше] існує в літературі вже понад 30 років. Вона була підхоплена геофізичним співтовариством на початку 1970-х років, але з якоїсь причини інтерес до неї пропав. Люди в моїй галузі не ігнорують цю можливість, просто її не вивчають серйозно.

[ЖС]: Як ви думаєте, чому?

[ДжБ]: Ну, у нас немає реальної мотивації займатися цим. Дехто намагався здогадатися, що подібні ефекти можуть бути пов'язані з недавнім вулканізмом на південному заході США, але в їхніх рамках вони не шукають глобальних ефектів.

[ЖС]: Тобто їхня система мислення дійсно схожа на шори, що перешкоджають повному розгляду всіх відповідних доказів?

[ДжБ]: Абсолютно вірно. Щось на зразок уніформістських «окулярів» не дозволяють їм приділяти багато уваги доказам катастрофізму в осадових породах. Такі базові філософські упередження сильно впливають на те, як наука підходить до проблем і зважує докази. Тож це не просто «факти говорять самі за себе» – рамки, в яких перебуває людина, можуть і справді глибоко впливають на висновки, що робляться.

[ЖС]: Докторе Баумгарднер, велике спасибі.