Генетика та мікросвіт
Креацентр > Статті > Генетика та мікросвіт > Походження хвороби: креаційна перспектива, частина 1

Походження хвороби: креаційна перспектива, частина 1

Протягом століть мільярди людей страждали й помирали від інфекційних захворювань. Глобальні пандемії іспанського грипу, туберкульозу, віспи, бубонної чуми, тифу, прокази та інших хворіб знищили цілі села та майже чверть цілих континентів одночасно. Нові епідемії вірусу Західного Нілу, малярії, холери, кіру, СНІДу, ГРВІ, а тепер і пташиного грипу в даний час загрожують цілим популяціям. Застуди, грип, виразки, карієс, хронічні й щоденні хвороби — чому ми страждаємо від таких звичайних бід? Ми знаємо, що гріх втрутився в «дуже добре» творіння Бога на початку, але як саме виникли інфекційні хвороби? Це важлива тема для нашого розуміння, тому що за весь час існування людини (тисячі років) більше смертей було викликано інфекційними захворюваннями, ніж будь-якою іншою причиною.

Творіння, розкладання та прокляття Едему

Інфекційним хворобам не було місця в первісному творінні. Згідно з книгою Буття, все було не лише добре, як сказав Бог, але після тижня творіння Він сказав, що це дуже добре. У рамках цього визначення ми не знаходимо жодної згадки про смерть, страждання, хвороби або великі катастрофи. Отже, хвороба не має ніякого походження на початку; більш того, сама хвороба не була створена, тому що це не відповідало б природі Бога та досконалому творінню.

1-й розділ книги Буття описує доброго Бога, що творить дуже добре творіння. Це був Божий намір для людини, щоб жити в раю. Бактерії та інші мікроорганізми були спочатку розроблені для виробництва вітамінів у організмі людини й тварин, фіксації азоту, виконання основних функцій з підтримання стану грунту, утилізації елементів і допомоги в процесах очищення в природі. Проте коли людина згрішила, Бог прокляв землю. Земля включала в себе ґрунт і все, що було в ньому, включаючи мільйони мікробів.

«І до Адама сказав Він: за те, що ти полухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: «Від нього не їж»—проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, й ти будеш їсти траву польову. В поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох — і до пороху вернешся».

(Книга Буття 3:17-19)

Мікроби в занепалому світі

Швидше за все, бактерії та інші мікроби піддалися мутації та іншим дегенеративним процесам. З'явилися колючки й будяк, і все почало вироджуватися. Щоб відобразити це виродження, деякі бактерії тепер стали «шипами й чортополохами» серед інших корисних бактерій. Із втратою генетичної інформації бактерії почали використовувати господаря для виконання функцій, які вони більше не могли виконувати самі; це ознаменувало виникнення інфекційних захворювань.

 З часу Всесвітнього потопу тільки в цьому столітті людина змогла жити довше. Це, зокрема, пов'язано з щепленнями, асептикою в хірургії та антибіотиками. Які чинники привели до таких широко поширених страждань, бідам та смерті від інфекційних захворювань? В цій статті механізм і модель походження мікробів представлені з погляду творіння.

 Еволюція мікробів, людини та мобільних генів

Немає ніяких письмових історичних записів про те, як, коли, де й чому почалися інфекційні захворювання. Біблія не говорить точно, коли почалися заразні хвороби; тому креаціоністи та еволюціоністи сформулювали свої ідеї щодо походження хвороб, базуючись на обмежених даних. Після огляду літератури з медицини, еволюції та креаціонізму наприкінці розділу наводиться багатогранна модель. Ця модель намагається пояснити походження багатьох інфекційних захворювань, особливо викликаних бактеріями. Вивчаючи Біблію та сучасні мікробіологічні дослідження, можна прийти до висновку, що причиною появи смертоносних мікроорганізмів можна вважати гріхопадіння людини та її подальше прокляття, яке призвело до повного виродження спочатку доброго творіння людини, мікробів і мобільних генетичних елементів. Генезис мікробів, також відомий як походження інфекційних захворювань, мабуть, пояснюється трьома основними факторами виродження: захисними силами людини (тобто людським організмом і його імунною реакцією), мікробом та «мобільними» генами.

Тіло людини старіє

Крім виродження мікроорганізмів, погіршення стану людського організму є ще одним поясненням того, як хвороба стала частиною життя. Наприклад, Адам, Єва та їхні найближчі нащадки, можливо, не були сприйнятливі до впливу черевного тифу, що викликається сальмонелою. На думку мікробіолога доктора Кевіна Андерсона, їхні тіла, ймовірно, не були сприйнятливі до впливу молекул, що містяться в цих бактерій. Багато людей в 21-му столітті думають, що людське тіло стало краще, тому що середня людина живе довше, ніж люди в останні кілька століть. Проте все більше свідоцтв того, що ми фізично деградуємо. Був час, коли людина зазвичай жила, набагато довше ніж середня тривалість життя (див. Буття 1-11). Людське тіло, мабуть, достатньо деградувало за ці покоління, щоб раптово виявитися сприйнятливим до мікробів, з якими воно колись було здатне безпечно взаємодіяти. Ми фізично дуже відстаємо (за тривалістю життя) від людей, які жили в часи Потопу Ноя.

Кордони тіла розмиваються та лaмаються з самого початку

Творець створив світ і людське тіло з кордонами. Проте відтоді, як гріх ввійшов у світ, ці природні бар'єри були зруйновані; первісна функція розмита. Незабаром інфекція (колонізація бактеріями) стає хворобою. Сьогодні можна спостерігати різну сприйнятливість до хвороб. Генетичні фактори також відіграють важливу роль в індивідуальній чутливості до інфекції. Деякі люди можуть мати гени, схожі з генами Адама, і у них дуже мало проблем з інфекційними захворюваннями. Їхні захисні сили організму, бар'єри для інфекції та межі все ще залишаються недоторканими. Але в інших, таких як Девід Веттер («хлопчик-пухир»/хлопчик, який страждав від рідкісного генетичного захворювання — прим. пер.), дуже мало захисних сил організму. Є розумні докази того, що складові захисних властивостей організму, що включають кров, ферменти й клітинні мембрани, підтримуються відповідною стійкістю до різних захворювань. Різна генетика може відображати різну сприйнятливість до бактеріальних, вірусних і дріжджових інфекцій. Існує все більше свідчень того, що деякі люди «народжуються» з вродженим імунітетом до різних захворювань, таких як карієс зубів, гастрит і черевний тиф. Бактерії, що викликають карієс, виразку та черевний тиф, але не в усіх є погані симптоми.

Що стосується здоров'я людини, то мікроорганізми насправді переплетені з імунною системою людського організму. Шкіра покрита хорошими мікроорганізмами, які служать корисній меті. Мікроорганізми забезпечують захисний шар на шкірі від патогенів. Патогени не можуть легко прижитися, тому що конкуруюча мікрофлора шкіри вбиває їх. Наприклад, у порожнині рота, горла та пазух є місцеві мікроорганізми, які створюють несприятливе середовище для патогенів. Інші захисні кордони в організмі людини, ймовірно, зазнали руйнування, наприклад, більш слабка емаль на зубах.

Карієс зубів

Одним із структурних прикладів деволюції в організмі людини є зуби та їхня сприйнятливість до карієсу (найпоширенішого інфекційного захворювання в світі). Кількість карієсу зубів (каріозних порожнин), які розвиваються в людини протягом життя, мабуть, пов'язане з міцністю емалі, ямками й фісурами в зубах, типом їжі та рН порожнини рота. У деяких людеей рідко зустрічаються каріозні порожнини й, здається, вони мають «генетику», яка могла б бути у Адама та Єви. Структура їхньої емалі залишається міцною протягом усього життя. В інших постійно з'являються порожнини, незважаючи на хороші гігієнічні звички. Чим пояснюється різниця в чутливості? Можливо, відповідь можна знайти в кількості «розпаду» в їхніх генах, які кодують зубну емаль та їхню анатомію зубів (наприклад, ямки й фісури в порівнянні з рівною поверхнею).

При розумінні того, як і чому з'явилися хвороби, слід враховувати ще один фактор — відсутність Бога. Коли Бог фізично покине райський сад і введе в дію «природні» засоби підтримки життя, деградація та розлад будуть відбуватися більш швидшими темпами. Ми можемо уявити собі, що на початку Творець брав більш активну роль у підтримці Землі й тіла Адама на випадок, якщо станеться «нещасний випадок». Той самий Творець, який щоденно ходив з Адамом, зцілив сліпого, прокажених очистив, повернув німому здатність говорити й допоміг кривому ходити.

Тифозна Мері

Картина того, як людський організм, можливо, колись взаємодіяв зі «смертельними» бактеріями.

Зараження мікробами не обов'язково означає хворобу. Мікробіологи називають перше колонізацією, а друге — інфекційним захворюванням. Протягом багатьох років багато людей мали патогенні бактерії що колонізують їхні тіла, не викликаючи хвороби. Інформація про цих людей, які ніколи не хворіють від таких «мікробів», дає уявлення про те, як був створений оригінальний дизайн тіла для стримання мутацій (тобто смертельних бактерій). Найвідомішим прикладом реконвалесцентного носія була Мері Меллон (Mary Mallon). Мері Меллон (1869-1938), також відома як «тифозна Мері», була ірландською іммігранткою, яка була першим відомим здоровим носієм черевного тифу в Сполучених Штатах. Пані Меллон може допомогти нам уявити картину того, як людський організм раніше взаємодіяв з Salmonella typhi. У якийсь момент вона заразилася бактеріями, які викликали черевний тиф, але в неї не було ніяких помітних симптомів. Її організм, мабуть, безпечно переносив Salmonella typhi і залишався здоровим; проте вона була здатна заражати інших. Мері працювала кухарем у Нью-Йорку з 1900 по 1907 рік. Протягом цієї частини своєї трудової кар'єри вона заразила цією хворобою більше п'ятдесяти людей, деякі з яких померли. Мері працювала куховаркою в декількох будинках Нью-Йорка, коли в мешканців з'явилися симптоми черевного тифу. Мері місяцями допомагала доглядати за людьми, яких вона заразила, але її турбота мимоволі поглиблювала хворобу жертв. Вона багато разів змінювала роботу, і люди заражалися в кожному будинку, де вона працювала. Десерт із заморожених персиків, один з улюблених рецептів Мері Меллон, часто передавав хворобу.

Тифозна Мері на лікарняному ліжку, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк. 

Мері Меллон, відома як «тифозна Мері». Вона була першою людиною, ідентифікованою як носій черевного тифу в Сполучених Штатах. Сама несприйнятлива до цієї хвороби, вона заразилася тифом, працюючи кухарем у Нью-Йорку. Вона зображена тут після того, як була поміщена в лікарню на  Brother Island, де вона залишалася з 1914 року до своєї смерті в 1938 році.

Тільки коли санітрний лікар по імені Джордж Сопер (George Soper) провів ретельне розслідування епідемії черевного тифу, Мері була ідентифікована як її носій. Він підійшов до неї зі звісткою, що у неї починається тиф. Вона запротестувала проти його прохання взяти аналізи сечі й калу. Пізніше Сопер опублікував свої висновки у відомому медичному журналі в 1907 році. Це переконало нью-йоркського санітарного інспектора провести розслідування та виявити, що Мері є носієм. Ця інформація змусила інспектора помістити Мері на три роки в ізолятор в лікарні, розташованій в Нью-Йорку. Після серії ізоляцій і звільнень результат був один й той самий. Вона залишалася здоровим носієм черевного тифу; вона відчувала себе чудово, але передавала смертельні бактерії іншим. Нарешті, вона була схоплена після десятиліття зараження інших та укладена в карантин на все життя. Вона стала чимось на зразок знаменитості, і у неї брали інтерв'ю журналісти, яким заборонялося приймати від неї навіть склянку води. Вона померла в 1938 році від пневмонії і була похована в Бронксі, штат Нью-Йорк. Розтин тіла показав, що жовчний міхур все ще активно виділяв бацили тифу.

Сьогодні Тифозна Мері — це термін для реконвалесцентного носія хвороби, який представляє потенційну небезпеку для суспільства, тому що він відмовляється приймати певні заходи або співпрацювати з владою, щоб мінімізувати ризик. Проте в її захист слід зазначити, що операція на жовчному міхурі була дуже ризикованою в той час, і вона, можливо, врятувала своє життя, відмовившись від операції. Сьогодні ми знаємо про людей з імунітетом до різних інфекційних захворювань, тому що їхній організм здатний «впоратися» з мікробом. Досить імовірно, що на самому початку людське тіло (як Адам і Єва) було створено для взаємодії з різними мікробами. Кордони були цілі й могли впоратися з пошкодженими бактеріями та іншими мікробами. Мері Меллон представляє тип ранніх людей, які мали такі тіла і могли успішно «обробляти» потенційно патогенні бактерії, таким чином пояснюючи, як люди до Великого потопу могли жити протягом століть.

                                                                                                     

Автор: Dr. Alan L. Gillen

Дата публикації: 4 березня 2015 року

Джерело: Answers In Genesis


Переклад: Недоступ А.

Редактор: Бабицький О.


Вас також може зацікавити: