Всесвітній потоп та льодниковий період
Креацентр > Статті > Всесвітній потоп та льодниковий період > Наукові підстави Всесвітнього потопу. Частина 2. "Води, що над небесами"

Наукові підстави Всесвітнього потопу. Частина 2. "Води, що над небесами"

Біблійні тексти повідомляють, що фізичною причиною Всесвітнього потопу були води, які під час Божого створення виявилися високо над атмосферою Землі, а також під її поверхнею. «...цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори. І був дощ на землі сорок день і сорок ночей». (Біблія. Перша книга Мойсеєва. Буття 7:11, 12). «І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім. На п'ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори». (Біблія. Перша книга Мойсеєва. Буття 7:19, 20).

Відповіді на питання про те, як з наукової точки зору така величезна кількість води змогла виявитися над атмосферою нашої планети і під її поверхнею, в доступній літературі автор не знайшов. Мета даного дослідження полягає в тому, щоб шляхом аналізу і подальшого синтезу біблійних і наукових даних розкрити механізм появи величезної кількості води під поверхнею нашої Землі. Для цього спочатку з'ясуємо, як виглядала наша планета до Всесвітнього потопу, коли Бог тільки її створив. «На початку Бог створив Небо та землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води». (Біблія. Перша книга Мойсеєва. Буття 1: 1-2), «Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається». (Біблія. Книга Йова 38:30). З цих біблійних текстів видно, що в той далекий час вода, яка в цих текстах названа безоднею, повністю покривала всю літосферну поверхню нашої планети, а зверху над цією водою знаходився шар льоду.

В даний час вченими виявлено кілька планет, які так само, як і спочатку створена Богом Земля, повністю покриті водою, над якою знаходиться шар льоду. До такого типу планет відноситься, наприклад, супутник Юпітера — Європа [8].

Свою творчу діяльність з перетворення Землі в житло людей Бог почав зі створення над нею атмосфери: «І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так. І назвав Бог твердь Небо...» (Біблія. Перша книга Мойсеєва. Буття 1:6-8). Ці біблійні тексти говорять про те, що повітряну атмосферу Бог створив між двома шарами води, яка покривала нашу Землю. Шар води, який знаходився зверху над атмосферою, став грати роль захисної оболонки нашої планети. Цей захисний водяний екран межував знизу із земною атмосферою, а зверху — з відкритим космосом.

Більшість креаціоністів вважають, що захисна водяна оболонка навколо Землі представляла собою потужний шар пару [1, с. 10, 6, с. 100, 9]. Але швидше за все, для її створення Бог використовував уже наявну крижану оболонку, яка розташовувалася над товстим шаром води, що покривав всю літосферну поверхню нашої планети. Це припущення цілком правомірне, оскільки в Біблії сказано, що водяна оболонка первозданної Землі була твердою, що характерно для замерзлої води, тобто для льоду: «Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?» (Біблія. Книга Йова 37:18). Проста логіка підказує, що на такій величезній висоті, де дуже холодно, вода не може перебувати у вигляді пари, бо моментально замерзне і перетвориться на лід.

Оскільки атмосферу Землі Бог створив між двома шарами води, то можна припустити, що вона теж була утворена з води. Тобто первісна атмосфера нашої планети була створена шляхом розкладання води на кисень і водень. Існує багато способів розкладання води на ці газові складові. Який спосіб розкладання води для створення атмосфери нашої планети обрав Бог — невідомо. В даному випадку це не грає особливої ролі. Але важливо відзначити, що створення повітряної атмосфери з води в жорстко обмеженому просторі супроводжувалося підвищенням її тиску.

Кисень, що утворився при розкладанні води, став основою для життя на Землі, а водень був використаний для зменшення розмірів нашої планети без зміни її маси і для підтримки крижаної оболонки зверху над атмосферою Землі. Про те, як водень був використаний для зменшення розмірів нашої планети, було сказано в 1-й частині дослідження [див. також: 2, с. 59-65]. Зараз же розглядається питання про те, як водень був використаний для підтримки крижаної захисної оболонки над атмосферою Землі.

Оскільки крижана захисна оболонка Землі була утворена з крижаного панцира, який колись покривав її водну поверхню, то цілком логічно говорити про те, що ця оболонка і наша планета мали загальну вісь обертання, і їхні початкові кутові швидкості і напрямки обертання були однаковими. Коли ж Бог створив повітряну атмосферу під крижаною оболонкою і при цьому одночасно зменшив розміри нашої планети, ця оболонка виявилася на висоті кількох сотень кілометрів над її літосферною поверхнею. Але, незважаючи на це, їхні осі і напрямки обертання залишилися колишніми, а ось кутова швидкість обертання літосферної поверхні Землі збільшилася в кілька разів у порівнянні зі швидкістю обертання її крижаної оболонки, яка залишилася незмінною.

Це збільшення кутової швидкості обертання Землі було обумовлено фізичним законом збереження кількості обертального руху або моменту імпульсу, згідно з яким зменшення довжини радіуса обертового тіла при незмінній його масі веде до збільшення швидкості його обертання [7, с. 108-109]. Подібне явище можуть спостерігати всі любителі балету. Коли балерина при обертанні на кінчиках пальців ніг (на пуантах) притискає руки до тіла або піднімає їх над головою, вона починає обертатися ще швидше.

Сьогодні вчені реєструють, що через обертання Землі, виникаючі відцентрові сили створили на ній екваторіальну опуклість, а доцентрові сили перетворили її в злегка сплюснутий з боку полюсів еліпсоїд. З цієї причини екваторіальний діаметр нашої планети на 43 кілометри більший, ніж діаметр між її полюсами обертання [10]. Можна припустити, що з цієї ж причини крижана захисна оболонка, що обертається навколо нашої планети, через деякий час після створення під нею атмосфери також придбала форму еліпсоїда. Але її еліпсоїдна форма була більш яскраво вираженою, ніж у літосферної оболонки, тобто крижана оболонка була більш сплюсненою з боку полюсів і більш опуклою з боку екватора. Це було обумовлено тим, що знизу вона контактувала із земною атмосферою і тому не мала під собою твердої опори. Природно, через таку яскраво виражену еліпсоїдну форму захисної крижаної оболонки відстань до неї від поверхні Землі в районах полюсів планети була набагато меншою, ніж в районі екватора.

Щоб зрозуміти, яким чином водень міг брати участь в підтримці величезної, масивної оболонки над атмосферою нашої планети, необхідно перш відзначити, що будь-який предмет, залишений у відкритому космосі в тіні, набуває температури, близької до абсолютного нуля, точніше близько -269°С. Це означає, що температура захисної крижаної оболонки була також близькою до цих значень, оскільки вона контактувала з відкритим космосом.

В умовах атмосфери, що формується, основна маса більш легкого газоподібного водню, утвореного внаслідок розкладання води, знаходилася безпосередньо під крижаною захисною оболонкою Землі. Маючи точку замерзання -259°С [5, с. 400-402], молекули газоподібного водню, торкаючись до захисної крижаної оболонки, температура якої була близько -269°С, моментально конденсувалися на ній, переходячи спочатку в рідку, а потім і в тверду фазу. Намерзнувши таким чином на крижаній оболонці, водень повністю покрив її знизу у вигляді додаткового суцільного шару.

Багато матеріалів, охолоджених до низьких температур, порівнянних з температурою рідкого азоту (-195,75°C), набувають властивості надпровідності, в результаті чого вони набувають і здатність літати (левітувати) в постійному магнітному полі [3, 82-86]. Цей ефект, названий іменами його першовідкривачів В. Мейснера (W. Meissner) і Р. Оксенфельда (R. Ochsenfeld), вперше спостерігався цими німецькими вченими в 1933 році. І хоча охолоджена до таких наднизьких температур крига не набуває властивостей надпровідності, але цими властивостями володіє чистий замерзлий водень.

Охолоджена до космічної температури, воднево-крижана оболонка взаємодіяла з магнітним полем Землі таким же активним чином, як і будь-який надпровідник. А якщо говорити точніше, то взаємодіяв з магнітним полем лише примерзлий до крижаної оболонки твердий водневий шар. З цієї причини магнітне поле Землі, яке в давні часи було набагато сильніше ніж сьогоднішнє, могло чинити потужний відразливий вплив на її воднево-крижану оболонку. І особливо сильним цей вплив був у тих місцях, де оболонка була найближче до поверхні Землі, і де напруженість її магнітного поля була найбільш високою, тобто в районах її магнітних полюсів, де сьогодні напруженість магнітного поля біля поверхні Землі майже в два рази вища, ніж в області екватора.

Але яким би потужним магнітне поле Землі не було в ті часи, утримати таку величезну масивну воднево-крижану оболонку над атмосферою воно навряд чи могло. Швидше за все, основними факторами, що забезпечують стійкість захисної воднево-крижаної оболонки над Землею, були її швидке обертання і її велика віддаленість від осі обертання в районі земного екватора, які послаблювали в цих місцях дію на неї земного тяжіння. Таким чином, відцентрова сила обертання воднево-крижаної оболонки, що протистоїть доцентровій силі гравітаційного тяжіння, була основним фактором утримування її зверху над Землею. За рахунок цих же сил сьогодні високо над Землею, в космічному просторі, утримуються і її штучні супутники.

Що ж стосується ефекту Мейснера, то можна припустити, що він проявлявся в основному в районах полюсів нашої планети, де магнітне поле було найбільш потужним. У цих районах магнітне поле Землі відштовхувало воднево-крижану оболонку від її поверхні, не даючи їм стикатися одна з одною. Але що дуже важливо, взаємодія магнітного поля Землі в районах її полюсів з надпровідником — замерзлим воднем — виконувала також роль гнучких рухомих шарнірів, які утримували воднево-крижану оболонку від зсуву відносно поверхні Землі. Про цей ефект свідчить величезна кількість експериментів сучасних вчених з утримання в постійному магнітному полі охолоджених до космічних температур об'єктів, які при такому остудженні набувають властивостей надпровідності [3, с. 82-86].

Як уже зазначалося, кисень, утворений з води, яка розклалася, сформував головну умову для життя на нашій планеті. Сьогодні кисень в атмосфері Землі займає 21% її обсягу. Майже всю решту атмосфери — 78% її обсягу — займає молекулярний (чистий) азот, без якого життя на Землі також неможливе. Вчений-геохімік академік А. П. Виноградов (1895-1975) свого часу відстоював ідею, що молекулярний азот в атмосфері Землі з'явився в процесі окислення аміаку, якого колись було дуже багато:

4NH3 + 3O2 ? 2N2 + 6Н2О

З точки зору даної гіпотези, величезна кількість аміаку могла виділитися в повітря під час  стиснення Землі, коли формувалася її атмосфера і суша, про що було сказано в 1 частині даної роботи [см. також: 2, с. 75]. Як уже зазначалося, в цей час у багатьох її місцях через зіткнення розпеченої мантії з водою відбувалися процеси, що нагадують бурхливу вулканічну активність. Сьогодні ж в складі газів різних вулканів міститься від 0,1 до 2% аміаку.

Утворення атмосфери шляхом розкладання води, в початковий період, супроводжувалося не тільки збільшенням її обсягу під крижаною оболонкою нашої планети, а й підвищенням її тиску. Коли ж весь утворений водень був використаний для зменшення розмірів Землі, а також для утворення додаткового водневого шару на її крижаній оболонці, а частина кисню пішла на окислення аміаку і утворення азоту, атмосферний тиск дещо знизився. Але все ж цей атмосферний тиск допотопної Землі був набагато вищим, ніж в даний час, про що свідчить ряд переконливих фактів [1, с. 15-18, 2, с. 59-65]. Можна припустити, що відносний вміст кисню та азоту в той час був таким же, як і сьогодні: 21% кисню і 78% — азоту. Але завдяки підвищеному тиску, абсолютний вміст цих газів в атмосфері допотопної Землі був набагато вищим, ніж в сучасній.

Кисень в живих організмах відіграє дуже важливу роль. Без води, наприклад, людина може прожити кілька днів, без їжі — декілька тижнів, але досить, щоб надходження кисню в його організм припинилося на три-п'ять хвилин, і настає смерть. Високим парціальним тиском кисню і його підвищеним вмістом в тканинах і клітинах допотопних організмів можуть пояснити їх величезні розміри і висока тривалість життя людей та тварин, що існували в той час. Завдяки підвищеному вмісту кисню в тканинах і клітинах допотопних організмів кінцеві продукти розпаду (метаболізм) різних речовин окислялись (згорали) в них більш повно. Тим самим запобігали забрудненню внутрішнього середовища цих організмів відходами їх життєдіяльності, а це призводило до зменшення навантаження на їх ферментну, імунну, нервову і судинну системи, які відповідають за знищення, нейтралізацію і виведення цих відходів у навколишнє середовище.

Завдяки захисним властивостям воднево-крижаної оболонки, в той час на Землі повністю була відсутня космічна радіація, яка істотно знижує імунітет людини. Таким чином, підвищений вміст кисню в тканинах і клітинах допотопних істот, а також відсутність впливу на них космічної радіації створювали додаткові резерви здоров'я в їх організмах, що в багатьох випадках сприяло більш високому їх росту, швидкому відновленню клітин і тканин при пошкодженнях і уповільненню їх старіння.

Що ж стосується допотопних людей, то Біблія стверджує, що «за тих днів на землі були велетні...» (Біблія. Перша книга Мойсеєва. Буття 6:4). Цей факт підтверджується знахідками стародавніх кісток і відбитків ступень ніг людей, що мають величезні розміри [4, с. 157-160]. Біблійна хронологія вказує на те, що допотопні люди жили по вісімсот, дев'ятсот і більше років (див.: Біблія. Перша книга Мойсеєва. Буття 5). Наприклад, про Ноя говориться, що «всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер» (Біблія. Перша книга Мойсеєва. Буття 9:29).

Після Всесвітнього потопу, в умовах відсутності захисної воднево-крижаної оболонки, атмосферний тиск сильно знизився, кількість кисню на одиницю об'єму в ній, відповідно, зменшилася, а космічна радіація стала проникати до поверхні Землі. В результаті цих змін умов існування на Землі, тривалість життя людей стала швидко скорочуватися. В даний час благотворний вплив підвищеного вмісту кисню в клітинах і тканинах людського організму використовується в методі лікування шляхом поміщення пацієнтів у спеціальну камеру (барокамеру) з підвищеним тиском і змістом цього газу. За допомогою цього методу, названого «гіпербаричною оксигенацією», лікарі лікують безліч різних захворювань і навіть ті з них, які погано або зовсім не піддаються лікуванню іншими способами.

Воднево-крижана оболонка нашої планети, з одного боку, затримувала космічну радіацію, що приходить з космосу і від Сонця, і, таким чином, захищала її жителів від шкідливого опромінення. З іншого боку, вона створювала оранжерейний (парниковий) ефект, пропускаючи сонячне світло до Землі і затримуючи тепло, яке виходить від неї. Від перегріву нашу планету оберігало те, що блискуча воднево-крижана оболонка віддзеркалювала багато сонячних променів, тому кількість сонячного світла, яке потрапляло на її літосферну поверхню в допотопний час, в цілому була меншою, ніж сьогодні.

Воднево-крижана оболонка розсіювала по поверхні Землі сонячні промені, подібно до того, як розсіює промені матовий скляний плафон над електричною лампою. Різниця була лише в матеріалі і гігантських розмірах цього плафону, а також в тому, що він висвітлювався зовні, а не зсередини. Завдяки цьому гігантському «плафону», Земля рівномірно обігрівалась з усіх боків, оскільки сонячне світло потрапляло навіть на ті ділянки її поверхні, які перебували далеко за межами прямої видимості Сонця. Через ефект «плафону», створюваного воднево-крижаною оболонкою, ночі на нашій планеті, включаючи і її заполярні області, були дуже короткими, а можливо, що темного нічного періоду тоді взагалі не було. Таке припущення підтверджується біблійними текстами, які говорять що в майбутньому, коли Бог відновить нашу планету, ворота його небесного міста «зачинятись не будуть удень, бо там ночі не буде» (Біблія. Об'явлення Іоанна Богослова 21:25).

Підводячи підсумки даного дослідження, можна сказати, що причиною того, що величезна кількість води виявилася над повітряною атмосферою Землі, стала її особлива початкова будова і деякі фізичні властивості водню. Крижана оболонка, що покриває водну поверхню нашої планети, в результаті створення під нею повітряної атмосфери і стиснення Землі шляхом гідридизаціі металів її мантії і ядра, виявилася в районі екватора на висоті кількох сотень кілометрів над її поверхнею. Таким чином, величезна кількість води в формі льоду утворилися над атмосферою нашої планети. Утримання цієї крижаної оболонки на такій величезній висоті було обумовлено відцентровими силами її обертання і ефектом Мейснера, який проявився по відношенню до шару замерзлого водню, що утворився на її внутрішній стороні.

 

Автор: Красников Б.*

Переклад: Літус П.

Редактор: Кравець Д.

 

* Красников Б. — біолог, науковий співробітник Інституту генезису Життя та Всесвіту, м. Київ. 

 

Посилання:

1. Головин С. Л. Всемирный потоп: миф, легенда или реальность? Симферополь: Христианский научно-апологетический центр, 2003, с. 10, 15-18.

2. Красников Б. И. Всемирный потоп: урок современному человечеству. Киев. Основа-принт, 2017, с. 59-65, 75.

3. Мартыненко Ю. О проблемах левитации тел в силовых полях. Соровский образовательный журнал, 1996, №3, с. 82-86.

4. Скляров А. Обитаемый остров Земля. М.: Вече, 2012, с. 157-160.

5. Химическая энциклопедия: в 5 т . М.: Советская энциклопедия, 1988.  Т. 1: Абл—Дар., с. 400-402. 

6. Хэм К., Снеллинг Э., Вилэнд К. Книга ответов. Ответы на 12 наиболее часто задаваемых вопросов о книге бытия, творении и эволюции. М.: Протестант, 1993, с. 100.

7. Элементарный учебник физики. Под ред. Г.С. Ландсберга. Т. I, М.: Наука, 1985, с. 75, 108-109

8. CharlesS. Tritt. PossibilityofLifeonEuropa.MilwaukeeSchool of Engineering (2002).

9. Dillow, J. TheWatersAbove, MoodyPress, Chicago, 1981.

10. Williams D. R. Earth Fact Sheet. NASA (1 July 2013).

Написати коментар