В першій статті цієї серії, де ставилося запитання «Коли я можу довіряти тому, що кажуть вчені?», ми розглянули шість критеріїв, які можна використовувати для оцінки рівня впевненості, яку слід надавати науковому твердженню. Тепер настав час застосувати ці критерії до тверджень, пов'язаних з еволюцією, зокрема до універсального спільного походження або макроеволюції.

Палеонтологічний літопис та гомологія

Найчастіше наводяться такі докази на користь спільного походження: палеонтологічний літопис та гомологія (що стосується подібностей у генотипі або фенотипі між різними формами життя, що дозволяє будувати філогенетичні дерева). Річард Докінз зробив сміливе твердження, що докази гомології є найкращими доступними свідченнями спільного походження:

«Подібно до того, як скелет хребетних є незмінним у всіх хребетних, хоча окремі кістки відрізняються, й подібно до того, як екзоскелет ракоподібних є незмінним у всіх ракоподібних, хоча окремі «трубки» варіюються, так і ДНК-код є незмінним у всіх живих істот, тоді як окремі гени відрізняються. Це воістину вражаючий факт, який ясніше, ніж будь-що інше, показує, що всі живі істоти походять від одного предка.»¹

Білл Най погоджується:

«Ця тема гомології – один з абсолютно найбільш переконливих показників процесу еволюції».²

Схожість між формами життя

Ніхто не сумнівається в тому, що між формами життя існує безліч подібностей. Основне запитання полягає в тому, як ці подібності виникли. Одне можливе пояснення – спільне походження. Інше можливе пояснення – розумний задум, оскільки конструктори зазвичай повторно використовують компоненти, створюючи новий продукт шляхом модифікації попереднього. Ми хотіли б застосувати науку, щоб відповісти на запитання: «Чи пояснює спільне походження всього життя подібності між формами життя?» Застосовуючи шість критеріїв для отримання доказів з високим ступенем впевненості, ми виявляємо:³

1. Чи є докази відтворюваними?

Процес, який привів до виникнення існуючих форм життя, неможливо відтворити. Спадковість зі змінами можна багаторазово демонструвати, і видоутворення в рідкісних випадках також можна спостерігати, однак це лише припускається як механізм, що діє на вищих таксономічних рівнях; його неможливо багаторазово продемонструвати.

2. Чи можна докази безпосередньо виміряти або спостерігати?

Передачу генів від батька до нащадка можна безпосередньо виміряти, але передбачувану передачу генів від спільного предка до всього існуючого життя, безумовно, неможливо безпосередньо виміряти.

3. Чи були докази отримані в ході проспективного дослідження?

Масштабну еволюцію неможливо вивчати проспективно.

4. Чи була мінімізована упередженість?

Для того щоб перейти від спостережуваного успадкування зі змінами до прийняття єдиного «дерева життя» від спільного предка, потрібний значний ступінь упередженості. Упередженість також проявляється в акцентуванні схожості між формами життя при ігноруванні важливих відмінностей, таких як «гени-сироти» (orphan genes) [гени, які зустрічаються тільки в одного виду або вузької групи близькоспоріднених організмів і не мають виявлених гомологів (аналогів) в інших таксономічних групах – прим. перекл.], філогенетичні невідповідності та відмінності в генетичному коді. Ця упередженість ілюструється твердженням Річарда Докінза, яке я навів вище.

5. Чи були припущення зведені до мінімуму та відкрито викладені?

Концепція спільного предка для всього живого ґрунтується на припущенні, що невеликі спостережувані зміни можна екстраполювати для пояснення всього різноманіття життя. Таким чином, найсильніший аргумент на користь спільного походження є припущенням. Додаткове припущення, яке використовується для спростування альтернативної гіпотези розумного задуму, полягає в тому, що конструктор не став би повторно використовувати частини для різних форм життя.

6. Чи робилися обґрунтовані твердження?

Твердження Річарда Докінза демонструє впевненість, оскільки, як він каже: «усі живі істоти походять від одного спільного предка». Не використовується обережне формулювання, яке відповідало б низькому рівню впевненості.

Невдача в усіх напрямках

Отже, використання гомології як доказу спільного походження не відповідає всім шести критеріям доказів з високим ступенем впевненості. Однак, на думку Річарда Докінза та Білла Ная, гомологія є найбільш переконливим доказом спільного походження. Аналогічний аналіз приводить до висновку, що докази з палеонтологічного літопису на підтримку спільного походження також не відповідають усім шести критеріям доказів з високим ступенем впевненості.³

Проте, напевно, повинні існувати докази спільного походження, які забезпечують вищий рівень впевненості, ніж ті, що ми розглядали досі. В наступній статті ми розглянемо докази еволюції, які забезпечують високий ступінь впевненості. Цим доказам слід надавати пріоритет порівняно з тими, що обговорювалися в цій статті.