Невдалі аргументи
Креацентр > Бібліотека > Невдалі аргументи > «Довгий день» Ісуса Навина – чи насправді така подія мала місце, і як саме це відбувалося?

«Довгий день» Ісуса Навина – чи насправді така подія мала місце, і як саме це відбувалося?

Ключовим питанням у будь-якій дискусії стосовно значення складних уривків Біблії є: що хотів передати автор? Ісус Навин детально описує окупацію Ханаану Ізраїлем і розподіл землі між племенами приблизно в 1400 році до н. е., тому автор, очевидно, описує історичні події про те, що відбулося. «Довгий день» відбувся під час битви між об’єднаними арміями п’яти аморейських царів та армією Ізраїлю на початку походу1. За допомогою Бога ізраїльтяни виграли битву і потребували більше часу в згаданий день для того, щоб завершити перемогу.

Книга Ісуса Навина 10:11-13: «І сталося, коли вони втікали перед Ізраїлем і були на сході від Бет-Хорону, то Господь кидав на них із неба велике каміння аж до Азеки, і вони вмирали… Тоді Ісус говорив Господові того дня, коли Господь дав амореянина перед Ізраїлевих синів, та й сказав на очах Ізраїля: «Стань, сонце, в Ґіваоні, а ти, місяцю, в Айялонській долині! І сонце затрималося, а місяць спинився, аж поки народ відімстився своїм ворогам. Чи це не написане в книзі Праведного?2 І сонце стало на половині неба, і не поспішалося заходити майже цілий день».

Схоже на те, що це відбувалося опівдні, чи навіть пізніше (з івриту: сонце посеред неба).3 І автор розповідає нам, що Сонце не продовжило встановлювати період повного дня, який, на думку багатьох коментаторів, становить 24 години, а не лише денний час.

В багатьох культурах існують легенди, які, ймовірно, базуються на цій події. Наприклад, є грецький міф про сина Аполлона, Фаетона, котрий порушив маршрут сонця на день. І оскільки події, описані в книзі Ісуса Навина 10, є історичними, культури на протилежній частині світу повинні мати легенди, пов’язані з «довгою ніччю». Насправді, новозеландські маорі мають міф про те, як їх герой Мауї сповільнив сонце, перш ніж воно піднялося, в той час як у мексиканських літописах Куаутітлану (історія імперії Куліакан і Мексики) є записи про ніч, яка тривала протягом довгого часу4.

Варто також зазначити, що амореї поклонялись сонцю і місяцю. Оскільки ці «божества» змушені підкорятися Богові Ізраїля – це мало б бути руйнуючим досвідом для амореїв, а також причиною, чому Бог здійснив саме це чудо в той час, тобто десь на початку захоплення Ханаанської землі ізраїльтянами5.

Геоцентризм та мова зовнішнього вигляду

Наказ Ісуса Навина про те, щоб сонце стояло на місці, не відповідає геоцентризму, тобто ідеї про те, що сонце рухається навколо Землі. Біблія використовує мову зовнішнього вигляду та спостереження6. Сьогодні люди роблять точно те ж саме. До прикладу, вчені, які готують метеорологічні звіти для телебачення, повідомляють про час «заходу і сходу» сонця. Фактично, про місяць також згадується, що він стоїть на місці, і це, ніби, підтверджує як божественне авторство запису, так і факт, що Земля не стоїть на місці. Оскільки все, що було необхідно для Ісуса Навина – додаткове сонячне світло, і більшість предків вірили, що рухається сонце, а не Земля, людський автор фіктивного обліку мав би лише згадати про призупинення сонця.

НАСА і «відсутній день»

Час від часу випливають чутки про те, що вчені, використовуючи комп’ютери в НАСА для перевірки розташування планет, виявили день, який зник з історії. Ця історія – «міський міф». Ймовірне дослідження, здається, ніколи не публікувалося. Це не дивно, адже для такого розрахунку необхідно знати розташування планет до будь-якого відсутнього дня, а також після. А це неможливо. Подібні міркування мають відношення і до книги під назвою «Довгий день Ісуса Навина», написаної у 1890 році Чарльзом Тоттеном, маючого на меті довести, що день зник без повторення його обчислень. Подібні розрахунки можуть вказувати лише на те, де Сонце і Місяць повинні були знаходитись в будь-який момент у минулому (в залежності від того, де вони знаходяться зараз, при умові, що темпи їх пересування не змінились), а не там, де вони були насправді.

Що ж відбулося насправді?

Припустимі відповіді можна розділити на три основні категорії:

1. Певна форма заломлення (вигину) світла від Сонця та Місяця. Згідно цієї точки зору, Бог чудесним чином продовжив світіння Сонця і Місяця в Ханаані на «цілий день». Прихильники цієї позиції вказують7:

а) для Ісуса Навина потрібне було світло, а не сповільнення Землі,

б) Бог сказав Ною, що «надалі, по всі дні землі… день та ніч не припиняться!» (Буття 8:22). Це можна зрозуміти як обіцянку Бога, що Земля не перестане обертатися навколо своєї осі до кінця людської історії. (Проте, схоже, це не виключає тимчасового сповільнення обертання Землі),

в) схоже, що така форма заломлення світла відбулася під час царювання Єзекіїля, коли тінь на сонячному годиннику Ахаза відступила на 10 градусів (2 Царств 20:11) – подія, яка, ймовірно, відбулася лише в землі Палестини (2 Хроніки 32:31).

2. Похибка в напрямку обертання земної осі.

Це включає прецесію8 осі Землі, яка повільно крутиться, щоб простежити «S»-подібний або кільцевий шлях у небі. Така подія могла б показати спостерігачеві, що Сонце і Місяць стояли на місці, але не повинні були помічати будь-якого фактичного сповільнення обертання Землі. Одне з припущень базувалось на тому, що в той день орбіти Марса та Землі були дуже близькими одна до одної1. Проблемою є те, що ті автори постулюють древню орбіту для Марсу, яка відрізняється від сьогоднішньої, і немає доказів, що це коли-небудь відбувалося. Інші причини, які припускаються, включають вплив астероїдів на Землю.

3. Сповільнення обертання Землі.

Згідно цієї точки зору, Бог сповільнив обертання Землі так, що повний оберт відбувся протягом 48 годин, а не 24. Одночасно Бог зупинив природні катаклізми, які, звісно, могли б відбутися: наприклад, жахливі цунамі. Деякі люди заперечували проти цього, помилково думаючи, що якщо Земля сповільниться, люди і неприкріплені об’єкти будуть літати в просторі. Фактично, очевидна відцентрова сила (яка прагне скинути речі з Землі) складає всього лиш одну трьохсоту частину гравітаційної сили. Якщо Земля перестане обертатися (раптово чи ні), ця зовнішня сила зникне, і ми будемо утримуватися дужче під дією сили тяжіння.

Земля на екваторі рухається приблизно зі швидкістю 1600 км/год (1000 миль/год). Швидкість, необхідна для виходу з земного тяжіння, становить близько 40 000 км/год (25 000 миль/год). Якби Земля оберталася так само швидко, ми, в будь-якому випадку, літали б у просторі, незалежно від того, раптово вона зупинилася чи ні.

Що ж стосовно імпульсу людей та об’єктів, які рухаються зі швидкістю 1600 км/год на Землі? Відповідь: автомобіль, що рухається зі швидкістю 100 км/год може безпечно зупинитися для пасажирів за кілька секунд, щось, що рухається зі швидкість 1600 км/год, може безпечно зупинитися для пасажирів за кілька хвилин.

Такий сценарій говорить тільки про те, що Бог сповільнив обертання атмосфери, океанів та Землі одночасно, щоб запобігти будь-які цунамі, наростання тепла всередині Землі через тертя від нерухомих прошарків рідини земного ядра. І після того, як закінчився «довгий день», весь процес повинен був початися знову.

Звичайно ж, для Бога це можливо, не дивлячись на те, що такий сценарій являє собою серйозне порушення природнього порядку речей, описаного в книзі Буття 1, відносно Землі.

Висновок

Християнство є релігією чудес – від створення Богом світу, описаного в книзі Буття, 1 розділ, і до чудесних подій, описаних в книзі Одкровення, 22 розділ. Біблія не розповідає нам, як все відбувається, вона говорить лише, що Бог наказує, щоб щось сталося, і це стається. Він може використати (посилити) існуючий природний закон (як у Потопі Ноя), або будь-яка участь природи може бути виключена (як у Воскресінні). Часто надприродній ефект полягає у сприятливому розподілі природніх явищ (як у Божому розділенні Червоного моря сильним вітром, що дув усю ніч – Вихід 14:21).

Чудеса опираються на свідчення, а не на наукові аналізи. Хоча цікаво розмірковувати про те, як Бог міг здійснити будь-яке біблійне диво, включаючи довгий день Ісуса Навина. В кінцевому результаті, ті, хто стверджують, що є учнями Ісуса Христа (які підтвердили факт, що Біблія є істинним Словом Божим), повинні сприйняти їх вірою9. Не існує жодної логічної, наукової причини стверджувати, що довгий день Ісуса Навина «не міг відбутися», враховуючи, що Бог достатньо сильний для того, аби створити Всесвіт за шість днів. Ті, хто не згодні з цим, майже завжди є тими, хто вже висловився проти створення світу за 6 днів, шляхом компромісу з еволюційними вигадками стародавніх часів, і тим самим відкинув авторитет Біблії.

 

Автор: Рассел Грігг

Джерело:  Creation.com

 

Переклад: Тига В.

Редактор: Кравець Д.

 

Посилання:

  1. Donald Patten, Ronald Hatch, Lorenc Steinhauer, The Long Day of Joshua and Six Other Catastrophies, Baker Book House, Michigan, 1973 give the date as ‘circa October 25, 1404 BC’. Other commentators give a slightly different date, e.g. C.A.L. Totten, July 22, 1443 bc. 
  2. The book of Jasher (KJV) or Jashar (some modern translations) was an ancient collection of poems written to honour Israel’s leaders (cf. 2 Samuel 1:17–27). Joshua’s words to the sun (which appear to be quoted from this book) are in poetic form and are printed in this way in most modern Bible versions. This use of poetry here does not invalidate a literal interpretation of the event, any more than those Psalms which describe events in David’s life invalidate the literalness of the events they poetically portray. In any case, verse 13b reverts to Hebrew prose to describe what happened in answer to Joshua’s prayer. 
  3. It would have made no sense early on the morning of a battle, with a whole day ahead, for Joshua to have prayed for a lengthening of the daylight. 
  4. Immanuel Velikovsky, Worlds In Collision, Dell, New York, 1950, p. 61 note 3. See also other historical references to long days or nights in this book. 
  5. Instead of, for example, using hornets (Exodus 23:28), or confusing the enemy (2 Kings 7:6). 
  6. In this connection, Henry Morris writes, ‘All motion is relative motion, and the sun is no more “fixed” in space than the Earth is. … The scientifically correct way to specify motions, therefore, is to select an arbitrary point of assumed zero velocities and then to measure all velocities relative to that point. The proper point to use is the one which is most convenient to the observer for the purposes of his particular calculations. In the case of movements of the heavenly bodies, normally the most suitable point is the Earth ‘s surface at the latitude and longitude of the observer, and this therefore is the most “scientific” point to use. David [Psalm 19:6] and Joshua are more scientific than their critics in adopting such a convention for their narratives.’—Henry Morris with Henry Morris III, Many Infallible Proofs: Practical and Useful Evidences for the Christian Faith, Master Books, Arizona, 1996, p. 253. 
  7. For example, John C. Whitcomb, ‘Joshua’s Long Day’, Brethren Missionary Herald, July 27, 1963, pp. 364–65. 
  8. Precession: the motion of the axis of rotation of a spinning body about a line that makes an angle with it, so as to describe a cone. 
  9. Donald Patten, Ronald Hatch, Lorenc Steinhauer, The Long Day of Joshua and Six Other Catastrophies, Baker Book House, Michigan, 1973 give the date as ‘circa October 25, 1404 BC’. Other commentators give a slightly different date, e.g. C.A.L. Totten, July 22, 1443 bc. 

Написати коментар