Природно, фізична система з часом завжди приходить до стану рівноваги. Дарвінська еволюція стверджує, що певні конфігурації матерії будуть «еволюціонувати» до станів, які залишаються далеко від рівноваги. Стосовно живих організмів відповідні «стани» пов’язані не лише з енергією, а й із конфігураціями частин, які є специфічними, складними та функціональними.

Як я обговорював раніше, природні процеси не можуть збільшити інформаційний вміст замкненої системи понад її початковий рівень. І оскільки весь неживий Всесвіт містить значно менше інформації, ніж одна жива клітина, життя становить загадку для матеріалізму. Якщо живі істоти є продуктом природних сил, їхнє існування як специфічних, складних станів матерії суперечить відомим законам природи. Якщо живі істоти за своєю суттю є «надприродними», тоді їхнє існування логічно пояснюється за умови внесення проєктної інформації від трансцендентного розумного джерела.

Базове знайомство з біологією

Навіть якщо не розуміти суті законів фізики, яка підриває можливість природного абіогенезу, вже найповерховіше знайомство з біологією показує, що життя залежить від складності на молекулярному та клітинному рівнях, яка робить найпросунутіші інженерні досягнення розумних винахідників- людей тривіальними.

«...щоб залишатися живими, люди та інші організми повинні долати безліч інженерних завдань. Як саме цього досягають? І, що ще важливіше, чи здатний еволюційний процес виробити рішення для всіх цих завдань?»

Також не є секретом, що інженери спираються на складні принципи проєктування (стандартні інженерні принципи, SEP), і що живі системи проявляють ці принципи найвищою мірою! В огляді Емілі Рівз публікації під назвою «Клітина втілює стандартні інженерні принципи» йдеться:

«Грегорі Рівз [Gregory T. Reeves, PhD хімічної інженерії Принстонського університету (США) – прим. перекл.] та Кертіс Грищук [Curtis E. Hrischuk, MS, PhD системної та комп'ютерної інженерії Університетe Карлтон (Канада) – прим. перекл.] стверджують, що будь-яка складна система повинна неухильно дотримуватися принципів SEP. Якщо цього не відбувається, результат виявляється катастрофічним. Біологічні системи, які складніші за будь-яку створену на сьогодні інженерну систему, не є винятком».

З огляду на очевидну специфічну складність матерії, з якої складаються живі організми, а також загальновідоме явище природного розпаду й деградації складних систем до недиференційованої «каші», здається, що будь-яка спроба дати натуралістичне пояснення життя повинна надати детальний, покроковий опис передбачуваних процесів.

Терміни для зручності

Натомість при описі складних біологічних станів багато хто часто вдається до так званих «зручних» термінів, таких як «еволюціонувало», щоб заповнити величезні прогалини в знаннях про те, як природні процеси могли призвести до таких станів, що перебувають далеко від конфігураційної рівноваги. Уявна привабливість дарвінської теорії природного добору розрослася настільки, що породила своєрідну «хмару еволюційної омани», через яку багато дослідників навіть не замислюються над цим повторно.

Однак ті, хто вдумливо розглядає проєктну складність, виявлену в живих організмах, стверджують, що життя демонструє оптимізовані структури й системи, які суперечать універсальній тенденції природних процесів до розпаду. Як зазначив відомий інженер-конструктор професор Стюарт Берджесс:

«Якщо ви читаєте книги про еволюцію, написані її публічними захисниками, зверніть увагу, як вони ніколи не дають детальних наукових пояснень походження підсистем, таких як система кровообігу або механізм зв’язок в коліні. Їхні пояснення часто зводяться до «це зробив природний добір»... Такі твердження – це вираження віри в певного роду «магічне» пояснення, а не наука».¹

Викладання еволюції в державних школах завдало шкоди мільйонам людей, прищепивши їм розпливчасте уявлення про еволюцію, позбавлене конкретних деталей, і заохочуючи некритичну довіру до процесу, який, як стверджується, суперечить встановленим законам фізики. Готовність людей вірити в теорію еволюції суперечить настільки поширеній людській схильності до самореалізації. Однак ціна заміщення віри в Бога-Творця вірою в сили природи полягає у зведенні всього життя, включно з нашим власним, до стану остаточної безглуздості.

«Саме ті властивості, яких слід було очікувати»

Джон Вест у своїй новій книзі «Наділені нашим Творцем» (Endowed by Our Creator) посилається на опитування 2016 року серед американських атеїстів й агностиків, в якому більшість атеїстів «погодилися з еволюційним біологом Річардом Докінзом, що "Всесвіт, який ми спостерігаємо, має саме ті властивості, яких слід було б очікувати, якби в його основі не було ні задуму, ні мети, ні зла, ні добра – нічого, крім сліпої, безжальної байдужості"».²

Якщо точне спостереження фундаментальних законів природи підтверджує передбачуваний процес еволюції, то він заслуговує на серйозний розгляд. Але якщо ні, то давайте відкинемо «глосарій» затертих слів, пов’язаних з «еволюцією» та «еволюціонувало». Відомі дослідники зазначали, що ці терміни не приносять практичної користі в наукових публікаціях. Берджесс цитує³ статтю професора хімії Філіпа Скелла під назвою «Чому ми звертаємося до Дарвіна?» Скелл ставив біологам-дослідникам запитання про корисність дарвінізму:

«І тут, як і в інших випадках, я виявив, що теорія Дарвіна не давала жодного помітного керівництва, а залучалася вже після відкриттів як традиційний наратив».

Аналогічно, у сфері медичних досліджень видатний нейрохірург Майкл Егнор зазначає:

«Дарвінські принципи еволюції не використовуються медичними дослідниками, тому що вони нічого не дають медичній науці, а самі дослідники значною мірою захищені від ідеологічного тиску, що загрожує кар’єрі та пронизує еволюційну біологію».

Якщо концепції дарвінізму не узгоджуються з фундаментальними механізмами природи, і якщо еволюційна термінологія слугує головним чином ідеологічною оболонкою при описі біологічних процесів, то чи не краще було б для науки відмовитися від них? Якщо туман розсіється, і ми побачимо, що велич життя супроводжується незбагненною таємницею, наші серця, можливо, будуть більш схильні поклонятися Богові як Творцю, а не творінню як божеству.