Скам’янілості

Статті / Палеонтологія / Скам’янілості / Де всі людські скам’янілості? /

Де всі людські скам’янілості?

  • Чому людські скам’янілості не знайдені разом зі, скажімо, трилобітами?
  • Чому не знаходять скам’янілості людей і динозаврів, якщо вони жили в один і той самий період?
  • Як міг Потоп утворити порядок у літописі скам’янілостей?

Біблія вчить (Буття 1), що людина була на Землі, починаючи з шостого дня Тижня створення. Людина була створена у той самий день, що і наземні тварини (включаючи динозаврів), і на наступний день після морських тварин та птахів. 

Еволюціоністи стверджують, що порядок у літописі скам’янілостей (наприклад, трилобіти поховані глибоко, а людські рештки ближче до верхнього шару) обумовлений послідовністю життєвих форм на Землі, які існували протягом багатьох сотень мільйонів років. З цієї точки зору гірські породи являють собою великі періоди часу. 

З іншого боку, креаціоністи вважають, що більша частина скам’янілостей була сформована протягом року глобального Потопу, який описано у 6-9 розділах книги Буття. Так креаціоністи вважають, що порядок у літописі скам’янілостей обумовлений порядком поховання під час Потопу і наступних місцевих катастроф. Тому скептики ставлять запитання: чому в такому разі скам’янілості людей не були знайдені, наприклад, разом з динозаврами?

Чи гірські породи являють собою еони часу?

Існує багато доказів того, що гірські породи не являють собою великі періоди часу. Наприклад, піщаник Коконіно, величезне утворення у Гранд-Каньйоні, має товщину 100 м і простягається приблизно на 250 000 км. Широкомасштабна горизонтальна шаруватість показує, що все це було сформовано у глибокій, швидкоплинній воді за лічені дні. Інші шари гірської породи у Гранд-Каньйоні вказують на те, що вони також швидко депонувалися навіть без суттєвих часових розривів між формуванням кожної одиниці.1 

Справді, весь ряд Гранд-Каньйону зігнутий у Кайбаб-Упварпі (Kaibab Upwarp), в деяких місцях доволі радикально і без тріщин. Отже, шари, які ймовірно символізують собою приблизно 300 мільйонів років еволюційного розвитку, все ще були м’якими, коли відбувалося згинання.2, 3 Це збігається з тим, що шари швидко відклались і згиналися під час Потопу, який описаний в книзі Буття. 

Інші докази проти еонів часу та на користь швидкого осадження шарів включають у себе наступне:

  • полістратні скам’янілості — стовбури дерев, наприклад, які проходять через шари, що, ймовірно, являють собою мільйони років (поширені у вугіллі), показують, що пласти повинні були відкластись швидко, в іншому випадку верхні частини стовбурів згнили б;
  • відсутність скам’янілого ґрунту в шарах гірських порід вказує на відсутність тривалих проміжків часу;
  • відсутність ерозійних властивостей в шарах чи між елементами гірських порід (будь-який значний часовий розрив приведе до утворення каналів у відкритих шарах від дії води чи вітру);
  • обмежений ступінь невідповідностей. Незважаючи на те, що невідповідності (явний розрив в осадженні) вказують на часові розриви, такі незбіжності локалізовані без будь-яких явних розривів у гірських породах тих самих шарів в іншому місці, а це свідчить про те, що будь-який часовий розрив був локалізованим і короткочасним;
  • шарові дамби та труби — де суміш піску і води витискається через накладені шари. Хоча пісок, який лежить в основі, повинен бути на мільйони років старше, ніж верхні шари, він, очевидно, не встиг затвердіти.
  • та багато іншого.4, 5

Скеля Улуру (Айєрс-Рок) в центральній Австралії також повинна була б формуватися повільно протягом сотень мільйонів років, проте структура гори вказує на те, що вона утворилась швидко і нещодавно.6 

Існування багатьох «живих скам’янілостей» також кидає виклик ймовірним сотням мільйонів років «історії Землі». Наприклад, морські зірки, медузи, брахіоподи, молюски та равлики, яких еволюціоністи датують віком 530 млн років, виглядають так, як ті, що живуть сьогодні. 

У доктора Йоахіма Шевена, вченого із Німеччини, є музей із більше ніж 500 видами прикладів таких «живих скам’янілостей». Крім того, деякі з цих скам’янілостей відсутні у проміжних шарах, які, ймовірно, являють собою мільйони років еволюційного розвитку, що знову ж таки вказує на відсутність часових розривів.

Докази того, що динозаври та люди співіснували

Численні дані свідчать про те, що люди та динозаври існували разом, і їх не розділяли 65 мільйонів років чи більше, як вважають еволюціоністи:

  • Багато історичних розповідей про істот, які колись існували і були відомі як «дракони» — точний опис тварин, яких ми називаємо динозаврами, такі як трицератопси, стегозаври, тиранозаври та анкілозаври.7 У розповіді у книзі Йова в 40-му розділі згадується бегемот, який, згідно опису, виглядає як один з великих динозаврів, як апатозавр чи брахіозавр.
  • Не мінералізовані (не скам’янілі) кістки динозаврів.8 Як ці кісти, деякі з яких навіть мають у собі клітини крові, можуть бути віком 65 мільйонів років чи навіть більше? Важко уявити навіть, що їм більше багатьох тисяч років.
  • Породи, які містять у собі скам’янілості динозаврів, часто містять мало рослинного матеріалу, наприклад, у формації Моррісон, Північна Америка. Це ще один доказ того, що шари не відображають епохи життя на Землі. Якщо нашарування показують еру динозаврів, тоді чим же ці тварини харчувалися? Великому апатозавру було б необхідно понад три тонни рослинної їжі в день, але у багатьох із цих динозаврових шарів немає ознак великої кількості рослин. Іншими словами, ми бачимо похованих динозаврів, а не поховану екосистему чи «еру динозаврів».

Скам’янілості «не там» 

Багато скам’янілостей і артефактів були знайдені «не там».9 Тобто вони знаходяться в шарах, які, за словами еволюціоністів, являють собою період часу, коли, наприклад, ця істота не жила або такі артефакти не могли бути зроблені (бо людей ще не було). Існує багато прикладів, деякі з них опубліковані в респектабельних журналах до того, як закріпилась еволюційна парадигма. Такі свідчення не публікуються в сучасних стандартних еволюційних виданнях, можливо, тому, що в рамках еволюційного світогляду неможливо уявити, що таке може бути. 

В іншому контексті лауреат Нобелівської премії сер Фред Хойл сказав: 

«Наука сьогодні закрита в парадигмах. Кожне авеню загороджене помилковими віруваннями, і якщо ви спробуєте опублікувати будь-що в журналі, то зіштовхнетеся з парадигмою, а редактори відмовляться це робити».10

Заборонена археологія Кремо і Томпсона перелічує певні недоречні людські артефакти.11 Вони написали книгу із західної індуїстської точки зору, аби показати, що люди існували в давнину, як це вимагалося для еонів багатоциклової реінкарнації індуїстських вірувань. (Справжні індуїсти не концентруються на такій раціоналізації, вважаючи, що фізичний світ ілюзорний.12

Кремо і Томпсон не вдаються в питання мільйонів років, а лише в те, чи були там люди. Вони «попутники» з креаціоністами лише в тому сенсі, що ми також вважаємо, що люди були тут майже весь час, але ми не погоджуємося з питанням про мільйони років. Кремо і Томпсон проробили ретельну роботу, їхня фінальна праця складається з 914 сторінок. 

Були знайдені сотні людських скам’янілостей, але зазвичай це відкладення, які, на думку більшості креаціоністів, були післяпотопними (наприклад, поховані в печерах під час Льодовикового періоду після Потопу). Однак, принаймні в одному випадку, людські кістки були знайдені у «більш старих» шарах.13 На жаль, відсутність детальної інформації, пов’язаної з їхнім вилученням, не дозволяє з впевненістю сказати, що ці кістки не були результатом подальшого інтрузивного поховання, хоча нам нічого про це не відомо. 

Що стосується того, чи обов’язково істоти, яких знаходять разом, жили і помирали одночасно, палеонтологи можуть дослідити рештки на предмет пошкоджень, щоб довести те, що організми не обов’язково жили і помирали разом. Однак «перероблені» або «стратиграфічні витоки» (коли щось «молоде» знаходять у «старій» породі) при поясненні майже завжди вважаються «недоречними» скам’янілостями.

А як щодо загальної картини?

Хоча шари гірських порід не являють собою послідовність епох історії Землі, як заведено вважати, вони все ще дотримуються загальної картини. Наприклад, відносно нерухомих та тих морських істот, які мешкають на дні, як правило, знаходять у нижніх шарах, а більш складні організми, рухомі та наземні хребетні створіння зазвичай зустрічаються у верхніх пластах. Розглянемо наступні фактори.

Скам’янілості хребетних створінь надзвичайно рідкісні, в порівнянні зі скам’янілостями безхребетних морських істот. Велика частка скам’янілостей — безхребетні морські істоти і рослинний матеріал у вигляді вугілля і нафти. Скам’янілості хребетних відносно рідкісні, людські скам’янілості зустрічаються ще рідше.14

Якщо б під час Потопу існувало, скажімо, 10 мільйонів людей,15 а усі їх тіла були збережені і рівномірно розподіленні на площі 700 мільйонів км3 — лише одне з цих тіл було б знайдене в кожних 70 км3 гірських порід. Таким чином, ви навряд чи знайдете хоча б одну людську скам’янілість.

Всесвітній потоп, який почався із відкриття фонтанів великої безодні, повинен був спочатку поховати глибоководних морських істот, багато з яких були нерухомі або відносно нерухомі. Вони також численні, і чимало з них стійкі (наприклад, молюски). Наземні істоти були б поховані останніми в міру підняття рівня води.16 Крім того, водорості були б захоронені раніше за наземні болотні рослини, які, в свою чергу, були б поховані раніше гірських рослин. Точно так само, якщо динозаври жили в річних лиманах або болотах, а судячи з усього, так і було (так живуть, наприклад, крокодили), в такому випадку нам не варто очікувати знайти багато інших наземних істот, похованих з ними, як-от велику рогату худобу, овець чи людей.17

З іншого боку, наземні тварини, такі як ссавці та птахи, будучи рухомими (особливо птахи), могли втекти на більш високу місцевість і загинути останніми. Люди чіплялися б до плотів, колод та інших предметів до самого кінця, а після цього стали б набрякати, випливати на поверхню і, напевно, були б знищені рибою, а кістки людських тіл швидше зламалися б, ніж збереглися. Це посприяло тому, що скам’янілості допотопних людей надзвичайно рідкісні.

Крім того, більш рухомі, розумні тварини намагалися б пережити Потоп найдовше і були б поховані останніми, тому їх рештки мали бути уразливі до ерозії внаслідок паводкових вод, що відступали на прикцні катаклізму. Відповідно, рештки цих істот були б зруйновані. Фактор розуму може частково пояснити очевидну різницю між динозаврами та ссавцями, такими як великий рогатий скот, наприклад.

Іншим фактором є сортувальна дія води. Вугільний пласт в Яллороні, штат Вікторія, Австралія, має шар з 50% пилу товщиною 0,5 м. Єдиний спосіб отримати такий шар пилу — це сортувальна дія води у масивній водяній катастрофі, яка зібрала рослинний матеріал з багатьох місць і відклала його у басейні в районі Яллорону.

«Правило Коупа» описує схильність скам’янілостей (наприклад, молюсків) до збільшення в міру підйому вгору по геологічних шарах. Але чому це має бути еволюція? Справді, живі форми скам’янілостей, як правило, менші ніж їх скам’янілі предки. Найкращим поясненням може бути сортувальна дія води.18 Перегляньте статтю геолога Вудмораппа для поглибленого вивчення досліджень про скам’янілості головоногих молюсків (наприклад, восьминогів та кальмарів) і того, як вони узгоджуються зі створенням та Потопом.19

Ось деякі факти, які можуть пояснити закономірності літопису скам’янілостей, а також те, чому в потопних шарах немає скам’янілостей людей. Палеонтологічний літопис являє собою не історію розвитку життя на Землі, а порядок поховання під час Потопу. Ми очікували б мати певну закономірність після Всесвітнього потопу, але не повністю послідовну картину, і це те, що ми знаходимо у геологічних шарах.

Існують проблеми з відновленням будь-якої історичної події, але особливо тієї, яка не має сучасного аналогу. І такою подією є Потоп.20 Тому у нас виникають проблеми з відтворенням точної послідовності подій того, як Потоп руйнував та відкладав матеріал, створюючи скам’янілості. Цілком можливо, що деякі вчені-креаціоністи створять модель Потопу, яка повністю пояснить скам’янілості та послідовність порід. У цьому відношенні інтерес представляє TAB-модель Вудмораппа (Tectonically Associated Biological).21 

Доктор Тасман Уокер запропонував модель Потопу, яка також, ймовірно, пояснює велику частину даних.22 Модель катастрофічної тектоніки плит доктора Остіна, Баумгарднера та колег також здається цікавою у поясненні великої частини розподілу скам’янілостей. Розробляються й інші моделі, які також можуть бути корисні для пояснення доказів.23

В одному можна бути впевненим — еволюційний погляд на історію Землі помилковий, і дослідження порід та скам’янілості, включаючи розподіл викопних решток людей, має набагато більше сенсу у світлі розповіді Біблії про створення, гріхопадіння та Потоп.

Коли Бог проголосив суд над світом, Він сказав: «Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі» (Буття 6:7). Можливо, відсутність людських допотопних скам’янілостей є частиною виконання цього рішення?

Читайте Креацентр Планета Земля в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх новин.
arrow-up