Генетика
Креацентр > Статті > Генетика > Розмежування інформаційної концепції

Розмежування інформаційної концепції

Розмежування поняття інформації

Інформація завжди грає роль заміщення. Кодування реальності ― це ментальний процес.

Тепер виникає питання про те, в якій області справедливі похідні теореми. Чи існують вони лише для комп'ютерів або також вище і вище цього в усіх технологічних областях? Чи включені живі системи чи ні?

 Яка позиція щодо невідомих систем, які ми хотіли б оцінити? Чи існують критерії, які дозволяють нам заздалегідь визначити, чи можуть теореми бути застосовані, або ми покинули область дійсності? Ми, таким чином, вимагаємо однозначного визначення.

 Ми вже розглянули ряд прикладів, які ми мовчазно включили в предметну область, а сааме комп'ютерну програму, книгу, коди прапорів і ієрогліфи. Як щодо кристалічної структури металу, солі або сніжинки, які стають видимими при збільшенні? Зоряне небо досліджується за допомогою телескопів, і таким чином ми отримуємо «інформацію» про зірки. Детектив збирає«інформацію» на місці злочину й виводить непрямі докази із значущих доказів. Палеонтолог може спостерігати мідійський сланець в геологічному шарі. Вчений «вивчає книгу природи» і таким чином отримує нові знання.  Виявляються нові технологічні закономірності, і, коли вони сформульовані, вони містять багатоі нформації. Отже, які з наведених прикладів відносяться до нашої області?

Кожне наукове визначення поняття вимагає точного формулювання, як і в повсякденній комунікації. Визначення служить для вирішення питань, але воно також приносить обмеження. Те ж сааме відноситься й до інформаційної концепції.

Щоб мати можливість визначити предметну область/домен, нам потрібна особлива властивість інформації, а сааме її репрезентативна функція. Сама інформація ніколи не є дійсним об'єктом або фактом, так само як і ставленням (подією або ідеєю), але закодовані символи просто представляють те, що обговорюється. Символи різної природи грають роль заміщення щодо реальності чи системи мислення. Інформація ― це завжди абстрактнее уявлення чогось зовсім іншого. Наприклад, символи в сьогоднішній газеті представляють подію, яка сталася вчора; ця подія не є сучасною, більш того, вона могла статися в іншій країні й взагалі не присутня там, де і коли передається інформація. Генетичні букви в молекулі ДНК є амінокислотами, які будуть побудовані тільки на більш пізній стадії для подальшого включення в молекулу білка.Слова, що з'являються в романі, представляють людей і їхню діяльність.

Тепер ми можемо сформулювати дві фундаментальних властивості інформації:

Властивість 1: Інформація ― це не сама річ і не умова, а абстрактнее уявлення матеріальних реальностей або концептуальних відносин, таких як формулювання проблем, ідеї, програми або алгоритми. Подання знаходиться у відповідній системі кодування, і реаліями можуть бути об'єкти або фізичні, хімічні або біологічні умови. Запропонована реальність, як правило, не присутня в момент і місці передачі інформації, а також не може бути спостережувана або виміряна в цей момент.

Властивість 2: Інформація завжди грає роль заміщення. Кодування реальності ― це розумовий процес.

 З властивості 2 знову ж ясно, що інформація не може бути властивістю матерії; вона завжди єінтелектуальною конструкцією. Потрібно інтелектуальний відправник, який може абстрактно кодувати реальність.

Обидві вищевказаних істотних властивості тепер дозволяють нам однозначно окреслити поняття інформації. На мал. 15 чітко показані області інформації (Ф) і не-інформації (В і С). Кожен раз, коли будь-яка реальність спостерігається безпосередньо зором, слухом або виміром, цей процесс виходить за межі нашої області. Кожен раз, коли використовується система кодування, що представляє щось інше, тоді ми знаходимося в середині нашої області А, і тоді всі згадані теореми повністю справедливі як закони природи. В даний час встановлено наступне базове визначення:

Малюнок 15: Частина А являє собою область визначення інформації (див. Визначення D5 для пояснення). У цій області діють всі закони природи, що стосуються інформації. Домени B і C виходять за межі області визначення. B являє собою випадкові символи або випадкові числа й тому також лежить зовні.


Визначення D5: область А визначення інформації включає тільки системи, які кодують і представляють абстрактний опис деякого об'єкта або ідеї, як показано на малюнку 15. Це визначення справедливо в разі наведених прикладів (книга, газета, комп'ютерна програма, молекула ДНК або ієрогліфи), що означає, що вони лежать всередині описуваної області. Коли реальність спостерігається безпосередньо, ця абстрактна функція, яка заміщає ― відсутня, і такі приклади, як зірка, будинок, дерево або сніжинка, не належать до нашого визначення інформації (частина В). Запропоновані теореми настільки ж справедливі, як і природні закони в області, яку ми тільки що визначили.

Слід зазначити, що молекула ДНК зі своєю генетичною інформацією знаходиться всередині домену А. Ми побачимо пізніше, що це справжня кодуюча система. Три хімічні букви складають код для певної амінокислоти, але сама кислота не присутня ні просторово, ні тимчасово, як того вимагає властивість 1; вона навіть не присутня в іншому місці. Справжня кислота синтезується тільки на більш пізній стадії, відповідно до коду, який її замінює.

 Закон енергії дійсний і існує незалежно від наших знань про нього. Він став інформацією тільки після того, як був виявлений і сформульований за допомогою системи кодування (повсякденної мови або формул). Інформація, таким чином, не існує сама по собі ―  вона вимагає встановлення пізнавальної діяльності.

Тепер ми можемо сформулювати ще одну інформаційну теорему:

Теорема 24: інформація вимагає матеріального носія для зберігання.

Якщо хтось пише якусь інформацію крейдою на дошці, то крейда є матеріальним носієм. Якщо її стерти, то загальна кількість крейди все ще там, але інформація зникла. В цьому випадку крейда булла відповідним матеріальним середовищем, але істотним аспектом було фактичне розташування частинок крейди. Таке розташування безумовно не було випадковим ― воно мало ментальне походження. Та ж інформація, що була записана на дошці, могла бути записана й на магнітній дискеті. Потім певні доріжки дискети намагнічуються, і також в цьому випадку є носій інформації, як зазначено в теоремі 24. Кількість залученного матеріалу значно менше, ніж для крейди й дошки, але кількість матеріалу не має вирішального значення. Крім того, інформація не залежить від хімічного складу носія інформації. Якщо для відображення однієї і тієї ж інформації використовуються великі неонові літери, то кількість необхідного матеріалу збільшується на кілька порядків.


 Автор: доктор Вернер Гітт

 Дата публікації: 26 березня 2009 року

Джерело: Answers In Genesis


 Переклад: Горячкина Г.

 Редактор: Недоступ А.

Написати коментар