Anatomie und Physiologie

Artikel / Biologie / Anatomie und Physiologie / Незбагненно складний дизайн комунікації в людському житті /

Незбагненно складний дизайн комунікації в людському житті

Спілкування – це те, що ми легко сприймаємо як щось само собою зрозуміле, проте цей повсюдний атрибут живих істот є основоположним доказом розумного задуму.

Комунікація, щоб бути ефективною, завжди включає в себе три характеристики.

1. Вираз

2. Прийом

3. Осмислення

Ефективна комунікація потребує й спирається на роботу всіх трьох функцій. Відсутність хоча б однієї з них призводить до того, що комунікація не працює. Одним словом, ефективна комунікація незменшувано складна.

Коли ми говоримо про комунікацію, то зазвичай уявляємо собі людей, які розмовляють і слухають, або читають те, що написав інший, або, можливо, слухають музичне виконання. Однак окрім нас самих, спілкування в міріадах форм пронизує тваринний світ. Комахи теж спілкуються. Навіть всередині біологічних організмів, на клітинному рівні, спілкування є невід'ємною частиною підтримання нашого фізичного буття.

Приклад кров'яного тиску

Наприклад, фізіологія, що контролює кров'яний тиск у нашій кровоносній системі, використовує всі три функції зв'язку. Складні гормональні хімічні речовини, такі як епінефрин й ангіотензин, виділяючись, взаємодіють із сенсорами й рецепторами по всьому тілу, регулюючи кров'яний тиск і підтримуючи його в межах допустимих значень. Комунікація відбувається неусвідомлено, але без неї ми б втратили свідомість!

Давайте докладніше розглянемо найбільш знайому нам форму спілкування – людську мову. Створення звуків за допомогою голосових зв'язок, глотки, язика, рота і губ – це тільки перший крок в процесі комунікації. Багатозадачні можливості глотки були висвітлені Говардом Гліксманом та Стівом Лауфманом.

«Глотка забезпечує нам подвійну здатність – дихати й ковтати їжу та воду, але вона робить набагато більше. Вона забезпечує здатність до мови, язика й тональної діяльності, такої як лірична мова й спів. Ударна й акустична форма язика, зубів, глотки, ротової та носової порожнин й більшості інших частин глотки абсолютно необхідна для тонкої комунікації, яка є невід'ємною частиною людського досвіду».

Уся злагоджена анатомія, що дає нам змогу формувати звуки, відповідні до слів, була б марною та непотрібною, якби ми не володіли ще й напрочуд налаштованим почуттям слуху. Навіть побіжний опис тонких структур вуха, необхідних для того, щоб ми могли чути звуки в тисячократному діапазоні акустичних коливань, виявляє хитромудро взаємопов'язані деталі, що перевершують інженерні здібності людини.

Більше, ніж анатомія

І все ж слух – це щось більше, ніж анатомічні структури, точно розташовані для перетворення акустичних коливань в електричні нервові імпульси. Для того щоб відбувалося спілкування, ми повинні мати здатність інтерпретувати імпульси слухового нерва, розуміти електричні сигнали, що надходять в наш мозок.

«Мозок приймає сигнали й перетворює їх на слова й речення, а потім, врешті-решт, на ідеї. За кілька десятих часток секунди звук з вашого вуха може перетворитися на ідею у вашій свідомості. Щоб це сталося правильно, ваші вуха й мозок мають працювати разом».

Складність інтерпретації слухових сигналів у мозку поставила нас перед проблемою.

«Для неврологів людський слух – це процес повний запитань, на які немає відповідей. Як мозок перетворює звуки – вібрації, що поширюються повітрям, – на моделі нейронної активності, які ми розпізнаємо як мовлення, або сміх, або кроки друга, що наближається?»

Незалежні складні системи

Можливо, ми не цінуємо цей неймовірний феномен спілкування через те, що він нам знайомий. Для цього необхідні три незалежні складні системи: мова, слух і когнітивна інтерпретація. Наявність (або, якщо використовувати еволюційну точку зору, розвиток) однієї функції не гарантує появи двох інших. Жодної часткової користі для комунікації не дає, скажімо, мовлення й розуміння без слуху. Або слух і розуміння без мовлення. Для комунікації необхідні всі три ознаки. Кожна з них передбачає специфічну, складну біохімічну й неврологічну функціональність. В сукупності три найважливіші компоненти комунікації являють собою систему незменшувано складних систем.

У царстві тварин ми можемо знайти безліч прикладів спілкування. Навіть якщо білки не обговорюють політику або теорії космології, вони використовують різноманітні вокалізації для своєї користі.

«Вокальна комунікація – важливий метод, який використовується білками (Sciuridae) для передачі інформації від однієї особини до інших... вокальна комунікація важлива для розвитку, розмноження й виживання білок...»

Більшість досліджень підкреслюють еволюційне походження комунікації тварин, посилаючись на її очевидну користь для підвищення виживаності. Хоча користь від здатності до комунікації для виживання має бути очевидною, незменшувана складність будь-якої комунікаційної системи не піддається поясненню з точки зору еволюції.

Незалежні складні характеристики, необхідні для ефективної людської комунікації, відображені в комунікації тварин (вираз, прийом, розуміння), навіть з'являються в рослинному світі. Наприклад, дослідження показують, що дерева беруть участь в комунікації.

«[Дерева] пов'язані одне з одним підземними грибними мережами. Дерева обмінюються водою й поживними речовинами через ці мережі, а також використовують їх для спілкування. Вони посилають сигнали лиха, наприклад, про посуху, хвороби або напад комах, та інші дерева змінюють свою поведінку, коли отримують ці повідомлення».

Про це повідомляє Служба національних парків:

«Вже кілька десятиліть відомо, що дерева й рослини можуть спілкуватися, виділяючи летючі органічні сполуки (ЛОС)».

І знову в дендрологічній комунікації задіяна незменшувано складна система: повідомлення має бути передане й отримане. Але цього недостатньо – повідомлення має привести до бажаного результату, інакше вся система виявиться марною.

Якщо знову розглянути приклад фізіологічної комунікації всередині організму, то важливість цього процесу для життя не була проґавлена науковим співтовариством, вираженим в передумовах еволюції.

«В процесі еволюційної історії розвиток життя був би неможливим без клітин, тканин й систем, що взаємодіють одна з одною за допомогою специфічних комунікаційних механізмів».

Не залишилася непоміченою й взаємопов'язана необхідність характеристик успішної комунікації.

Теорія передбачає, що для еволюції сигналу необхідно, щоб і відправник (відправники), і одержувач (одержувачі) отримували вигоду від своєї взаємодії. Таким чином, має відбуватися тісна коеволюція між виробництвом сигналу та його подальшим сприйняттям та реакцією.

Готовність прийняти вигадку за правду заради еволюційної історії

Як можна припустити, що незліченні форми складної комунікації між живими істотами й всередині них виникли просто так? Як можна зробити висновок, що кожна важлива особливість з'явилася паралельно, внаслідок ненаправлених процесів, єдиним сенсом існування яких є поліпшення потомства? Хіба подібна гіпотеза не ризикує бути спростованою?

Підтекст про незменшувану природу комунікації очевидний, але, дотримуючись хибних припущень, можна почути сигнал й пропустити повідомлення.

arrow-up