Біхевіоризм, як наукове пояснення психіки, намагається пояснити поведінку людини як результат незліченних повторень простих фізичних подій. Б. Ф. Скіннер (1904-1990), ключовий мислитель-біхевіорист, висловив це так:

«Найпростіша й найзадовільніша точка зору полягає в тому, що мислення – це просто поведінка: вербальна або невербальна, прихована або явна. Це не якийсь таємничий процес, відповідальний за поведінку, а сама поведінка у всій складності її контролюючих відносин».

Біхевіоризм має багато спільного з дарвінізмом, вірою в те, що всі ми є результатом неконтрольованої, безцільної еволюції. Обидві ідеології намагаються пояснити дивовижні аспекти живих істот – тобто людський розум або дивно складну й специфічну біологію всіх живих істот – як результат незліченних повторень простих фізичних подій.

Філософ Джеррі Фодор (1935–2017) був атеїстом, але не був суворим фізикалістом. Він був нередукційним фізикалістом, який вважав, що ми можемо зберегти певне уявлення про розум, яке багато інших філософів висміювали як просту «народну психологію».

Таким чином, він побачив безглуздість дарвінської теорії й написав про це в книзі «У чому Дарвін був неправий» (What Darwin Got Wrong, Farrar Strauss & Giroux, 2010). Він також зрозумів її схожість з біхевіоризмом, ще однією невдалою науковою спробою пояснити людське життя. Таким чином, у своїй книзі Фодор і Массімо П'ятеллі-Пальмаріні також розповіли історію загибелі біхевіоризму.

Твердження про нерелевантність психічних станів

Біхевіоризм стверджує, що психічні стани не мають відношення до науки й психології – все, що має значення, це взаємозв'язок між входом і виходом поведінки.

Наприклад, припустимо, що я сумую. Мій сум – це не психічний стан, а просто моя поведінка, коли я повідомляю, що відчуваю себе сумним. Це моє похмуре, понуре обличчя, зітхання і т. д. Існування психічних станів було предметом суперечок серед біхевіористів – деякі вважали, що вони існують, але не мають значення, інші ж сумнівалися в їхньому самому існуванні. Всі біхевіористи вважали, що психічні стани не мають відношення до науки психології. Важлива тільки поведінка, і тільки поведінка.

Ключовим елементом цього підходу була біхевіористська теорія про те, як маленькі діти вивчають мови. Згідно з біхевіористською теорією, діти вивчають мову шляхом проб, помилок і підкріплення. Немовлята лепечуть, і коли лепет дитини звучить як «мама», її мати посміхається, тим самим підкріплюючи поведінку, пов'язану з вимовою слова «мама». Таким чином, дитина вчиться асоціювати звук «мама» зі своєю матір'ю. Коли дитина лепече граматично правильне речення, посмішка матері підкріплює цю поведінку, що призводить до вивчення дитиною граматики.

Біхевіористи вважають, що вся мова набувається саме таким чином. Це твердження схоже з дарвінським твердженням, що природний добір, який діє на випадкові мутації, створює світ живих істот, включаючи нас самих. Біхевіоризм аналогічним чином стверджує, що добір звуків, що мають значення й правильну граматику, з випадкових варіацій людських звуків призводить до вражаючої різноманітності й складності мови, якою ми користуємося в дорослому віці.

Як біхевіоризм дійшов кінця

У 1959 році в рецензії на книгу Скіннера «Вербальна поведінка» (Verbal Behavior) аспірант Ноам Хомський розгромив біхевіоризм як пояснення мови та як серйозний науковий проєкт з розуміння мови.

Біхевіористи вважають, що граматичні навички набуваються двома способами: шляхом підкріплення при правильному використанні граматики й шляхом контексту, тобто значення слів як іменників, дієслів, прикметників і т. д.

Однак Хомський вказав, що насправді маленькі діти демонструють вроджені граматичні навички. Вони освоюють мову набагато швидше й точніше, ніж це можна пояснити біхевіористським методом проб, помилок та підкріплення.

Він також зазначив, що біхевіористські пояснення є неспроможними через «недолік стимулів». Тобто, просто не вистачає поведінкових стимулів, щоб пояснити швидкість освоєння мови дітьми. Як приклад він запропонував речення «Безбарвні зелені ідеї люто сплять». Незважаючи на те, що воно безглузде, ми всі знаємо, що це граматично абсолютно правильне речення.

Але як ми можемо знати, що це граматично правильно з точки зору біхевіоризму? Можна з впевненістю сказати, що ніхто ніколи не вимовляв цю фразу й не отримував «підкріплення» за її вимову. А оскільки вона безглузда, ми не можемо використовувати семантичні підказки для визначення правильної граматики. Ми просто інтуїтивно знаємо, що це правильна граматика, незважаючи на те, що ніколи раніше не чули цю фразу й вона безглузда.

Як ми вивчаємо мову?

Хомський висунув теорію, що ми не вивчаємо граматику за допомогою біхевіористського підкріплення. Ми знаємо граматику інстинктивно, завдяки «пристрою для засвоєння мови» або мовному органу, який дозволяє нам правильно використовувати мову без незліченних стимулів, необхідних в рамках біхевіористської парадигми. Мова є вродженою для людини, а не набувається шляхом біхевіористських проб, помилок та підкріплення.

Можна сказати, що людська мова є незменшувано складною, тобто проби, помилки й підкріплення просто не можуть пояснити її специфічну складність, так само як випадкові спадкові варіації й природний добір не можуть пояснити специфічну складність живих організмів. Звичайно, Майкл Біхі блискуче застосував теорію незменшуваної складності до еволюції, а мої колеги Річард Штернберг і Девід Клінгхоффер у своїй чудовій новій книзі «Помста Платона» (Plato’s Revenge) вказують, що проста фізична причинність не може пояснити інформацію й динамізм живих організмів. Для життя необхідна ідея в розумі.

Розвиваючи цю думку, Деніз О'Лірі і я обговорюємо нездатність біхевіоризму та інших матеріалістичних теорій пояснити специфічну складність людського розуму в нашій новій книзі «Безсмертний розум» (The Immortal Mind).

Атеїст Джеррі Фодор правильно вказав, що, як і біхевіоризм, дарвінський природний добір не може пояснити еволюцію й специфічну складність живих істот. Він назвав природний добір «порожнім» і таким, що не є справжнім рівнем пояснення. Ми згодні з цим і вказуємо, що подібні матеріалістичні теорії також не можуть пояснити зміст людського інтелекту й свободу волі.

Наука зрозуміла. Джерелом життя й людського розуму є розум, а не матерія, й відбиток Розуму живе в нас і в усіх живих істотах.