Основи креаціонізму
Креацентр > Статті > Основи креаціонізму > «За шість днів...»: математика

«За шість днів...»: математика

Як учений, я дивлюся на навколишній світ, який оточує мене, і спостерігаю інженерні механізми такої чудової складності, що приходжу до висновку ― за таким складним порядком стоїть розумний задум.

Доктор Макінтош читає лекції з теорії горіння, Департамент палива та енергетики, університет Лідса в Сполученому Королівстві. Він має ступінь бакалавра з відзнакою з прикладної математики в університеті Уельсу, ступінь доктора філософії з теорії горіння в Технологічному інституті Кренфілда та ступінь магістра, доктора математики з університету Уельса. Він вніс свій внесок у розділи 10 підручників, присвячених теорії горіння й опублікував понад 80 наукових робіт. Доктор Макінтош є автором книги «Буття на сьогоднішній день: показуючи актуальність дебатів про створення/еволюцію для сучасного суспільства».1

Світогляди

Як учений, я дивлюся на навколишній світ, який оточує мене, і спостерігаю інженерні механізми такої чудової складності, що приходжу до висновку ― за таким складним порядком стоїть розумний задум.

Жоден учений не може бути повністю об'єктивним. Ми завжди керуємося нашими припущеннями. Якщо вчений не вірить у Бога, то його відправна точка атеїзму неминуче вплине на його судження, коли він буде дивитися на навколишній світ. Якщо його розум закритий для теорії можливості існування Конструктора, його власне припущення змусить його прийняти те, що багатьом здасться «малоймовірним» поясненням того, що він спостерігає. (Ці питання філософії, що стоять за сучасною наукою, посилені в моїй книзі «Буття на сьогодні».2)

На мій погляд, ми повинні повернутися до позиції Ейнштейна, який, хоча сам не вірив у антропоморфне божество, відчував глибоке благоговіння перед гармонією Всесвіту. В його блискучій науковій кар'єрі було смирення, яке призвело до відкриття спеціальної теорії відносності й подальшого усвідомлення еквівалентності енергії та маси (через знамените рівняння E=mc2). За цим послідувало знаменне відкриття загальної теорії відносності, яке вперше показало зв'язок між гравітацією та часом і призвела до демонстрації кривизни просторово-часового континууму Всесвіту. Він сказав в інтерв'ю в 1929 році:

«Ми знаходимося в положенні маленької дитини, яка входить у величезну бібліотеку, заповнену книгами на різних мовах. Дитина знає, що хтось повинен був написати ці книги. Вона не знає, як. Вона не розуміє мови, на яких вони написані. Дитина смутно підозрює таємничий порядок у розташуванні книг, але не знає, що це таке. Таке, по-моєму, ставлення навіть самої розумної істоти до Бога. Ми бачимо Всесвіт, чудово влаштований, що підпорядковується певним законам, але лише смутно розуміємо ці закони. Наші обмежені уми не можуть осягнути таємничу силу, яка рухає сузір'ями».3

Таке смирення майже втрачене в сучасному науковому світі. Багато хто наполегливо дотримується дивного погляду, що теїзм за визначенням виключається наукою. Така позиція не логічна, оскільки теїзм або атеїзм — це продукт чиїхось припущень. Я не соромлюся починати не тільки з теїстичної позиції (яка не суперечить моїм науковим дослідженням, а підтверджується ними), але й визнаю, що Бог може відкрити нам Себе — я вірю, що Він зробив це в Ісусі Христі.

Порядок і другий закон термодинаміки

У Всесвіті існує фундаментальний закон, для якого немає відомих винятків. Тобто, коли якась робота виконується за рахунок перетворення енергії, завжди є деяке розсіювання корисної енергії. У чисто термодинамічних термінах це означає, що для замкнутої системи міра енергії, більше не доступної для корисної роботи, збільшується. Це називається ентропією.Таким чином, в замкнутій системі загальна ентропія зростає.

Проте, закон поширюється не тільки на область механіки й двигунів. Він застосовний до будь-якої системи, оскільки ентропія є мірою безладу в цій системі. В цілому безлад посилюється, автомобілі іржавіють, машини зношуються. Для замкнутої системи ніколи не спостерігалося спонтанного звернення цього процесу назад.

Для живих систем цей закон все ще діє. Те, що мертво (наприклад, палиця або лист з дерева), не має всередині себе ніякої інформації або телеономії для перетворення сонячної енергії в корисну роботу. Дійсно, предмет просто нагріється, і ентропія зросте.

Незважаючи на спроби Г. Ніколіса Пригожина та його колег знайти самоорганізацію за допомогою випадкових процесів усередині живих істот, стійкий порядок ніколи не може бути досягнутий, тому що немає ніякої нової інформації. Дійсно, стверджуючи, що самоорганізація випадковими процесами може бути можлива в нерівноважних системах, Пригожин стверджує в першому посиланні:

«На жаль, цей принцип (самоорганізації) не може пояснити формування біологічних структур. Ймовірність того, що при звичайних температурах макроскопічне число молекул збирається для того, щоб дати початок высоковпорядкованним структурам і координованим функціям, що характеризують живі організми, зникаюче мала».5

Ентропія, інформація й живий світ

Головною перешкодою для еволюційних теорій щодо походження є те, що інформація не може бути визначена з погляду фізики й хімії. Ідеї книги — це не те ж саме, що папір і чорнило, складові книги. Дійсно, ті ж самі слова й думки можуть передаватися через абсолютно різні носії (наприклад, комп'ютерний CD-ROM, дискети або магнітофон). Хімічні речовини не визначають повідомлення, яке вони несуть. Сенс не може виникнути спонтанно, оскільки він передбачає розум і розуміння.

Одним з найвидатніших відкриттів було відкриття ДНК Френсісом Х. Кріком (Великобританія) і Джеймсом Д. Уотсоном (США) в 1953 році. Було встановлено, що ця молекула є універсальним середовищем зберігання природних систем. Довжина ДНК формується таким чином, що дві дезоксірібозні сахарофосфатні нитки разом утворюють подвійну спіраль діаметром 2 нм (10-9 м) з кроком 3,4 нм. Між цими двома нитками знаходяться водневі містки, через які проходять чотири типи нуклеотидів: аденін (А), тимін (Т), цитозин (С) і гуанін (Г). Фактично ці чотири нуклеотиди є хімічним алфавітом для написання «слів» на хімічному «папері», який являє собою дві сахарофосфатні нитки. Спіраль включає 3-мірне зберігання інформації, сформованої картинами використовуваних хімічних літер. Рядок ДНК схожий на послідовність точок і тире в закодованому повідомленні. Кодована інформація з використанням літер (ACG, GUC, CAU та ін) поширюється на складні хімічні молекули, але не визначається ними. Інформація не дорівнює енергії або матерії.

У радиосигналах є несуча хвиля набагато більш високої частоти, ніж інформаційний сигнал, який рухається на звороті несучої хвилі. Після отримання несуча хвиля не має значення, і повідомлення перетворюється на звук і мову. Так само інформація, що стосується однієї клітини, могла бути записана з використанням абсолютно іншого кодування, тобто іншого порядку нуклеотидів. Поки правила залишаються незмінними, це не має значення. В якості альтернативи може бути задіяна абсолютно інша хімія, тобто інший «алфавіт», який приводить до абсолютно нової структури мови. Першорядне значення в цьому обговоренні має та інформація (тобто встановлення правил, мови, коду і т.), яка була там з самого початку. Стверджувати, що це сталося випадково, з наукового погляду безглуздо. Як сказав професор Гітт: «Ніяка інформація не може існувати без початкового розумового джерела. Ніяка інформація не може існувати в чисто статистичних процесах».6

Хоча Докінз доводив існування, здавалося б, нескінченних рядів невеликих вигідних мутацій, виділених природним відбором, чинним на мікрорівні7, є серйозні аргументи проти його позиції.Дентон у своїй книзі «Еволюція: теорія в кризі»8 обговорює проблему плейотропії, тобто одного гену, що впливає на ряд, здавалося б, абсолютно не пов'язаних між собою функцій у живих організмах. Наприклад, зміни в генах забарвлення шерсті в мишей також впливають на розмір тіла. Мікробіолог Бехе також вміло спростував Докінза в своїй книзі «Чорний ящик Дарвіна» 9, де він показав, що за багатьма словами цього архі-захисника Дарвіна немає механізму в дарвінівській еволюції, щоб додати нову інформацію до виду на макрорівні значущим набором змін літер ДНК, тому що необхідна «пряма інформація» про те, на що спрямовані зміни. В іншому випадку проміжні мутації не мають ніякої переваги. Справді, для початку формування коду вкрай важливо, щоб відправник і одержувач стільникового зв'язку мали попередню згоду щодо значення коду, інакше не може бути ніякого зв'язку. Але дарвінівська еволюція має в своєму розпорядженні тільки випадкові мутації. Оскільки ніяке «попереднє мислення» не може бути допущено, нуклеотиди ніяк не можуть розташуватися в «заздалегідь визначеному коді», оскільки це передбачає попереднє знання. Таким чином, саме існування ДНК-кодованої мови зупиняє еволюцію на першій перешкоді.

Політ в природному світі  складність, яку можуть спостерігати всі

 Приклади складності в природному світі знайти не важко. Всі живі істоти мають приклади складності, якіне спрощуються, щодуже вміло продемонстрував Бехе в своїй книзі «Чорний ящик Дарвіна». Одним з кращих прикладів складності, яка не піддається серії «поступових» змін (як це відстоює Докінз у своїй книзі «Сходження на гору неймовірного»), є політ. Для керованого польоту існує чотири основні вимоги: (1) правильна форма крила, що забезпечує більш низький тиск повітря на верхню поверхню, (2) досить велика площа крила, що підтримує вагу, (3) деякі засоби руху або ковзання і (4) додаткові поверхні, або засоби зміни основних поверхонь для зміни напрямку й швидкості.Політ відбувається в багатьох галузях живого світу: а) птахи; б) комахи: мухи, бджоли, оси, метелики; в) ссавці: кажани; г) рептилії: вимерлі птеродактилі. Кожен клас істот, анатомічно різний, і навіть самий затятий еволюціоніст не може встановити ніякого зв'язку між ними. Була зроблена спроба встановити слабкий зв'язок між рептиліями (динозаврами) і птахами: було висунуте серйозне припущення, що існував «про-авіс» (термін був введений англійським остеологом і зоологом У. Пайкрафтом в книзі «Походження птахів» — прим. ред.) динозавр, який розмахував лускою на руках, щоб ловити комах, а потім змінював луску на пір'я, щоб отримати перевагу в повітрі над своєю здобиччю. Навіть якщо взяти палеонтологічний літопис, як керівництво до змін протягом мільйонів років, немає ніяких доказів існування в ньому якоїсь «про-авіс» істоти. Для еволюціоніста існує сценарій польоту, що розвивається, принаймні, тричі незалежно! Крила трьох основних сучасних груп літаючих істот сьогодні істотно відрізняються: крила птахів зроблені з пір'я; крила комах зроблені з луски, мембран або волосків; а крила кажанів використовують шкіру, розстелену поверх скелета. Таким чином, еволюціоніст стикається не тільки з однією неможливою перешкодою — з тим, що деякі рептилії відростили пір'я і почали літати, — але й з двома іншими перешкодами. Це той політ, який розвинувся знову, коли деякі гризуни (миші? землерийки?) розвинули схожу на шкіру поверхню над їхніми передніми ногами, щоб стати кажанами, а потім, зовсім окремо, деякі комахи виростили дуже тонкі крила з луски, мембран або волосків, щоб стати мухами, бджолами та метеликами!

Птахи

Крила птаха зроблені з пір'я. Перо — це диво легкої інженерії. Хоча воно легке, воно дуже вітростійке. Це тому, що є розумна система борідок і гачків. Кожен гачок пера видно неозброєним оком і відривається від основного стрижня. Що звичайно не усвідомлюється, так це те, що по обидві сторони від гачка знаходяться ще крихітні борідки, які можна побачити тільки під мікроскопом. Вони бувають різних типів, залежно від того, йдуть вони з одного боку крючочка або з іншою. Від стрижня відходять пружні борідки, які несуть борідочки з гачками, які зчіплюються з гачками сусідніх борідок, утворюючи опахало пера. Таким чином, гачки з'єднуються з борідками, що йдуть у протилежному напрямку від сусіднього гачка. Гачки й борідки діють як «липучки», але йдуть на одну стадію далі, так як гребені дозволяють ковзне з'єднання, і таким чином є винахідливий механізм для підтримання поверхні гнучкою та неушкодженою.

Наступного разу, коли ви побачите літаюче пір'я на землі, пам'ятайте, що це — чудо гнучкої, легкої, аеродинамічної техніки.

Луска рептилій не має ні найменшого натяку на такий складний механізм. Шталь вільно визнав: «Ніяка викопна структура, перехідна між лускою й пером, не відома, і недавні дослідники не бажають засновувати теорію чистої спекуляції».10

У лусці рептилії немає генетичної інформації, що дозволяє створити такий унікальний пристрій, як ковзне з'єднання пера. Звивистий шлях, запропонований деякими з невеликих «вигідних мутацій» в луску, призводить до незграбних структур, які, по суті, є недоліком для істоти. Доки вся структура гака й гребеня не буде на місці, не буде ніякої переваги задля лову комах! Якщо не вдатися до деякого «заздалегідь продуманого» планування, то немає ніякого способу, щоб випадкові мутації могли зробити «ідею» поперечного зв'язування гачків, щоб створити сполучну решітку. Навіть якщо випадкова мутація гребеня/гачка відбувається в двох гачках, немає ніякого механізму задля перекладу цієї «переваги» на іншу частину структури. Це класичний випадок складності, що не спрощується, яка не узгоджується з повільними еволюційними змінами, але цілком узгоджується з поняттям створення.

Але це ще не все. Навіть якщо б у когось було перо, тонка гратчаста структура скоро потерлася б, якби не було також жиру, щоб змастити ковзне з'єднання. Більшість з нас усвідомлює, що після того, як колючки пера були розділені, важко змусити їх повернутися в початкове положення. Перо легко зношується через відсутність жиру, який птах одержує з своєї чистящої залози біля основи хребта. Частина цього жиру наноситься на дзьоб і розподіляється по всьому пір’ю, що для водяного птаха також дає гідроізоляцію його поверхні (таким чином, вода зісковзує зі спини качки). Без жиру пір'я марні, так що навіть якщо передбачуваний сухопутних динозавр дійде до помаху крилом, це буде марно через кілька годин!

Проте, як і слід було очікувати, на цьому історія не закінчується, бо птах може літати тільки тому, що у нього надзвичайно легка кісткова структура, яка досягається тим, що кістки порожнисті. Багато птахів підтримують міцність скелета за допомогою поперечних елементів у порожнистих кістках. Такий пристрій став використовуватися в середині цього століття для крил літака й називається «фермовою конструкцією Уоррена». Великі птахи, такі як орел або гриф, просто розірвалися б на шматки в повітрі, якби існувала якась передбачувана проміжна стадія в їхньому скелетному розвитку, де вони ще не «розвинули» такі поперечні елементи в своїх кістках.

Крім того, птахи дихають по-різному. Дихальна система птаха забезпечує постачання кисню прямо в повітряні мішечки, які з'єднані безпосередньо з серцем, легенями, і шлунком, минаючи нормальну потребу ссавців видихати вуглекислий газ перед наступним прийомом кисню. Люди дихають близько 12 разів у хвилину, у той час як маленькі птахи можуть дихати до 250 разів у хвилину. Таким чином, це ідеальна система для високого рівня метаболізму птахів, які дуже швидко витрачають енергію. Зокрема, у швидкому польоті вперед птахи не могли витримати видих проти зустрічного повітряного потоку. Зазначимо також, що птахи теплокровні, що являє собою величезну біологічну перешкоду для тих, хто підтримує рептилій як пращурів для птахів.

Розглянемо помах крил птаха. Цей рух вимагає, щоб птах мав сильні м'язи крила, з направленим наперед ліктьовим суглобом, щоб забезпечити ракурс крила, використовуваного часто у висхідному русі більшості видів, і при зануренні хижих птахів. Універсальність шарнірного з'єднання біля основи крила в поєднанні з ліктьовим суглобом на самому крилі та гладкою пір'яною структурою призводить до великої гнучкості в аеродинаміці крила. Підйом і опір можуть бути врівноважені миттєвими рухами, які в літаках все ще вимагають порівняно громіздких змін закрилків і елеронів.

Припустимо, що у нас є «майже» птах з усіма перерахованими вище структурами (пір'ям, чистящою залозою, порожнистими кістками, прямим диханням, теплою кров'ю, поворотним суглобом і ліктьовим суглобом, спрямованим вперед), але без хвоста! Контрольований політ все одно був би неможливий. Поздовжня стійкість може бути досягнута тільки за допомогою хвостової конструкції, яку більшість маленьких хлопчиків незабаром розуміють, коли роблять паперові літачки! Але яка можлива перевага, все вищеперелічене, має для будь-якого наземного «майже» птаха? Така істота була б легкою здобиччю для будь-якої тварини, що полює.У списку механізмів (пір'я, чистящі залози та ін) все необхідне. Спробуй відкинути одне й весь проект зазнає невдачі! Хвіст дуже важливий, і з хвостом повинен прийти інший м'яз, щоб управляти змінною невеликою, але ж важливою поверхнею крила, наприклад, утримуючи оперення розправленим і донизу, коли птах входить на посадку. Іншими словами, хвіст не використовується в якості статичного «доповнення». Він повинен уміти змінювати свою форму в польоті.Всі ці механізми управляються нервовою системою, підключеною до бортового комп'ютера в головному мозку птаха, і всі вони запрограмовані до роботи в широкому діапазоні складних аеродинамічних маневрів.

 Колібрі

Одна з найбільш чудових демонстрацій всіх перерахованих вище принципів, зібраних разом, включає колібрі. Ці маленькі птахи мають здатність махати крилами зі швидкістю до 80 ударів на секунду і, як добре відомо, можуть ширяти, літати назад, вперед і вбік з легкістю (велика частина інформації взята з чудової статті Деніса Древеса11). Швидкість до 50 миль на годину є звичайним явищем для цих літаючих чудес. Паливо має поповнюватися дуже швидко через великий оборот енергії. Отже, птах повинен харчуватися їжею, яка може бути швидко розщеплена на енергію.

Все це досягається при живленні нектаром квітів, що вимагає вміння літати йтонкого довгого дзьобу, щоб потрапити в квітку (наприклад, фуксія для рудого колібрі). У птаха також є спеціальний язик з двома борознами, що дозволяє зберігати на ньому нектар. Довгий язик входить і виходить з дзьоба з неймовірною швидкістю 13 разів в секунду і, коли він втягнутий, згортається на потилиці.

Можна уявити собі дивний сценарій передбачуваного наполовину розвиненого колібрі, або зі здатністю літати й горобиним дзьобом, нездатним харчуватися, або з довгим дзьобом, але не здатним ширяти, що означало б політ у квітку без можливості зупинитися! Все повинно бути там,для початку.

Крайня маневреність колібрі обумовлена їхньою здатністю повертати крило на набагато більший кут, ніж у інших птахів. Отже, колібрі може виробляти силовий удар при русі крила вгору, а також при русі вниз, і рух кінчика крила колібрі в польоті нагадує вісімку, коли шарнір повертається на 90 градусів спочатку в одному напрямку, а потім приблизно на 90 градусів в іншому напрямку. Подальше обертання можливе, що означає, що крило може таким чином виробляти силовий удар у будь-якому напрямку, з невеликими асимметриями, що дозволяють бічні рухи.

Політ не може бути пояснений передбачуваною еволюційною зміною. Спроби знайти якісь перехідні форми зазнали невдачі. Було показано, що у археоптерикса повністю розвинені махові пір'я (таким чином, немає напівптаха), а інші впізнавані птахи знайдені скам'янілими на більш низькому рівні. Інші передбачувані «про-авіс» істоти (напів рептилія/напів птах) ніколи не були знайдені. Незаперечні докази того, що птахи завжди були птахами, повністю узгоджуються з тим, що вони були створені на-початку 5-го дня, як і говорить Біблія.

Немає нічого наукового в тому, щоб сперечатися, з одного боку, про очевидну конструкцію Boeing 747, а потім виключати дизайн «без суду», розглядаючи набагато більш універсальний політ орла, сокола або чудової колібрі. Сучасні уми в межахсвітських засобів масової інфорації представляють ненаукову подвійність мислення, вихваляючи інженерну складність у створених людиною машинах, прославляючи великі творчі досягнення людства, але представляючи складність в навколишньому світі (часто набагато більш складну, ніж створені людиною машини) як результат гігантського незапланованого космічного експерименту без Творця.

Літаюча комаха

Літаючі комахи не мають ніякого зв'язку з птахами, і все ж льотні здібності повністю розвинені в усіх копалин мух і метеликів. Немає взагалі жодного претендента на якісь перехідні форми. Крила в таких істот надзвичайно тендітні, складаються з луски, перетинок, а іноді з волосків або щетинок. Вони починають як личинки або черв'яки, причому деякі з них харчуються зовсім іншими речовинами, ніж дорослі особини (наприклад, гусениці та метелики). Найкращим прикладом є бабка, яка починає як німфа під водою, отримуючи кисень з води; і все ж жодна доросла бабка не могла існувати в такому ж середовищі. Бабки досить часто досягають швидкості 30 миль на годину, але ніяких перехідних копалин не існує. Фактично, є свідчення набагато більш великих, повністю розвинених бабок з розмахом крил від двох до трьох футів у минулому,12 що вказує на зниження сьогодні. Родинна їм рівнокрила бабка також володіє чудовою здатністю ширяти, так що складна аеродинаміка чотирьох крил, що працюють незалежно, надихнула вчених на створення ранніх попередників сучасного вертольота.

Складність життєвого циклу таких істот, як метелик (гусениця-лялечка-метелик) і бабка (водяна німфа-бабка), а також їхня досконала структура крил у зрілому віці вказують на складний дизайн, який не може бути пояснений невеликими змінами. Виживання кожного виду залежить, насамперед, від наявності всіх механізмів.

Мігруючі метелики

Метелик-монарх Північної Америки мігрує за 2000 миль від Каліфорнії на північному-заході (або Онтаріо на північному сході) до місця зимівлі в центральній Мексиці. Ще більш дивним є наступний факт: деякі дорослі особини, які здійснюють зворотний шлях, повністю дозрілі, так що деякі самки відкладають яйця та вмирають по дорозі на північ.

Ці нащадки, пройшовши стадію гусениці/лялечки, продовжують міграцію на північ. Ще більш примітним є той факт, що не всі вони повертаються на північний схід Америки, тому ще одне покоління, третє, потім, нарешті, завершує подорож, виконуючи прагнення «бабусі»! Це, звичайно, означає, що в генетичному кодуванні кожного метелика закладена чудова система інформації, так що вона «знає», на якій стадії мігруючого циклу знаходиться група метеликів. Ця інформація передається кожному поколінню. Такий тонкий механізм кричить про розумний задум!

Крім того, було встановлено, що магнетит був знайдений в тілах метеликів-монархів (а також медоносних бджіл), що вказує на те, що вони здатні орієнтуватися, відчуваючи магнітне поле Землі. Їхні очі також чутливі до поляризованого світла від сонця, знову даючи їм сигнал напрямку. Ці два ока, далеко не прості, насправді складаються з 6000 окремих лінз! Немає напівсформованих метеликів у скам'янілості. Вони схожі на сучасних, повністю сформовані й готові до роботи!

Літаючі ссавці — кажани

Кажани повністю відрізняються від птахів і комах, з крилами зі шкіри та радіолокаційною системою ехолота з високою точністю, що дозволяє кажану знаходити їжу з неймовірною точністю. В палеонтологічному літопису не було знайдено жодної напів-миші, і важко уявити, як вона могла б вижити. Політ можливий тільки з повністю розвиненими крилами. Це в поєднанні зі складним радаром є ще одним прикладом складності, що не спрощується

Горіння та жук-бомбардир

Нарешті, приклад з горіння — жук-бомбардир. Ця істота має вибухонебезпечну суміш (перекис водню та гидрохінон13), камери згорання для зберігання хімічних речовин, вихлопні патрубки для викиду суміші, в якітакож вводяться два каталізатори (ферменти каталаза та пероксидаза) — все це у потрібний момент зробить бурхливу реакцію, коли суміш викидається через отвір на кінчику черевця. Жук-бомбардир керує всім цим з легкістю, поряд зі здатністю посилати чотири або п'ять «бомб», керованих м'язами й спрямовуються рефлекторною нервовою системою, поспіль в обличчя хижака. Ця теорія й практика горіння по перевазі! Навіть камера згорання новітньої газової турбіни Rolls Royce Trent не досягла б складності цього маленького створіння.

Всі перераховані вище вимоги повинні були б виконані в один і той же «еволюційний момент»! Жодна «проміжна ланка» не може вижити через ризик або (1) рознести себе вщент (тому що у неї є горюча суміш і каталізатор, але немає вихлопної системи), або (2) повільно руйнувати свої нутрощі, маючи горючу суміш, всі необхідні вихлопні труби, але немає каталізатора, або (3) бути з'їденим хижаками, незважаючи на спробу викинути в них суміш з каталізаторами через тонку вихлопну систему, але без горючої суміші! Щоб істота функціонувала, все має бути на місці, це знає хороший інженер Rolls Royce!

Відповідність біблійному світогляду

Як учений, я не бачу нічого, що могло б ігнорувати просту віру в Біблію, розглядаючи механізми в природі.До тих, які були розглянуті в цьому розділі, можна було б додати ще багато складних збалансованих механізмів, які в переважній більшості випадків свідчать про творчу руку.

 Багато хто, звичайно, відмовляється визнати очевидність задуму в природі, тому що вони роблять припущення, що не перевіряється, про атеїзм. Якщо хтось серйозно сумнівався в конструкції сучасного авіалайнера, цю людину можна було переконати, взявши його на авіазавод і познайомивши з командами інженерів-конструкторів. Так само упередження людини проти задуму в творінні може бути усунене лише радикальною зміною серця та особистою зустріччю з Автором усього. Нарешті, різниця між цими двома світоглядами обумовлена релігійними відмінностями. Я вважаю, що саме тому, що люди не хочуть звітувати перед Богом-Творцем, вони наполягають на теорії, яка має мало доказів, щоб підтримати її.

Крім того, на думку цього автора, в палеонтологічному літописі є багато такого, що повністю узгоджується з катастрофічними руйнуваннями під час всесвітнього потопу. Ми занадто довго недооцінювали сили природи, і тільки, можливо, в останні десятиліття геологи (деякі неохоче) повернулися до катастрофічного погляду на багато шарів гірської породи.

В червні 1991 року вулкан Пінатубо на Філіппінах мав виверження з хмарою попелу заввишки 130 000 футів (більше 24 миль) і шириною 10 миль. Пірокластичні потоки спустошили ландшафт, а пізніше вулканічний попіл і бруд потекли на тисячі квадратних миль. Вулканічний вибух у 1883 році в Кракатау (між островами Суматра та Ява в Індонезії) був ще сильніше; його було чути на відстані 2900 миль, з камінням, викинутими в атмосферу на висоту 34 миль, і пилом, падаючим на відстані 3 313 миль через десять днів після вибуху. Утворилося цунамі (приливна хвиля) висотою 100 футів, яке пройшло прямо через Індійський океан зі швидкістю 450 миль в годину, а вулканічний туман оповив землю і «пофарбував» сонце в синій і зелений кольори.

18 травня 1980 року, ймовірно, саме добре документоване недавнє виверження вулкану відбулося на горі Сент-Хеленс у штаті Вашингтон. Вершина гори була повністю вилучена, і гарячий вибух розірвав 150 квадратних миль лісу. Рух гори викликав хвилю заввишки майже 900 футів, яка перетнула озеро Духів, в результаті чого близько мільйона деревних стовбурів потрапили в озеро. Багато інших були витіснені селевими потоками далі в нижні райони й фактично спостерігалися вертикально, корінням вниз, рухаючись з великою швидкістю в селевих потоках.

Тільки після цього виверження було цілком зрозуміло, що можуть іноді викликати безпосередні наслідки вулканічних вивержень. Відкладення товщиною 600 футів оголювалися наступними селевими потоками, які прокладали собі шлях через початкові відкладення, перш ніж вони затверділи. Каньйон річки Тутл, утворений в 1980 році, фактично є мініатюрною 1/40-ю версією Гранд-Каньйону. Мається на увазі, що річка Колорадо утворена тим шляхом, яким був сформований найбільший каньйон у світі, тобто повільною ерозією. Всі ці свідоцтва узгоджуються з масивними вулканічними й осадовими катаклізмами континентального масштабу, за якими слідують прориви великих гребель з водою і руйнування глини, що викликає наступні масивні селеві потоки, що повністю узгоджується з описом великого потопу в книзі Буття.

Коли Біблія говорить історично (а літературознавці згодні, що книга Буття написана як історія), я вірю, що ми можемо довіряти тому, що вона говорить.


Автор: професор Енді Макінтош

Дата публікації: 1 січня 2001 року

Джерело: Answers In Genesis


Переклад: Горячкіна Г.

Редактор: Недоступ А.


Посилання:

1. Ендрю Макінтош, Буття на сьогодні: показуючи актуальність дебатів про створення/еволюцію для сьогоднішнього суспільства, Day One Publications, Epsom, United Kingdom, 1997.

2. Там же, розділ 2, «Буття та наука».

3. Деніс Брайан, Ейнштейн: життя, J. Wiley, New York, стор. 186, 1996.

4. Макінтош, Буття на сьогодні, додаток А.

5. В. Пригожин, Р. Ніколіс і С. Баблоян, Термодинаміка еволюції, Physics Today 25(11):23-8, 1972; Р. Ніколіс і В. Пригожин, Самоорганізація в нерівноважних системах, J. Wiley, Нью-Йорк, 1977.

6. Сіменс коментар, вип. 56, частина 6, стор 36-41, 1989.

7. Див.Річард Докінз, Егоїстичний ген, Oxford University Press, New York, 1989; Сліпий годинникар, Penguin, New York, 1991; і Сходження на гору неймовірного, Norton, New York, 1996..

 8. Майкл Дентон, Еволюція: теорія в кризі, Adler and Adler, Bethesda, MD, стор. 142-156, 1986.

 9. Майкл Бехе, Чорний ящик Дарвіна, Free Press, New York, стор. 220-221, 1996..

 10. Барбара Дж. Шталь, Історія хребетних: проблеми еволюції, McGraw-Hill, New York, стор. 349, 1974.

 11. Creation 14 (1):10-12, 1992.

 12. Див. Девід Аттенборо, Виявлення життя на Землі, Little, Brown, Boston, MA, стор. 60-61, 1981.

 13. Примітка редактора: при наявності ферментів, що виділяються в камері згорання.


Написати коментар