Основи креаціонізму
Креацентр > Статті > Основи креаціонізму > «За шість днів ...»: теоретична хімія

«За шість днів ...»: теоретична хімія

Я також дізнався про унікальні особливості серед хімічних властивостей конкретних елементів. Ці характеристики явно є відображенням створеного дизайну.

Професор Будро є почесним професором хімії в університеті Нового Орлеану, штат Луїзіана. Він має ступінь бакалавра хімії в Університеті Лойоли, ступінь магістра хімії та ступінь доктора філософії в Університеті Тулана. Професор Будро провів 29 років у аспірантурі й наукових дослідженнях у галузі теоретичної та неорганічної хімії й хімічної фізики, а також є автором або співавтором чотирьох технічних книг в області неорганічної хімії, а також численних наукових статей у рецензованих журналах і підручниках.

Звичайно, розумні люди повинні погодитися з тим, що для будь-якого досить сміливого, щоб визнати це, питання про походження, є суворим історичним питанням. Будучи ініційованими й завершеними до генезису людини в якийсь час в минулому, події цього процесу походження не повторюються. Не має значення, чи вважаємо ми, що механізм цього процесу є результатом дії надприродного розуму, якогось натуралістичного еволюційного процесу або їхньої суміші; факт залишається фактом: матеріальний Всесвіт знаходиться в стійкому стані статичної рівноваги.

Початкові процеси, відповідальні за цей застій, не піддаються методам наукового тестування, оскільки вони були неспостережуваними подіями. Проте, не дивлячись на це, еволюціоністи стверджують, що сліди свідоцтв були відображені у викопному літописі протягом тривалих періодів геологічного часу. Крім того, передбачається, що біологічні подібності між різними рівнями живих організмів мають на увазі спільне походження предків. Так само космологи стверджують, що якийсь сценарій Великого вибуху, ініційований унікальною фізичною сингулярністю, що зазнає квантову флуктуацію приблизно за 1043 секунди, є процесом, у результаті якого було ініційовано походження всього Всесвіту.

Таким чином, геологічні, біологічні та космологічні науки були створені як вежі зі слонової кістки, з яких виходять так звані докази еволюції, в той час як вчені-практики в рамках цих дисциплін є гуру, які просувають, проповідують і публікують те, що вважається науковими даними, що підтримують еволюцію. Але немає жодного випадку, коли були б задоволені всі тести, необхідні для встановлення наукової обгрунтованості еволюції. Існують гіпотези, грандіозні моделі, припущення й умовиводи, які формулюються та підкріплюються колективною та егоїстичною співпрацею еволюціоністських гуру. Проте ніщо з цього не є істинним науковим доказом еволюції.

Саме в 1970-і роки, на мій превеликий подив, здивування й відрази, я став просвітленим до всього, що було сказано вище. До цього моменту я не дуже замислювався над еволюційною матерією. Навпаки, я припускав, що дослідники, які присвятили себе вивченню еволюції, мають ту ж цілісність, що й будь—який вчений що заслуговує на довіру. Хоча я, можливо, й не був так добре навчений у цих дисциплінах еволюції вежі зі слонової кістки, як так звані «експерти», проте я був більш ніж достатньо поінформований як вчений, щоб мати можливість читати й розуміти різні технічні публікації по еволюції. Згодом найбільшим збентеженням для мене було виявити, що ні в одній з цих численних публікацій, які рекламують еволюцію, просто не було достовірної науки.
Ряд еволюціоністів відкрито визнають, що бажаний викопний літопис руйнівний для всієї схеми органічної еволюції, будь то неодарвінізм, точкова рівновага або щось ще. Було також зрозуміло продемонстровано, що спостерігаються подібності між організмами, скам’янілими або живими, не мають абсолютно ніякого відношення до доведення еволюції як такої. Так само немає жодної моделі, ні їхньої комбінації, що стосується еволюції космосу, яка забезпечувала б адекватне пояснення всіх спостережуваних космологічних даних. Фактично, фактичні дані часто не узгоджуються з різними пропонованими моделями.

Моя спеціалізація-теоретична неорганічна хімія й хімічна фізика. Обидві ці області досить стійкі до забруднень еволюції. Але, як тільки мій інтерес був досить збуджений для вивчення еволюційної літератури, я також дізнався про унікальні особливості серед хімічних властивостей конкретних елементів. Ці характеристики явно є відображенням створеного дизайну.

Розглянемо елемент вуглець (С). Це самий унікальний із всіх хімічних елементів у періодичній таблиці. Це неметал, що володіє необмеженою здатністю брати участь у кожному відомому типі ковалентного хімічного зв'язку (тобто пари електронів, розділених між атомами), яка об'єднує атоми одного й того ж виду один з одним і з іншими видами атомів. Ця функція, звана катенація, практично необмежена для одного тільки вуглецю елемента.

Інші елементи, такі як кремній (Si), азот , сірка (S), фосфор (P) та ін., виявляють деякі вельми обмежені можливості до катенації, які навіть близько не можуть змагатися з катенаційною здатністю С. Без цієї унікальної особливості можливе утворення таких незамінних біомолекул, як білки, ДНК, РНК, целюлоза та ін., було б неможливим. За іронією долі, незважаючи на свою виняткову важливість, вуглець становить від 9 до 10 відсотків за вагою від складу всіх живих істот і тільки 0,017 відсотка від складу Землі. Проте, немає іншого елемента, який міг би замінити хоча б один або два атоми С у біомолекулах, не руйнуючи біологічну цілісність цих систем.

Такі елементи, як вуглець (C), азот , сірка (S), фосфор (P) та інші неметали називаються репрезентативними або основними елементами групи. За винятком кисню, атоми цих елементів стабільні тільки тоді, коли парні числа їхніх електронів об'єднуються в пари; в іншому випадку наявність «неспарених» електронів надає хімічну нестабільність. З іншого боку, металеві елементи, такі як хром (Cr), залізо (Fe), нікель (Ni) та ін. Що називаються перехідними металами, відносяться до елементів підгрупи та дійсно містять неспарені електрони, але на подив хімічно дуже стабільні.

Елемент кисень (о) існує вільно в природі у вигляді газоподібної двоатомної молекули О2. Існують й інші репрезентативні елементи, які також зустрічаються у вигляді вільних двоатомних молекул, наприклад водень (H2), азот (N2), фтор (F2) і хлор (Cl2). Проте О- єдина молекула цього типу, що володіє двома неспареними електронами; всі інші мають парні електрони. Незважаючи на це, Овсе ще хімічно стабільний. Це єдине помітне виключення з правила стійкості електронних пар для репрезентативних елементів не має відомого пояснення. Єдина інша молекула з розташуванням електронів таким самим як О2 — це S2. Проте S2 є дуже нестабільною молекулою, що є причиною того, що сірка не існує в цій формі. Крім того, якщо б не було двох неспарених електронів у О2, він не був би здатний зв'язуватися з атомами заліза (Fe) в гемоглобіні з такою ж самою кількістю енергії, яка необхідна для перенесення О2 в кровотік і подальшого вивільнення його. Деякі інші молекули, такі як CO і NO, можуть замінити О2 у зв'язуванні з гемоглобіном, але вони повністю руйнують функцію гемоглобіну.

Так само є кілька інших перехідних металів, порівнянних із залізом, які можуть замінити його в гемоглобіні, а також пов'язувати O2, але це зв'язування або занадто сильне, або занадто слабке. Таким чином, відсутні нейронові аналоги гемоглобіну, що володіють необхідними властивостями нормального гемоглобіну для транспорту О в метаболізмі крові.

Структурована частина гемоглобіну, яка зв'язує залізо, називається порфріним кільцем. Якщо цей порфрін перекладається в іншу біомолекулярну середу та атом заліза заміщається магнієм (Mg), то хлорофіл, ключовий компонент, необхідний для метаболізму рослин, є найбільш ефективним з відомих фотоелементів. Це приблизно на 80 відсотків ефективніше, ніж будь-які фотоелементи, виготовлені людиною. Поки кальцій (Ca) й деякі інші метали можуть замінити Mg у хлорофілі, продукти на всіх не дублюють світоелекричну ефективність істинного хлорофілу.

Білки складаються з молекул амінокислот, хімічно пов'язаних між собою так званими поліпептидними зв'язками. Самі амінокислоти є вуглецево-водневими сполуками, що містять амінну групу, тобто -NH2, -NHR или –NR2 (де R являє собою одну або кілька вуглецево-водневих груп), пов'язаних з атомом С, плюс кислотну групу (- COOH ), пов'язану з тим самим атомом С. Хоча існують тисячі різновидів амінокислот, тільки 20 з них беруть участь у всіх структурах білка.

Крім того, амінокислоти існують у двох структурних формах, D і L, які є несумісними дзеркальними відображеннями один одного. За відсутністю будь-якого нав'язаного контролю, як D, так і L-форми будуть природно зустрічатися практично в рівних кількостях; проте всі білки складаються тільки з L-форми. Навпаки, цукри (цукориди), які є сполуками вуглець-водень-кисень, мають замкнуті кільцеві структури й також існують як в D, так і в L ізомерних формах. У той час як існує безліч різновидів цукру, це тільки найпростіша, 5-членна кільцева структура, звана рибозою, тільки в її D-формі, яка присутня в якості одного з трьох основних молекулярних компонентів у структурах ДНК і РНК.


Автор: Едвард А. Будро
Дата публікації 1 січня 2001 року
Джерело: Answers In Genesis

Переклад: Горячкіна Г.
Редактор: Недоступ А.


Написати коментар