Всесвітній потоп та льодниковий період
Креацентр > Статті > Всесвітній потоп та льодниковий період > Бурштин потребує багато води (дуже багато!)

Бурштин потребує багато води (дуже багато!)

Всюди в світі знаходять викопний бурштин (деревну смолу) з вкрапленнями добре збережених комах (в кишечнику у них можна навіть виявити мікробів1), а також квітів, моху, равликів, ящірок, пташиного пір'я і вовни ссавців.

Світські вчені, котрі датують більшу частину скам'янілостей в бурштині періодом від 15 до 220 млн. років, дивуються (і активно сперечаються) з приводу того, яким чином всі ці об'єкти виявилися ув'язненими в бурштині.

Більшість дослідників схильні вважати, що смола, яка виділяється деревом, твердне прямо на деревній корі, а комахи, що приклеїлися до її поверхні, поступово ставали похованими під новими шарами смоли.

Однак ця гіпотеза ані скільки не пояснює, яким чином у бурштині виявилися численні водні організми – ракоподібні, жуки-плавунці, морські жолуді, устриці, інші молюски, водоміри, водорості, бактерії. Як водні мешканці – морські і прісноводні – потрапили в клейку пастку деревного соку?

Александер Шмідт (Alexander Schmidt) з Музею природної історії в Берліні (Німеччина) і Девід Ділчер (David Dilcher) з Університету штату Флорида (США) вважають, що знайшли відповідь на це питання2.

В Європі до сих пір зустрічаються клопи-мереживниці (вгорі), які нічим не відрізняються від тих, які були знайдені в карибському бурштині (внизу). Вік цього бурштину датують мільйонами років. Ці та інші «живі скам'янілості» представляють нелегке завдання для еволюціоністів. Чому протягом усього цього (можливого) періоду не відбувалося ніяких еволюційних змін?

Спилявши кору з дерев у одному з боліт Флориди, вчені побачили, що в смолу, яка капає в воду, попадаються невеликі ракоподібні, плавунці, кліщі, водні бактерії і грибки3. Тому вони зробили висновок, що «водні комахи можуть потрапити у смолу, не залишаючи свого рідного водного середовища проживання. Отже, присутність у бурштині водних організмів – результат простого природного процесу»4.

Насправді, спилювання кори важко назвати звичайним «простим природним процесом». Результати цього оригінального польового дослідження, утім, дуже корисні для креаціоністів. Адже багато хто з них уже давно висловлював думку, що бурштинові скам'янілості по всьому світу – спадщина Всесвітнього потопу5 з Книги Буття.

І хоча Шмідт і Ділчер залишаються непохитними еволюціоністами, їх власні спостереження і висновки вказують: для утворення великої кількості бурштинових скам'янілостей по всьому світу потрібні були умови глобальної катастрофи, такої як Всесвітній Потоп:

  • Вода уповільнює процес затвердіння і утворення бурштину, який зазвичай відбувається під дією кисню в повітрі. Таким чином, під водою смола довше зберігає клейкість, і, отже, з більшою ймовірністю вловлює комах та інші організми. Як вказує журнал New Scientist6, у воді смола являє для комах навіть більшу небезпеку, ніж на корі дерев.
  • В експерименті Шмідта і Ділчера смола не встигала затвердіти, проте вчені стверджують, що вона могла б перетворитися в твердий бурштин, якби в водоймі упав рівень води і «бурштин – під захистом достатнього шару осадових відкладень – міг би пролежати недоторканим мільйони років»2. Проблема в тому, що шари відкладень повинні бути чимось принесені – наприклад, проточною водою. По суті, для утворення бурштинових скам'янілостей, відповідно до гіпотези Шмідта і Ділчера, потоп просто необхідний.
  • За словами авторів, після того, як водні комахи потрапляють в деревну смолу, «водойма влітку пересихає, а потік завдає осади, що покривають лісову підстилку, і, таким чином, згусток смоли виявляється надійно захищеним (з часом перетворюючись на бурштин)»2.

Звичайно ж, катастрофічний Всесвітній потоп був у багато разів могутнішим від дії пилки в експерименті Шмідта і Ділчера. Зокрема, цілком можна припустити, що вирвані з коренем дерева стикалися в бурхливому вирі хвиль, втрачаючи кору і виділяючи велику кількість смоли. У ще рідку смолу напевне потрапляли як водні, так і наземні організми, віднесені водами Потопу зі звичного середовища проживання.

Якщо задуматися про безліч знайдених по всьому світу скам'янілостей в бурштині7, стає очевидним, що для їх утворення потрібно дуже багато води по всій земній кулі – інакше кажучи, необхідний був дійсно дуже великий потоп. Саме така подія описується в розділах 6-9 Книги Буття: на землю лив дощ протягом 40 днів і 40 ночей. Не дивно, що в багатьох бурштинових скам'янілостях є навіть «цілі краплі води»2 і «бульбашки»7,8 повітря!9

Як міг, не залишаючи свого водного середовища проживання, потрапити в липку деревну смолу жук-плавунец (загін твердокрилих)? Традиційні гіпотези утворення бурштину не здатні пояснити походження цієї та подібних скам'янілостей (наприклад, з вкрапленнями морських устриць, інших молюсків та ракоподібних). Нове дослідження дає важливий ключ до розгадки цієї таємниці.

Знайдені в бурштині скам'янілі терміти (рід Mastotermes), віком, як припускають, 20 мільйонів років, настільки добре збереглися, що дослідникам вдалося виявити бактерії в їх травній системі. Такі ж бактерії живуть в організмі сучасних термітів роду Mastotermes. Поколінь багато, а еволюційних змін – ніяких.

Датування за вказівкою

Беручи до уваги заяви, які авторитетно звучать у наукових журналах і ЗМІ, читачеві можна пробачити впевненість у тому, що вік, приписуваний бурштиновим скам'янілостям, – питання вирішене. Ось лише кілька прикладів з тих світських джерел, які ми згадували в основному тексті:

  • «Подумки уявімо собі викопний ліс 40 мільйонів років назад...»1,
  • «Він знайшов ув’язнених в бурштині морську качечку, водних кільчастих хробаків, устрицю і молюска віком 15-20 мільйонів років...»1,
  • «Шмідт стверджує, що найбільш древній бурштин з вкрапленнями живих організмів відноситься до періоду 220 мільйонів років назад...»1,
  • «Цим скам'янілостям як мінімум 4 мільйони років, але [дослідники, серед яких палеонтолог Університету Нового Південного Уельсу Хенк Годтелп (Henk Godthelp,) припускають, що вони можуть бути ще старші»2.

Однак в засобах масової інформації періодично прослизають заяви палеонтологів про те, що вік бурштину, який виноситься на узбережжя, (а саме він представляє більшу частину бурштинових скам'янілостей) поки що «питанням вирішеним» назвати не можна:

«Годтелп стверджує, що сам бурштин датувати важко, тому дослідники шукають відкладення корінної породи з вмістом бурштину»2.

І як вони будуть визначати вік «відкладень корінної породи»?

Осадові породи «датуються» за наявністю в них так званих «керівних скам'янілостей», вік яких уже «відомий». Насправді ж їх вік невідомий, про нього можна тільки здогадуватися на підставі еволюційної тимчасової шкали, що вказує на час появи цих форм і на час їх зникнення.

Вулканічні породи, в яких не повинно бути бурштинових скам'янілостей, але які можуть розташовуватися в тому ж пласті, що і осадові породи, які містять бурштин, датуються за допомогою радіоактивного методу. Але, по суті, методи датування не грають у дослідженні керівної ролі. Їх вибирають уже потім і згідно з провідними гіпотезами передбачуваного (тобто бажаного) віку досліджуваних порід/скам'янілостей.

Інакше кажучи, це – датування за чиєюсь вказівкою, а не за об'єктивними критеріями3.

 

Автор: Девід Кетчпул

Джерело:  Creation

 

Переклад: Тига В.

Редактор: Кравець Д.

 

Посилання:

  1. Див.:Termite tummy bugs, Creation 24 (3): 7, 2002. 
  2. Viegas, J., How amber becomes a death trap, ABC News inScience, 9 October 2007. 
  3. Schmidt, AR andDilcher, DL, Aquaticorganismsasamberinclusionsandexamplesfrom a modernswampforest, PNAS, USA 104 (42):16581-16585, 16 October, 2007. 
  4. Howamberbecomesdeathtrapforwaterycreatures, ScienceDaily, 20 жовтня 2007 року. 
  5. Див. Theambermystery, Creation25 (2): 52-53, 2003,.
  6. Howpondlifefallspreytokillertrees, NewScientist196 (2625): 21, 2007. 
  7. Австралію довгий час вважали винятком (тобто вважалося, що там невідомі скам'янілості в бурштині), але за останній час уздовж узбережжя Квінсленда були виявлені «величезні шматки бурштину» з вкрапленнями комах і рослинних частинок. Salleh, A., Amber fossils a first forAustralia, ABC ScienceOnline, 29 листопада 2006 року. 
  8. Berner, RA andLandis, GP, Gasbubblesinfossilamberaspossibleindicatorsofthemajorgascompositionofancientair, Science 239 (4846): 1406-1409, 1988. 
  9. Вони могли потрапити в бурштин, коли він ще в рідкому стані плавав на поверхні води і міг стикатися з дощовими краплями. Оскільки питома вага бурштину трохи більше одиниці, він спливає в солоній воді, але тоне в прісній, тому комахи та інші вкраплення могли виявитися просто сміттям, плаваючим на поверхні води, або ж, як у випадку з мікробами або крихітними комахами, їх могли завдати краплі дощу. (Питома вага висловлює щільність речовини відносно чистої води, питома вага якої за визначенням дорівнює 1). 

Написати коментар