Схожі конструкції кінцівок розвиваються через абсолютно різні механізми й вказують на спільний задум.

Для еволюціоністів передні кінцівки хребетних є класичним прикладом гомології.¹ Їхня схожість розглядається як незаперечний доказ походження шляхом модифікації, й вони згадуються майже в кожному підручнику, що пропагує еволюцію. Контраргументи, представлені креаціоністами, включають спостереження, що розвиток пальців може відрізнятися у амніот і амфібій² (наприклад, у людини та жаби), а також те, що передні кінцівки розвиваються з різних ембріональних сегментів (сомітів) у різних видів (наприклад, у тритона, ящірки та людини).^{3 4} Якби походження шляхом модифікації було правильним поясненням спільної будови передніх кінцівок, ми очікували б, що вони розвиватимуться подібним чином й з одних і тих самих частин ембріона.

Менш відомою проблемою для еволюціоністів є унікальний порядок розвитку кісток кінцівок у хвостатих земноводних, який нещодавно був уточнений Fröbisch та Shubin.⁵ Загалом тетраподи (включаючи безхвостих амфібій) демонструють виражене постаксіальне домінування в схемі скелетогенезу кінцівок, що означає, що зовнішні кістки формуються раніше за внутрішні. Наприклад, ліктьова кістка розвивається раніше за променеву, а пальці формуються в послідовності IV-III-II-I. Однак у саламандр спостерігається преаксіальне домінування: внутрішні кістки формуються раніше за зовнішні – наприклад, променева кістка розвивається раніше за ліктьову, а пальці I і II формуються раніше за III і IV. Окрім того, якщо у більшості тетрапод проксимальні елементи мезоподія формуються раніше за дистальні (тобто в напрямку від хвоста до голови), то у саламандр цей порядок є зворотним [мезоподій – кістки зап’ястя кисті та передплесна стопи – прим. перекл.].

Як стверджував Walter ReMine⁶ [американський інженер-електротехнік, магістр електротехніки (MSEE) Університету Міннесоти, креаціоніст – прим. перекл.], природний світ виглядає так, ніби він був створений таким чином, щоб вказувати на загальну єдність і, отже, на єдиного Творця, але водночас містить винятки, які не піддаються еволюційним поясненням. Усі організми використовують ДНК, однак деякі використовують інший генетичний код, що, на його думку, виключає спільне походження.⁷ (Перехід від одного коду до іншого вимагав би абсурдно неймовірної події – одночасної зміни як самої ДНК, так і апарату її трансляції.) Аналогічно, передні кінцівки хребетних демонструють спільний план будови, але розвиваються різними способами, що підтримує точку зору про незалежне створення різних груп хребетних. Якби ці дві групи амфібій справді походили від спільного предка, то, як стверджується в тексті, ембріологічні шляхи не повинні були б демонструвати настільки сильні відмінності.