Палеонтологія
Креацентр > Статті > Палеонтологія > Дракони і динозаври, частина 3

Дракони і динозаври, частина 3

Кажуть, що у кожній вигадці міститься трохи правди. В попередніх своїх дописах, які я присвятив темі драконів-динозаврів я прагнув відокремити правду від художньої літератури, доносячи маловідомі факти, пов’язані з цими дивовижними істотами та історією людства, в контексті біблійних писань. В цій частині я хочу розповісти про доволі незвичайний артефакт. Втім не знаю чи взагалі артефакти, які підтверджують ідею співіснування динозаврів і людей, можуть бути звичайними. На цю ідею люто нападають еволюціоністи, нещадно критикуючи усіх тих, хто її підтримує. Адже це, мовляв, ненауково! Наука «довела», що динозаври вимерли 65 мільйонів років тому! Звичайно ж, якщо ця ідея буде грунтовно досліджуватися науковцями, то еволюційне вчення, яке і базується на тривалих проміжках часу, розсиплеться в порох.

Але повернімось до нашого артефакту. На жаль, з нього зробили свого роду креаційну ікону. Так-так, існують не тільки еволюційні ікони…


Буддистський кам’яний храм Та Пром 

Отож, знаходиться наш унікальний артефакт аж у Південно-Східній Азії – в королівстві Камбоджа. Там знаходиться буддистський кам’яний храм Та Пром, який є частиною величезного храмового комплексу Ангкору, столиці Кхмерської імперії. Побудований він в 1186 році імператором Джаяварманом VII. Що ж виділяє цей храм серед інших? Храм-монастир заповнюють вишукані різьблені статуї та кам'яні колони. На каменях давні люди зображували тварин, людей, богів, різні рослини та інші декоративні сюжети. Але одне різьблення викликає особливий інтерес. Я процитую: «На кутах ганку гопури (гопура – надбрамна вежа в храмовій огорожі, відмінна риса індійської середньовічної архітектури) є численні різьблені сцени та зображення тварин, як реальних, так і міфічних… Серед вертикального блоку круглих зображень між південною стінкою ганку та східною стінкою головного тіла гопури є дуже переконливе зображення стегозавра». (стор. 144)¹ Це цитата з книги «Ангкор: міста і храми» (Angkor: Cities and Temples) Клода Жака (Claude Jacques) та Майкла Фрімена (Michael Freeman). Клод Жак є відомим французьким вченим, який вивчав Ангкор та його історію протягом останніх 30 років. Він дев'ять років прожив у Камбоджі, де викладав історію кхмерів на кафедрі археології Пномпеня та займався дослідженнями цивілізації кхмерів. Останні два десятиліття він був директором досліджень в École Pratique des Hautes Études – Практична школа вищих досліджень при Паризькому університеті, викладаючи історію Південно-Східної Азії. Він є експертом із санскриту, кхмерських та хамітських письмен. Майкл Фрімен протягом двадцяти останніх років фотографує Південно-Східну Азію, з них десять – Ангкор, випускаючи багато книг з історії мистецтва та архітектури регіону. Він також є автором книги «Посібник Кхмерських храмів в Таїланді та Лаосі» (Guide to Khmer Temples in Thailand and Laos). З цього можна зробити висновок, що автори є достатньо авторитетними спеціалістами в цій сфері.

Гопура



Стегозавр (Stegosaurus) 

Зображення стегозавра… Не зображення, яке ПОДІБНЕ на динозавра, а «дуже переконливе зображення стегозавра»! Чим же саме воно так переконує? Однією з особливостей, які відрізняють стегозаврид від інших динозаврів – це наявність подвійного ряду кісткових пластинок, які розміщувалися уздовж хребта від шиї до хвоста. Власне ці пластини на спині тварини і зображені на кам’яному різьбленні. Це зображення настільки впізнаване, що навіть учні молодших класів не помилилися б з визначенням. Насправді потрібно мати достатньо творчу фантазію, щоб побачити на різьбленні щось інше, ніж стегозавра. Звичайно, що відразу після виявлення цього різьблення посипалися «спростування» науковців і не тільки. Першим було твердження про підробку. Але на різьбленні присутня патина, така ж сама, як і на інших зображеннях: як в заглибленнях, так і на опуклих ділянках. Не знайдено ніяких «додаткових» чи «підправлених» різьблень на оригінальному зображенні. Думка про заміну цілого оригінального блоку з зображеннями на інший може вважатись просто абсурдною. Достатньо подивитися на монументальність вежі та точність припасування блоків один до одного.

Щільно підігнані блоки 

Найбільш поширені твердження, що це зовсім не стегозавр. Джозеф Мерт (Joseph Meert), професор геології Університету Флориди (Florida International University), у своєму блозі «Science, AntiScience and Geology», в одному з дописів присвяченому «спростуванню» молодоземельного креаціонізму, прокоментував різьблення: «Я думав, що це кабан». Далі він написав: «Проблема з різьбленням полягає в тому, що вона насправді не схожа на жодну сучасну або скам’янілу тварину. Більш ймовірно, що це була якась ілюзія, спричинена наркотиками (така, як і решта ідей креаціонізму)». Помилковість подібних заперечень – prima facie (латинський вираз, що означає «з першого погляду») різьблення не схоже ні на кабана, ні на щось інше, але насправді дуже схоже на стегозавра.

Кілька скептиків висловили свої контраргументи на основі анатомічних відмінностей між популярними реставраціями стегозавра та камбоджійською скульптурою. Голова занадто велика. У стегозаврів не було ні рогів, ні характерних опуклостей на голові, що присутнє на різьбленні. Скульптура не має шипів на хвості, що є іншою діагностичною ознакою стегозаврид. Тому вони роблять висновок, що скульптор ніколи не бачив стегозавра.

Насправді, сучасні уявлення про зовнішній вигляд динозаврів коригуються щодня настільки, наскільки палеонтологи знаходять нові скам’янілості. Потрібно враховувати і той факт, що знахідки динозаврів не настільки часті, як знахідки інших скам’янілостей. В статті «Підрахунок динозаврів: скільки видів було?» («Counting Dinosaurs: How Many Kinds Were There?»)² автор Пітер Додсон (Peter Dodson) зробив кілька дуже цікавих спостережень. Він заявив, що багато динозаврів, яких ми часто бачимо у фільмах або в журналах, створені з дуже малої кількості викопних решток. Лише 20,3% реконструкцій базуються на суттєво повних черепах та скелетах. Обмежений матеріал часто ускладнює переконливе визначення біологічно-варіативних видів. Палеонтологи Американського музею природознавства (American Museum of Natural History) підрахували, що існують тільки три повних черепи Стегозавра (Stegosaurus), а також чотири майже повних черепи Гесперозавра (Hesperosaurus), якого відносять до стегозаврид. Чи можемо ми з впевненістю стверджувати, що точно можемо відтворити зовнішній вигляд цього динозавра?

Твердження, що «скульптор ніколи не бачив стегозавра» креаціоніст Дон Паттон (Don Patton) спростував таким чином: «Якщо припустити, що скульптор не мав стегозавра як модель, візуалізація, швидше за все, буде з пам'яті. Чи обов'язково результати цього процесу будуть анатомічно правильними порівняно з сьогоднішніми реконструкціями? Як це буде виглядати?»³

А чи можна припустити, що це був «місцевий» вид стегозаврид без шипів на кінчику хвоста? На території храму можна побачити декілька зображень слонів. На жодному з них не було зображено бивні (на відміну від африканських слонів, у самок азіатських слонів часто немає помітних бивнів). На Шрі-Ланці, наприклад, мешкає популяція слонів, у якої взагалі немає бивнів, навіть у самців.

Слон без бивнів 

Слон зі спиляними бивнями 

Слони Шрі-Ланки 

Досить оригінально вирішив проблему анатомічних відмінностей креаціоніст Дейв Ветцель (Dave Woetzel), автор численних книг і статей в креаційних часописах на тему співіснування динозаврів і людей. Дейв припустив, що дивні утворення, які зображені на голові динозавра – це намордник. Ого! Якщо одягнути великий намордник на голову стегозавра і міцно прикріпити його до задньої частини шиї – це буде достатньо велика конструкція. Це пояснює як велику голову, так і дивні опуклості, що є збоку голови. Вірогідно, що це місця кріплення для своєрідних віжок, які направляли тварину. Інші різьблення на стінах храму демонструють коней в повному упряжі та вершників на них. Ну що ж, на мій погляд, непоганий варіант пояснення.Для того, щоб читач зміг собі уявити припущення Ветцеля, я додаю фото собаки в наморднику. Зовнішній вигляд собаки зразу змінюється. Неймовірно.

Собака в наморднику 

Інше зображення стегозавра 

Як підтвердження цієї досить неймовірної теорії є інше зображення стегозавра. Дейв виявив його всередині лівого портика. Воно є більш ушкоджене, ніж перше. На відміну від стегозавра в круглому обрамленні, це різьблення є частиною великого рельєфу, який, на жаль, зруйнований. Це різьблення показує більш типову форму голови стегозавра. Знову ж таки, на шиї тварини зображений дивний утвір, який привертає нашу увагу. Він має форму мотузки або вузького ременя, який звисає збоку і опоясує тварину знизу. Дейв Ветцель припускає, що це прив'язь, якою був прив’язаний стегозавр, наприклад, в стійлі. Таким чином, друге зображення посилює інтерпретацію прирученого динозавра. А що ж з хвостом, на якому повинні бути шипи? Дейв пояснює це таким чином. Тварина, яка, вірогідно, використовувалася як тяглова сила, таким «небезпечним» хвостом могла зашкодити не тільки людям, але й тим пристосуванням, які вона тягнула – віз, колісниця та ін. Навіть сьогодні у азіатських слонів, які використовуються на публіці, спилюють, або суттєво вкорочують бивні. Це робиться для того, щоб слон не міг зашкодити людині.Цікаво. Ну що тут скажеш… Хоча це і неймовірна інтерпретація, але артефакт є ще більш неймовірним.

Дракони запряжені в колесницю китайського імператора 

Картина художника-пейзажиста Ву Бін 

Найпростіше, звичайно, назвати все це стародавніми міфами. Але з історичних джерел ми достеменно знаємо, що в 1611 р. до н.е. імператор Китаю призначив посаду Королівського годувальника драконів. Між іншим, Китай є сусідньою державою з Камбоджею. Історичні записи розповідають про імператора Сунської династії (960-1279 рр.), який вирощував драконів на території свого палацового комплексу.⁴ Доречі, строк правління цього імператора співпадає з роками будівництва Та-Прому. Італійський купець і мандрівник Марко Поло відвідав Китай наприкінці ХІІІ століття і привіз в Європу достовірні свідоцтва про драконів. Також відомою особою є китайський художник-пейзажист Ву Бін (1573-1620), який певний час займав посаду секретаря імператора династії Мін. Серед його картин – твір, на якому зображені китайські дракони, що тягнуть візки. Але міфічність цих зображень говорить про те, що, вірогідно, дракони вимерли до його часу.На згадку приходять і камені Іки, на яких зображені люди верхи на динозаврах. Дивно, але походження цих каменів – інший кінець світу – Перу, Південна Америка. Насправді схожих артефактів у різних давніх народів є така велика кількість, що так просто списати це на вигадку чи міфологію просто неможливо. Хоча для еволюціоністів ідея прирученого динозавра є абсурдною і абсолютно неприйнятною. Що ж будемо розбиратися далі.

Автор: Бабицький О.

1. Jacques, Claude and Michael Freeman (1997), Angkor: Cities and Temples (Trumbull, CT: Weatherhill)
2. Dodson, Peter (1990), «Counting Dinosaurs: How Many Kinds Were There?» Proceedings of the National Academy of Sciences, 87:7608-7612, October.
3. Patton, Don (2006), «Dinosaurs in Ancient Cambodian Temple»
4. Niermann, L.D. 1994. Dinosaurs and dragons. Creation ex Nihilo Technical Journal 8, no.1: 85-104.

Джерела світлин:
https://www.genesispark.com/the-stegosaur-engravings-at-ta…/
https://uk.wikipedia.org/…/%D0%A2%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%BE%…
https://www.bible.ca/tracks/tracks-cambodia.htm
https://www.naturepl.com/…/zoo-keeper-sawin…/0_01508006.html

Вас також може зацікавити: