Основи креаціонізму
Креацентр > Статті > Основи креаціонізму > «За шість днів...»: фізична хімія 2

«За шість днів...»: фізична хімія 2

В цей час я почав розуміти, що ідея еволюції була в кращому випадку гіпотезою, та що вона не була доведеною. Немає жодного свідчення еволюції життя на Землі.

Доктор Уайт (White) є генеральним директором CEO of AiG Великобританія/Європа. Він має ступінь бакалавра з відзнакою, ступінь доктора філософії в галузі газової кінетики в університетському коледжі Уельсу, Aberystwyth (Aberystwyth), і закінчив дворічну аспірантуру в тому ж університеті. Згодом д-р Уайт займав ряд адміністративних посад в університеті. За ці роки він написав кілька книг і численні статті, що стосуються творіння-еволюції, науки й Біблії, а також зробив кілька виступів на британських теле - і радіопрограмах, присвячених цим питанням.

Мої батьки виховали мене атеїстом, але в результаті бесід із християнами на першому курсі університету я прийшов до висновку, що Бог є, що можна довіряти Біблії як підручнику історії, так і книзі пророцтв, а також що християнство — це чудова релігія, перетворююча життя. Мій досвід поводження прийшов через кілька місяців, і я став християнином.

В наступному жовтні (1964) я почав вивчати геологію в університеті. Перша лекція з геології, яку я відвідав, була прочитана професором Аланом Вудом (Alan Wood), завідувачем кафедри. Він розповів про еволюцію життя на Землі — звичайну історію про те, як неорганічні хімічні речовини на пребіотичній поверхні Землі сполучалися, щоб зробити органічні молекули, і як ці органічні молекули формувалися в такі організми, які потім еволюціонували в усі вимерлі та живі форми життя на Землі. Професор Вуд щосили намагався вказати на те, що людина не є кінцевим продуктом еволюції, і потім він розмірковував про майбутню еволюцію людства. Ближче до кінця своєї лекції він припустив, що через кілька сотень мільйонів років найрозвиненіша істота на Землі того часу знайде скам'янілі останки людей 20-го століття і скаже, або за допомогою телепатичного зв'язку один з одним, заявить: «Як примітивно!»

Я покинув лекцію, багато розмірковуючи про те, що сказав професор Вуд. Як я міг примирити почуте з тим, чому вчила Біблія в книзі Буття про створення світу й ранню історію Землі? Я вирішив запитати своїх друзів-християн про творіння/еволюцію. Я був, проте, трохи здивований їхньою відповіддю, так як всі вони радили мені вірити в еволюцію та відповідно інтерпретувати перші розділи книги Буття. Така віра називається теїстичною еволюцією — іншими словами, що еволюція відбулася, і що Бог керував процесами. Звідси випливає, що перші розділи книги Буття інтерпретуються не як історія, а в термінах міфів, алегорій, легенд та приповістей. У результаті бесід з моїми друзями-християнами я прийняв теїстичну еволюцію та вірив у неї протягом декількох років.

Я дійсно любив вивчати геологію й протягом двох років просунувся до рівня наукового ступеня. Проте, я продовжував спеціалізуватися в області хімії й отримав диплом з відзнакою з цього предмету в 1967 році, а потім почав дослідження для мого докторського ступеня в галузі газової кінетики. У цей час я одружився, і незабаром після цього моя дружина кинула виклик моїм теїстичним еволюційним поглядам, попросивши мене пояснити вірш, знайдений у 1 Коринтян 15:22 «як в Адамі всі вмирають, так і в Христі всі оживуть».

Я зрозумів, що мене просять відповісти на фундаментальне питання: «Ким був Адам?» Я пам'ятаю, що думав, що якби я вірив у буквального Адама, я також повинен був би вірити в буквальну Єву, буквальний сад Едему й буквальне шестиденне творіння. Якби я зробив це, мені довелося б зробити інтелектуальне самогубство, бо в той час я не знав нікого, хто вірив би в створення світу. Всі, кого я знав, вірили в еволюцію. Кожна книга, яку я читав, навіть написана християнами, вчила еволюції. Що мені залишалося робити?

Питання про те, ким насправді був Адам, не давало мені спокою. Щоб спробувати відповісти на це питання, я прочитав книги Нового Заповіту, щоб побачити, як ставилися його персонажі (включаючи Господа Ісуса Христа) до ранніх розділів книги Буття. Незабаром я зрозумів, що в Новому Заповіті всі події, описані в перших розділах Біблії — створення світу, Адам, Єва, гріхопадіння, Ной, потоп і так далі — сприймаються як буквальні та історичні. У Новому Заповіті абсолютно нічого не говориться про те, що вони були міфічними, алегоричними, легендарними або навіть еволюційними.

Я зрозумів, що якщо б я теж дотримувався таких переконань, то мені довелося б перестати вірити в еволюцію. Тепер я питав себе: «Чи можливо інтелектуально відкинути еволюцію?» Протягом наступних двох років я прийшов до висновку, що можна не тільки відкинути ідею еволюції, але й прийняти історичність перших розділів книги Буття, не здійснюючи інтелектуального самогубства. Я не дійшов цього висновку поспіхом. Я був надзвичайно зайнятий своїми дослідженнями: спочатку в області газової кінетики, за що отримав ступінь доктора філософії в 1970 році, потім у дослідженні електричних і оптичних властивостей органічних напівпровідників. Проте, я знайшов час для вивчення трьох основних областей, що стосуються питання про створення/еволюцію: хімічна еволюція, палеонтологічний літопис і методи датування. Я зробив це, читаючи свої старі лекції з геології та читаючи підручники з еволюції. У той час я зовсім не знав ні про одного креаціоніста, і я не знав про існування якої-небудь книги, статті або організації, яка виступає проти еволюції/за креаціонізм. Тому може здатися дивним, що я став креаціоністом в результаті читання про еволюцію!

Дозвольте мені поділитися деякими причинами, що спонукали мене стати креаціоністом. Перша область — це хімічна еволюція. Я здивований і досі дивуюся наївності тверджень, зроблених хіміками-еволюціоністами. Вони стверджують, що довели, що життя виникло випадково на пребіотичній Землі, і вказують на результати своїх лабораторних експериментів на підтвердження таких висновків. І все ж їхні експерименти задумані не випадково, а їхнім власним інтелектом! Насправді вони кажуть приблизно таке: «Якщо я зможу синтезувати життя тут, в своїй лабораторії, тоді я доведу, що ніякий розум не був потрібен, щоб створити життя на початку, і я доведу, що воно виникло випадково!»

ЦІ ЕКСПЕРИМЕНТИ НІЧОГО НЕ ДОВОДЯТЬ ПРО ПОХОДЖЕННЯ ЖИТТЯ З ЦІЛОГО РЯДУ ПРИЧИН.

У відомому експерименті Міллера, проведеному в 1953 році, суміш амінокислот була отримана шляхом пропускання електричного розряду через суміш аміаку, водню, метану й водяної пари. Відтоді в подібних експериментах були отримані різні суміші амінокислот, цукрів і основ нуклеїнових кислот. Оскільки ці хімічні речовини є будівельними блоками живих систем, стверджується, що такі експерименти без сумніву доводять, що життя на Землі було створене випадково. Проте ці експерименти нічого не доводять про походження життя з цілого ряду причин.

Перше, про що вже говорилося, пов'язане з тим, що подібні експерименти були задумані розумними вченими; вони не мають нічого спільного з випадковістю. Інша причина полягає в тому, що в експерименті Міллера, наприклад, амінокислоти були отримані тільки тому, що вони були видалені з експерименту, як тільки вони були сформовані. Якщо б вони залишилися в апараті, то були б знищені тим самим електричним розрядом, який викликав їхній синтез. Крім того, амінокислоти, які виробляються в усіх подібних експериментах, знаходяться як у правій, так і в лівій формі, тоді як живі системи містять тільки лівосторонні амінокислоти. Крім того, якщо б у суміші газів був присутній кисень, амінокислоти не утворилися б у таких експериментах. Цей момент надзвичайно важливий, оскільки геологічні дані свідчать про те, що атмосфера Землі завжди містила кисень. Отже, суміш газів у таких експериментах не імітує склад земної атмосфери. Це означає, що експерименти не мають абсолютно ніякого відношення до того, що могло чи не могло статися на так званій пребіотичній Землі.

Друге, на що я звернув увагу, був палеонтологічний літопис — тобто залишки життєвих форм, які опинилися в пастці в осадових породах. Незабаром я зрозумів, що цей літопис не показує поступову еволюцію однієї форми життя в іншу, як передбачала та вимагала еволюція. Відсутні ланки називаються так тому, що вони дійсно відсутні, жодна з них ніколи не була знайдена. В палеонтологічному літопису є прогалини за всіма основними ознаками: риби-амфібії, амфібії-рептилії, рептилії-птахи, рептилії-ссавці. Крім того, ніколи не було виявлено ніяких викопних решток якоїсь істоти, що пов'язує людину з мавпоподібними пращурами; напівмавпи/напівлюди — це плід уяви художників, які малюють їх для книг, в яких вони з'являються. Я був і дотепер хвилююсь, читаючи про знамениту пілтдаунську підробку, коли була здійснена навмисна містифікація, щоб зробити частину сучасного черепа (людини, прим. ред.) та щелепну кістку орангутанга схожими на скам'янілі останки напівмавпи/напівлюдини. Якщо в еволюціоністів є докази еволюції мавп до людини, навіщо їх підробляти?

Іншою науковою областю, на яку я звернув увагу, було датування. Звідки ми знаємо, що скеля такого-то віку? Це ключове питання. Як хімік я міг бачити, що точність будь-яких методів датування спирається на ряд припущень, деякі з яких важко довести, а інші непізнавані. Наприклад, щоб визначити вік породи з допомогою радіометричного датування, необхідно знати три речі:

• нинішні концентрації батьківських і дочірніх елементів у породі;

• початкові концентрації батьківських і дочірніх елементів у цій породі; та

• швидкість розпаду батьківського елемента на дочірній.

Тепер в більшості випадків можна виміряти кількість батьківських і дочірніх елементів у породі. Проте не завжди вдається дізнатися вихідні концентрації. Іноді передбачається, що дочірнього елемента не було, коли утворилася скеля, але немає ніякого способу довести це. Це припущення. Хоча нинішню швидкість такого розпаду зазвичай можна точно виміряти, немає ніякого способу дізнатися, що ця швидкість не змінювалася з плином часу. Знову ж таки, це припущення, що нинішній рівень залишався незмінним у минулому, оскільки немає ніякого способу це довести.

Звичайно, доказом точності різних методів датування має бути те, що різні методи дають однаковий вік для одного й того ж зразка породи. Проте, вивчаючи літературу, я виявив статті, в яких повідомлялося, що різні методи дають різні дані для одного й того ж каменю. У цих роботах автори витратили багато часу, обговорюючи, чому існують розбіжності й чому вік повинен визначатися за вмістом скам'янілостей у породі або за ними ж в сусідніх породах. Але тут є колове міркування:

• Вік породи визначається за віком скам'янілостей, вік яких, у свою чергу, визначається еволюцією;

• Доказом еволюції є вік порід, в яких знайдені скам'янілості.

Іншими словами, я бачив, що основою для датування порід є еволюція, а єдиним доказом еволюції є вік порід, в яких знайдені скам'янілості. Припущення про еволюцію, таким чином, є головним доказом еволюції.

В цей час я почав розуміти, що ідея еволюції була в кращому випадку гіпотезою, та що вона не була доведеною. Я переконався (і дотепер переконаний), що люди вірять в еволюцію, тому що самі так вирішили. Це взагалі не має нічого спільного з доказами. Еволюція — це не факт, як стверджують багато фанатиків. Немає жодного свідчення еволюції життя на Землі.

У той самий час, коли я виявив, що можу відкинути еволюцію та не здійснювати інтелектуального самогубства, я почав розуміти, що можу також взяти буквальне творіння й знову ж не здійснювати інтелектуального самогубства. Перш за все, я зрозумів, що має сенс вірити в те, що на початку створив Бог, так як це не порушує законів термодинаміки. Я зазначив, що сучасні спостереження, а також свідоцтва скам'янілостей вказують на те, що й рослини, і тварини відтворювалися за своїм власним видом, як зазначено в 1-му розділі книги Буття.

Я також зрозумів, що не існує простого пояснення еволюції інформаційного змісту, яке знаходиться в живих системах. Роздуми про кількість інформації в живих системах спонукали двох професорів з мого університету (професора Чандру Вікрамасінхе (Chandra Wickramasinghe) та професора сера Фреда Хойла (Sir Fred Hoyle)) провести знамениту аналогію: якщо ви вважаєте, що інформація в живих системах є результатом випадковості, тоді ви вірите, що торнадо може пройти через звалище та зібрати гігантський реактивний літак!


Автор: Dr. Monty White

 Дата публікації 1 січня 2001 р

Джерело: Answers In Genesis


 Переклад: Горячкіна Г.

 Редактор: Бабицький О.

Написати коментар