Основи креаціонізму
Креацентр > Статті > Основи креаціонізму > «За шість днів...»: математична фізика

«За шість днів...»: математична фізика

Креаціоністський підхід дозволяє нам з самого початку мати надзвичайно складний і прекрасний світ, готовий до наукового дослідження його чудес.

Доктор Ренкін є старшим викладачем кафедри комп'ютерних наук та обчислювальної техніки університету Ла Троб, Австралія. Він має ступінь бакалавра з відзнакою прикладної математики в університеті Монаша, ступінь доктора філософії з математичної фізики в університеті Аделаїди, та диплом аспіранта з інформатики в університеті Аделаїди. Він викладав у вищих навчальних закладах понад 17 років.

Коли ми запитуємо про походження всього, який вибір? В принципі, у нас є лише два варіанти: еволюція чи творіння. У еволюції є свої проблеми, і ні один вчений цього не заперечує. Але це не відповідь на питання, чому я вірю в творіння. Теорії можуть бути легко виправлені додатковими припущеннями й більше обхідними поясненнями, і хіба проблемні області не можуть бути зведені до нашого теперішнього стану знань? Хіба ми не можемо сподіватися, що в недалекому майбутньому, з подальшими дослідженнями, кожна конкретна терниста проблема в еволюції, у решті решт, буде задовільно вирішена, одна за одною? З мого погляду, проте, якщо ми думаємо про проблемні області еволюції як про «діри» в теорії, ці дірки з часом стають більше, і вони не йдуть.

Еволюція охоплює такий широкий діапазон наукових дисциплін, що жодна область не є достатньою для спростування теорії. У колишні часи вчені визнавали впевненість у тому, що, хоча в них були нездоланні труднощі з еволюцією в їхній власній області наукової роботи, еволюція «працює» і має сенс в інших областях досліджень і у фундаментальній науці в цілому. Але з плином часу проблемні області еволюції в різних наукових дисциплінах не зникли, а залишилися й виділяються, як «хворі пальці». З цією ситуацією вчені стали усвідомлювати труднощі для еволюції у всіх інших областях, крім своєї власної. Тепер вони починають говорити, що, можливо, є фундаментальні проблеми з самим поясненням еволюції.

Дозвольте мені описати мою оригінальну область досліджень та те, як вона пов'язана з теорією еволюції. Моя рання дослідницька робота була в галузі космології. Це передбачає глибоке вивчення математики й астрономії, і, зокрема, загальної теорії відносності Ейнштейна. У космології у нас є ряд «космологічних моделей», які ми вивчаємо. Це математичні рішення рівнянь Ейнштейна, що описують можливі різні всесвіти, дозволені згідно з законами фізики. Мій дослідницький проект полягав у тому, щоб дослідити питання: якщо Всесвіт починався, як однорідний розподіл атомних газів і плазми, чи будуть типові невеликі статистичні флуктуації щільності рости й конденсуватися з відомим законом гравітації, щоб сформувати протогалактики, попередники галактик з усіма їхніми складними компонентами кульових скупчень, зірок, планет, супутників, астероїдів і комет сьогодні?

Таке сучасне переконання еволюційної теорії: спочатку однорідний і нецікавий Всесвіт за мільярди років диференціювався в складну й красиву структуру взаємопов'язаних об'єктів, які ми знаємо й бачимо сьогодні. Позиція мого наукового керівника була такою: «Ми тут; отже, ми повинні були еволюціонувати!» і, імовірно, все еволюціонувало з однорідного газоподібного стану.

 Це, безумовно, велике питання, і для його рішення я розглянув початкові фази цього передбачуваного процесу. Тому я задався питанням: чи будуть статистичні флуктуації в космологічних моделях, які в даний час вважаються реалістичними уявленнями про космологічну структуру Всесвіту, зростати у відповідності з гравітаційними законами загальної теорії відносності до рівня, який стає статистично значущим? Лінеаризовані рівняння підходять для очікуваних фонових випадкових флуктуацій щільності. Якщо ці рівняння кажуть, що для стандартних космологічних моделей початкові, випадкові (незначні) флуктуації будуть зростати протягом космологічного часу (виміряного в мільярдах років), щоб стати статистично значущими — в цей момент лінеаризовані рівняння руйнуються й потрібна повністю нелінійна математична обробка —тоді ми створили основи теорії еволюції.

Після п'яти років важких математичних досліджень, зосереджених на цьому одному питанні, відповідь була: ні. Дійсно, спостерігалося деяке зростання початкових флуктуацій, але навіть протягом 10 або 20 мільярдів років початкові статистичні флуктуації щільності все ще знаходилися на рівні флуктуацій, які можна було б очікувати на статистичних підставах однорідного Всесвіту. Попередні дослідження, як видається, вказували на те, що статистичні коливання будуть швидко скорочуватися. Проте, ці розрахунки були зроблені на тлі нереалістичних космологічних моделей, а саме моделей, які були статичними й в основному нерелятивистськими. Ці статичні моделі не могли бути виправдані ні з погляду фізичної теорії, ні з погляду космологічних спостережень і того, що ми тепер знаємо про Всесвіт.

Звичайно, цей результат був великим розчаруванням для сильних прихильників теорії еволюції. Здавалося очевидним, що гравітація виконає цю просту роботу, необхідну для заснування теорії еволюції. Те, що запобігало природній силі тяжіння при конденсації флуктуацій, було розширенням Всесвіту, яке також є продуктом законів тяжіння. Стандартна реакція на такий негативний результат полягає в пошуку альтернативних міркувань, крім гравітації, які могли б бути задіяні для генерування статистично значущих коливань. Наприклад, термодинаміка, тобто коливання розподілу тепла й потоку тепла, може «допомогти» гравітації виконати свою роботу. Інша ідея полягає в тому, щоб викликати взаємодію між різними компонентами рідини в космологічній моделі: випромінюванням, типами плазми й пилом. Можливо, точка роз'єднання випромінювання й матерії є досить значним стимулом для прискорення процесу формування протогалактики. Третій тип механізму — це використання турбулентності для протидії руйнівному впливу розширення Всесвіту на процес утворення протогалактики.

Кожен з цих додаткових механізмів, у підтримку утворення галактик, приносить набагато більшу математичну складність в проблему. Легко підтримати стандартну лінію теорії еволюції, що однорідний газовий Всесвіт розвинувся в ієрархічно структурований галактичний всесвіт, викликаючи складні механізми, такі як ці, для яких доказ все ще залишається видатним і повинен залишатися таким протягом досить довгого часу через надзвичайно зрослої складності математики, залученої в нові пояснення. Проте абсолютно ясно, що вплив тепла, передачі енергії між компонентами текучого середовища й турбулентності є руйнівним для зростання флуктуацій щільності.

Це приклад з однієї галузі досліджень великого недоліку в поясненні еволюції, від якого еволюція так і не оговталася. Але книги все ще продовжують виходити в усе більшій кількості, кажучи, що пояснення еволюції правильне й включає ідею про те, що на початку Всесвіту гази конденсувалися, щоб сформувати протогалактики, які далі конденсувались у галактики зірок і планет з появою життя. Чи чули ми про те, що хтось із цих прихильників готовий витратити роки свого життя на вивчення складної математики, пов'язаної з їхніми виправленими, але недоведеними теоріями? З іншого боку, чи готові вони платити іншим за виконання цієї роботи й підходити до проблем об'єктивно, тобто чи готові визнати, що фізична теорія може призвести до негативної відповідальності, вказуючи, що їхні модифіковані пояснення також неправильні?

 На жаль, прихильники еволюції тепер, здається, менше готові підтримати або продовжити це дослідження самі.В результаті в цій галузі залишилося мало дослідників, за винятком мінливої популяції студентів-дослідників останнього року навчання. Після всіх проведених на сьогоднішній день досліджень ми все ще не можемо пояснити походження галактик як неоднорідностей у Всесвіті з погляду еволюції. Насправді ми, здається, ще далі від задовільного пояснення еволюційного походження галактик, ніж були, коли почали вивчати цей предмет, використовуючи сучасну фізичну теорію. Як в одній галузі науки, так і в усіх інших, ми не можемо пояснити походження прекрасних і складних реальностей цього світу з погляду еволюціонізму.

 Тягар еволюції полягає в тому, щоб пояснити все, включаючи математику, логіку й пов'язані з нею розумові процеси. Цей тягар зростає в міру того, як знання продовжують рости. Це тягар, який забирає у нас міцну основу для мислення й наукового пояснення. Чи може, еволюціоністський підхід помилковий?

Креаціоністський підхід дозволяє нам мати надзвичайно складний і прекрасний світ з самого початку, готовий для нас досліджувати його чудеса з наукового погляду. Це підхід, який ставить нас на міцну основу, і саме тому я вірю в творіння, а не в еволюцію.


Автор: Джон Ранкін

Дата публікації 1 січня 2001 року

Джерело: Answers In Genesis


Переклад: Горячкіна Г.

Редактор: Недоступ А.

Написати коментар