Історія та археологія
Креацентр > Статті > Історія та археологія > Що думали реформатори про вік Землі?

Що думали реформатори про вік Землі?

 Всі християни вірять, що Бог-Отець ― всемогутній Творець неба та землі. Ця віра подібна великій річці, що протікає через християнську історію. Це відрізняє християнство від інших форм духовності. Проте, в межах цієї річки було два потоки думок про те, як зрозуміти Буття: алегоричне читання та буквальне читання.1

 Реформація 16-го й 17-го століть ознаменувала повернення до буквального читання Біблії. Реформатори вчили, що Бог відкрив у книзі Буття: Він створив всі речі за шість звичайних днів близько шести тисяч років тому.

 У цій статті я опишу ці два напрямки думки, опишу вчення реформаторів і покажу, як ці вчення кристалізувалися в їхнє сповідання віри.

 Два погляди на 1-й розділ Буття в християнській історії

 В історії було багато християн, які вірили в буквальне тлумачення 1-го розділу книги Буття. Василь Кесарійський (329-379 рр. н. е.) писав, що в контексті «ранку» і «вечора» «день» в 1-му розділі книги Буття відноситься до дня з «двадцяти чотирьох годин».Амвросій (близько 339 -397 рр. н. е.) писав у своєму коментарі до книги Буття: «Тривалість одного дня становить двадцять чотири години».Англійський історик і богослов Біді (бл. 672-735 рр.) прокоментував вірш із книги Буття 1:5, що перший день був «без сумніву днем з двадцяти чотирьох годин».4

 З іншого боку, інші християни читають 1-й розділ книги Буття як алегорію або символічну історію. Оріген (185-254 рр. н. е.) відкинув буквальне тлумачення 1-го розділу книги Буття.5 Великий богослов Августин (354-430 рр. н. е.) вважав, що шість днів ― це не періоди часу, а спосіб, яким Бог вчив ангелів про творення.6 Чому вони повірили цьому? По-перше, вони були під впливом стародавньої книги єврейської мудрості, яка не є частиною Біблії, неправильно розуміючи, що Бог створив усі речі в одну мить.7 По-друге, вони хотіли примирити християнство з грецькою філософією так само, як це намагався зробити єврейський письменник Філон Олександрійський (20 р. до н.е.- 50 р. н.е..), не відкидаючи при цьому головного біблійного вчення про те, що все створив один Бог.

 Алегоричний підхід до Біблії переважав у Середні століття, але деякі великі богослови все ще воліли до буквального прочитання 1-го розділу книги Буття. Пітер Ломбард (бл. 1096-1164 н.е.) визнавав обидва способи, якими християни розуміли дні з цього розділу, але мав на думці, що він краще за інших розумів Буття, а саме: Бог створив все з нічого йнадавав йому досконалу форму протягом «шести днів».8 Ломбард вчив, що дні з 1-го розділу книги Буття, що визначаються словами «ранок» і «вечір», слід розуміти як «проміжок з двадцяти чотирьох годин».9 Бонавентура (1221-1274 рр. н. е.) стверджував, що Бог творив «протягом шести днів» ― фраза, яка з'явиться пізніше в реформатських писаннях.10

 Хоча вони інтерпретували 1-й розділ книги Буття по-різному, практично всі ці християни все ще вірили, що світу було всього кілька тисяч років, на відміну від грецького філософського погляду на вічний або майже вічний світ. Вони розглядали творіння не як процес, що охоплює тривалі епохи, а як відносно коротка подія, незалежно від того, чи завершив Бог його в одну мить або в шість звичайних днів.11

 Реформація і тлумачення книги Буття

 Коли Бог приніс реформацію до церкви в 16 столітті, одним з великих наслідків було повернення до буквального розуміння Біблії. Протягом століть Церква каламутила води біблійного тлумачення, надаючи кожному тексту чотири значення, як ніби-то Біблія цілком складалася з духовних приповістей. Вільям Тиндейл (бл. 1494-1536) стверджував: «Біблія має тільки один сенс, який є буквальним змістом».12 Він не заперечував, що Біблія використовує приповісті, фігуральні вираження, як і ми говоримо та пишемо сьогодні. Але ми відкриваємо сенс Писання, уважно читаючи його в контексті.13 Ми не перетворюємо історію в алегорію.

 В результаті такого підходу до Біблії реформатори взяли буквальний погляд на Буття. Мартін Лютер (1483-1546 рр. н. е.) писав: «Ми знаємо від Мойсея, що світ не існував до 6 000 років тому».14 Він покладався на біблійні записи, щоб обчислити вік Землі, оцінюючи, що в 1540 році світові було 5 500 лет.15 Він визнав, що деякі люди трималися погляду Аристотеля про те, що світ існував завжди, чи погляду Августина, що 1-й розділ Буття був алегоричним. Але Лютер вважав, що Мойсей написав книгу Буття в прямому сенсі. Він сказав:

 «Тому, як говорить прислів'я, він називає «лопату лопатою»/речі своїми іменами, тобто вживає слова «день»і «вечір»без алегорій, як ми це зазвичай робимо ... Мойсей говорив у буквальному сенсі, а не алегорично або фігурально, тобто, що світ з усіма його створіннями був створений протягом шести днів. Якщо ми не розуміємо причини цього, давайте залишимося учнями та залишимо роботу вчителя Святому Духу».16

 Рада Лютера звучить здраво. Коли Біблія говорить про те, що Бог створив Адама на шостий день, дав Свою заповідь про дерева й привів до нього тварин, це не просто духовні приповісті або вічні принципи, але «всі ці факти відносяться до часу та фізичного життя».17 Книга Буття постає перед нами не як поема або алегорія, а як розповідь про реальну історію. Ми повинні прийняти це, навіть якщо ми не можемо відповісти на кожне питання, яке може виникнути про походження Всесвіту. Слова Біблії безпомилково дані Святим Духом (2 Тимофію 3:16; 2 Петра 1:21). Бог ― Учитель, і ми повинні бути Його учнями.

 Лютер розумів, що світ буде розглядати книгу Буття як «дурну казку».18 Коли він коментував створення Адама у 2-му розділі книги Буття, він сказав: «Якби Арістотель почув це, він би розреготався й прийшов до висновку, що хоча це й не мила байка, але все ж сама абсурдна».19 Але, Лютер сказав, що в дійсності Буття ― це не дурість, а мудрість, бо наука може досліджувати тільки те, з чого зроблені речі, але слово Боже може відкрити, як вони були зроблені й для якої мети.20

Кальвін про час створення світу

 Хоча Бог працював через багатьох реформаторів разом з Лютером і після нього, ніхто з них не відомий так добре, як Джон Кальвін (1509-1564 рр. н. е.). Подібно Лютеру, він читав книгу Буття як «історію творіння». Він вважав, що «час існування світу ... ще не досяг шести тисяч років».21 Він також відкинув переконання Августина в те, що створення світу було завершено в одну мить,22 написавши: «Мойсей говорить, що робота Бога була завершена не в одну мить, а за шість днів».23

 Реформатори були наївні; вони також стикалися з атеїстичними скептиками. Ми не повинні думати, що тільки в наш час люди намагалися пояснити походження Всесвіту й біологічного життя, не віддаючи слави Творцю. Кальвін знав, що біблійне вчення щодо молодого віку Землі викличе в деяких вчених сміх і знущання, але він також розумів, що профани будуть насміхатися майже над кожним головним вченням християнства.24 Він знав, що деякі люди вчили, що «світ утворився випадково», коли «крихітні предмети, що обертаються навколо», утворили зірки, Землю, живі істоти та людей. Кальвін вважав, що досконалість і майстерність найдрібніших частин людського тіла показують, що подібні теорії випадкового творіння безглузді.25 Бог розповів про створений Ним за шість днів близько шести тисяч років тому світ, щоб захистити Церкву від язичницьких байок про наше походження, щоб прославити себе як єдиного Творця та Господа, і закликати нас підпорядкувати наш розум волі й Слову Божому.26

 Кальвін розглядав перші розділи книги Буття як «історію створення світу» і захоплювався ними, тому що творіння ― це «чудове дзеркало Божої слави».27 Звичайно, Біблія не розкриває всіх фактів, які можуть бути відкриті астрономією ― хоча Кальвін сказав, що астрономія «приємна»і «корисна» для християн.28 Біблія описує творіння словами, які можуть зрозуміти звичайні люди, а не технічною науковою мовою.29 Проте, Біблія істинна, і Буття ― це реальна історія. Дурні люди можуть насміхатися над шляхами Бога, але смиренні знають: «Так як Його воля є правило всієї мудрості, ми повинні задовольнятися тільки цим».30

 Якщо хтось заперечував, що Мойсей не був живий при створенні світу та тому міг тільки писати про нього байки, Кальвін відповідав, що Мойсей не писав думок, які він сам придумав чи відкрив, але які «є знаряддям Святого Духа». Той же самий Дух дозволив Мойсею передбачити події, які відбудуться через багато років після його смерті, такі як заклик язичників до Христа. Крім того, Дух допоміг Мойсеєві використовувати традиції, передані від Адама, Авраама та іншіх.31

 Хтось може заперечити, що немає ніякого сенсу в тому, що Бог створив світ у перший день, перш ніж Бог створив Сонце в четвертий день. Тут Кальвін також допомагає нам, кажучи, що Бог заклав важливий урок для нас в цьому: «Господь, самим порядком творіння, свідчить, що Він тримає в своїй руці світло, яке Він здатний передати нам без Сонця та Місяця».32 Таким чином, порядок тижня творіння показує, що Бог може задовольнити всі наші потреби навіть без природних засобів, які Він зазвичай використовує.

 Кальвін знав, що деякі люди говорили, що шість днів з 1-го розділу Буття були метафорою. Але він вважав, що це не відповідає тексту Біблії. Він писав: «Бо це занадто люте заперечення, щоб стверджувати, що Мойсей розподіляє роботу, яку Бог удосконалив відразу в шість днів, тільки для того, щоб передати повчання. Давайте швидше укладемо, що сам Бог зайняв простір в шість днів, щоб пристосувати Свої справи до можливостей людей». Він продовжував пояснювати, що Бог «розподілив творіння світу на послідовні частини, щоб він міг зосередити нашу увагу й змусити нас, як якби він поклав на нас Свою руку, зупинитися та замислитися».33 Джозеф Піпа пише: «Прихильність Кальвіна шести дням і порядку днів різко контрастує з сучасними теоріями, такими як рамкова гіпотеза й аналогічний погляд на 1-й розділ Буття. Він категорично наполягає на тому, що порядок шести днів одночасно корисний для людини й повчальний відносно розуміння характеру Бога».34

Інші великі реформатори

 Інші великі реформатори погоджувалися з Кальвіном щодо шести днів творіння, і особливо перших трьох днів. Хоча приклади можна було б помножити, я згадаю тільки чотирьох з них. Вольфганг Мускулус (1497-1563), проникливий і високо оцінений Кальвіном реформатський теолог писав, що шість днів творіння були «природними днями». Кажучи про перші три дні творіння, він писав: «Бо природні дні складаються з цих частин ― вечора та ранку ― для того, щоб ми могли правильно зрозуміти триденний період як такий, що припинився в просторі трьох ночей і днів».35 Для Мускулуса четвертий день не був початком нової хронології; навпаки, всі шість днів творіння розглядалися ним як такі, що складаються з двадцяти чотирьох годин.36

 Петро Мартир Верміглі (1499-1562), італійський реформатор і один з найвпливовіших сучасників Кальвіна, також вірив у молоду Землю. У своїй систематичній теології він піднімає питання про те, що деякі вчені заперечують проти біблійного оповідання про творіння, вимагаючи, щоб Бог міг створити світ «задовго до» 1-го розділу Буття. На питання про те, чому Бог створив «так пізно», Мартир відповідає: «Це питання зарозуміле й малошановне, в якому людська цікавість не може бути задоволена; тільки шляхом розтрощення його божевілля. Бо якби я розповів тобі, що світ був створений раніше, в одну мить часу, яку ти міг би уявити; але ти все ще міг би скаржитися, що те ж саме було створене лише пізніше, якщо ти відносиш своє мислення до вічності Бога; так як ми повинні в покорі слідувати Божим шляхом, а не за цієюлюдською зухвалою та необачною цікавістю.37 Він також застерігає від віри в те, що Буття 1:2 говорить про «вічний та нестворений хаос, або заплутаний хаос», який «існував до» творіння Бога, і Бог створював пізніше з речей, які були «змішані разом» у цьому хаосі».38 Мартир додає:« Але ми говоримо, що той самий хаос також був зроблений в перший день»39― день, який тривав всього двадцять чотири години та був першим з шести днів. В іншому місці він вчив, що «вечір і ранок були зроблені першими днями збирання разом і поширення світла перед народженням Сонця». Потім він додав: «Коли ми говоримо про створення речей, ми не виводимо одну річ з іншої за образом Аристотеля, але стверджуємо, що вся природа, а також тіла без тіла [тобто ангели], створені з нічого словом Божим».40

 Генрі Булінгер (1504-1575) був швейцарським реформатором, що змінив Ульріха Цвінглі на посаді голови цюрихської церкви. Він змагався з Кальвіном по впливу на всю Європу в шістнадцятому столітті й випустив близько 150 трактатів, найвідомішим з яких був «Десятиліття», що складався з п'ятдесяти проповідей про його шлях через систематичну теологію. У першій проповіді Булінгер виступає за молоду Землю, стверджуючи, що уважне читання книги Буття й Виходу підтверджує, що від створення світу в 1-му розділі книги Буття до смерті Мойсея пройшло 2 488 років.41 Шістьма проповідями пізніше Булінгер пише: «Якщо ти розбереш на частини й окремо досліджуєш, що Він зробив за ці шість днів, в якому порядку, з якою красою, до якої міри великим продуктом для людства і, нарешті, як майже без зусиль Він вивів їх усіх, як це в цілому написано Мойсеєм у першому розділі книги Буття, ти будеш змушений дивуватися вподобанням і силою Божою».42

Захарія Урсинус (1534-1583 рр. н. е.), німецький реформатський богослов, який був головним автором Гейдельберзького Катехізису, також дотримувався поглядів про молоду Землю. У своєму коментарі до Гейдельберзького Катехізису він писав у 1616 році: «За загальним рахунком, зараз, рахуючи від цього 1616 року Христа, минуло 5 534 років від створення світу».43 Потім він цитує Меланхтона, який вважав, що світу в 1616 році було б 5 579 років; Лютер ― 5 576 років; женевські богослови ― 5 559 років; і Бероальд ― 5 545 років. Порадившись з цими богословами, Урсинус приходить до висновку, що «світ був створений Богом, принаймні, не набагато більше 5 559 або 5 579 років тому».44

 Наскільки мені вдалося встановити, загальноприйняте тлумачення реформаторів, які зверталися до цих тем, полягає в тому, що вони в цілому вірили (1) в молоду Землю з віком близько 6 000 років з погляду нашої сучасної хронології 21-го століття, (2) що Бог створив всі речі за шість двадцяти чотирьох годинних дні та (3) що в тижні творіння не було проміжків часу. Той факт, що багато реформаторів не зверталися до цих питань безпосередньо або робили це лише коротко, ймовірно, пояснюється не тим, що вони не були значущими для них, а тим, що вони мало або взагалі не сперечалися про них, оскільки вони одностайно стверджували, що дні творіння слід розуміти буквально.45 Що стосується реформаторів, то буквальна історичність 1-го розділу книги Буття не підлягала обговоренню; «Для них шестиденне творіння означало шестиденне творіння», що в свою чергу означало молоду Землю.46

 Лютерани та ранні реформатські конфесії про створення світу

 Реформація була часом величезних відкриттів біблійної істини. Щоб показати свою вірність Біблії і передати ці істини майбутнім поколінням, євангелісти опублікували свої вірування в сповідях і катехізисах.

 Доктрина творіння не була головним предметом розбіжностей між римсько-католицькою церквою та євангельськими церквами Реформації. Тому в лютеранських сповіданнях цьому не приділялося особливої уваги, за винятком короткого твердження, що все створив один Бог.47 Основні реформатські конфесії XVI століття пропонували більш розгорнуті твердження про створення світу, ангелів і людства, але не торкалися часу створення.48 У Бельгійському сповіданні (стаття 14) говориться, що «Бог створив людину з пороху земного».49 Таким чином, було сповідувано буквальне розуміння Буття 2:7, що логічно суперечить сучасному уявленню про те, що людина еволюціонувала природним шляхом з інших форм життя на протязі мільйонів років.

Джироламо Занчі (1516-1590 рр. н. е.) був професором Старого Заповіту й теології, викладав у Страсбурзі та Гейдельберзі. За кілька років до смерті Занчі опублікував докладне сповідання віри, в якому говорилося, що Бог створив світ «протягом шести днів».50 Він також опублікував величезну книгу під назвою «Про діла Божі в творінні протягом шести днів», в якій він стверджував, що в 1-му розділі книги Буття ясно сказано, що Бог створив світ за шість буквальних днів.51

 Джеймс Ашшер (1581-1656 рр. н. е.), єпископ Арми, зараз найбільш відомий своєю біблійною історією світу, в якій він вирахував дату створення світу в 4004 році до н. е. У 1615 році він очолив збори церковних лідерів у Дубліні, щоб прийняти ірландські статті, в яких йдеться: «На-початку часів, коли ні одна істота не мала ніякого істоти, Бог одним Своїм словом протягом шести днів створив все».52 Ці слова виходять безпосередньо з «Принципів християнської релігії» Ашшера, які він написав близько 1603.53 Ашшер був запрошений взяти участь у Вестмінстерських зборах, і хоча він відмовився, його праці все ще сильно впливали на написані там документи.

Вестмінстерські стандарти створення

 Зустрічаючись з 1643 по 1649 рік, британські реформатські богослови написали Вестмінстерське сповідання віри (Westminster Confession of Faith; WCF), Короткий катехізис (Shorter Catechism; WSC) та Великий катехізис (Larger Catechism; WLC). Вестмінстерські стандарти продовжують служити конфесійними деклараціями багатьох пресвітеріанських церков по всьому світові. Великий катехізис (п. 17) вчив буквальному погляду на Буття 1-2, стверджуючи: «Після того, як Бог створив всі інші створення, Він створив людину чоловіком і жінкою; створив тіло людини з праху земного, а жінку з ребра чоловіка».54 У Сповіді й обох катехізисах стверджується, що Бог створив Всесвіт «протягом шести днів».55 Ця ж мова була поширена й у сповіданнях конгрегаціоналістів і окремих баптистів, коли вони пристосували Вестмінстерське сповідання для використання в своїх власних церквах.56

 Що означають Вестмінстерські стандарти та їхні дочірні сповіді під творінням «протягом шести днів»? Чому вони просто не сказали «через шість днів»? По-перше, використовуючи слово «протягом», вони ясно дали зрозуміти, що говорять про певний проміжок часу, а не просто про метафору з шести частин. Інші книги 17-го століття використовували слова «протягом шести днів» для позначення тривалості шести звичайних днів.57 Так, в одній книзі, надрукованій у 1693 році, говориться про те, як цар завоював цілу область «протягом шести днів».58

По-друге, прийнявши формулювання «протягом шести днів», Вестмінстерські збори заявили, що воно разом з попередніми теологами стверджуютьбуквальне шестиденне творіння. Цей вислів має своє коріння, принаймні, в чотирьох попередніх богословів, яких знали Вестмінстерські богослови. Як ми вже бачили, слова «протягом шести днів» зустрічаються в працях Бонавентура, Кальвіна, Занчі та Ашшера.59 Можливо, сповіді Занчі вплинули на Вестмінстерських богословів, оскільки це був яскравий приклад ранніх реформатських православних сповідань, з яких можна було черпати натхнення.60 Безсумнівно, ірландські статті Ашшера вплинули на Вестмінстерське сповідання.61

 Дослідження праць кількох членів Вестмінстерської Асамблеї підтвердило, що вони вірили у відносно молоду Землю та буквальне шестиденне творіння.62 У 1674 році Томас Вінсент написав наступне в своєму поясненні Вестмінстерського Короткого катехізису: «В який час Бог створив усі речі? Бог створив все протягом шести днів. Він міг би створити все разом в одну мить, але Йому треба було шість днів, щоб попрацювати».63 Таким чином, у нас є всі підстави зробити висновок, що Вестмінстерське сповідання, Великий катехізис і Короткий катехізис вчать нас розглядати 1-й розділ Буття як реальний тиждень історії.

 Деякі благочестиві люди, які люблять Вестмінстерське сповідання, не згодні зі мною, стверджуючи, що «протягом шести днів» неоднозначне, і воно було призначене тільки для того, щоб виключити ідею творіння в одну мить.64 Але Вестмінстерські стандарти не просто відкидають миттєве творіння. Вони також підтверджують творіння протягом певного періоду часу: «протягом шести днів».

 Висновок

 Хоча всі християни вірять, що Бог створив світ, в історії Церкви буквальне прочитання книги Буття конкурувало з алегоричним прочитанням. У Реформації Лютер, Кальвін та інші великі реформатори взяли буквальне прочитання книги Буття, в результаті чого вони повірили в шестиденне творіння близько шести тисяч років тому. Ми також знаходимо докази буквального погляду в Бельгійському сповіданні, «сповіданні віри» Занчі, ірландських статтях і Вестмінстерському сповіданні віри.

 Але в цю сучасну епоху все більше число євангельських і реформатських християн повертається до старої помилки прийняття символічного погляду на Буття, хоча часто й у нових формах. Я вважаю, що тут ми стикаємося з подвійною небезпекою. По-перше, ми ризикуємо втратити впевненість в тому, що слова можуть ясно передавати істину. Тут, мабуть, мова йде про герменевтичне питання, а саме про проникливості Біблії. Вражаюче, що, взагалі кажучи, ті ж реформатські вчені, які відстоюють певну алегоричну інтерпретацію простих і буквальних слів 1-го розділу книги Буття, схильні переосмислювати прості й буквальні слова Вестмінстерського віросповідання, коли воно стверджує, що створення світу відбулося «протягом шести днів». Якщо прості слова можуть так легко приймати алегоричні або альтернативні значення, коли вони не означають те, що вони ясно заявляють, як ми дізнаємося, що вони що-небудь означають? Невизначеність, що виникає в результаті, яку несуть такі інтерпретації, веде до другої небезпеки ― небезпеки доктринального мінімалізму. Якщо ми урізуємо сенс наших сповідань, кажучи, що їхнє затвердження просто протистоять якоїсь конкретної помилці, то ми втрачаємо багатство того, що ці сповіді позитивно стверджують. Так само, якщо ми зведемо 1-й розділ Буття до голої правди, що «Бог створив все», то ми втратимо багатство того, що Бог відкриває в усьому розділі.

 Невизначений і мінімалістський підхід до вчення про створення відкриває двері для серйозних помилок, які можуть увійти до церкви, таких як еволюція людини від тварин або заперечення того, що Адам і Єва були реальними, історичними людьми. На щастя, міцна доктрина творіння забезпечує міцну основу для нашої віри.


 Автор: д-р Джоел Р. Бик

 Дата публікації: 2 жовтень 2017 року

 Джерело: Answers In genesis


 Переклад: Горячкіна Г.

 Редактор: Недоступ А.


 Посилання:

 1. Я дякую Девіда Клейтона та Пола Смоллі за їхню допомогу в дослідженні цієї статті.

 2. Василь, Гексамерон, проповідь 2.8, http://www.newadvent.org/fathers/32012.htm (дата звернення 23 травня 2013 року).

 3. Амвросій, Гексамерон, Рай і Каїн і Авель, пер. Джон Севідж, Отці Церкви: новий переклад (New York: Fathers of the Church, 1961), тому 42 [1.37].

 4. Біді, Про Буття, пер. Келвін Б. Кенделл (Liverpool: Liverpool University Press, 2008), стор. 75.

 5. Роберт Летем, Протягом шести днів, Westminster Theological Journal 61 (1999): стор. 150-51.

 6. Там же, стор. 156.

 7. Мова йде про Сираха або Екклезіаста 18:1 «Той, Хто живе вічно, створили все разом». У латинській Вульгаті simul або «в той же час» для «разом», але грецькою читається koine або «в загальному».

 8. Пітер Ломбард, Чотири книги пропозицій, пров. Алексіс Буньоло, книга 2, відмінність 12, роз. 2, http://www.franciscan-archive.org/bonaventura/II-Sent.html (дата звернення 29 травня 2013 року).

 9. Там же, відмінність 13, роз. 4, (дата обігу 28 травня 2013 року). Слово «протягом» перекладає ломбардцький латинський термін spatium, те ж саме слово, яке пізніше використовували Кальвін і вестміністерські богослови.

 10. Латинська фраза sex dierum spatium з'являється в коментарях Бонавентури до «Чотирьох книг пропозицій», пер. Алексіс Буньоло, книга 2, коментар до різниці 12, стаття 1, питання 2, (доступ 28 травня 2013 року). Бонавентура висунув той же аргумент, що й Кальвін: Бог створив протягом певного проміжку часу «щоб повідомити те, що воно було здатне отримати».

 11. Огляд поглядів письменників християнської епохи на походження людини см. В книзі Вільяма Вандудеваарда «Пошуки історичного Адама» (Grand Rapids, MI: Reformation Heritage Books).

 12. Вільям Тиндейл, Послух християнина, в доктринальних трактатах і введениях до різних частин Біблії, изд.  Генрі Уолтер (Cambridge: Cambridge University Press, 1848), стор.  304.

 13. Там же, стор. 305.

 14. Мартін Лютер, Лекції по Буття, в працях Лютера, вид. Jaroslav Pelikan (St. Louis, MO: Concordia, 1958), 1: ix, 3.

15. Мартін Брехт, Мартін Лютер: збереження Церкви, 1532-1546 (Minneapolis, MN: Augsburg Fortress, 1993), стор. 138.

16. Лютер, Лекції по Буття, в творах, 1:5. Див. Також Джон A. Maксфілд, Лекції Лютера про Буття та формування євангельськоїі дентичності (Kirksville, MO: Truman State University Press, 2008), стор. 41.

 17. Лютер, Лекції по книзі Буття, 1:122.

 18. Там же, 1:128.

 19. Там же, 1:84.

 20. Там же, 1:124. Він використовував термінологію ефективних і кінцевих причин. Пол Барц, Лютер про еволюцію, Creation 6, № 3 (лютий 1984):18-21; creation.com/Luther (27 січня 2014 року).

 21. Джон Кальвін, Інститути християнської релігії, пер. Форд Льюїс Баттл, ред. Джон Т. Макніл (Philadelphia, PA: Westminster Press, 1960), 1.14.1.

22. Сюзан Е. Шрайнер, Творіння й провидіння, в довіднику Кальвіна, вид. Герман Ю. Селдерхью (Grand Rapids, MI: Eerdmans, 2009), стор. 270.

 23. Кальвін, Інститути християнської релігії, 1.14.2.

 24. Там же, 3.21.4.

 25. Іван Кальвін, Проповіді про Буття: розділи 1:1-11:4, пер. Роб Рой Макгрегор (Edinburgh: Banner of Truth, 2009), стор. 9, 11-12. Див. Також його коментарі до книги Вихід 2:4 і псалму 103:24. Кальвін приписував такі погляди одніє їз форм атеїзму, яку він пов'язував із вченням Епікура (341-270 дон. е.), давньогрецького філософа. Див. Ніколаас Х. Гутьес, Кальвін про Епікура та епікурейців, Calvin Theological Journal 40 (2006):33-48.

 26. Кальвін, Інститути християнської релігії, 1.14.1-2.

27. Іван Кальвін, Коментарі до першої книги Мойсея під назвою Буття, пер. Джон Кінг (Edinburgh: Calvin Translation Society, 1847), 1: xlviii; пор. 1:57.

 28. Там же, 1:79.

29. Там же, 1:86-87.

 30. Там же, 1:61.

 31. Там же, 1:58.

 32. Там же, 1:76.

 33. Там же, 1:78. Див. також Проповіді про книгу Буття, стор. 19.

 34. Джозеф А.Піпа-молодший, Творіння й провидіння, в Богословському керівництві інститутів Кальвіна, вид. Хол У. Девід і Пітер А. Ліллбек (Phillipsburg, NJ: P & R Publishing, 2008), стор. 129. Пан. Джонатан Сарфаті, «Кальвін сказав: Буття означає те, що воно говорить», Creation 22, № 4 (вересень 2000):44-45; creation.com/calvin (27 січня 2014 року).

 35. Вольфганг Мускулус, в Genesim Moses Commentarii Plenissimi (1554; репр., Базель, 1600), 26.

 36. Там же, 13. 37. Петро Мартир Верміглі, «Загальні місця» найбільш відомого діуінського лікаря Петра мученика, пер. Ентоні Мартен (London: H. Denham and H. Middleton, 1583), 1:111.

 38. Там же.

 39. Там же.

 40. Петро Мартир Верміглі, «Пропозиції Д. Петра мученика», суперечні в «Загальних школах у Страсбурзі», «Праці Петра мученика», пер. Антоні Мартен (1543; репр., London, 1558), стор. 144.

 41. Генрі Булінгер, «Десятиліття» Генрі Булінгера, ред. Томас Хардінг, Вступ. Джордж Еллата Джоел Р. Бик (Grand Rapids, MI: Reformation Heritage Books, 2004), 1:42-43.

 42. Там же, 1: 126.

 43. Захарія Урсинус, Коментар до Гейдельберзького катехізису (Phillipsburg, NJ: Presbyterian and Reformed, 1985), стор. 145.

 44. Там же.

 45. Додаткову інформацію про реформаторів, які дотримувалися подібних поглядів, див. у книзі Джона Л. Томпсона, ред. Буття 1-11: коментарі про реформацію Писання (Downers Grove, IL: InterVarsity, 2012); Девід У. Холл, Пост-тенебро: есе в «Кальвін і кальвінізм», розділ 2, «Кальвін і реформатори про творіння» (Powder Springs, GA: Covenant Foundation, 2013), стор. 60-91. Я в боргу перед Девідом Холом за те, що він попередив мене про декілька цитатах в цьому розділі.

 46. Аарон Хеббард, розглядаючи книгу Буття 1-11 Томпсона: Реформаційний коментар до Писання, в Journal of the Evangelical Theological Society 56, № 4 (грудень 2013):837.

 47. Аугсбургское сповідання, стаття 1, і Малий катехізис, частина 2, Стаття 1, в Книзі згоди: сповідання євангельської лютеранської церкви, пер. ред. Теодор Г. Тапперт (Philadelphia, PA: Fortress Press, 1959), стор. 28, 344.

 48. Бельгійська сповідь, стаття 12, Гейдельберзький Катехізис, кн. 6, і Друга Гельветична сповідь, ст.7, у Реформатські сповідання, ред. Джоел Р. Бик і Б. Сінклер Фергюсон (Grand Rapids, MI: Baker, 1999), стор. 36-38.

 49. Бельгійська сповідь, стаття 14., в Доктринальні стандарти, літургія та церковний порядок, ред. ДжоельР. Бик (Grand Rapids, MI: Reformation Heritage Books, 2003), стор. 11.

 50. Х. Занчіус, Сповідування християнської релігії (London: Iohn Legat, 1599), стор. 21 [5.1]. Латинь читається intra spacium sex dierum. Д. Занчі, Сповідування християнської релігії (Neostadii Palatinorvm: Маттеус Харніш, [1588]), 17-18 [5.1].

 51. Д. Занчі, De Operibus Dei intra Spacium Sex Dierum Creatis/«Про діла Божі в творінні протягом шести днів» (1591). Див. Вандудеваард, Пошуки історичного Адама.

 52. Ірландські статті, стаття 4, с. 18, в Документи англійської реформації, ред. Gerald Bray (Minneapolis, MN: Fortress Press, 1994), стор. 440, курсив мій.

 53. Всі твори преподобного Джеймса Ашшера (Dublin: Hodges, Smith, and Col, 1864), 11:179, 183.

 54. Великий катехізис, п. 17, в Реформатські православні сповідання, стор. 39.

 55. Вестмінстерське сповідання віри 4.1, Короткий катехізис п. 9 і Вестмінстерське сповідання віри п. 15, в Реформатські православні сповідання, 37. Латинська фраза: sex dierum spatium (Філіп Шафф, Віровчення християнського світу [New York: Harper, 1877], 3:611).

 56. Порівняння Вестмінстерського сповідання віри з савойською декларацією (1658) і Другим лондонським баптистських сповіданням (1677/1689) можна знайти за адресою http://www.proginosko.com/docs/wcf_sdfo_lbcf.html (24 травня 2013 року).

 57. Журнали Палати лордів (1642), 5:535; Натан Бейлі, Founday, в Універсальний етимологічний словник англійської мови (London: Р. Веа і співавт., 1675); Закони та акти, прийняті в першому парламенті нашого Всевишнього суверена Джеймса VII, ред. Джордж, Віконт Тарбетскій (Edinburgh: Andrew Anderson, 1685), стор. 141; П'єр Дані, «юдей», в Повний словник грецьких і римських стародавностей (London: для Джона Ніколсона і ін., 1700).

 58. Історія Полібія Мегаполітанского, 2-е вид. (London: Samuel Briscoe, 1693), 2:128.

 59. Бонавентура, Коментарі до Чотири книги пропозицій, книга 2, відмінність 12, стаття 1, питання 2; Кальвін, Коментарі до книги Буття, 1:78; Занчіус, Сповідування християнської релігії, 21 [5.1]; De Operibus Dei intra Spacium Sex Dierum Creatis; Ашшер, Праці, 11:183.

 60. Річард Мюллер, Постреформаційна реформатська догматика, том другий, Біблія: когнітивний фундамент богослов'я, 2-е вид. (Grand Rapids, MI: Baker Academic, 2003), стор. 85.

 61. Бенджамін Б. Уорфілд, Вестмінстерська асамблея та її робота (New York: Oxford University Press, 1931), стор. 127, 148, 169-74.

 62. Девід У. Холл, Яким була думка Вестмінстерських зборів богословів у дні творіння?, в книзі «Бог створив за шість днів?», Ред. Джозеф А. Піпа-молодший і Девід У. Холл (Taylors, SC: Southern Presbyterian Press, 1999), стор. 41-52.

 63. Томас Вінсент, Пояснювальний катехізис: або Пояснення Короткого катехізису Асамблеї (New Haven, CT: Walter, Austin, and Co., 1810), стор. 42, в Короткий катехізис п. 9.

 64. Вестмінстерська теологічна семінарія та дні творіння, Вестмінстерська теологічна семінарія, http://www.wts.edu/about/beliefs/statements/creation.html (28 травня 2013); Р. Скотт Кларк, Повернення реформованої сповіді (Phillipsburg, NJ: P & R Publishing, 2008), стор. 49. Критику деяких висновків Холла можна знайти в книзі Вільяма С. Баркера «Слово світу» (Ross-shire, UK: Christian Focus Publications, 2005), стор. 259-270. Ця стаття також з'явилася в Вестмінстерському богословському журналі 62 (2000):113-120. Проте я наголошую, що Баркер не приводить прикладів Вестмінстерських богословів, які відкинули створення світу за шість буквальних днів.

Написати коментар