Урагани, такі як Харві та Ірма, не є свідченням глобального потепління, їх наслідки перебільшені панікерами. Повінь в Х'юстоні відбулася через те, що ураган рухався повільно, і саме тому Х'юстон був легко підтоплений. Заяви вчених підтверджують це. Останні статистичні дані спостережень за глобальним потеплінням показують, що внесок людини в цей процес невеликий. Слід розглянути всі фактори, які стосуються питання навколишнього середовища.

Урагани в даний час використовують як каталізатор для роздування теми глобального потепління, яке зараз називають «зміною клімату», головним чином тому, що урагани є надзвичайно руйнівними і привертають загальну увагу. Як і всі інші нещодавні погодні катаклізми, урагани рекламуються як доказ того, що клімат змінюється через любов людей до нафти і вугілля. 

Ураган Харві зруйнував узбережжя Техасу, залишивши більше 100 см опадів. Ураган Ірма пройшов слідов, руйнуючи будинки, землі та підприємства в північній частині Карибського басейну і Флориді. Шторми сколихнули тих чутливих американців, які є вразливими до активної пропаганди про те, що природні катаклізми є результатом недбалого ставлення людей (особливо наших політиків) до природи.

Основні тези

• Панікери з приводу зміни клімату перебільшують наслідки ураганів.
• Х'юстон особливо схильний до повеней.
• Ураган Харві рухався дуже повільно.
• Спостереження показують, що досі глобальне потепління було незначним.
• Кліматичне моделювання занадто чутливе для подвоєння вуглекислого газу.
• Ми — розпорядники на Землі, але спочатку нам потрібно зібрати всі факти.

Істерія глобального потепління

Пропаганді глобального потепління, яка послідувала після ураганів Харві та Ірми, майже немає кінця. У журналі Politico Ерік Холтхаус опублікував свою статтю «Харві — це те, як виглядає зміна клімату».¹ Навіть Папа Франциск вскочив у вагон глобального потеплення і вилив свій гнів на «тих, хто заперечує зміни клімату», сказавши: 

«Якщо ми не повернемо назад, ми підемо на дно ... Ви можете бачити наслідки зміни клімату, і науковці чітко сказали, яким шляхом ми повинні йти». 

Він закликав світових лідерів «... прислухатися до крику Землі і крику бідних людей, які найбільше страждають через неврівноважену екологію».² На жаль, він використовує своє становище на користь спірних світських ідей, які підтримуються сумнівною наукою.

Панікери глобального потепління зосередилися особливо на Х'юстоні через велику повінь. Не згадується той факт, що Х'юстон завжди був дуже схильний до повеней. Місто побудоване на надзвичайно рівній поверхні, і «більшість місцевих водних шляхів — це повільні струмки і протоки, які в'ються через місто і в кінцевому підсумку просочуються в невелику болотисту затоку Трініті».³ 

Місто Х'юстон регулярно затоплюється, «але такі пропагандисти мало що знають про х'юстонські повені у 1837, 1841, 1853, 1875, 1879, 1887, 1913, 1929, 1932, 1935 роках, і так далі».⁴ Повені останнім часом більш руйнівні, ніж в минулому, тому що населення Х'юстона зараз перевищує позначку в шість мільйонів. Багато будинків побудовані на заплавних рівнинах. Автостоянки, тротуари і дороги розширяються, зменшуючи кількість паводкової води, яку може поглинути ґрунт.

Реакція кліматологів

Білл Най, який вважає, що будь-яка аномальна погода є ознакою зміни клімату, також «вскочив у вагон», але, на щастя, репортер The Blaze перевірив, що сказали деякі справжні кліматологи.⁵ Д-р Райан Мауе, метеоролог-дослідник з Флориди, повторив застереження Національного управління океанічних та атмосферних досліджень (NOAA), коли сказав в Twitter, що коментарі Ная про урагани були явно неправильними. 

Доктор Кліффорд, професор атмосферних наук в Вашингтонському університеті, пішов ще далі, сказавши наступне:

«Ураган Харві розвивався в середовищі, в якому температура була близькою до нормальної в атмосфері і трохи вище нормальної в затоці... Очевидні наслідки: глобальне потепління не могло бути готовною причиною урагану... Немає ніяких доказів того, що глобальне потепління впливає на прибережні опади Техасу в довгостроковій перспективі, і мало доказів того, що більш теплі, ніж середні температури, чинять якийсь реальний вплив на інтенсивність опадів від цього шторму».⁶

Доктор Ніл Френк знає урагани краще, ніж будь-хто інший. Він був метеорологом в Національному центрі ураганів у Флориді протягом 25 років і його директором з 1974 по 1987 рік. Зараз він на пенсії і живе за 60 км від Х'юстона, щоб бути ближче для спостереження за ураганом Харві. 

В інтерв'ю, опублікованому в World Джеймі Діном, Френк вказує на багато попередніх руйнівних ураганів у Флориді і узбережжі Мексиканської затоки, починаючи з 1886 року, коли рекордна кількість (сім!) великих ураганів обрушилася на Сполучені Штати. Потужний ураган затопив Галвестон, штат Техас, вбивши, принаймні, 6000 осіб в 1900 році. Ці та багато інших катастроф сталися до великих викидів вуглекислого газу. 

Вчений продовжує згадувати ураган Клодетт в 1979 році, який зупинився неподалік Х'юстона і скинув 90 см дощу в Елвіні, штат Техас, за один день, що було (і досі залишається) рекордною кількістю денних опадів для США. Ця позначка близька до результатів урагану Харві, який тривав 3-4 дні.⁷ 

За винятком урагану Сенді, 12-літня перерва між ураганами Катріна і Рита, обидва з яких зруйнували узбережжя Мексиканської затоки в 2005 році, є значним. Як би пояснили цю перерву панікери? Ураган Сенді був аномалією в тому сенсі, що, обрушившись на північний схід Сполучених Штатів, він з'єднався з верхнім нижнім рівнем середньої широти.

Ураган Харві також був аномалією. Він не мав особливо сильних вітрів і ослабнув, досягнувши суші, але протягом трьох-чотирьох днів перебував у дуже легкій рушійній течії, яка тримала його вгорі. Отже, коли він вперше вдарив по південно-західному узбережжю Техасу, він дуже повільно рухався з сильними дощами зі сходу на північний схід і затопив південно-східне узбережжя, особливо місто Х'юстон.

Глобальне потепління було незначним

Глобальне потепління – це факт. Його підтверджують тепліші температури, зареєстровані на більшій частині земної кулі, зменшення практично всіх гірських льодовиків і скорочення морського льоду в Північному Льодовитому океані приблизно з 1980 року. Однак важливо зазначити, що потепління було незначним – офіційно близько 0,9°С з 1880 року.⁸ 

Ще один момент, на який варто зважати, – це те, що самі температурні записи мають безліч похибок у бік тепла, а також наявні регіони з нестачею даних. Таким чином, із цих цифр можна викреслити близько 30% потепління.⁹ 

Незважаючи на це, незначний ефект складається в досить значні зміни, особливо в Арктиці, де ефект глобального потепління приблизно вдвічі більший. Це пов'язано з так званими «позитивними зворотними зв'язками». Один позитивний зворотний зв'язок виникає через те, що менша кількість снігу та льоду призводить до більшого поглинання сонячної радіації, що посилює потепління. Другий – зростання «кавунового снігу», спричинене водоростями, які забарвлюють сніг у червоний колір. Червоний колір призводить до більшого поглинання сонячної радіації, і, за оцінками, на нього припадає 1/6 частина потепління в Арктиці.¹⁰

Невелике глобальне потепління не зробило помітного впливу на якесь серйозне погодне явище. Статистика показує, що не було ніяких змін в ураганах, засухах, повенях, торнадо, сильних грозах, зимових штормах східного узбережжя, теплових хвилях або холоді.¹¹

Кліматичні моделі занадто чутливі до підвищеного вмісту вуглекислого газу

Глобальне потепління було незначним, то чому ж панікери так хвилюються? Ймовірно, їхня істерія пов'язана з комп'ютерним моделюванням клімату, яке алармісти сприймають буквально. 

Багато з цих симуляцій проводяться різними організаціями. Для роботи симуляції оператор подвоює кількість вуглекислого газу, головного винуватця парникового ефекту, і залишає всі інші змінні незмінними. Коли рівновага відновлюється, він аналізує підвищення температури у вихідних даних симуляції. Результати всіх цих симуляцій показують підвищення від 1,6 до 4,4°С, а деякі навіть до 6°С. Якщо це точні прогнози, то це справді було б страшно.

Однак ці кліматичні симуляції є недосконалими, оскільки вони не можуть врахувати величезну кількість змінних, які впливають на наш клімат. Вже сам діапазон можливих температур з цих моделей повинен підказати нам, що моделювання є недосконалим. Моделювання з великими труднощами враховує вплив хмар, який може змінюватися залежно від типу, висоти та кількості хмарного покриву. Це, мабуть, найсерйозніший недолік моделювання. 

Моделювання також має труднощі з точним врахуванням впливу океанів, таких як температура поверхні моря і циркуляція океану, які є основними компонентами клімату. Моделі також мають труднощі із застосуванням ефекту старіння снігу. Свіжий сніг має високу відбивну здатність, але з часом відбивна здатність зменшується і сніг поглинає більше сонячного випромінювання.

Ми повинні керуватися спостереженнями

У нас є спостереження, якими ми можемо керуватися. По-перше, існують природні процеси зміни клімату, включаючи кількість сірчаної кислоти в стратосфері від вивержень вулканів, океанічні коливання та вплив сонця. Ель-Ніньо спричиняє глобальне потепління на кілька років. Виходячи з кореляцій сонячної радіації, збільшення вуглекислого газу та середньорічних глобальних температур у 20-му столітті, здається, що природні процеси можуть бути причиною 69% глобального потепління.¹² 

Оскільки ці результати є суперечливими, я був більш консервативним і припустив, що близько половини глобального потепління зумовлено природними процесами, тоді як інша половина може пояснюватися додаванням людиною вуглекислого газу в повітря.¹³ Існують також значні довгострокові зміни температури, не пов'язані з вуглекислим газом, такі як Малий льодовиковий період, що тривав приблизно між 1500 і 1850 роками, і Середньовічний теплий період, що тривав приблизно з 900 по 1300 рік.

Спостереження можуть розповісти нам ще більше. Парниковий ефект від збільшення викидів вуглекислого газу, станом на 2016 рік, зріс на 50% з часів промислової революції.¹⁴ Крім того, інші парникові гази, такі як метан, оксиди азоту тощо, збільшили парниковий ефект ще на 34%, загалом на 84%. 

Середнє глобальне підвищення температури, станом на 2017 рік, становить 0,9°С. Отже, при подвоєнні парникових газів температура підвищиться на 1,1°С. Але якщо половина з цього обумовлена природними процесами, то внесок людини в потепління парникових газів становить лише 0,56°С. Таким чином, кліматичні симуляції занадто чутливі до впливу парникових газів. 

Навіть найнижче підвищення в моделюванні, 1,7°С, є втричі завищеним. І якщо не вірити в природні ефекти, то загальне підвищення на 1,1°С можна було б віднести на рахунок парникових газів, але це все одно на дві третини менше найнижчої оцінки температури (1,7°С), отриманої в результаті кліматичних симуляцій.

Вуглекислий газ є незначним парниковим газом і становить близько 2-10% (точна кількість невідома) парникового ефекту. Основним парниковим газом є водяна пара, на яку припадає близько 85-95% парникового ефекту – це добре, тому що без неї земля була б на 33°С холодніше.

Ми – правителі на Землі

На тему глобального потепління можна сказати набагато більше, наприклад, про ймовірні приховані цілі деяких панікерів, які готові витратити сотні мільярдів доларів на «боротьбу» з глобальним потеплінням. Ці екстравагантні зусилля мало що зроблять для зміни глобальної температури. Обмеження використання енергії, що збільшує викиди вуглекислого газу, в країнах третього світу гальмуватиме їхній розвиток і призведе до ще більшої бідності.¹⁵

Однак я хочу закінчити на позитивній ноті. Біблія говорить, що ми повинні бути управителями Божого творіння: 

«І взяв Господь Бог людину, і ввів її в Едемський сад, щоб вона працювала в ньому та доглядала його» (Буття 2:15). 

Ми повинні дбати про навколишнє середовище на землі і стежити за наслідками людських дій. Ми повинні вивчати і дізнаватися про екологічні проблеми. Але важливо спочатку отримати всі факти.

Повертаючись до ураганів, десятки тисяч волонтерів і багато християнських організацій були мобілізовані для допомоги в ліквідації наслідків стихійних лих. Хоча стихійні лиха є наслідком проклятого гріхом світу, в якому ми живемо, Бог може використовувати їх, щоб заохотити нас до служіння один одному і поширення Євангелія. 

Крім того, Він дав нам можливість вивчати атмосферу, розуміти її численні властивості і вміти створювати погодні моделі, які можуть передбачати напрямок та інтенсивність ураганів, а також інші природні катаклізми. Насправді, погодні моделі, що відрізняються від кліматичних, дуже добре передбачили урагани Харві, Ірма і навіть Сенді за кілька днів до їхнього початку. Завчасне попередження значно зменшило кількість людських жертв.