Основи креаціонізму
Креацентр > Статті > Основи креаціонізму > Еволюція творіння — наука чи дарвінізм?

Еволюція творіння — наука чи дарвінізм?

За останні кілька десятиліть була накопичена величезна маса нової наукової інформації. Але не будемо забувати, що ще порівняно недавно багато наукових теорій будувалися, в основному, на припущеннях і логічних умовиводах. Тепер ситуація радикально змінилася. Ряд галузей науки – космологія, геологія, молекулярна біологія та інші – вперше отримали серйозне експериментальне підтвердження. Нове пояснення наукових фактів нерідко веде до зовсім несподіваних наслідків. Так в наших поглядах на світ сталася, по суті, справжня революція.

Явно настав час поставити запитання: як повинна ставитися до цих нових наукових відкриттів людина, яка вірить в Бога? В цьому і полягає парадокс: сучасна наука дала нам унікальну можливість по-новому, з поглибленим розумінням прочитати біблійні тексти. Наука в наші дні не тільки не протистоїть Книзі Буття, але навпаки стала найважливішим інструментом для її розуміння.

Але не слід забувати і про «підводні камені». «Еволюція проходить виключно за допомогою малих змін. Їй були потрібні сотні мільйонів років для створення існуючих типів, і, ймовірно, як мінімум сотні тисяч років для розвитку класів. Макроеволюція - це еволюція на рівні не нижче виду включно, і вона спостерігалася». Так стверджують прихильники еволюційної теорії Дарвіна «від простого до складного».

У нашій статті «Чи доводить утворення нових видів еволюцію?»¹ було показано, що в природних умовах можна (і потрібно) спостерігати утворення нових видів. Це називається МІКРОеволюцією. (Ось вона – підміна понять!) МІКРОеволюція – це еволюція всередині заданих ознак організації, кількісна зміна ВЖЕ НАЯВНИХ органів, структур або типів будови. МАКРОеволюція – це виникнення НОВИХ, досі неіснуючих органів, структур або типів будови. Це вже еволюція ВИЩЕ виду – рід, родина, ряд, клас, тип. І це повністю гіпотетичний процес. Еволюціоністи ПРИПУСКАЮТЬ (зверніть увагу – це не є спостережуваним!), що якщо процес МІКРОеволюції можна спостерігати, то до МАКРОеволюції – лише один крок. Спостережуваним є тільки видоутворення. Це розглядалося в нашій статті «Мікроеволюція vs макроеволюція. Чи є між ними різниця?»².

Для чого це все потрібно було повторити? Тому що нові наукові відкриття залишають все менше місця дарвінівській теорії. І найпалкіші прихильники цієї псевдонауки вдаються до різних хитрощів, аби залишитися «на плаву», не гребуючи ні підміною понять, ні відвертою брехнею. І навіть книга відомого й шанованого американського біолога, генетика Джеррі Койна «Чому еволюція правдива?» («Why Evolution Is True») – не виняток.

У розділі «Рушійна сила еволюції» автор наводить дійсно цікавий приклад адаптаційного механізму у японських медоносних бджіл. Але які стилістичні фігури й епітети він для цього використовує! «Еволюційне диво», «еволюційний наочний урок», «еволюційна адаптація», «еволюційна реакція бджіл», чого тут тільки немає! Хоча в попередньому розділі («Сліди минулого: рудименти, ембріони та погане проектування») шановний професор Чиказького університету пише: «А небездоганний проект – це почерк еволюції; по суті, це саме те, що слід було очікувати від еволюції. Нові деталі еволюціонують зі старих та повинні спрацюватися із деталями, які еволюціонували раніше. Очікуваним наслідком цього є численні компроміси: деякі ознаки роблять свою роботу досить добре, як можуть, а деякі ознаки (приміром крила ківі) не працюють взагалі, бо є відкинутими залишками еволюції» (Койн, стор. 97).

Тоді навіщо всі ці фігури, тропи, епітети? А як же інакше? Еволюція – вона повсюди! Але в контексті останньої цитати ці вислови виглядають як оксюморон! І все-таки я не про це. Давайте докладніше розглянемо цей дуже цікавий приклад японських бджіл (звичайно ж, опускаючи «стилістичні фігури»).

«[…] Азійський гігантський шершень – представник родини ос, особливо поширений в Японії. Важко уявити страшнішу комаху. Цей найбільший у світі шершень має довжину великого пальця вашої руки, а його п’ятисантиметрове тіло прикрашають загрозливі смуги оранжевого й чорного кольорів. Озброєний він грізними щелепами для хапання та вбивання комах та півсантиметровим жалом, яке щороку несе смерть кільком десяткам азійців. Завдяки восьмисантиметровому розмаху крил він може літати зі швидкістю 40 км/год (значно швидше, ніж ви бігаєте) і долати 100 кілометрів на день.

Азійські шершні-вбивці (Vespa mandarinia)

Цей шершень не тільки жахливий, а ще й ненаситний. Його личинки – це товсті, ненажерливі поглиначі їжі, які наполегливо стукають головами по гнізду, щоб повідомити про своє бажання поживитися м'ясом. Щоб задовольнити їх невгамовний апетит, дорослі шершні нападають на гнізда соціальних бджіл і ос.

Однією з першочергових жертв цього шершня є завезена європейська медоносна бджола. Напад на гніздо медоносної бджоли супроводжується безжальним масовим увивством, котре майже не має аналогів у природі. Такий напад починається з того, що шершень-вивідувач знаходить гніздо. За допомогою свого черевця вивідувач прирікає гніздо на погибіль, залишаючи краплину феромону біля льотка. Приваблені цим орієнтиром, шершні з гнізда вивідувача злітаються до бджолиного гнізда, де загін з 20-30 шершнів здійснює напад на бджолину сім'ю чисельність до 30 тисяч особин.

Проте ніякого протиборства не вийде. Пробираючись у вулик, шершні своїми щелепами стинатимуть голови всім бджолам поспіль. Оскільки від щелеп кожного шершня щохвилини гинутиме по 40 бджіл, бій завершиться за кілька годин: бджоли всі до одної будуть мертві, вулик усипаний частинами їхніх тіл. Після цього шершні поповнюватимуть свої комори. Протягом наступного тижня вони систематично грабуватимуть бджолине гніздо, виїдаючи мед і переносячи безпомічних личинок бджіл до своїх гнізд, де негайно набиватимуть ними бездонні пельки свого виводку.

[…] Азійські шершні – грізні машини вбивства, від яких не мають рятунку завезені бджоли. Проте є різновиди бджіл, які можуть дати відсіч гігантським шершням – це корінні японські медоносні бджоли. А їхній механізм захисту – ще один дивотвір адаптативної поведінки. Коли шершень-вивідувач прилітає до вулика, бджоли, які в цей час перебувають біля льотка, поспішають усередину вулика, щоб попередити інших стати до зброї і водночас заманити шершня всередину. Тимчасом сотні робочих бджіл зберуться всередині біля льотка. Тільки-но шершень опиниться всередині, на нього накинеться все полчище бджіл, які обліплять його зусібіч, утворивши щільну кулю. Віюруючи своїми черевцями, бджоли швидко піднімуть температуру всередині кулі десь до 47°C. Вони можуть витримати таку спеку, але шершень – ні. За 20 хвилин шершня-вивідувача спечуть до смерті. Після цього, зазвичай, вулик залишається у безпеці. […]

  • Привертає увагу захисний механізм корінних медоносних бджіл: скоординоване скупчення в рій та подальше запікання ворога, - явно сформована [адаптаційна] реакція на постійні напади шершнів. (Пам’ятайте, що ця поведінка генетично закодована в мозку, розмір якого менший за вістря олівця). […] З іншого боку, недавно завезені європейські медоносні бджоли майже повністю беззахисні перед шершнями. Такого й варто було очікувати, адже вони [розвивалися] в іншому регіоні, де не було таких хижаків, як гігантські шершні, а тому [і не було потреби в такому адаптаційному механізмі]. Можна, однак, спрогнозувати, що оскільки шершень – достатньо небезпечний хижак, європейські бджоли або вимруть (якщо їх не завезуть знову), або вироблять власну […] відповідь на загрозу з боку шершнів […]» (Койн, стор. 127-129).

Ми бачимо з цього прикладу, що фенотип живих організмів (сукупність характеристик, властивих індивіду на певній стадії розвитку) пластичний і піддається змінам під впливом певних умов. Чи означає це, що види тварин істотно змінилися з часу творіння? І чи сумісна ця ідея з біблійним вченням? Чи не вказують зміни видів на еволюцію, а не на створення?

Коли Бог завершив свою роботу творіння в кінці шостого дня, Він оголосив, що все було «добре вельми». Рослини служили їжею для тварин, тому не було потреби в хижацтві, насильстві і стражданні. Ця картина первісного мирного царства різко контрастує з тим, що ми спостерігаємо сьогодні в нашому світі, де кожен вид тварин, здається, втягнутий в боротьбу за існування, що призводить до зіткнень, заподіяння шкоди, голоду, хвороб і смерті.

У міру того, як вчені вивчали механізми спадковості у живих організмів, вони виявили, що геном, мабуть, розрахований на те, щоб допускати генетичну варіабельність. Біологи, як правило, зосереджуються на погрішності в копіюванні генетичної інформації, які називаються мутаціями, щоб пояснити генетичну варіабельність. Немає жодного сумніву в тому, що мутації відбуваються. Однак розрахунки їхньої частоти, частки корисних мутацій і ймовірності збереження корисних мутацій переконливо показують, що мутації є абсолютно недостатнім поясненням варіабельності, яка спостерігається серед живих організмів (див. Sanford J. Genetic Entropy. Lima, N.Y .: Elim Publishing, 2005).

Повинні бути задіяні й інші механізми. В останні десятиліття молекулярні біологи виявили, що гени – це не просто послідовність нуклеотидів в ланцюжку ДНК, як колись вважалося. Замість цього гени складаються з субодиниць, званих екзонами, які можуть бути об'єднані різними способами для отримання різних генів. Цей процес відомий як перестановка екзонів. Послідовність ДНК може взаємодіяти з іншими послідовностями в тій же або іншій хромосомі. Резервні копії генетичної інформації можуть використовуватися для виправлення помилок, що виникають.

Деякі дані свідчать про те, що сигнали навколишнього середовища можуть ініціювати генні взаємодії, які призводять до сприятливих генетичних змін. У той час як деякі генетичні зміни здаються випадковими, інші, мабуть, розраховані на те, щоб бути корисними для виживання виду. Ці досягнення в науці дозволили креаціоністам прийти до кращого розуміння того, як істоти, спочатку створені для миролюбного способу життя, могли пристосуватися і вижити в світі, де повсюдно поширені насильство і хижацтво.

Механізми НЕВИПАДКОВИХ корисних генетичних змін ПЕРЕДБАЧАЮТЬ ПОПЕРЕДНЄ ПЛАНУВАННЯ ТА РОЗУМНИЙ ЗАДУМ, що узгоджується з біблійним оповіданням про історію Землі. Такі зміни дозволяють видам виживати при змінах навколишнього середовища, але механізми, що забезпечують корисні зміни, також роблять можливими і зміни, що призводять до насильства і страждань. Важливим моментом є те, що різноманітність вже була з самого початку творіння. Вона не була результатом довгих століть змін, які накопичувались у видах (еволюція від простого до складного). Завжди було відомо, що особини одного виду відрізняються одна від одної, але значні зміни відбулися в результаті гріха³.

Який висновок ми можемо зробити з цього? Еволюція дійсно спостерігалася! Еволюція не в дарвінівському розумінні слова, а від латинського слова evolutio – «розгортання». Але це МІКРОеволюція, не вище видоутворення. Еволюція, зумовлена ЗАЗДАЛЕГІДЬ СПЛАНОВАНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ в геномі. А це вже результат діяльності Творця. І Дарвін зі своєю гіпотезою тут ні до чого.




Автор: Бабицький О.

Редактор: Бабицький О.

Цитується по книзі: Джеррі Койн, «Чому еволюція правдива?», Наш Форум, Київ, 2015


Посилання:

  1.  Бабицький О. (2020). Чи доводить утворення нових видів еволюцію?Креацентр Планета Земля
  2.  Бабицький О. (2020). Мікроеволюція vs макроеволюція. Чи є між ними різниця?Креацентр Планета Земля
  3.  Гибсон Дж. (2020). Изменение видов – противоречит ли это Библии? Сотворение + вопросы библейского креационизма,1

Вас також може зацікавити:

Підпишись на розсилку