Невдалі аргументи
Креацентр > Бібліотека > Невдалі аргументи > Вимирання косматих мамонтів: чи швидко це сталося?

Вимирання косматих мамонтів: чи швидко це сталося?

Окрім раніше вкритих льодовиками районів, у поверхневих відкладеннях середніх і високих широт Північної півкулі знаходяться останки косматих мамонтів, у тому числі і в Західній Європі, Північній та Східній Азії, на Алясці та Юконі. Ймовірно, тільки у вічній мерзлоті Сибіру поховано мільйони мамонтів. Вони були знайдені разом з великим розмаїттям інших ссавців – як великих, так і малих, багато з яких рослиноїдні. Ці тварини жили в умовах пасовищ з тривалим вегетаційним періодом, м’якою зимою, дуже коротким періодом «вічної мерзлоти» і з широким розмаїттям рослин, що досить різниться від сьогоднішнього клімату у даному регіоні.

Мамонти, разом з іншими тваринами, колонізували регіон після Потопу під час Льодовикового періоду. Клімат регіону у Льодовиковий період був ідеальним для швидкого збільшення популяції, і за 600 років (приблизно) до їх вимирання популяція виросла до багатьох мільйонів особин. Вони були поховані в піщаних бурях, які утворили лесові ґрунти, знайдені в цих регіонах. Деякі були поховані в стоячому положенні. Хороший стан збереження вмісту шлунку не вимагає надшвидкого заморожування туш. Замість перетравлення їжі, шлунок мамонта діє як мішок для збереження їжі. Мамонти вимерли, коли в кінці Льодовикового періоду клімат у регіоні став більш континентальним, з більш холодними зимами, більш теплими літами та сухішими умовами.

Замерзлі туші, багато тисяч тонн кісток та бивнів косматих мамонтів були поховані в Сибіру та на Алясці. У березні 2000 року канал «Дискавері» підготував спеціальний випуск про розкопки туші косматого мамонта у північній частині центрального Сибіру, під назвою Ярковський мамонт (Jarkov mammoth). Мамонта вирізали з вічної мерзлоти і на вертольоті транспортували до холодного сховища для подальшого аналізу та можливого клонування1.

Залишки мамонтів бентежили вчених та простих людей сотні років. Було запропоновано багато пояснень. Одна з найпопулярніших гіпотез говорить про те, що одного насиченого подіями дня косматі мамонти паслися собі на травичці, їли квіточки, коли раптом настала біда, і мільйони з них раптово замерзли.

У цій статті досліджується життя і смерть косматих мамонтів з Сибіру, Аляски та Юкону, території Канади. Ці райони, разом з мілким океаном навколо (Беринговою протокою), звуться Берінгією. Досі є незвідане, пов’язане з косматими мамонтами і тим, що їх оточувало в Берінгії. Деяка інформація досить суперечлива. Однак дані вказують на унікальне середовище та вимирання косматих мамонтів в Берінгії.

Що ж таке «косматий мамонт»?

Косматий мамонт (мамут найвеличніший або косматий мамут/Mammuthus primigenius/) є одним з кількох підвидів мамонтів роду «мамут» (Mammuthus), ряду «хоботні» (Proboscidea). Косматий мамонт, це, по суті, волохатий слон з великим горбом, похилою спиною, маленькими вухами, крихітним хвостом, унікальними зубами, маленьким хоботом з характерним кінчиком і двома пальцевидними виступами, величезними спірально вигнутими бивнями, довжиною до 3,5 метрів, і хвилястою темною шерстю, що вкриває шовковисте підшерстя2.

Мамонти головним чином класифікуються за такими змінними, як молярна гіподонтія (висота коронки), кількість ламелей (виступи на коронці) та товщина емалі. Історія показує, що мало місце таксономічне розчеплення мамонтів, а також інших членів ряду «хоботні». Швидше за все, всі вони походять від єдиного створеного виду2. В цілому, скоріше за все, існувало два основних різновиди мамонтів, як в Євразії, так і в Північній Америці. Косматий мамонт відноситься до меншого різновиду і мешкав, переважно, на Півночі. Другий, більш південний різновид, як з Євразії, так і з Північної Америки, можна об’єднати для спрощення і назвати колумбійський мамонт (Mammuthus columbi).

Розташування мамонта

Зазвичай мамонтів знаходять у поверхневих відкладеннях із Західної Європи на схід, через північну і східну Азію, Аляску та Юкон3,4. Залишки мамонтів було також знайдено на деяких островах Берингового моря5,6 та вилучено з дрібних континентальних шельфів, що оточують Берінгію7,8. Велика кількість ссавців Льодовикового періоду, переважно мамонтів, витягується з неконсолідованих відкладень Північного моря траулерами9. Косматі мамонти у великій кількості знайдені на південь від північноамериканського льодового щита. Вони рідко зустрічаються у раніше замерзлих зонах. Зуби мамонта і мастодонта було знайдено і вилучено в 40 місцях вздовж континентального шельфу зі східної частини США у воді глибиною до 120м10.

У Сибіру косматі мамонти заселяли всю територію від Уралу до Тихого океану. Їх розподіл зі сходу на захід, як правило, був рівномірний, за виключенням того, що вони особливо рясно заселяли північно-східну частину Сибіру11. Їхня кількість збільшується далі на північ12,13. Залишки мамонтів на диво густо розташовані на Ляховських островах14 та на інших острівцях Новосибірських островів, що знаходяться на 230 км на північ від Арктичного берега12,15. Замерзлі туші мамонтів зазвичай зустрічаються деформованими на берегах річок та вздовж берегу Північно-Льодовитого океану.

Фауна, що оточувала мамонтів

Косматі мамонти – не єдині скам’янілі ссавці, знайдені у вічній мерзлоті Берінгії. Широкий спектр ссавців – як великих, так і малих – складали компанію косматим мамонтам. До них відносяться: шерстистий носоріг, вовк, лисиця, лев, бурий ведмідь, верблюд, олень, гігантський лінивець, пискуха, росомаха, тхір, ховрах, лось, північний олень, як, вівцебик, гігантський бобер, лемінг, дикобраз, койот, скунс, мастодонт, антилопа, вівця, щур, заєць та кріль, плюс багато видів птахів, гризунів, коней та бізонів4,16-19. Знайдені заморожені туші цих тварин, переважно волохатих носорогів. Як правило, одні і ті ж самі тварини зустрічаються разом на більшій частині середніх та високих широт північної гемісфери3,20.

Скільки мамонтів поховано в Сибіру?

Виникало чимало суперечок з приводу кількості косматих мамонтів, замерзлих у вічній мерзлоті Сибіру. Деякі вчені намагаються применшити цифру21, проте практично усі спостерігачі говорять, що цифра досить суттєва.

Головний експерт з косматих мамонтів у Сибіру Микола Верещагін витратив майже півстоліття на дослідження фауни мамонта. Він стверджує, що в Сибіру поховано22 багато сотень тисяч великих ссавців, а також багато мільйонів кісток23. Давши оцінку одному з регіонів Сибіру, він припустив, що там поховано 5 мільйонів мамонтів24. Чи перебільшує він? Було б раціонально зробити висновок, що в Берінгії поховано кілька мільйонів мамонтів.

Інформація про мамонтів, яка викликає подив

Тема сибірських мамонтів має багато аспектів, які спантеличують, в тому числі наявність заморожених туш і вміст шлунків, збережений у гарному стані. Крім того, певну кількість туш і скелетів було знайдено у звичайному стоячому положенні, ніби тварина потонула в болоті25-27. Селериханський кінь (Selerikhan horse) був похований у стоячому положенні28. У такій же позі було знайдено і нового Ярковського мамонта.

Варто зазначити, що аналіз певних особливостей туш показав, що три косматих мамонти і два волохатих носороги задихнулися, в тому числі і Березівський мамонт (Beresovka mammoth)29-32. Березівський мамонт, окрім того, мав зламаний таз, ребра і праву передню лапу13,27.

Для того щоб туші були замерзлі, а кістки і бивні збережені в гарному стані, необхідна умова швидкого поховання. Але яка сила підштовхнула усіх цих косматих мамонтів до вічної мерзлоти, що починається приблизно на півметра глибини, нижче зони літнього плавлення?

Берінгійські палеоекологічні підрахунки

Самі тварини багато розповідають нам про палеоекологію – досить дискусійна тема33. Різноманітність тварин була настільки велика, що повинна була б бути й дуже різноманітна рослинність34. Єдине місце, де зустрічалося подібне розмаїття ссавців – Серенгеті, Східна Африка34,35. Практично усі великі ссавці були рослиноїдними і вживали широкий спектр трав’янистої рослинності, переважно трави. Ґрунтуючись на великій кількості здорових особин, Берінгія, а також Європа і Західна Росія, більш за все, повинні були б бути під час льодовикового періоду переважно одним великим пасовищем, яке зветься мамонтовими преріями, або тундростепом.3,34,36,37

Аби підтримувати велике розмаїття трав’янистої рослинності у мамонтових преріях, був необхідний тривалий вегетаційний період з теплим ґрунтом і швидким весняним ростом38. Такий клімат різко контрастує з сьогоднішнім середовищем у Сибіру, де зелена рослинність з’являється лише в період між серединою червня та початком липня39. Дев’яносто відсотків біомаси трави знаходиться в корінні, нижче поверхні, і трава не може рости доти, доки не розтане сніг, і не прогріється ґрунт. Тому зими мали б бути м’якими і з незначними снігопадами. Модель росту ссавців посилює виведення більш довгого вегетаційного періоду34. Мохната грива, важкі величезні роги та довгі бивні – це те, що знавці дикої природи визнають індикаторами високоякісного середовища існування зі слабкою конкуренцією та тривалим вегетаційним періодом40. Відкритий діапазон з легким снігопадом в зимовий період також підтверджується наявністю декількох тварин, які не переносять глибокі замети – це такі як, наприклад, сайгак, баран-товсторіг, баран Далля та вовк.41

З більш м’яким кліматом і більш тривалим вегетаційним періодом по великим пасовищам, цілком ймовірно, не було значних ділянок вічної мерзлоти. Це пов’язано з тим, що вічна мерзлота спричинила б болотистий субстрат, що ускладнює ріст трави. Ще один палеоекологічний доказ відсутності вічної мерзлоти – існування певних тварин з невеликими копитами, такими як сайгак. Ця тварина не може справитися з болотним субстратом. Крім того, існує багато доказів, що клімат Сибіру колись був набагато теплішим, але, знову ж таки, ці докази трохи затьмарюються уніформістським датуванням і поміщенням доказів у ймовірний «міжльодовиковий» та «міжстадіальний» періоди42.

Мамонтові проблеми уніформізму

Оскільки мільйони мамонтів стали похованими в Сибірській вічній мерзлоті, це дійсно ставить під сумнів принцип уніформізму.

Чому багато мамонтів, а також інших тварин, надавали перевагу жити у вічній мерзлоті Сибіру з його жорсткими зимами та літніми болотами? Чим би харчувалися ці великі тварини? Сьогодні в Сибіру виживає дуже мало великих тварин, вони досить добре пристосовані до болотяної рослинності і часто мігрують, аби уникнути жорстких зим. Більш за все дивує питання: як у Сибіру вмирали косматі мамонти? Чи швидко вони замерзали? Чи була людина, полюючи на мамонтів, відповідальною за їх вимирання?

Сьогодні Сибір добре відомий своїми суворими зимами. Найнижча температура у Північній півкулі досягає -68° С у Верхоянську43. Великі ссавці зазвичай витримують такі температури. Але чи могли мамонти, коні, бізони та інші тварини пережити 6-9 місяців лютого холоду з іще більше холодною температурою повітря під час заметілей? Верещагін та Баришніков44 стверджують: «У сьогоднішній арктичній тундрі Євразії, з її рясним снігопадом, який спричинений вітрами, не буде місця для мамонтів».

Чи могли б тварини жити в Сибіру сьогодні під час відносно теплого літа, можливо, мігруючи туди з півдня? Температура, ймовірно, була б сприятливою для них, проте середовище – згубним. Сьогодні Сибір знаходиться в зоні вічної мерзлоти, де влітку тане до метра ґрунту. На поверхні з’являються калюжі, які утворюють масивні болота, що затрудняють, якщо не унеможливлюють, пересування влітку як для людини, так і для тварини44,45. Толмачов46 стверджує, що кілька дюймів цієї липкої багнюки роблять підґрунтя практично непрохідним для людини, а фут і більше, ймовірно, полонять мамонта.

Влітку Сибір може мати густу рослинність, проте ця флора оманлива. За винятком клаптиків землі, вкритих травою, переважає болотна рослинність, якою рослиноїдні47 тварини харчуються мало. Тайгова лісова рослинність, на Південь від нинішньої тундри, також погано засвоюється рослиноїдними тваринами48. Якщо порівнювати теперішніх слонів з мамонтами, то щоденна потреба косматого мамонта складала б приблизно 200-300 кг соковитої рослинності49 та 130-190 літрів води. Верещагін50 категорично заявляє: «Ні мамонти, ні зубри не могли проживати у тундрі, яка існує там (у Сибіру) сьогодні».

Ця проблема ще більш парадоксальна у рівномірному кліматі льодовикового періоду. Моделювання кліматичних умов Льодовикового періоду має змінну якість, в залежності від початкових умов, наближень, що використовуються для складних змінних, конкретної фізики, кількості змінних, і чи є моделювання спільною моделлю циркуляції тощо. Тим не менше, кращі загальні моделі циркуляції показують, що крижаний клімат Сибіру (ймовірний уніформізм) міг бути холоднішим (приблизно на 10-20°), ніж сьогодні: «Під час крижаного та стадіального етапів клімат Сибіру був набагато холоднішим, ніж тепер»51. Це поглиблює таємницю того, чому низини Сибіру та Аляски ніколи не були вкриті льодом.

Ймовірно, за виключенням острова Врангеля та Північного Льодовитого океану,52-54 косматі мамонти вимерли в Сибіру в кінці Льодовикового періоду. Більше того, косматі мамонти та інші великі ссавці, включаючи 33 види з Північної Америки, зникли на цілих континентах або навіть вимерли. Існує дві основні гіпотези, які пояснюють зникнення тварин в кінці Льодовикового періоду: або вони загинули від рук людини у великій блискавичній бійні, або вимерли через зміну клімату55. Вчені-уніформісти не мають відповіді на це питання, але воно було надзвичайно суперечливе понад 200 років. На нещодавній конференції, де підіймалося питання мамонтів, Альрой висловив своє розчарування: «Після багатьох десятиліть дебатів, масове вимирання мегафауни в північноамериканському регіоні в кінці плейстоцену залишається «громовідводом» суперечки. Надзвичайно різні думки, які викладені в цьому томі, показують, що ніякої резолюції ще не видно»56.

Некреаціоністські гіпотези

Такі плутані загадки не тільки про мамонта і фауну у мамонтових преріях, а й про Льодовиковий період як такий, звичайно, викликали багато гіпотез. Ранні вчені створили багато плутанини. Наприклад, сер Генрі Хоурт7,12, який зібрав численні спостереження дослідників Сибіру, котрі вважаються досить точними, припускав, що мамонти зустріли свою смерть у потопі континентального масштабу, але що це був не Потоп Ноя.

Іммануїл Великовський написав дві впливові популярні книги про космічні та земні катастрофи під назвами «Зіткнення світів»57 та «Земля в переворотах»58. Вимирання косматих мамонтів у Сибіру відіграло головну роль у цих книгах. Він поєднав таємниці мамонтів, Льодовиковий період та багато інших головоломок, пов’язаних з вивченням Землі, у катастрофічну пригоду за участю Венери та Марса, яка відбувалася близько 3500 років тому. Великовський гостро концентрує увагу на багатьох наукових загадках Землі, які велика кількість вчених, схоже, ігнорує або применшує. Однак він не може не додати елемент перебільшення, як, наприклад, у питанні «забруднення» Аляски: «В яких умовах відбулася ця велика бійня, де мільйони і мільйони тварин були розірвані на частинки і змішані разом з викорчуваними деревами?»59.

Його механізм пояснення зникнення косматого мамонта, який, ймовірно, жив у теплому кліматі, а потім раптово замерз, являє собою катастрофічний зсув полюсів у бік більш вертикальної вісі Землі (для підвищення температури в регіоні), а потім зсув повернувся назад і приблизив температуру до сьогоднішньої – 23?° С (для охолодження). Ідея швидкого заморожування головним чином заснована на наявності їжі в роті мамонтів і недостачі часу для того, щоб їхня остання їжа змогла перетравитися у шлунках. Інші популярні вчені прийняли та прикрасили ідеї Великовського60-62.

Чарльз Гінталь63 (Ginenthal) пропонує оновлений, більш продуманий захист гіпотези про зсув полюсів Великовського. Поміж усіх інших, існує одна велика проблема у гіпотезах Гінталя та Великовського – зсув полюсів у бік більш вертикальної осі охолодить регіон, а не нагріє його.

Креаціоністські гіпотези

Інформація про косматих мамонтів з Сибіру є досить заплутаною, більша частина її опублікована російською мовою. Усі ці дані та багато гіпотез були пов’язані з впливом креаціоністів, які також намагалися тлумачити свідчення на катастрофічній основі, пов’язаній з Потопом. Гарольд Кларк64 визнав, що вимирання косматих мамонтів у Сибіру було головною загадкою, яка потребувала креаціоністського пояснення: «Одним з найбільш спантеличуючих явищ геології є так звані ?косматі мамонти? Сибіру».

Багато вчених схиляються в бік вимирання під час Потопу65-68. Джозеф Діллоу69, який написав поглиблену книгу про паровий навіс, приділяв значну увагу тому, як вимерли косматі мамонти70. Він припустив, що волохаті тварини були швидко заморожені безпосередньо перед Потопом. Уолтер Браун32 включив главу про те, що сталося з косматими мамонтами, у свою «гідропровідну модель». Він запропонував гіпотезу про те, що косматі мамонти вимерли під час Потопу, швидко замерзаючи. Діллоу і Браун зробили кілька помилкових висновків за даними, пов’язаними з косматими мамонтами та їх оточенням в Берінгії, – наприклад, про те, що існує більше ніж 1200 м «багна», яке містить тваринні та рослинні залишки.71,72

Кларк64, Гарольд Коффін73 і я74 вважаємо, що косматий мамонт жив і помер під час Льодовикового періоду після Потопу.

Сибірські мамонти вимерли під час Потопу?

Існує безліч доказів того, що косматі мамонти з Сибіру, Аляски та Юкону вимерли після Потопу. Вони насправді були жителями післяпотопного Льодовикового періоду.

Косматі мамонти належать до спільноти мамонтових прерій часів льодовикового періоду, які розміщувалися уздовж невкритих льодом ділянок Північної Півкулі3. Сильні аргументи говорять на користь післяпотопного походження тварин мамонтових прерій за межами Берінгії. Тварини знайдені у:

  1. валунній глині поблизу краю крижаних покривів,
  2. уламках річної заплави,
  3. річкових терасах,
  4. смоляних ямах,
  5. печерах або прибережних скелях,
  6. лесі,
  7. свердловинах,
  8. торф’яних болотах.

Приблизно 51 мамонт, переважно чоловічого роду, знайдено у свердловині в термальних водах Хот-Спрінгса, що у Південній Дакоті75. У північно-західній частині Сибіру знайдено мамонтів у осадах над льодовиковими відкладеннями76. Гострі бивні, що входять до складу останків мамонтів, знайдені більш ніж у дюжині місцевостях Північної Америки.77 Косматі мамонти зазвичай зображуються у наскельному живопису від Європи на схід до Руської рівнини і Уральських гір78,79. Різьблення по кістці – досить поширене явище серед предметів древніх людей на півдні Сибіру.80 На Ценрально-руській рівнині було знайдено більше 70 стоянок мамонтів81,82. Такі поверхневі особливості і відкладення фактично не могли сформуватися під час Потопу, а повинні були з'явитися після нього. Ізоляція косматих мамонтів в Берінгії для особливого катастрофічного вимирання під час Потопу, ігноруючи при цьому долю решти мамонтової степової фауни, не має сенсу.

Ще одним потужним аргументом проти гіпотези вимирання мамонтів під час Потопу є те, що тварини Берінгії поховані у неконсолідованих поверхневих відкладеннях над ліпідними осадовими породами. Якщо тварини загинули через лід або град з космосу під час раннього Потопу, як це уявляли Діллоу і Браун, їх повинні були б знайти у нижній частині осадового шару, трохи вище кристалічних порід. Цей поверхневий осад з показниками післяпотопних процесів лежить на сотнях метрів консолідованих осадових порід, який величезна кількість креаціоністів віднесла би до Потопу. Наприклад, кістяк Солерикханського коня було знайдено у замерзлому суглинку між шарами торфу і над розсипом золота, що лежить над Мезозойськими породами83. Дитинча мамонта, Діма, було знайдено в ухилі на 10 метровій терасі річки Киргілях. Тераса була вирізана з юрських сланців і пісковиків84,85. Нижче поверхневого осаду, в якому знайдено мамонтів, більша частина Сибіру складається з осадових порід усіх віків геологічної колони86. Основа під фауною мису Дезейт Коцебу-Саунд, Аляска, складається з палеозойського металу, палеозойських сланців та пліоценових базальтів87.

Швидкий післяпотопний Льодовиковий період

Рештки мамонтів у північній півкулі пов’язані з подіями під час Льодовикового періоду. Однак уніформістські моделі Льодовикового періоду не здатні пояснити ні питання мамонтів, ні сам Льодовиковий період. У випуску одного з американських наукових журналів під назвою «US News &, World Report», від 18-25 серпня 1997 року, була велика серія статей про вісімнадцять великих таємниць науки. Одна з цих таємниць: «Що спричинило Льодовиковий період?»88. У випуску наукового журналу «Земля» за червень 1996 року повідомляється про нову теорію Льодовикового періоду. Деніель Пендік89 починає свою статтю під назвою «Запилені віки», кажучи: «Якби їх насправді не було, Льодовикові періоди звучали б як наукова фантастика». Тим не менш, унікальний креаціоніст післяпотопного Льодовикового періоду пропонує розумне пояснення таємниць мамонта.

Льодовиковий період був викликаний кліматичними наслідками Потопу, описаного в Книзі Буття55. В результаті цього великого тектонічного і вулканічного потрясіння стратосфера мала б утримувати величезну кількість пилу і аерозолю одразу після Потопу. Рясний післяпотопний вулканізм посилив би забруднену стратосферу. Таким чином, сонячне світло частково відбилося б назад у простір від вулканічних продуктів, які поглинула стратосфера. Менше сонячного світла означало б більш холодну поверхню суші, як це спостерігалось у різних місцях після великого виверження вулкану у 535 році н. е.90 Під час Потопу тепла вода з «фонтанів великої глибини» створила б теплий післяпотопний океан. Випарування було б значно більшим на високих та середніх широтах, ніж сьогодні, через набагато теплішу воду. Рясне випарування поблизу крижаних щитів було б найбільш сприятливим для їх швидкого зростання. Через багато століть, як тільки океани охололи, крижані плити швидко розтанули. Оцінено багато інших аспектів Льодовикового періоду, включаючи середню товщину крижаних щитів, тривалість Льодовикового періоду, їх кількість і т. д.55

Швидке розповсюдження популяції мамонтів

Чи достатньо було часу для збільшення популяції мамонтів до мільйонів одиниць в кінці післяпотопного Льодовикового періоду? Ми можемо оцінити зростання популяції мамонтів після Потопу на прикладі Африканських слонів, досліджуючи їхні репродуктивні навички, це досить вдалий аналог.91 Репродуктивна швидкість слона може значно відрізнятися.92 Слони не досягають статевої зрілості до 10-23 років.93 Вони живуть від 50 до 60 років. Елтрінгем94 стверджує, що, як правило, слони народжують дитинча з інтервалом від 4 до 5 років, 1,35% припадає на близнюків. Однак дехто вважає, що слони можуть народжувати кожні 2-3 роки, і спостерігався випадок, коли слониха в зоопарку виношувала і народжувала через 2,5 роки після своїх перших пологів.95 Репродуктивна швидкість особливо підвищується при сприятливих умовах, коли популяція на низькому рівні, або коли на тварин регулярно полюють.92, 96-99 Крім людини100, для зрілого слона не існує загрози, проте слоненята потерпають від хижаків. Отже, після Потопу мамонти мали потенціал для швидкого зростання популяції.

Базуючись на подвоєнні темпів протягом 10101 і 2591 років, спостережуваних в Африці, популяція мамонтів (за умови ідеальних обставин, без нападів хижаків і смертності слоненят) мала б 2,1 мільйона особин за 300 років, чи 8 мільйонів мамонтів за 550 років відповідно.102 Інакше кажучи, для косматих мамонтів не мало б бути проблемою досягнення багатомільйонної популяції в кінці Льодовикового періоду, приблизно через 600 років після Потопу.

Швидкий післяпотопний Льодовиковий період характеризувався би більш м’якими зимами і більш прохолодними літами, без вічної мерзлоти, головним чином через те, що Північно-Льодовитий і Тихий океани були теплими і без льоду.55 Це не було б вражаючим ландшафтом, який спостерігається сьогодні, або виведеним з уніформістських очікувань Льодовикового періоду. Оскільки низовини Берінгії не були вкриті льодом – ще одна уніформістська головоломка – Берінгія була б сприятливим середовищем для багатьох ссавців.

Вимирання мамонтів наприкінці Льодовикового періоду

З усіх питань, що стосуються мамонтів, питання їхнього вимирання – найбільш бентежливе. В кінці льодовикового періоду зникли не лише мамонти, а й інші великі тварини. Чому? Спочатку ми обговоримо вимирання мамонтів у Сибіру, а згодом – вимирання мамонтів та інших ссавців на всьому континенті чи навіть у всьому світі.

Чи було швидке заморожування косматих мамонтів у Сибіру?

Наявність туш з ідентифікованими залишками шлунку і добре збереженими кістками та бивнями – це для багатьох доказ на користь «швидкого заморожування». Таке припущення було підкріплено дослідженнями компанії «Birds Eye Frozen Foods Company», яка розрахувала раптовий спад температури до -100° С на основі теплопровідності.103

Креаціоністи – прихильники швидкого заморожування – стверджують32,69, що швидке заморожування напряму пов’язане з Потопом. Однак, як раніше обговорювалося в розділі «Сибірські мамонти вимерли під час Потопу?», є докази того, що Сибірські мамонти поховані у післяпотопних відкладеннях, пов’язаних з Льодовиковим періодом. Усі аргументи, представлені у даному розділі, такі як, наприклад, мамонти Берінгії, які були частиною фауни Льодовикового періоду Північної півкулі, будуть використовуватися проти гіпотези швидкого заморожування.

Існують інші аргументи проти гіпотези швидкого заморожування:

  • Кількість замерзлих туш, не дивлячись на занижену звітність, дуже мала, у порівнянні з кількістю кісток мамонтів, які зазнали нормального розкладання і поховані у вічній мерзлоті.104,105
  • Туші нерідко частково розпадаються з наявністю личинок паразитів і виявляють ознаки розкладання, що не є типовим під час швидкого заморожування.
  • Унікальний стан кількох туш, як, наприклад, пустий шлунок мамонта Діми і безголовий Селериханський кінь3,83, вказують на те, що перед остаточним похованням туш пройшов певний час.
  • Деякі туші, ймовірно, зазнали смерті в різні періоди року.83,108 Швидке заморожування під час Потопу, особливо за версією деяких прихильників креаціонізму, мало б відбутися за одну мить.
  • Характеристики вічної мерзлоти, яка поховала туші і кістки, показують, що вона не звалилася з неба в одну секунду. Сумнівно, що крижані пласти утворюються від швидкого падіння зверху льоду чи граду.

Як пояснюється вміст шлунку?

Той факт, що вміст шлунку був лише частково перетравлений, можна в достатній мірі пояснити розумінням фізіології травлення слона, яке було мало відоме до 1970-х років.109 Із вивчення 50 свіжовбитих слонів було виявлено, що основний процес їхнього травлення виникає не у шлунку, а після того, як їжа проходить через шлунок, особливо у сліпій та у товстій кишці.109,110 Травлення в основному досягається бактеріями та найпростішими речовинами. Проте дослідники не виявили найпростіших речовин та бродінь і знайшли зовсім трохи гідролізу целюлози, що знаходиться у шлунку, хоча шлунок має досить кислотний водневий показник (pH) – близько 2. Припускається, що ця висока кислотність частково зруйнує рослинний вміст шлунку. Тому зрозуміло, що шлунок, в основному, є місцем зберігання їжі перед перетравлюванням.111,112

Подальший доказ того, що вміст шлунку не обов’язково має розкладатися після смерті, забезпечується зберіганням вмісту шлунку мастодонтів, знайдених у Північній Америці. Збережена рослинна їжа із шлунково-кишкових трактів мастодонтів, які зазвичай зустрічаються у давніх торф’яних болотах, зрідка передається з північно-східних областей США.113-115 Нещодавно скелет мастодонта був знайдений у торфі на вершині морени часів Льодовикового періоду в Огайо.115 На останках виділяється дискретна, циліндрична маса рослинного матеріалу, виявлена в поєднанні з суглобовими хребцями та ребрами.

Таким чином, швидке заморожування не є обов’язковим фактом пояснення частково збереженого вмісту шлунку мамонта.

Велике охолодження та засуха в кінці Льодовикового періоду

В кінці Льодовикового періоду, коли температура океану охолола на середніх і високих широтах, а випаровування сповільнилось, рівномірний клімат Льодовикового періоду змінився би на більш сухий, більш континентальний клімат з більш екстремальними сезонними явищами.116 В Берінгії почала б розвиватися вічна мерзлота, і літом субстрат став би більш жорстким. Оскільки клімат ставав би більш континентальним під час дегляціації, багато тварин з Сибіру схильні були б мігрувати ближче до Північного Льодовитого океану, де вода все ще була розмороженою, а клімат був менш континентальний. Проте зміна клімату, нарешті, спіткала їх, і вони загинули у вічній мерзлоті, яка триває донині.

Вимирання косматих мамонтів у Сибіру

З цими кліматичними змінами існує безліч способів, якими мамонти та інші тварини могли б загинути і бути похованими у вічній мерзлоті. Один з них – застрягнути у болоті.73 Я колись думав, що сам холод і вітер могли просто їх вбити117, проте цілком ймовірно, що мамонти могли винести сильний холод. Я впевнений, що деякі з тварин опинилися у пастці затоплених річок, що скидали крижані покриви, і були поховані в річних чи озерних відкладеннях.83,118 Після подальших досліджень я тепер вважаю, що переважна більшість мамонтів та інших ссавців померли і були поміщені у вічну мерзлоту за допомогою інших механізмів, і жоден описаний вище не використовувався взагалі. Я вважаю, що секрет їхньої загибелі та поховання м

Написати коментар