Анотація

Огляд праць основоположників комунізму показує, що теорія еволюції, особливо в тому вигляді, в якому її викладав Дарвін, відіграла найважливішу роль в розвитку сучасного комунізму. Багато з головних архітекторів комунізму, включаючи Сталіна, Леніна, Маркса та Енгельса, приймали світогляд, викладений в книзі Буття, поки не познайомилися з Дарвіном та іншими сучасними мислителями, що в кінцевому підсумку призвело до відмови від цього світогляду. Більш того, дарвінізм зіграв вирішальну роль в їхньому зверненні до комунізму й світогляду, який привів їх до філософії, заснованої на атеїзмі. Окрім того, основна ідея комуністів про те, що насильницька революція, в якій сильні скидають слабких, є природною й неминучою частиною історії, що розгортається, випливає з дарвінських концепцій і висновків.

Дарвінізм як світогляд став найважливішим фактором, що вплинув не тільки на розвиток нацизму, але й на підйом комунізму і комуністичний холокост, який, за одними оцінками, забрав життя понад 100 мільйонів людей.¹ Маркс, як і його попередники, соратники та наступники, був доктринерським еволюціоністом, який намагався побудувати своє суспільство на еволюційних передумовах. Існує безліч документальних підтверджень цієї оцінки, й мало хто ставить її під сумнів.²

Беата Уайлдер-Сміт [окрім розробки нових ліків від таких захворювань, як рак, проказа й туберкульоз, була вченим і лектором з креаціонізму й наукових альтернатив еволюції, а також радником НАТО та інших організацій з питань зловживання наркотиками – прим. перекл.] припустила, що еволюція – це

«центральний план марксистської доктрини сьогодні. Нацисти, як і комуністи сьогодні, були переконані, що еволюція мала місце, що вся біологія розвивалася спонтанно вгору й що проміжні ланки (або менш розвинені типи) повинні активно викорінюватися. Вони вірили, що природному добору можна й потрібно активно допомагати, і тому вводили політичні заходи щодо викорінення інвалідів, євреїв й чорношкірих, яких вони вважали "недорозвиненими"».³ [виділено автором]

Багато екстремістів діяли ще до публікації Дарвіном у 1859 році своєї фундаментальної праці «Про походження видів», але оскільки до Дарвіна релігійна віра переважала як серед вчених, так і серед не вчених, цим радикалам було дуже важко переконати маси прийняти комуністичну (або іншу ліву) ідеологію. Частково з цієї причини західні країни століттями блокували розвиток більшості радикальних рухів. Однак Дарвін відкрив двері марксизму, надавши те, що Маркс вважав «науковим» обґрунтуванням для заперечення Створення і, як наслідок, заперечення Бога.⁴ Заперечення Бога й знання Дарвіна надихнули Маркса на розробку нового безбожного світогляду, відомого тепер як комунізм. Як і інші дарвіністи, Маркс підкреслював, що його комуністичний світогляд був «науковим» і, як такий, використовував «наукову методологію й науковий світогляд».⁵ Бетелл [Том Бетелл – американський журналіст, який писав переважно на економічні та наукові теми – прим. перекл.] зазначає, що Маркс захоплювався книгою Дарвіна,

«не з економічних причин, а з більш фундаментальних: всесвіт Дарвіна був суто матеріалістичним, і його пояснення більше не передбачало жодних посилань на непомітні, нематеріальні причини поза або "за межами" нього. У цьому важливому відношенні Дарвін і Маркс були справді товаришами...»⁶

А історик Хофштадтер зазначав, що більшість ранніх ортодоксальних марксистів «почувалися в дарвінівському оточенні як вдома. На полицях соціалістичних книжкових магазинів у Німеччині слова Дарвіна й Маркса стояли пліч-о-пліч».⁷ Він додає, що комуністичні книги, «які виходили з друкарень Керра в Чикаго [основного американського видавця комуністичних книг], часто прикрашалися відомими цитатами з Дарвіна, Хакслі, Спенсера й Геккеля».⁷

Карл Маркс

Народився в 1818 році, в 1824 році був хрещений в лютеранство, відвідував лютеранську початкову школу, отримував похвали за свої «щирі» твори на моральні та релігійні теми і, на думку його вчителів, був «помірно обізнаний» в теології (його перша письмова робота була присвячена «любові Христа»)^{8 9 10} до того моменту, коли він зіткнувся з матеріалістичними та атеїстичними уявленнями, поширеними на той час в Берлінському університеті. Маркс невпинно писав до самої смерті, випустивши сотні книг, монографій і статей. Сер Ісайя Берлін навіть стверджував, що жоден мислитель «в дев'ятнадцятому столітті не мав такого прямого, цілеспрямованого й потужного впливу на людство, як Карл Маркс».¹¹

Маркс розглядав живий світ у термінах дарвінської боротьби «виживання найсильніших», що передбачає тріумф сильних й поневолення слабких.¹² Дарвін вчив, що «виживання найсильніших» існує серед усіх форм життя. Виходячи з цієї ідеї, Маркс вважав, що основна «боротьба за існування» серед людей відбувається насамперед між соціальними класами. Барзун¹³ дійшов висновку, що Маркс вважав свою роботу точно відповідною дарвінській і що

«Як і Дарвін, Маркс вважав, що відкрив закон розвитку. Він розглядав історію поетапно, як дарвіністи розглядали геологічні пласти й форми життя, що змінювали одна одну. ...І Маркс, і Дарвін зробили боротьбу засобом розвитку. Знову ж таки, мірилом цінності у Дарвіна є виживання з відтворенням – абсолютний факт, що відбувається в часі й повністю ігнорує моральну або естетичну якість продукту. У Маркса мірою вартості є витрачена праця – абсолютний факт, що відбувається в часі, який також не враховує корисність продукту. І Дарвін, і Маркс [також] схильні автоматично обмежувати й пом'якшувати свою відповідальність перед обличчям заперечень».¹⁴

Своїми головними ідеями Маркс значною мірою зобов'язаний Дарвіну. За словами Маркса: «Книга Дарвіна дуже важлива й служить мені основою природного добору для класової боротьби в історії. ...вона [книга Дарвіна] не тільки завдає смертельного удару... "телеології" в природничих науках, але й емпірично пояснює їх раціональний зміст».¹⁵ Маркс вперше прочитав «Походження видів» Дарвіна всього через рік після її публікації й був настільки захоплений, що перечитав її два роки по тому.¹⁶ Він відвідав цикл лекцій Томаса Хакслі про ідеї Дарвіна й місяцями говорив «тільки про Дарвіна й величезне значення його наукових відкриттів».¹⁷ За словами близького соратника, Маркс

«...одним з перших усвідомив значення досліджень Дарвіна. Ще до 1859 року, коли була опублікована книга "Походження видів" й, за дивним збігом, "До критики політичної економії" Маркса, він усвідомив епохальне значення Дарвіна. Адже Дарвін... готував революцію, подібну до тієї, над якою працював сам Маркс... Маркс стежив за кожною новою думкою й відзначав кожен крок вперед, особливо в галузі природничих наук...».¹⁸

Берлін стверджує, що, ставши комуністом, Маркс палко ненавидів будь-яку «віру в надприродні причини».¹⁹ Штайн [доцент міждисциплінарних досліджень у Школі міждисциплінарних досліджень Університету Маямі, як політолог, його наукові інтереси включають взаємозв'язок між наукою (біологією), та державною політикою – прим. перев.] зазначає, що «сам Маркс розглядав праці Дарвіна як підтвердження природничими науками своїх власних поглядів...».²⁰ Хайман включив Дарвіна й Маркса до числа чотирьох осіб, яких він вважає відповідальними за більшість з найбільш значущих подій XX століття.²¹ За словами Хайєра, Маркс був «захоплений» Дарвіном, і ідеї Дарвіна явно мали великий вплив не тільки на нього й Енгельса, але й на Леніна і Сталіна. Більш того, у працях цих людей часто обговорювалися ідеї Дарвіна.²² Маркс і Енгельс «з ентузіазмом прийняли» дарвінізм, стежили за працями Дарвіна й часто листувалися один з одним (та з іншими людьми) про свою реакцію на висновки Дарвіна.^{23 24} Комуністи усвідомлювали важливість Дарвіна для їхнього руху й тому енергійно захищали його:

«Соціалістичний рух з самого початку визнав дарвінізм важливим елементом свого загального світогляду. Коли в 1859 році Дарвін опублікував "Походження видів", Карл Маркс написав листа Фрідріху Енгельсу, в якому сказав: "Це книга, яка містить в природній історії основу для нашого світогляду. ...і з усіх тих видатних дослідників XIX століття, які залишили нам таку багату спадщину знань, ми особливо вдячні Чарльзу Дарвіну за те, що він відкрив нам шлях до еволюційного, діалектичного розуміння природи"».²⁵

Видатний комуніст Фрідріх Лесснер дійшов висновку, що «Капітал» й «Походження видів» Дарвіна – це «два найвидатніші наукові твори століття».²⁶ Важливість дарвінізму в оцінці 140 мільйонів смертей, спричинених комунізмом, пояснюється частково тим, що:

«Очевидно, що для Маркса у людини немає "природи". ...бо людина – сама собі творець й свідомо стає ним у повній свободі від моралі або законів природи і Бога природи. ...тут ми бачимо, чому марксизм виправдовує безжальне принесення в жертву людей, що живуть сьогодні, людей, які на даному етапі історії є людьми лише частково».²⁷

Халстед додає, що теоретичною основою комунізму

«...є діалектичний матеріалізм, який був з великою ясністю викладений Фрідріхом Енгельсом в «Анти-Дюрінгу» й «Діалектиці природи». Він визнавав величезне значення внеску геології у встановлення факту постійного руху й зміни в природі й значення дарвінської демонстрації того, що це відноситься й до органічного світу. ... проте суть всієї теоретичної основи полягає в природі якісних змін. Це ще Енгельс сформулював у "Діалектиці природи": "Розвиток, при якому якісні зміни відбуваються не поступово, а швидко й різко, у формі стрибка від одного стану до іншого" ... ось вам і рецепт революції».²⁸

Коннер додає, що комунізм вчить, що, «захищаючи дарвінізм, робітники зміцнюють свою оборону проти нападок... реакційних організацій і готують ґрунт для перетворення суспільного ладу», тобто для комуністичної революції.²⁹

Фрідріх Енгельс

Соратник й частий співавтор Маркса, Фрідріх Енгельс, був вихований суворим і «побожним» батьком, але Енгельс теж відкинув християнство, очевидно, частково в результаті навчання в Берлінському університеті.³⁰ На могилі Маркса Енгельс заявив: «Як Дарвін відкрив закон еволюції в органічній природі, так Маркс відкрив закон еволюції в людській історії...».³¹ Вивчивши Дарвіна, Хіммельфарб дійшла висновку, що в похвальних словах Енгельса на адресу Маркса було багато правди:

«Вони обоє звеличували внутрішній ритм і хід життя – природу, суспільство, – що протікає за незмінними законами, незалежними від волі Бога чи людей. В історії не було катастроф, як не було їх і в природі. Не було ні незрозумілих вчинків, ні порушень природного порядку. Бог був так само безсилий, як і окремі люди, втрутитися у внутрішню, саморегулюючу діалектику змін і розвитку».³²

Олександр Герцен

Деякі інші люди також відіграли важливу роль у розвитку комуністичного руху. Одним з них був Олександр Герцен (1812-1870), який першим сформулював новий радикалізм у Росії і, будучи людиною, яка повністю погоджувалася з ідеями Маркса, став піонером у закликах до масового повстання для досягнення комуністичної влади. Його теорія представляла собою специфічно російську версію соціалізму, засновану на селянській комуні, яка послужила головною ідеологічною основою для більшої частини революційної діяльності в Росії аж до 1917 року. Герцен також перебував під впливом еволюції:

«Університетські праці Герцена стосуються насамперед теми біологічного становлення... Герцен демонструє добре знання серйозної наукової літератури того часу... особливо праць, що проголошували ідею еволюції... [у тому числі] праць Еразма Дарвіна, діда Чарльза і в якійсь мірі його ідейного попередника... Він був у курсі дебатів між послідовниками Кюв'є, які дотримувалися ідеї незмінності видів, і Жоффруа Сент-Ілером, трансформістом або еволюціоністом; і, звичайно, він став на бік останнього, оскільки ідея безперервної еволюції була необхідна для ілюстрації прогресивного розкриття Абсолюту. Коротше кажучи, наукова підготовка Герцена в основному містила в собі сировину для біології натурфілософії».³³

Володимир Ленін

На Леніна також значний вплив справив дарвінізм, і він діяв відповідно до філософії «менше, але краще», що є переформулюванням природного добору.³⁴ Він був вихований побожними біблійними батьками в будинку середнього класу.³⁵ Потім, приблизно в 1892 році, він відкрив для себе праці Дарвіна й Маркса, і його життя змінилося назавжди.³⁶ Каталізатором прийняття Леніним марксизму став той факт, що несправедлива російська система освіти скасувала посаду його батька з відстрочкою в один рік, тим самим зануривши його сім'ю в кризу. Через рік його батько помер, залишивши Леніна озлобленим у віці 16 років.³⁷ Ленін дуже захоплювався своїм батьком, який був працьовитим, релігійним й розумним чоловіком. Костер додає:

«Єдиним витвором мистецтва в кабінеті Леніна була кітчева статуетка мавпи, що сиділа на купі книг – в тому числі "Походження видів" – і споглядала людський череп. Цей... глиняний коментар до дарвінського погляду на людину, залишався в полі зору Леніна, коли він працював за своїм столом, затверджуючи плани або підписуючи смертні вироки... Мавпа і череп були символом його віри, дарвінської віри в те, що людина – це худоба, світ – це джунглі, а індивідуальні життя не мають значення. Ленін, ймовірно, не був інстинктивно порочною людиною, хоча він, звичайно, віддавав накази про безліч порочних заходів. Можливо, мавпа і череп були покликані нагадати йому, що в світі за Дарвіном жорстокість людини по відношенню до людини неминуча. У своїй боротьбі за створення "раю для робітників" за допомогою "наукових" методів він наказав вбити безліч людей. Мавпа і череп, можливо, допомогли йому придушити всі добрі й гуманні пориви, що залишилися від щасливого дитинства».³⁸

Йосип Сталін

Радянський диктатор Йосип Сталін (уроджений Йосип Джугашвілі) вбив близько 60 мільйонів людей.³⁹ Як і Дарвін, він колись був студентом богословського факультету, і також як Дарвін, еволюція зіграла важливу роль у перетворенні його життя зі сповідуючого християнство в комуністичного атеїста.^{40 41} Ярославський зазначив, що, коли Сталін ще був студентом церковного факультету, він «почав читати Дарвіна й став атеїстом».⁴²

Сталін став «завзятим дарвіністом, відмовився від віри в Бога й почав розповідати своїм товаришам по семінарії, що люди походять від мавп, а не від Адама».⁴⁰ Ярославський зазначає, що «в Горійській духовній школі молодий Сталін познайомився не тільки з Дарвіном; саме там він вперше познайомився з марксистськими ідеями».⁴³ Міллер додає, що Сталін мав надзвичайну пам'ять і засвоював уроки настільки легко, що ченці, які його навчали, дійшли висновку, що він буде

«...видатним священиком Російської православної церкви. Але за п'ять років навчання в семінарії він зацікавився націоналістичним рухом у рідній провінції, теоріями Дарвіна й працями Віктора Гюго про Французьку революцію. Як націоналіст, він був налаштований проти царя й вступив до таємного соціалістичного товариства».⁴⁴

В результаті

«Його жорстоке дитинство й світогляд, який він набув у цьому дитинстві, підкріплений читанням Дарвіна, переконали його в тому, що милосердя й терпіння – це слабкість і дурість. Він вбивав з холоднокровністю, якій міг би позаздрити навіть Гітлер, і навіть у більшій кількості, ніж Гітлер».⁴⁵

Костер додав, що Сталін вбивав людей з двох основних причин

«...тому що вони становили загрозу особисто для нього або тому що вони становили загрозу прогресу, що в марксистсько-дарвінських термінах означало якусь еволюцію до земного раю такого типу, існування якого не доведено».⁴⁶

Важливість ідей Дарвіна підкреслює Паркадзе, друг дитинства Сталіна:

«У нас, молодих людей, була пристрасна жага знань. Тому, щоб розвінчати в умах наших семінаристів міф про те, що світ був створений за шість днів, ми повинні були ознайомитися з геологічним походженням й віком Землі та вміти аргументовано довести їх; ми повинні були ознайомитися з вченням Дарвіна. У цьому нам допомогли... "Древність людини" (Antiquity of Man) Лайелла й "Походження людини" Дарвіна, остання в перекладі під редакцією Сєченова. Товариш Сталін з великим інтересом читав наукові праці Сєченова. Поступово ми перейшли до вивчення розвитку класового суспільства, що привело нас до праць Маркса, Енгельса й Леніна. У ті часи читання марксистської літератури каралося як революційна пропаганда. Вплив цього особливо відчувався в семінарії, де навіть ім'я Дарвіна завжди згадувалося з уїдливими образами. ...Товариш Сталін звернув нашу увагу на ці книги. Перше, що ми повинні були зробити, говорив він, – це стати атеїстами. Багато з нас почали набувати матеріалістичного світогляду та ігнорувати теологічні предмети. Наше читання з найрізноманітніших галузей науки не тільки допомогло нашим молодим людям вирватися з фанатичного і вузькоглядного духу семінарії, але й підготувало їхні уми до сприйняття марксистських ідей. Кожна книга, яку ми читали, чи то з археології, геології, астрономії чи первісної цивілізації, допомагала утвердити нас у істинності марксизму».⁴⁷

В результаті впливу Леніна, Сталіна та інших радянських лідерів Дарвін став «інтелектуальним героєм в Радянському Союзі. У Москві є чудовий музей Дарвіна, а радянська влада випустила спеціальну медаль Дарвіна на честь сторіччя «Походження видів»».⁴⁸

Протистояння Маркса релігії

Прийняття дарвінізму й відмова від релігії мали вирішальне значення для нового руху комунізму. Коли Маркс відмовився від християнської віри й став атеїстом, він дійшов висновку, що релігія – це інструмент багатих для поневолення бідних. Він відкрито засуджував релігію як «опіум народу» і майже в кожній країні, де комуністи приходили до влади, церкви якщо не скасовувалися повністю, то нейтралізували свій вплив.⁴⁹ Опіум – це наркотик, що знімає біль, і Маркс характеризував релігію як таку, що виконує таку ж функцію, тобто вона використовувалася для заспокоєння пригноблених, оскільки в ній підкреслювалися мир, ненасильство й любов до ближнього. В результаті вони почувалися краще, але не вирішували своїх проблем.

Маркс вважав, що релігія – це не просто ілюзія: вона виконує згубну соціальну функцію, а саме відволікає пригноблених від істини їхнього гноблення й не дає людям побачити сувору реальність їхнього існування. Доти, доки робітники й пригноблені вірили, що їхня терпляча, моральна поведінка й страждання принесуть їм свободу й щастя на небесах, вони дозволяли пригноблювати себе. Маркс дійшов висновку, що робітники змінять своє сприйняття реальності тільки тоді, коли зрозуміють, що немає ні Бога, ні загробного життя, ні вагомих причин не мати те, що вони хочуть зараз, навіть якщо їм доведеться відібрати це в інших.

Рішення, на думку Маркса, полягає в скасуванні релігії, що дозволить бідним відкрито повстати проти своїх «гнобителів» (землевласників, багатіїв, підприємців тощо) й відібрати у них багатство, щоб бідні могли насолоджуватися багатством й реалізацією в цьому світі. Більш того, оскільки «багаті й владні не збираються просто так віддавати багатства, маси повинні будуть захопити їх силою».⁵⁰ Ейдельберг зазначив, що «есхатологія Маркса, його матеріалістична філософія історії — це, в практичних цілях, доктрина перманентної революції, доктрина, яка не може не виливатися в періодичне насильство, терор і тиранію».⁵¹

Тому Маркс дійшов висновку, що «скасування релігії» є необхідною умовою для досягнення справжнього щастя людей.⁵² Отже, важливим наріжним каменем комунізму було позбавити людей опіуму (релігії) й переконати їх, що вони повинні їсти, пити й веселитися зараз, тому що завтра вони можуть померти (а щоб мати кошти для їжі, пиття й веселощів, вони повинні красти у багатих та успішних). Маркс підкреслював, що, згідно з дарвінською філософією, окрім особистих задоволень тут і зараз, життя в довгостроковій перспективі не має сенсу й мети, оскільки ми – випадковості природи, які, ймовірно, ніколи більше не повторяться на Землі.⁵³

Однак один важливий фактор не був належним чином врахований в нереалістичному (і в той самий час ідеалістичному) світогляді Маркса. Йдеться про те, що, як підкреслюється в Біблії, працівники гідні своєї зарплати. Відкриття бізнесу зазвичай пов'язане з величезним ризиком і вимагає надзвичайно напруженої роботи та часу людям, які часто мають величезні таланти, щоб привести цей бізнес до успіху. Більшість нових підприємств зазнають невдачі – менше одного з п'яти, й успіх переважної більшості з них зазвичай лише помірний.

З іншого боку, в разі успіху бізнесу можна отримати величезну винагороду. Це не тільки багатство й престиж, але й задоволення від досягнень і створення успішного бізнесу. Винагорода повинна бути великою, щоб люди могли піти на ризик. Багато людей, які зазнали невдачі в бізнесі, втрачають все, що мають. З цих причин комунізм як економічна теорія був приречений на провал.

Щоб комунізм зберіг свою владу, необхідно переконати людей, що вони проти релігії, особливо християнської, іудейської та мусульманської, які підкреслюють, що позбавлення людей їхньої власності без належної компенсації є неправильним і що вбивство людей з метою відібрати їхню власність – тяжкий гріх.¹⁰ Окрім того, ці ж самі релігії підкреслюють, що, хоча ми повинні відстоювати правоту, справедливість не гарантована в цьому світі (але Бог обіцяв винагороду в загробному житті для тих, хто прагне до праведності).

Вирішальне значення в розвитку теоретичної думки Маркса, як і багатьох його послідовників, мала його відмова від християнства та його моральних цінностей і звернення до агностичного/атеїстичного світогляду. Писання вчить, що необхідно проявляти турботу, співчуття й занепокоєння про бідних, вдів, сиріт, калік, соціальних вигнанців і навіть злочинців, але воно також підкреслює, що працівник гідний своєї зарплати, й засуджує вбивство (навіть якщо воно є частиною соціальної революції – хто вбиває мечем, той від меча і загине, Об'явлення 13:10). Християнство в цілому служило силою, що протистояла позбавленню людей плодів їхньої праці.

Результати атеїстичного ідеалу Маркса, як це не трагічно, стали очевидними. Комуністичний ідеал «кожен бере за потребами, кожен віддає за здібностями» занадто часто перетворювався на «кожен бере все, що може, а віддає якомога менше». Результатом стало економічне банкрутство більшості комуністичних країн. За останнє десятиліття ми стали свідками краху всіх комуністичних режимів і їх заміни капіталістичними або соціалістичними урядами (на Кубі і в Китаї тепер соціалістичні уряди, Китай провів масштабні капіталістичні реформи, намагаючись співіснувати з капіталізмом, а Північна Корея швидко рухається до соціалістичного уряду). Якість суспільства залежить від рівня його лідерів. Найбільш кваліфіковані люди повинні керувати школами, заводами й урядами. Економічна бідність Росії й більшої частини Східної Європи (яка обумовлена складними, взаємопов'язаними факторами) красномовно свідчить про провал комунізму.

Чому комунізм є атеїзмом і чому він породив Голокост

Маркс (1818-1883) зазнав значного впливу гегелівської концепції діалектики. Георг Гегель (1770-1831) вважав, що релігія, наука, історія й «майже все інше» з плином часу переходять у вищий стан.⁵⁴ Це відбувається в процесі, який називається діалектикою, в якому теза (ідея) в кінцевому підсумку стикається з антитезою (протилежною ідеєю), в результаті чого виходить синтез або суміш кращих старих і нових ідей.⁵⁵ Маркс дійшов висновку, що капіталізм – це теза, а організований пролетаріат – антитеза. По суті, центральний конфлікт у капіталізмі відбувався між тими, хто контролював засоби виробництва (власниками, класом багатих, або буржуазією), й тими, хто виконував реальну фізичну роботу (робітниками, або пролетаріатом). Головна ідея Маркса полягала в тому, що синтез (тобто комунізм) виникне в результаті боротьби між пролетаріатом й буржуазією. Це ілюструє знаменита фраза Маркса: «Робітники всього світу, об'єднуйтеся й скидайте своїх гнобителів».

Маркс дійшов висновку, що маси (робітники – ті, хто працює на фабриках і фермах) будуть боротися з власниками підприємств, багатіями й підприємцями. Оскільки робітників було набагато більше, ніж власників, Маркс вважав, що робітники врешті-решт скинуть підприємців шляхом насильницької революції, захопивши їхні фабрики й багатства. В результаті встановиться диктатура пролетаріату. Потім Маркс вважав, що приватна власність буде скасована, й робітники стануть колективними власниками країни, включаючи ферми й засоби виробництва. Тоді всі робітники будуть порівну користуватися плодами своєї праці, створивши безкласове суспільство, в якому кожен буде заробляти однакову кількість грошей. Ця філософія, безсумнівно, сподобалася мільйонам людей, особливо бідним і пригнобленим, а також багатьом представникам середнього класу, які небайдужі до бідних.

Комуністичні революції призвели до насильницького вилучення матеріальних цінностей у землевласницьких класів, багатіїв, промисловців та інших. Вилучення землі та багатства у власників в цілому викликало величезний опір широких верств населення.

Багато з цих людей побудували свій статок завдяки наполегливій праці та далекоглядним діловим рішенням й не бажали відмовлятися від того, що в багатьох випадках дісталося їм важкою багаторічною працею. В результаті почалася кривава бійня, яка забрала життя сотень мільйонів людей. Серед вбитих часто були найталановитіші підприємці, найдосвідченіші промисловці та інтелектуальний кістяк нації. Робітники отримали в управління компанії й фабрики, якими колись керувала, згідно з Марксом, буржуазія; багатьом з цих робітників не вистачало навичок і особистих якостей, необхідних для управління цими підприємствами. Як наслідок, неякісна продукція, низька продуктивність й неймовірна кількість відходів були правилом для багатьох поколінь комуністичного світу.

Як зазначає Йорафскі, як би суворо історія не судила марксизм, факт залишається фактом: теорія Маркса об'єднувала дарвінізм і революцію нерозривно й неподільно:

«...історик навряд чи зможе не погодитися з тим, що претензія Маркса дати наукове скерування тим, хто хоче перетворити суспільство, була однією з головних причин величезного впливу його доктрини».⁵⁶

Китайський комунізм

Дарвінізм також став найважливішим фактором комуністичної революції в Китаї: «Мао Цзедун вважав Дарвіна, представленого німецькими дарвіністами, основою китайського наукового соціалізму».^{20 57} Політика, яку проводив Мао, призвела до вбивства до 80 мільйонів людей. Про те, в яких масштабах застосовувався дарвінізм, свідчить Кеннет Сю. Коли він був студентом в Китаї в 1940-х роках, клас займався фізичними вправами, щоб зробити своє тіло сильним, а в час, що залишився перед сніданком, їх мучив ректор. «Ми повинні загартувати нашу волю в боротьбі за існування, – говорив він нам, – Слабкі загинуть, виживуть тільки сильні».⁵⁸

Сю додав, що їх вчили, що людина знаходить силу не через прийняття, як наказувала його мати, а через ненависть. Потім Сю вказує на іронію в тому, що

«В той самий час по інший бік фронту підліток з Німеччини слухав полеміку Геббельса й був прийнятий до гітлерюгенду. На думку обох наших вчителів, один з нас мав перемогти, але моя мама не здивувалася б, дізнавшись, що тепер ми колеги, сусіди й друзі. Хоча ми обоє пережили війну, ми стали жертвами жорстокої соціальної ідеології, яка передбачає, що конкуренція між окремими людьми, класами, націями або расами є природною умовою життя, й що також природно для вищого стану забирати у нижчого. Протягом останнього століття й більше ця ідеологія вважалася природним законом науки, механізмом еволюції, який був найбільш переконливо сформульований Чарльзом Дарвіном в 1859 році в його книзі "Про походження видів..." Минуло три десятиліття з того часу, як мене вивели на шкільний двір, щоб я почув, як ректор спростовує мудрість моєї родини своїми дарвінськими твердженнями про перевагу».⁵⁹

Сю робить висновок, що, з огляду на те, що сталося під час війни й після неї (а також те, що може статися в майбутньому), «я повинен задатися запитанням, яку придатність демонструють результати такої боротьби. Як вчений, я повинен особливо уважно вивчити наукову обґрунтованість концепції, здатної завдати такої шкоди».^{60 58}

Про важливість дарвінізму, за словами Сю, свідчить досвід Тео Самнера під час поїздки з канцлером Німеччини Гельмітом Шмітом до Китаю. Тео був вражений, коли особисто почув від Мао Цзедуна про те, який борг Мао відчував перед дарвінізмом, й особливо перед людиною, яка також надихала Гітлера, дарвіністом Ернстом Геккелем.⁶¹ За висновком Сю, Мао був переконаний, що «без постійного тиску "природного добору" люди будуть вироджуватися. Ця ідея надихнула Мао на пропаганду «безперервної революції, яка привела мою батьківщину на межу загибелі».

Висновок

У свідомості Гітлера, Сталіна й Мао ставлення до людей як до тварин не було неправильним, оскільки вони вірили, що Дарвін «довів», що люди не є творінням Бога, а походять від якогось простого одноклітинного організму. Всі троє вважали, що морально правильно знищувати менш пристосованих або «заганяти їх, як худобу, у вагони для концентраційних таборів і ГУЛАГів», якщо це досягає мети їх дарвінівської філософії.⁶²

Ідеї Дарвіна відіграли найважливішу роль в розвитку та зростанні комунізму. Хоча важко зробити висновок про те, що комунізм не досяг би такого розквіту, якби Дарвін не розробив свою теорію еволюції, очевидно, що якби Маркс, Ленін, Енгельс, Сталін і Мао продовжували дотримуватися іудео-християнського світогляду й не стали дарвіністами, комуністична теорія і революції, які вона надихнула, ніколи б не поширилися на багато країн, що сталося. Звідси випливає, що Голокост, породжений комунізмом (в результаті якого загинуло понад 100 мільйонів людей), швидше за все, ніколи б не стався. За словами лауреата Нобелівської премії Олександра Солженіцина,

«...якби мене сьогодні попросили якомога коротше сформулювати головну причину згубної революції, яка поглинула близько 60 мільйонів наших людей, я не зміг би висловити її точніше, ніж повторити: "Люди забули Бога; ось чому все це сталося"».⁶³

Подяки

Я хочу подякувати Берту Томпсону, PhD, Вейну Фрейру, PhD, Кліфорду Лілло та Джону Вудмораппу, MA, за їхні коментарі до чорнової версії цієї статті.