Палеонтологія
Креацентр > Статті > Палеонтологія > ДНК динозаврів та мільйони років

ДНК динозаврів та мільйони років

Здається, що сьогодні мало кого можна здивувати новиною про знахідку в скам’янілих кістках динозаврів нескам’янілі рештки клітин, кров’яних тілець чи білкових структур. От і я не здивувався новому дослідженню групи вчених, які стверджують про відкриття скам’янілих хрящових клітин, що діляться, збережених ядер клітин та хромосом у них, а також збуджуючі уяву натяки на збережену ДНК – і це в скам’янілих рештках, вік яких визначили в 75 мільйонів років. (!)
Стаття була опублікована в National Science Review 12 січня 2020 року¹.


Скелет Hypacrosaurus, який зберігається в Палеонтологічному музеї Тайрела (Royal Tyrrell Museum) в Канаді.

Відкриття було зроблено під час вивчення фрагментів двох черепів качконосого динозавра Hypacrosaurus stebingeri. Черепи належали двом молодим особинам, які ще не покинули гнізда. На задній частині черепа вчені знайшли рештки хрящової тканини в місці, де кріпляться хребці шиї. Там і були виявлені хрящові клітини, дві з яких виглядали так, ніби знаходились в процесі поділу. 

Дослідники виявили винятково збережені хрящові клітини у хрящі кістки, що складала задню частину черепа. У міру дозрівання динозавра цей хрящ перетворювався в кістку. 

В ядрі одної з них були виявлені структури, які нагадували хромосоми. Дослідники провели ряд тестів на наявність органічних молекул. Імунологічні тести виявили наявність білка колагену II типу, який зазвичай є в хрящовій тканині. Тоді були застосовані два маркери, які зв’язуються з фрагментами ДНК. Аналіз показав, що деяка кількість цієї молекули збереглася в досліджуваному зразку.

Зліва: дві клітини хряща з'єднані таким чином, що це нагадує кінцеві стадії поділу клітин. Центр: клітина, що містить структури, що нагадують хромосоми. Праворуч: клітина хряща динозавра з червоним маркером, що свідчить про наявність ДНК. 

Хоча наявність, вірогідно, фрагментів ДНК, а не цілої молекули, є сенсацією в науковому світі, дивує не це. Це було очікуваним з огляду на попередні знахідки. Дивує реакція вчених на результати досліджень (після стількох разів виявлення білкових структур в фосилізованих рештках біологічних організмів!). Дивує кількість років, яка знадобилася від часу виявлення клітин, до часу, щоб розпочати ширше дослідження. Дивують численні спростування на межі з логікою. Одним словом, неможливість (небажання?) вийти за рамки парадигми. 

Аліда Байєль (Alida M Bailleul), співробітник лабораторії еволюції хребетних і людини Китайської академії наук, зізналася: 

Я трохи злякалася – відійшла від мікроскопа, подумала і повернулася. Я подумала, о Боже, такого не може бути!² 

Вона була настільки шокована відкриттям, що кілька наступних днів ні з ким про це не говорила. Пізніше Аліда зв’язалася з доктором Марі Швейцер (Mary H Schweitzer). Та глянула на зразок і погодилася, що Байєль знайшла щось надзвичайне. Наступне десятиліття Байєль працювала разом з Джеком Хорнером (John «Jack» R Horner), Марі Швейцер та їхніми колегами, щоб вивчити скам’янілості. 

Марі Швейцер сказала:

Я навіть не хочу називати це ДНК, тому що я тепер обережна, і я не хочу завищувати результати. У цих клітинах є щось, що хімічно містить і поводить себе як ДНК² 

Що сказав знаменитий Джек Хорнер невідомо, але, напевно, щось на кшталт того, коли Марі Швейцер, тоді ще студентка доктора Хорнера, вперше виявила збережені м’які тканини в кістці T-Rex’a: 

Так, це подібно на червоні кров’яні тільця. А тепер подивись чи зможеш знайти якісь докази, які б показали, що це не те, чим воно є³

Вперше ці два черепи Гіпакрозаврів були знайдені в далеких 80-х роках в Монтані доктором Джеком Хорнером. Він знайшов рештки декількох молодих особин Hypacrosaurus stebingeri і серед іншого їхні два черепи, які були передані в музей Монтани (Museum of the Rockies). 

Місце, де були знайдені рештки двох молодих Гіпакрозаврів. 

Тільки в 2010 Аліда Байєль розпочала вивчення дрібних суглобів та швів, які скріплюють череп разом. Тоді ж вона і зробила сенсаційне відкриття. З 2010 року по 2020 рік, коли була опублікована праця, це дослідження мало статус довгострокового побічного проєкта (!). Вірогідно, через невпевненість в результатах. 

Команда дослідників отримала несподіваний зріст впевненості в своїх висновках, коли були опубліковані дві праці – в 2014 і в 2018 роках. Перша з них належала команді шведських вчених, які виявили в скам’янілостях папороті, яка була датована віком 180 мільйонів років, скам’янілі клітини зі збереженими ядрами і хромосомами⁴. Авторами другої роботи стали австралійський вчений російського походження з групою колег з Німеччини і Росії, які знайшли в скам’янілих рештках Дікінсонії (Dickinsonia), вік якої, як стверджують, ≈550 мільйонів років, біомолекули стероїдів, зокрема холестероїдів⁵. 

Аліда Байєль сказала:

Коли вийшла робота з цією папороттю, я зраділа: вау, гаразд, ми не збожеволіли². 

Спростування були класичними: зразки були засмічені сторонніми білками, і найцікавіше – це мікробні біоплівки. Ну звичайно. При тому, що скептики прекрасно повинні були розуміти, що імунологічний тест на колаген не має впливу на мікроби. Просто тому що в них немає колагену!

І ще один цікавий факт. В одному дослідженні, присвяченому визначенню періоду збереження ДНК в скам’янілих кістках⁶, було зазначено, що термін зберігання ДНК в умовах теплого клімату є не набагато більше 1000 років. І тільки за умови температури навколишнього середовища не вище -5ºС ДНК може зберігатися в середньому 1 мільйон років. А тепер висновок вчених (увага!) – часові рамки треба переносити, з усього видно, що ДНК може зберігатися десятки (!) мільйонів років.

Ось таке цікаве дослідження. Висновки робіть самі.




Автор: Бабицький О.

Джерело: Креацентр Планета Земля

Редактор: Тупчієнко В.


Посилання:

  1. Bailleul M A. Evidence of proteins, chromosomes and chemical markers of DNA in exceptionally preserved dinosaur cartilage. National Science Review, Volume 7, Issue 4, April 2020, Pages 815–822
  2. Greshko M. Hints of fossil DNA discovered in dinosaur skull. National Geographic, March 3, 2020. 
  3. Fields H. Dinosaur Shocker. Smithsonian Magazine, May 2006.
  4. Bomfleur B., McLoughlin S., Vajda V. Fossilized Nuclei and Chromosomes Reveal 180 Million Years of Genomic Stasis in Royal Ferns. Science, Volume 343, Issue 6177, March 2014, pp. 1376-1377. DOI: 10.1126/science.1249884
  5. Bobrovskiy I. Ancient steroids establish the Ediacaran fossil Dickinsonia as one of the earliest animals. Science, Vol. 361, Issue 6408, 21 Sep 2018, pp. 1246-1249.
    DOI: 10.1126/science.aat7228
  6. Allentoft E. M. The half-life of DNA in bone: measuring decay kinetics in 158 dated fossils. Proceedings of the Royal Society B, Volume 279, Issue 1748, 10 October 2012. https://doi.org/10.1098/rspb.2012.1745

Вас також може зацікавити: